Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Зайцев М.П., Маринчак Н.Є.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2012 по справі № 2а-16052/11/2670

за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технолізінг ЛТД"

третя особа Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація

про визнання недійсними установчих документів, припинення юридичної особи,-

У листопаді 2011 року Державна податкова інспекція звернулась до суду із позовною заявою про припинення юридичної особи та визнання недійсними установчих документів ТОВ "Технолізінг ЛТД".

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви та касаційної скарги, Державна податкова інспекція посилається на те, що підставою припинення ТОВ "Технолізінг ЛТД" та визнання недійсним установчих документів є допущені порушення при проведенні державної реєстрації Товариства, зокрема, така реєстрація відбулась поза межами правового поля, оскільки є достатні підстави вважати, що Товариство було створено без мети здійснення господарської діяльності, а його реєстрація проведена на підставну особу, яка не має жодного відношення до господарської діяльності вказаного підприємства.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи ТОВ "Технолізінг ЛТД" зареєстровано як суб'єкт господарювання Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією та взято на облік платником податків у ДПІ у Шевченківському районі.

Також судами встановлено, що Товариство звітує у встановленому законодавством порядку, подає до податкового органу декларації та документи фінансової звітності та має заборгованість перед державним бюджетом зі сплати податкових зобов'язань та штрафних санкцій на загальну суму 208 624,91грн., що підтверджується поясненнями та довідкою ДПІ у Шевченківському районі станом на 19.12.2011.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до пп. 20.1.37 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення фізичною особою - підприємцем підприємницької діяльності та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Згідно з п. 67.2 ст. 67 Податкового кодексу України контролюючі органи в установленому законом порядку мають право звертатися до суду про винесення судового рішення щодо: припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; скасування державної реєстрації змін до установчих документів.

Відповідно до п. 11.10 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (za562-11) , якщо платник податків не має заборгованості перед бюджетом та у разі: неподання протягом одного року в органи державної податкової служби податкових декларацій, документів податкової звітності; якщо установчі документи суперечать чинному законодавству; провадження діяльності, яка суперечить установчим документам та законодавству; наявності в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням; наявності в органу державної податкової служби передбачених законами України інших підстав для постановлення судового рішення щодо припинення (ліквідації) чи скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання, то керівник органу державної податкової служби приймає рішення у вигляді розпорядження відносно платника податків про звернення до суду або господарського суду із заявою (позовною заявою) про винесення судового рішення щодо припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, відміни державної реєстрації припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.

Згідно з ст. 55-1 Господарського кодексу України ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними: зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Відповідно до ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується: за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади; за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи в інших випадках, встановлених законом, - за позовом відповідного органу державної влади.

Частиною 2 ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, є визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Пунктом 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України зокрема передбачено, що платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що податкові органи можуть звертатися з вимогами про припинення суб'єктів господарювання не в усіх випадках, визначених ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", а лише в тих, коли податкові органи діють на реалізацію своєї владної компетенції, зокрема, неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової або здійснення юридичною особою діяльності, що заборонена законом.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач як на підставу позовних вимог про припинення юридичної особи та визнання недійсними установчих документів посилався на здійснення державної реєстрації цього підприємства на особу, яка не має відношення до його державної реєстрації та діяльності та яке було створено без мети здійснення фактичної господарської діяльності.

Проте, всупереч вимогам ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем належних та допустимих доказів суду надано не було, зокрема вироку суду в кримінальній справі про притягнення осіб до відповідальності за фактом створення фіктивного підприємства чи здійснення Товариством будь якої іншої діяльності, яка заборонена законом.

Натомість судами встановлено, що Товариство у встановленому законодавством порядку подає до податкового органу декларації і документи фінансової звітності, остання декларація подана за липень 2011 року, а тому висновки податкового органу, що реєстрація та діяльність Товариства спрямовані на порушення правил оподаткування є необґрунтованими.

Крім того, статут юридичної особи за своєю правовою природою є актом, який визначає її правовий статус, а підставами для визнання його недійсним можуть бути лише випадки, прямо передбачені законом, зокрема, невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт.

За таких обставин переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2012 по справі № 2а-16052/11/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.