Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Чалого С.Я.

Конюшка К.В.

Розваляєвої Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою приватного підприємства "Броварська сільгоспхімія" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року у справі за позовом приватного підприємства "Броварська сільгоспхімія" до комунального підприємства "Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації" про зобов'язання вчинити дії,-

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року відмовлено в позові приватного підприємства "Броварська сільгоспхімія" до комунального підприємства "Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації" про зобов'язання вчинити дії, а саме - зобов'язання вчинення дій щодо державної реєстрації за позивачем права власності на приміщення для бункеру, загальною площею 878,6 кв.м., що входить до складу майнового комплексу за адресою: вул. Кільцева дорога, 1, с.Требухів, Броварського району Київської області.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою та просить їх скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та підтверджується наявними у справі матеріалами, на підставі акту прийому - передачі від 15.09.1997 року № 34 до статутного фонду ВАТ "Броварська сільгоспхімія" передано об'єкти нерухомості, зокрема, приміщення для бункеру інвентаризаційний номер якого 20315а (п. 36 додатку № 3 до акту прийому-передачі приватизованого майна).

26.06.2008 виконавчим комітетом Требухівської сільської ради Броварського району Київської області винесено рішення № 76 про визнання права приватної власності на майновий комплекс за приватним підприємством "Броварська сільгоспхімія", що знаходиться за адресою: вул. Кільцева дорога, 1, с. Требухів, Броварський район Київська область. Одним з об'єктів майна є "приміщення для бункеру", без зазначення інвентаризаційного номеру. Пунктом 2 зазначеного рішення зобов'язано комунальне підприємство Київської обласної ради "Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації" оформити право власності на майновий комплекс, що заходиться за адресою: вул. Кільцева дорога, 1, с. Требухів, Броварський район Київська область.

Рішенням Господарського суду Київської області від 20.05.2010 року визнано право власності за приватним підприємством "Броварська сільгоспхімія" на об'єкти нерухомого майна - майнового комплексу за адресою: Київська область, Броварський район, с. Требухів, вул. Кільцева дорога, 1, зокрема на "приміщення для бункеру".

При цьому, в акті прийому-передачі від 15.09.1997 року № 34, рішенні виконавчого комітету Требухівської сільської ради Броварського району Київської області від 26.06.2008 року, висновку експертного будівельно-технічного дослідження від 17.10.2008 року № 108/127/08, рішенні Господарського суду Київської області від 20.05.2010 року не вказані характеристики "приміщення для бункеру" (площа, розміри, дата уведення в експлуатацію, інвентаризаційний номер, схема, план тощо).

21.06.2010 року позивач звернувся до відповідача з заявою про реєстрацію права власності на майновий комплекс, що належать ПП "Броварська сільгоспхімія" на підставі вищевказаного рішення господарського суду.

02.07.2010 року відповідачем складено зведений акт вартості будинків, господарських будівель, яким встановлено, що позивачем самовільно побудовано приміщення складу під літерою "Р", загальною площею 878,6 м2.

23.11.2010 року на підставі рішення Господарського суду Київської області від 23.11.2010 року відповідачем прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на майновий комплекс, що знаходиться за адресою: вул. Кільцева дорога, 1, с. Требухів, Броварський район, Київська область.

24.10.2011 позивач звернувся до відповідача з листом щодо внесення змін до технічної та правової документації на об'єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: вул. Кільцева дорога, 1, с. Требухів, Броварський район, Київська область.

Листом від 02.11.2011 року № 1030/1, відповідач вказав, що відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна проводиться реєстратором БТІ на підставі: 1) заяви, поданої власником, правонаступником або уповноваженою ними особою; 2) правовстановлювальних документів; 3) матеріалів технічної документації, виготовленої тим БТІ, що має провести реєстрацію права власності.

Відмовляючи в позові, суди попередньої інстанції виходили з того, що із заявою про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна "приміщення для бункеру", що входить до складу майнового комплексу за адресою: вул. Кільцева дорога, 1, с. Требухів, Броварський район, Київська область, позивач не звертався. Крім цього, позивачем до відповідача було подано документи про реєстрацію "приміщення для бункера", яке було відсутнім під час інвентаризації майнового комплексу. При цьому, не було надано доказів, що вказане "приміщення для бункера" є "складом під літерою "Р".

При цьому, колегія суддів вважає за доцільне зазначити про таке.

Так, відповідно до підпункту 3.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5 (z0157-02) ( зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за N 157/6445 (z0157-02) ) (далі - Тимчасове положення № 7/5), з моменту прийняття заяви про державну реєстрацію прав реєстратором БТІ розпочинається її розгляд. Реєстратор БТІ встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, зокрема, відповідність відомостей про об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації поданим документам.

Відповідно до п. 3.4 Тимчасового положення № 7/5 (z0157-02) за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію прав реєстратор БТІ приймає рішення про державну реєстрацію прав або відмову в ній.

Відповідно до п. 3.5 Тимчасового положення № 7/5 (z0157-02) реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав, якщо: заявлене право вже зареєстроване; не проведено технічну інвентаризацію об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або вона проведена не тим БТІ, що здійснює свою діяльність на території, у межах якої розташований такий об'єкт.

Відповідно до п. 3.9 Тимчасового положення № 7/5 (z0157-02) державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, окрім випадків, коли заява про державну реєстрацію прав подається не пізніше ніж через дванадцять місяців після виникнення цього права.

Як вбачається з п. 3.10 Тимчасового положення № 7/5 (z0157-02) одночасно з прийняттям рішення про державну реєстрацію прав реєстратор БТІ вносить записи до відповідного розділу Реєстру прав. На кожний об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації та право власності на який заявлено вперше, реєстратор БТІ одночасно з внесенням запису до відповідного розділу Реєстру прав присвоює реєстраційний номер такому об'єкту, який залишається незмінним протягом усього часу його існування.

При цьому, колегія суддів зазначає, що зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні.

Так, відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відмовляючи в позові, судами було вказано про те, що позивачем не було надано доказів, що вказане "приміщення для бункера" є "складом під літерою "Р".

При цьому, судами не надано оцінки зокрема, висновку експертного будівельно-технічного дослідження № 756 від 15 жовтня 2012 року.

Колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 5 ст. 82 КАС України, висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

Крім цього, судами не взято до уваги рішення Господарського суду Київської області від 20.05.2010 року, яким визнано право власності за приватним підприємством "Броварська сільгоспхімія" на об'єкти нерухомого майна - майнового комплексу за адресою: Київська область, Броварський район, с. Требухів, вул. Кільцева дорога, 1, зокрема на "приміщення для бункеру".

Вказане ставить під сумнів з'ясування та врахування судами всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору та свідчить про неповне з'ясування дійсних обставин справи, неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення рішення, яке не відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності і обґрунтованості.

Згідно з частиною першою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За приписами частини 2 і 4 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу приватного підприємства "Броварська сільгоспхімія" задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235- 244-2 КАС України.