ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10.03.2015 р. м. Київ К/9991/35234/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого - судді суддів Тракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головної державної інспекції на автомобільному транспорті на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті про визнання наказів протиправними та поновлення на публічній службі,
в с т а н о в и л а :
У червні 2010 року позивачка звернулася до суду з вказаним позовом до відповідача. Уточнивши позовні вимоги, просила визнати незаконними накази відповідача № 228 від 13 листопада 2009 року "Про проведення службового розслідування" та № 571-ВК/6п від 28 травня 2010 року "Про звільнення", поновити її на раніше займаній посаді, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з урахуванням індексу споживчих цін та моральну шкоду в розмірі 25000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що проведення службового розслідування та її звільнення є незаконними та безпідставними.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2012 року скасовано постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2011 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_4 про визнання протиправним наказу відповідача № 571-ВК/6п від 28 травня 2010 року про звільнення позивачки, поновлення її на раніше займаній посаді та оплату вимушеного прогулу, та прийнято в цій частині нову постанову про задоволення позовних вимог. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду апеляційної інстанції з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та залишення в силі постанови суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що наказом тимчасово виконуючого обов'язки начальника Головної державної інспекції на автомобільному транспорті № 823-ВК/6 від 14 липня 2005 року ОСОБА_4 з 13 липня 2005 року була прийнята на державну службу та зарахована на посаду головного спеціаліста відділу ліцензування територіального управління інспекції у Житомирській області. У цей же день, тобто 13 липня 2005 року, прийняла присягу державного службовця. Наказом від 3 серпня 2007 року позивачці із 6 серпня 2007 року надано відпустку по догляду за дитиною, народження 30 травня 2007 року, до досягнення дитиною трирічного віку.
Наказом начальника Головної державної інспекції на автомобільному транспорті № 571-ВК/6п від 28 травня 2010 року ОСОБА_4 звільнено з 31 травня 2010 року згідно ст. 7 КЗпП України, п. 5 ст. 30 Закону України "Про державну службу" у зв'язку з виявленням або виникненням обставин, що перешкоджають перебування державного службовця на державній службі (ст. 12 цього Закону), п. 6 ст. 30 Закону України "Про державну службу" за порушення присяги державного службовця та ст. 25-1 КЗпП України.
Підставою для звільнення позивачки став висновок службового розслідування, затверджений 8 грудня 2009 року, в ході якого встановлено, що заступник начальника управління - начальник відділу державного контролю територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Житомирській області ОСОБА_5 та головний спеціаліст відділу ліцензування територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Житомирській області ОСОБА_4 є близькими родичами, а саме батьком та дочкою. Однак, при прийнятті на державну службу позивачка не повідомила про це, що й стало підставою для її звільнення та припинення державної служби.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині вимог про визнання протиправним наказу про звільнення позивачки, поновлення її на посаді, оплати вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_4 є близькою родичкою (дочкою) ОСОБА_5 і, як працівник територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Житомирській області, його підлеглою, а заступник начальника управління ОСОБА_5 мав право здійснювати і шість разів протягом 2005-2007 років під час відсутності начальника управління здійснював керівництво не тільки своїм відділом, а й усім управлінням, виконуючи його обов'язки, то через такі обмеження позивачка не могла бути призначена на посаду в територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Житомирській області, а тому обґрунтовано звільнена з роботи.
Скасовуючи частково постанову суду першої інстанції та ухвалюючи в цій частині нову постанову про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_5 і ОСОБА_4, які є близькими родичами (батько та донька) працювали у різних самостійних незалежних структурних підрозділах територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Житомирській області і будь-якого підпорядкування по службі не мали, оскільки позивачка за своєю посадою була безпосередньо підпорядкована і підконтрольна начальнику відділу ліцензування. До того ж, підпорядкування при виконанні трудових обов'язків ОСОБА_4 виконуючому обов'язки начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Житомирській області ОСОБА_5 не є безпосереднім підпорядкуванням, так як при виконанні трудових обов'язків ОСОБА_4 безпосередньо підпорядковується начальнику відділу ліцензування, тобто елементи підконтрольності за посадою цих близьких родичів відсутні.
Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про протиправність наказу про припинення державної служби позивачки за п. 6 ст. 30 Закону України "Про державну службу", оскільки відповідачем не зазначено у чому саме полягає порушення ОСОБА_4 присяги державного службовця, а судом такі факти не встановлено.
Статтею 7 КЗпП України передбачено, що особливості регулювання праці осіб, які працюють у районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я, тимчасових і сезонних працівників, а також працівників, які працюють у фізичних осіб за трудовими договорами, додаткові (крім передбачених у статтях 37 і 41 цього Кодексу) підстави для припинення трудового договору деяких категорій працівників за певних умов (порушення встановлених правил прийняття на роботу та ін.) встановлюються законодавством.
Відповідно до ст. 25-1 КЗпП України власник вправі запроваджувати обмеження щодо спільної роботи на одному і тому ж підприємстві, в установі, організації осіб, які є близькими родичами чи свояками (батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також батьки, брати, сестри і діти подружжя), якщо у зв'язку з виконанням трудових обов'язків вони безпосередньо підпорядковані або підконтрольні один одному.
На підприємствах, в установах, організаціях державної форми власності порядок запровадження таких обмежень встановлюється законодавством.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про державну службу" державна служба припиняється у разі виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (стаття 12 цього Закону).
Відповідно до ст. 12 вказаного Закону не можуть бути обраними або призначеними на посаду в державному органі та його апараті особи, які, зокрема, у разі прийняття на службу будуть безпосередньо підпорядковані близьким їм особам.
Терміни "безпосереднє підпорядкування" і "близька особа" вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про засади запобігання і протидії корупції" (3206-17) .
За ст. 1 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" безпосереднє підпорядкування - це відносини прямої організаційної або правової залежності підлеглої особи від її керівника, в тому числі через вирішення (участь у вирішенні) питань прийняття на роботу, звільнення з роботи, застосування заохочень, дисциплінарних стягнень, надання вказівок, доручень, контролю за їх виконанням; близькі особи - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки із суб'єктом, зазначеним у частині першій статті 4 цього Закону, в тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про державну службу" державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним наказу відповідача № 571-ВК/6п від 28 травня 2010 року про звільнення позивачки, поновлення ОСОБА_4 на раніше займаній посаді та оплати вимушеного прогулу, оскільки підстави для звільнення позивачки за п. 5 ст. 30 Закону України "Про державну службу" у зв'язку з виявленням або виникненням обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (ст. 12 цього Закону), п. 6 ст. 30 Закону України "Про державну службу" за порушення присяги державного службовця та ст. 25-1 КЗпП України не доведені.
Мотиви та доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
Згідно частини 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами статті 224 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи касаційної скарги про незаконність судового рішення, порушення норм матеріального та процесуального права безпідставні, не ґрунтуються на доказах та матеріалах справи.
Тому колегія суддів, перевіривши у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Головної державної інспекції на автомобільному транспорті залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2012 року - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді:
В.В. Тракало
Я.Л. Іваненко
М.І. Мойсюк