2-у/2007 Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Головного контрольно-ревізійного управління України про офіційне тлумачення статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" - Текст документа

розглянув питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням Головного контрольно-ревізійного управління України про офіційне тлумачення статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10 квітня 1992 року N 2269-XII (2269-12) (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 30, ст. 416; 1995 р., N 15, ст. 99; 1998 р., N 18, ст. 88; 1999 р., N 29, ст. 239; 2004 р., N 50, ст. 539).

Заслухавши суддю-доповідача Лилака Д.Д. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України установив:

1. Суб'єкт права на конституційне подання - Головне контрольно-ревізійне управління України (далі - ГоловКРУ) - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) (далі - Закон).

Необхідність в офіційному тлумаченні статті 19 Закону (2269-12) обгрунтовується існуванням різних підходів Фонду державного майна України та Державного казначейства України до застосування цієї норми. Зокрема, зазначається, що надані названими органами роз'яснення щодо перерахування установами, які фінансуються з державного бюджету, 30 відсотків орендної плати до загального фонду Державного бюджету України відрізняються.

Як на підставу конституційного подання щодо офіційного тлумачення статті 19 Закону (2269-12) вказується на практичну необхідність у роз'ясненні її положень, що обумовлено, як вважає суб'єкт права на конституційне подання, різними підходами Фонду державного майна України та Державного казначейства України до її застосування, а саме - надання цими державними органами різних роз'яснень стосовно перерахування до загального фонду Державного бюджету України 30-відсоткової частини орендної плати установами, що фінансуються з Державного бюджету України.

Обгрунтовуючи необхідність в офіційному тлумаченні зазначеної норми Закону (2269-12) ГоловКРУ посилається на інструктивний лист Фонду державного майна України від 3 липня 2002 року N 10-16-8513 (v8513224-02) , виданий на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна" від 4 жовтня 1995 року N 786 (786-95-п) , та лист Державного казначейства України від 4 жовтня 2002 року N 07-04/1710-8419 (v8419506-02) , виданий на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямів використання" від 17 травня 2002 року N 659 (659-2002-п) .

2. Перша колегія суддів Конституційного Суду України Ухвалою від 16 листопада 2006 року відмовила у відкритті конституційного провадження у цій справі.

3. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Конституційний Суд України виходить з такого.

Відповідно до Закону України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) суб'єкт права на конституційне подання повинен обгрунтувати практичну необхідність в офіційному тлумаченні Конституції України (254к/96-ВР) та законів України як підставу для звернення до Конституційного Суду України (пункт 4 частини другої статті 39, стаття 93), а порушене в конституційному поданні питання має бути підвідомче Конституційному Суду України (стаття 13).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 150 Конституції України (254к/96-ВР) , пунктом 4 статті 13 Закону України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) питання про офіційне тлумачення законів України належить до повноважень Конституційного Суду України.

Аналіз змісту конституційного подання свідчить, що ГоловКРУ хоч і заявило клопотання про офіційне тлумачення статті 19 Закону (2269-12) , але фактично просить відповісти на питання: чи відповідають листи Фонду державного майна України від 3 липня 2002 року N 10-16-8513 (v8513224-02) і Державного казначейства України від 4 жовтня 2002 року N 07-04/1710-8419 (v8419506-02) та постанови Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року N 786 (786-95-п) та від 17 травня 2002 року N 659 (659-2002-п) положенням статті 19 Закону (2269-12) . Проте до повноважень Конституційного Суду України не належать питання щодо законності актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, а також інші питання, віднесені до компетенції судів загальної юрисдикції (стаття 14 Закону України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) .

Відповідно до пункту 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні, є підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у справі.

Зі змісту конституційного подання вбачається, що суб'єкт права на конституційне подання просить протлумачити не всю статтю 19 Закону (2269-12) , а лише її частину другу, згідно з якою: "Методика розрахунку пропорції розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем та порядок використання орендної плати визначаються: Кабінетом Міністрів України - для об'єктів, що перебувають у державній власності; органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим; органами місцевого самоврядування - для об'єктів, що перебувають у комунальній власності".

Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 150, 153 Конституції України (254к/96-ВР) , статтями 14, 39, 45, 50, 93 Закону України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) , Конституційний Суд України ухвалив:

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Головного контрольно-ревізійного управління України про офіційне тлумачення статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10 квітня 1992 року N 2269-XII (2269-12) на підставі пункту 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) - непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні.