Україна та Республiка Бiлорусь, що надалi iменуються "Сторони",

вважаючи, що розвиток i змiцнення вiдносин дружби, добросусiдства та спiвробiтництва мiж ними вiдповiдають iнтересам їхнiх народiв,

беручи до уваги взаємозв'язок iсторичної долi народiв обох держав, їхню духовну та культурну близькiсть, а також положення Договору про дружбу, добросусiдство i спiвробiтництво мiж Україною i Республiкою Бiлорусь вiд 17 липня 1995 року,

пiдтверджуючи свою вiдданiсть дотриманню мiжнародних стандартiв у сферi прав людини, закрiплених у Загальнiй декларацiї прав людини, мiжнародних пактах про права людини та iнших основоположних документах ООН,

враховуючи зобов'язання, що випливають iз Гельсiнського Заключного акта Наради з безпеки та спiвробiтництва в Європi, дкументiв у галузi людського вимiру ОБСЄ.

виходячи з того, що права осiб, якi належать до нацiональних меншин, є невiд'ємною частиною загальновизнаних прав людини,

беручи до уваги, що на територiї кожної Сторони проживають особи, якi належать до української та бiлоруської нацiональностей,

визнаючи, що нацiональнi меншини є невiд'ємною частиною суспiльства, в якому вони живуть, збагачують його своєю працею, самобутнiстю та культурою,

будуючи вiдносини у сферi забезпечення прав нацiональних меншин на основi взаємної поваги та рiвноправного партнерства, а також, виходячи з необхiдностi забезпечувати на державному рiвнi потреби в галузi культури й освiти бiлоруської нацiональної меншини в Українi та української нацiональної меншини в Республiцi Бiлорусь,

будучи впевненими, що для послiдовного забезпечення прав осiб, якi належать до нацiональних меншин, збереження й розвитку їхньої етичної культури і мовної самобутностi необхiдно розвивати плiдне спiвробiтництво, розширяти договiрно-правову базу в сферi мiжнацiональних вiдносин,

домовилися про таке:

У цiй Угодi пiд особами, якi належать до нацiональних меншин, розумiються вiдповiдно:

громадяни України, якi вiдносять себе за етнiчними, культурними i мовними особливостями до бiлоруської нацiональної меншини;

громадяни Республiки Бiлорусь, якi вiдносять себе за етнiчними, культурними i мовними особливостями до української нацiональної меншини.

Сторони пiдтверджують, що належнiсть до нацiональної меншини є питанням iндивiдуального вибору особи, i гарантують, що такий вибiр не матиме небажаних наслiдкiв для зазначеної особи.

Кожна зi Сторiн гарантує недопущення на своїй територiї будь-якої дискримiнацiї громадян за ознакою їхньої належностi до нацiональних меншин.

Кожна зi Сторiн гарантує особам, якi належать до нацiональних меншин, громадянськi, полiтичнi, соцiальнi, економiчнi, культурнi права i свободи вiдповiдно до загальновизнаних мiжнародних стандартiв у сферi прав людини та нацiонального законодавства.

Кожна зi Сторiн визнає за особами, якi належать до нацiональних меншин, право виявляти, зберiгати та розвивати етнiчну, культурну i мовну самобутнiсть, не порушуючи при цьому прав та свобод iнших осiб.

Кожна зi Сторiн вживатиме законодавчих i адмiнiстративних заходiв для недопущення на своїй територiї будь-яких спроб асимiляцiї нацiональних меншин всупереч їхнiй волi.

Кожна зi Сторiн зобов'язується забезпечувати особам, якi належать до нацiональних меншин, право на участь у громадському та державному життi, зокрема у вирiшеннi питань, що стосуються захисту їхнiх законних iнтересiв.

Кожна зi Сторiн визнає за особами, якi належать до нацiональних меншин, право створювати вiдповiдно до порядку, встановленого законодавством держави проживання, громадськi організації, національнi культурні i навчальнi заклади для збереження та розвитку етнiчної, культурної i мовної самобутностi.

Дiяльнiсть зазначених органiзацiй та закладiв може фiнансуватися за рахунок пожертвувань i добровiльних внескiв, а також при наданнi їм допомоги Стороною згiдно з її нацiональним законодавством.

Кожна зi Сторiн визнає за особами, якi належать до нацiональних меншин, право безперешкодно встановлювати i пiдтримувати контакти мiж собою на територiї держави проживання, Сторони визнають право осiб, якi належать до нацiональних меншин, встановлювати i пiдтримувати зв'язки з особами своєї національності за кордоном, а також брати участь у дiяльностi мiжнародних неурядових органiзацiй.

Кожна зi Сторiн визнає за особами, якi належать до нацiональних меншин, право користуватися рiдною мовою в особистому i суспiльному життi в межах, встановлених законодавством Сторiн про застосування мов.

Кожна зi Сторiн визнає право осiб, якi належать до нацiональних меншин, на нацiональне прiзвище, iм'я та по батьковi.

Кожна зi Сторiн визнає за особами, якi належать до нацiональних меншин, право мати доступ до iнформацiї рiдною мовою, вiльно поширювати таку iнформацiю, включаючи право засновувати засоби масової iнформацiї рiдною мовою.

Сторони вживатимуть заходiв для збереження, вивчення та примноження культурної спадщини нацiональних меншин, у тому числi забезпечуватимуть зберiгання й охорону пам'яток їхньої iсторiї i культури, що знаходяться на територiї кожної Сторони.

Сторони заохочуватимуть дiяльнiсть iнформацiйно-культурних центрiв iншої Сторони на своїй територiї та сприятимуть організації їхньої роботи.

З метою сприяння пiдтриманню зв'язкiв осiб, якi належать до нацiональних меншин, iз громадянами iншої Сторони, з якими їх пов'язує спiльне етнiчне походження i культурне надбання, а також iз відповідними нацiональними, культурними i мовними органiзацiями, Сторони створюватимуть необхiднi умови для пересування таких осiб через свої кордони.

Жодне iз зобов'язань Сторiн, що випливає з попереднiх статей цiєї Угоди, не може тлумачитися як пiдстава для участі у будь-якiй дiяльностi або дiї, що суперечать цiлям i принципам Статуту Органiзацiї Об'єднаних Нацiй, загальновизнаним принципам i нормам мiжнародного права, а також законодавству Сiорiн.

Сторони на регулярнiй основi обмiнюватимуться досвiдом роботи у сферi мiжнацiональних вiдносин, а також актуальною iнформацiєю, що прямо чи опосередковано стосується iнтересiв iншої Сторони, проводитимуть спiльнi консультацiї та iншi спiльнi заходи.

У разi необхiдностi Сторони можуть створювати за взаємною згодою робочi групи i координацiйнi комiсiї для вирiшення конкретних питань, пов'язаних iз виконанням цiєї Угоди.

Ця Угода укладається термiном на десять рокiв, її дiя автоматично продовжується на наступнi десятирiчнi перiоди, якщо жодна зi Сторiн не менш як за шiсть мiсяцiв до закiнчення вiдповiдного термiну дiї цiєї Угоди письмово не повiдомить iншу Сторону про свiй намiр припинити її дiю.

Ця Угода пiдлягає ратифiкацiї i набуде чинностi з дати останнього письмового повiдомлення про виконання Сторонами внутрiшньодержавних процедур.

Вчинено у м. Київ "23" липня 1999 року у двох примiрниках, кожний українською, бiлоруською та росiйською мовами, при цьому всi тексти є автентичними.

У випадку виникнення розбiжностей при тлумаченнi тексту цiєї Угоди за основу буде взято текст росiйською мовою.