2а-2953/12/2070 Про визнання вимоги Управління Пенсійного фонду України про сплату боргу до пенсійного фонду нечинною - 19.09.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2012р. по справі № 2а-2953/12/2070

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

до Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова

про визнання вимоги про сплату боргу нечинною,

Позивач, ФО-П ОСОБА_5, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Фрунзенському районі міста Харкова, в якому просив визнати вимогу про сплату боргу від 21.02.2012 року №1767 нечинною (недійсною) повністю з моменту її прийняття.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2012 року у задоволенні адміністративного суду Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст. 13 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представників відповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач, ФО-П ОСОБА_5, 04.07.2006 року зареєстрований виконавчим комітетом Харківської міської ради як фізична особа-підприємець та є платником єдиного податку.

21.02.2012 року Управлінням Пенсійного фонду України у Фрунзенському районі міста Харкова виставлено позивачу вимогу про сплату боргу №Ф1767 у розмірі 215,34 грн. (а.с. 5).

Не погодившись із зазначеною вимогою відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно та в межах повноважень виявлено здійснені позивачем порушення вимог законодавства щодо несплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 4-й квартал 2010 року, через що відповідачем обґрунтовано, з дотриманням вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, прийнято на направлено позивачу вимогу про сплату боргу від 21.02.2012 року № 1767 на суму 215,34 грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувана вимога є правомірною, підстави для визнання її нечинною (недійсною) відсутні, а тому у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно п.3 ст. 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058 (далі - Закон №1058) - загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Пунктом 5 ст.14 Закону №1058 передбачено, що страхувальниками відповідно до цього закону є застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині першій статті 12 цього закону.

Як свідчать матеріали справи позивач, як фізична особа, є пенсіонером за віком та отримує довічну пенсію, 04.07.2006 року був зареєстрований виконавчим комітетом Харківської міської ради як фізична особа-підприємець (а.с.31), є платником єдиного податку, та страхувальником, у розумінні Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення" (1058-15) .

Зазначений обов'язок сплати страхових внесків не спростовується тим фактом, що позивач є пенсіонером. Посилання позивача на Закон України "Про загальнообов'зкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , що він не може бути платником страхових внесків у зв'язку з набуттям права на довічну пенсію, колегія суддів вважає необґрунтованим.

Відповідно до ч.3 ст.13 Закону №1058 особа, яка припинила участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, може поновити свою участь у цьому виді страхування з набуттям нею статусу, згідно з яким вона підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до цього Закону (1058-15) або шляхом укладення в установленому цим Законом (1058-15) порядку договору про добровільну участь.

З досліджених матеріалів справи та аналізу приписів ст.13 Закону №1058 вбачається, що позивач не припинив участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, оскільки на час отримання ним, як фізичною особою, пенсії, не припинено його підприємницьку діяльність.

Відповідно до піп.4 п.8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058 (1058-15) (в редакції, яка діяла на час виникнення заборгованості) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей значених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом (1058-15) . Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Згідно ч.6 ст.20 Закону №1058 страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим періодом для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та членів сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності встановлено квартал.

Згідно ч. 2 та ч. 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Як свідчать матеріали справи, оскаржувана вимога про сплату боргу № Ф 1767 у розмірі 215,34 грн. сформована станом на 01.04.2011 р. та включає у себе зобов'язання по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 4-й квартал 2010 року. (а.с. 44).

Колегією суддів встановлено, що зазначені зобов'язання по сплаті страхових внесків за 4-й квартал 2010 року вже були предметом судового розгляду в межах розгляду справи №2а-6008/11/2070.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, ОСОБА_5, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова, в якому просив скасувати вимогу про сплату боргу від 28.04.2011 року № 1594 у розмірі 910,80 грн., яка включала в себе зобов'язання по сплаті страхових внесків за 3-й квартал 2010 року на суму 695,46 грн. та 4-й квартал 2010 року на суму 215, 34 грн.

За результатами розгляду справи, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2011 року по справі №2а-6008/11/2070 адміністративний позов ФО-П ОСОБА_5 до Управління пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова задоволено частково, скасовано вимогу Управління пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова про сплату боргу від 28.04.2011 року № 1594 в частині вимоги сплати недоїмки зі страхових внесків в розмірі 695,46 грн., в іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с. 13-15).

Зазначена постанова набрала законної сили на підставі ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012 року.

Враховуючи, що судом скасовано вимогу про сплату боргу від 28.04.2011 року № 1594 по заборгованості ОСОБА_5 лише за 3-й квартал 2010 року на суму 695,46 грн., а в іншій частині вимогу залишено в силі, позивач вважає, що вимогою про сплату боргу № Ф 1767 йому повторно нараховано заборгованість за 4-й квартал 2010 року в розмірі 215, 34 грн., а тому оскаржувана вимога є протиправною та підлягає скасуванню.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами позивача, враховуючи наступне.

Згідно п.п. б) п.8.2 ст.8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. №21-1 (z0064-04) , встановлено, що органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки, зокрема, у випадках якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків. В цьому випадку вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.

Так, п. 8.6. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1 (z0064-04) , визначено наступний перелік підстав для відкликання вимог про сплату боргу органами Пенсійного фонду України, а саме: вимога вважається відкликаною, якщо:

а) сума боргу самостійно погашається страхувальником;

б) орган Пенсійного фонду скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу внаслідок її узгодження або оскарження;

в) вимога органу Пенсійного фонду про сплату боргу скасовується чи змінюється судом (господарським судом);

г) борг списується у випадках, передбачених статтею 106 Закону у редакції, що діяла до 1 січня 2011 року;

ґ) є рішення суду на стягнення відповідних сум боргу, що зазначені у вимозі.

У випадку, зазначеному підпунктом "в", вимога вважається відкликаною у день отримання страхувальником відповідного рішення суду (господарського суду).

Враховуючи, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2011 року по справі №2а-6008/11/2070 скасовано вимогу Управління пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова про сплату боргу від 28.04.2011 року № 1594 в частині вимоги сплати недоїмки зі страхових внесків в розмірі 695,46 грн., зазначена вимога, відповідно до вимог пп. "в" п. 8.6. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (z0064-04) вважається відкликаною, а тому не тягне за собою будь-яких правових наслідків для позивача в частині вимоги сплати недоїмки зі страхових внесків за 4-й квартал 2010 року у розмірі 215,36 грн.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо наявності у Управління Пенсійного фонду України у Фрунзенському районі міста Харкова законних підстав для винесення вимоги про сплату боргу від 21.02.2012 року № 1767 на залишок суми недоїмки, яка виникла за 4-й квартал 2010 року у розмірі 215,34 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України..

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Приймаючи вимогу про сплату боргу від 21.02.2012 року № 1767, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України, а тому позовна вимога про визнання такого рішення протиправним є не обґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2012р. по справі № 2а-2953/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.