Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної фінансової інспекції в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 8.04.2013 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 р. у справі

за позовом Державної фінансової інспекції в Полтавській області

до відповідача Державного закладу "Гадяцька районна санітарно-епідеміологічна станція"

про зобов'язання вчинити дії, -

30.08.2012 р. до суду надійшов позов Державної фінансової інспекції в Полтавській області (далі Фінінспекція) про зобов'язання Державного закладу "Гадяцька районна санітарно-епідеміологічна станція" (далі Санстанція) виконати вимогу позивача. Позов мотивовано тим, що за наслідками проведеної ревізії діяльності відповідача останньому направлено вимогу із зобов'язанням вчинити дії по усуненню порушень законодавства, проте відповідач відмовився виконувати належним чином вимогу Фінінспекції. На цій підставі позивач просив зобов'язати Санстанцію виконати пункт 3 вимоги.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 8.04.2013 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 р., в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з судовими рішеннями, Фінінспекція звернулась з касаційною скаргою, в яких, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та задовольнити позов. При цьому, скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог.

У своїх запереченнях відповідач вважає, що судові рішення є законними та обґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за наслідками проведеної позивачем ревізії складено акт № 01-21/62 від 15.06.2012 р. та 25.06.2012 р. направлено в адресу Санстанції вимогу № 01-14/1573 про усунення виявлених ревізією порушень. Зокрема, в пункті 3 вимоги відповідача зобов'язано забезпечити повернення коштів спецфонду в сумі 2586,00 грн., які були перераховані до Державного закладу "Полтавська обласна санітарно-епідеміологічна станція".

Вказана вимога мотивована тим, що під час проведеної ревізії встановлено, що за період з 1.07.2009 р. по 31.03.2012 р. відповідач безпідставно перераховував Полтавській облСЕС кошти, внаслідок чого завдано збитків підконтрольній установі на суму 2586,00 грн.

Таким чином, у вимозі йдеться про необхідність відшкодувати завдані збитки та визначено їх розмір.

Відповідно до приписів частини 1 статті 2442 рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

В постанові Верховного Суду України від 15.04.2014 р. по справі № 21-40а14 зазначено :

"Згідно з Положенням Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів '…' (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону N 2939-XII, згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом".

Таким чином, вимога Фінінспекції в частині відшкодування виявлених під час ревізії підконтрольної установи збитків не є обов'язковою для виконання, що унеможливлює задоволення адміністративного позову про зобов'язання підконтрольну установу виконати вимогу.

З огляду на це колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни судових рішень, якими відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

Згідно зі статтею 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, -

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Полтавській області залишити без задоволення, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 8.04.2013 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст. 235- 244 КАС України.