Україна та Республіка Білорусь, що надалі іменуються "Сторони",

вважаючи, що розвиток і зміцнення відносин дружби, добросусідства та співробітництва між ними відповідають інтересам їхніх народів,

беручи до уваги взаємозв'язок історичної долі народів обох держав, їхню духовну та культурну близькість, а також положення Договору про дружбу, добросусідство і співробітництво між Україною і Республікою Білорусь від 17 липня 1995 року (112_692) ,

підтверджуючи свою відданість дотриманню міжнародних стандартів у сфері прав людини, закріплених у Загальній декларації прав людини (995_015) , міжнародних пактах про права людини (995_042, 995_043) та інших основоположних документах ООН,

враховуючи зобов'язання, що випливають із Гельсінського Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі, документів у галузі людського виміру ОБСЄ,

виходячи з того, що права осіб, які належать до національних меншин, є невід'ємною частиною загальновизнаних прав людини,

беручи до уваги, що на території кожної Сторони проживають особи, які належать до української та білоруської національностей,

визнаючи, що національні меншини є невід'ємною частиною суспільства, в якому вони живуть, збагачують його своєю працею, самобутністю та культурою,

будуючи відносини у сфері забезпечення прав національних меншин на основі взаємної поваги та рівноправного партнерства, а також, виходячи з необхідності забезпечувати на державному рівні потреби в галузі культури й освіти білоруської національної меншини в Україні та української національної меншини в Республіці Білорусь,

будучи впевненими, що для послідовного забезпечення прав осіб, які належать до національних меншин, збереження й розвитку їхньої етичної культури і мовної самобутності необхідно розвивати плідне співробітництво, розширяти договірно-правову базу в сфері міжнаціональних відносин,

домовилися про таке:

У цій Угоді під особами, які належать до національних меншин, розуміються відповідно:

громадяни України, які відносять себе за етнічними, культурними і мовними особливостями до білоруської національної меншини;

громадяни Республіки Білорусь, які відносять себе за етнічними, культурними і мовними особливостями до української національної меншини.

Сторони підтверджують, що належність до національної меншини є питанням індивідуального вибору особи, і гарантують, що такий вибір не матиме небажаних наслідків для зазначеної особи.

Кожна зі Сторін гарантує недопущення на своїй території будь-якої дискримінації громадян за ознакою їхньої належності до національних меншин.

Кожна зі Сторін гарантує особам, які належать до національних меншин, громадянські, політичні, соціальні, економічні, культурні права і свободи відповідно до загальновизнаних міжнародних стандартів у сфері прав людини та національного законодавства.

Кожна зі Сторін визнає за особами, які належать до національних меншин, право виявляти, зберігати та розвивати етнічну, культурну і мовну самобутність, не порушуючи при цьому прав та свобод інших осіб.

Кожна зі Сторін вживатиме законодавчих і адміністративних заходів для недопущення на своїй території будь-яких спроб асиміляції національних меншин всупереч їхній волі.

Кожна зі Сторін зобов'язується забезпечувати особам, які належать до національних меншин, право на участь у громадському та державному житті, зокрема у вирішенні питань, що стосуються захисту їхніх законних інтересів.

Кожна зі Сторін визнає за особами, які належать до національних меншин, право створювати відповідно до порядку, встановленого законодавством держави проживання, громадські організації, національні культурні і навчальні заклади для збереження та розвитку етнічної, культурної і мовної самобутності.

Діяльність зазначених організацій та закладів може фінансуватися за рахунок пожертвувань і добровільних внесків, а також при наданні їм допомоги Стороною згідно з її національним законодавством.

Кожна зі Сторін визнає за особами, які належать до національних меншин, право безперешкодно встановлювати і підтримувати контакти між собою на території держави проживання, Сторони визнають право осіб, які належать до національних меншин, встановлювати і підтримувати зв'язки з особами своєї національності за кордоном, а також брати участь у діяльності міжнародних неурядових організацій.

Кожна зі Сторін визнає за особами, які належать до національних меншин, право користуватися рідною мовою в особистому і суспільному житті в межах, встановлених законодавством Сторін про застосування мов.

Кожна зі Сторін визнає право осіб, які належать до національних меншин, на національне прізвище, ім'я та по батькові.

Кожна зі Сторін визнає за особами, які належать до національних меншин, право мати доступ до інформації рідною мовою, вільно поширювати таку інформацію, включаючи право засновувати засоби масової інформації рідною мовою.

Сторони вживатимуть заходів для збереження, вивчення та примноження культурної спадщини національних меншин, у тому числі забезпечуватимуть зберігання й охорону пам'яток їхньої історії і культури, що знаходяться на території кожної Сторони.

Сторони заохочуватимуть діяльність інформаційно-культурних центрів іншої Сторони на своїй території та сприятимуть організації їхньої роботи.

З метою сприяння підтриманню зв'язків осіб, які належать до національних меншин, із громадянами іншої Сторони, з якими їх пов'язує спільне етнічне походження і культурне надбання, а також із відповідними національними, культурними і мовними організаціями, Сторони створюватимуть необхідні умови для пересування таких осіб через свої кордони.

Жодне із зобов'язань Сторін, що випливає з попередніх статей цієї Угоди, не може тлумачитися як підстава для участі у будь-якій діяльності або дії, що суперечать цілям і принципам Статуту Організації Об'єднаних Націй (995_010) , загальновизнаним принципам і нормам міжнародного права, а також законодавству Сторін.

Сторони на регулярній основі обмінюватимуться досвідом роботи у сфері міжнаціональних відносин, а також актуальною інформацією, що прямо чи опосередковано стосується інтересів іншої Сторони, проводитимуть спільні консультації та інші спільні заходи.

У разі необхідності Сторони можуть створювати за взаємною згодою робочі групи і координаційні комісії для вирішення конкретних питань, пов'язаних із виконанням цієї Угоди.

Ця Угода укладається терміном на десять років, її дія автоматично продовжується на наступні десятирічні періоди, якщо жодна зі Сторін не менш як за шість місяців до закінчення відповідного терміну дії цієї Угоди письмово не повідомить іншу Сторону про свій намір припинити її дію.

Ця Угода підлягає ратифікації і набуде чинності з дати останнього письмового повідомлення про виконання Сторонами внутрішньодержавних процедур.

Вчинено у м. Київ 23 липня 1999 року у двох примірниках, кожний українською, білоруською та російською мовами, при цьому всі тексти є автентичними.

У випадку виникнення розбіжностей при тлумаченні тексту цієї Угоди за основу буде взято текст російською мовою.

 За Україну                                 За Республіку Білорусь