Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ємельянової В.І.,

Рецебуринського Ю.Й., Стародуба О.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року по справі № 826/13568/13-а

за позовом ОСОБА_4

до Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві в особі Дарницького районного відділу Головного управління

Державної міграційної служби України в м. Києві

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

У серпні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві в особі Дарницького районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо вимоги оплати послуг, які позивач не замовляв, не отримував та не мав намірів щодо отримання таких платних послуг з переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 795 від 4 червня 2007 року (795-2007-п) ; визнати дії відповідача протиправними щодо відмови в оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон у разі тимчасових поїздок; зобов'язати відповідача оформити та видати позивачу паспорт громадянина України для виїзду за кордон відповідно до вимог Правил, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 231 від 31 березня 1995 року (231-95-п) , на підставі поданих позивачем документів.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2013 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві в особі Дарницького районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві щодо зобов'язання ОСОБА_4 до додаткової сплати послуг, які він не замовляв і не отримував, та які визначені в переліку платних послуг, що надаються підрозділами МВС та ДМС, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 795 від 4 червня 2007 (795-2007-п) року.

Визнано неправомірною відмову відповідача в оформленні позивачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон в разі тимчасової поїздки на підставі поданих документів, визначених Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення.

Зобов'язано відповідача повторно розглянути питання щодо оформлення та видачі позивачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон на підставі поданих ним документів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2013 року.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 28 лютого 2013 року звернувся до Дарницького районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві із заявою щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Листом від 30 березня 2013 року № 03/771-а відповідач відмовив позивачу в оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон посилаючись на те, що останнім не було надано платіжних документів про оплату послуг за оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон та вартості його бланку, передбачених постановою Кабінету Міністрів України 4 червня 2007 року № 795 "Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання" (795-2007-п) та постановою Кабінету Міністрів України 26 жовтня 2011 року № 1098 "Деякі питання надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг" (1098-2011-п) .

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що порядок видачі та оформлення паспортів визначений Законом України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" (3857-12) та Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, а тому Дарницький районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві неправомірно відмовив ОСОБА_4 в оформленні закордонного паспорта з підстав не подання платіжних документів, не передбачених цими Законом та Порядком.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки позивачем не були виконані всі вимоги, встановлені чинним законодавством для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, то відповідачем правомірно відмовлено в оформленні закордонного паспорта.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд та в'їзд в Україну, оформлення документів для зарубіжних поїздок врегульований Законом України від 21 січня 1994 року № 3857-XII "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" (3857-12) .

Відповідно до статті 7 зазначеного Закону правила оформлення і видачі паспортів, їх тимчасового затримання та вилучення визначаються Кабінетом Міністрів України.

З метою реалізації положень зазначеної норми, Кабінет Міністрів України постановою від 31 березня 1995 року № 231 (231-95-п) прийняв Правила - "Про затвердження Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення", пунктом 10 яких затверджено вичерпний перелік документів, необхідних для оформлення паспорта у разі тимчасового виїзду за кордон. Зокрема, для оформлення паспорта надаються: заява-анкета встановленого зразка; паспорт громадянина України, свідоцтво про народження (для осіб віком до 16 років) (після прийняття документів повертається); копія виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, крім осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи; дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра; квитанція про сплату державного мита або документ, що підтверджує право на звільнення від його сплати.

Згідно зі статтею 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 "Про державне мито" (далі - Декрет) платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.

До об'єктів справляння державного мита належить, в тому числі, державне мито за видачу громадянам України закордонного паспорта на право виїзду за кордон або продовження строку його дії у розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 170 грн. (статті 2, 3 Декрету).

Таким чином, сплата установленого Декретом державного мита покриває вартість витрат, пов'язаних із учиненням відповідачем дій щодо видачі громадянам України закордонного паспорта на право виїзду за кордон (у тому числі й вартість бланка), тому він не вправі вимагати повторної оплати тих самих дій (послуг) на підставі іншого нормативно-правового акта.

Отже, дії відповідача, які виразилися у відмові у прийнятті документів, наданих ОСОБА_4 для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон та у вимозі оплатити додаткові витрати, крім державного мита, є незаконними, а позовні вимоги позивача обґрунтованими.

Аналогічна правова позиція зі спірного питання висловлена Верховним Судом України у постановах від 3 грудня 2013 року № 21-416а13 та від 17 грудня 2013 року № 21-441а13.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_4 про зобов'язання відповідача оформити та видати позивачу паспорт громадянина України для виїзду за кордон, відповідно до вимог Правил, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1995 року № 231 (231-95-п) , на підставі поданих позивачем документів, то судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що такі повноваження відповідача є дискреційними. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є - здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Таким чином, вказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.

За наведених обставин постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції дійшов правильних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і відповідним чином застосував до спірних правовідносин норми матеріального права.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасовано помилково.

Керуючись статтями 220, 222, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2013 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.