Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Олексієнко М.М., Черпак Ю.К., провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 15.07.2011 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2014 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Лоївської сільської ради, ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій сільського голови,

У січні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Лоївської сільської ради, ОСОБА_2 з вимогами про визнання неправомірними дій сільського голови.

В обґрунтування позову посилався на те, що рішенням сесії Лоївської сільської ради від 27.11.2010 р. № 9-2/2010 р його обрано секретарем сільської ради. Не погодившись з даним рішенням сільський голова ОСОБА_2 розпорядженням від 02.12.2010 р. зупинив дію даного рішення та зобов'язав раду розглянути повторно дане питання на сесії сільської ради у двотижневий строк. 16.12.2010 р. на сесії Лоївської сільської ради відхилено зауваження сільського голови та підтверджено попереднє рішення більшістю депутатів. Одночасно сесією ради від 16.12.2010 р. позивачу надані повноваження секретаря виконкому ради. Проте сільський голова ОСОБА_2 перешкоджає йому виконувати функціональні обов'язки секретаря Лоївської сільської ради, зокрема, не передав йому документи, необхідні для виконання обов'язків секретаря ради, не передав бланки свідоцтв, не підписує довідки, які він видає, не надає можливості документально оформляти результати роботи сесії. При цьому сільський голова ОСОБА_2 своїм розпорядженням доручив працівнику ради ОСОБА_4 виконувати обов'язки секретаря ради і проводить нарахування їй заробітної плати як секретарю ради.

Постановою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 15.07.2011 р. залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2014 р., позов задоволено. Визнано неправомірними дії Лоївського сільського голови ОСОБА_2 по перешкоджанню ОСОБА_3 у виконанні ним обов'язків секретаря Лоївської сільської ради. Зобов'язано ОСОБА_2 не здійснювати перешкод ОСОБА_3 у виконанні обов'язків секретаря Лоївської сільської ради.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судами, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове про відмову в позові.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відхилення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.11.2010 р. другою сесією Лоївської сільської ради шостого скликання прийнято рішення № 9-2/2010, яким затверджено протокол № 2 засідання лічильної комісії сільської ради про результати таємного голосування з виборів секретаря сільської ради та обрано ОСОБА_3 секретарем сільської ради.

Не погоджуючись з цим рішенням, 02.12.2010 р. сільський голова Лоївської сільської ради прийняв розпорядження № 1, яким зупинив дію рішення сесії від 27.11.2010 р. № 9-2/2010, та зобов'язав Лоївську сільську раду у двотижневий строк повторно розглянути рішення від 27.11.2010 р. № 9-2/2010 "Про обрання секретаря сільської ради" у зв'язку з порушеннями процедури внесення та обрання секретаря ради.

16.12.2010 р. на позачерговій сесії Лоївської сільської ради шостого скликання повторно розглянуто рішення від 27.11.2010 р. № 9-2/2010 та вирішено затвердити протокол № 2 засідання лічильної комісії сільської ради про результати таємного голосування про повторний розгляд рішення сільської ради "Про обрання секретаря сільської ради від 27.11.2010 р. № 11.2010 р.". Рішенням сесії Лоївської сільської ради від 16.12.2010 р. у відповідності вимогами ст. 50 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" доручено позивачу як секретарю Лоївської сільської ради здійснювати повноваження секретар виконавчого комітету сільської ради.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із встановлених в судовому засіданні обставин у справі, зокрема, з того, що ОСОБА_2 як сільський голова Лоївської сільської ради неправомірно чинить позивачу перешкоди у виконанні ним обов'язків секретаря ради і секретаря виконавчого комітету ради, передбачених ч. 3 ст. 50 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", що підтверджено в судовому засіданні актами, складеними депутатами Лоївської сільської ради від 21.12.2010р., 22.12.2010 р. Крім того, як встановлено судами сільський голова ОСОБА_2 в ході судового засідання визнав дані обставини, посилаючись на те, що позивач обраний незаконно на посаду секретаря Лоївської сільської ради.

Вказані доводи ОСОБА_2 спростовані судами з посиланням на те, що постановою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 16.06.2011 р., яка набрала законної сили, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання неправомірним та скасування рішення Лоївської сільської ради від 16.12.2010 р. "Про повторний розгляд рішення Лоївської сільської ради "Про обрання секретаря сільської ради" від 27.11.2010 р. № 11.2010 р.".

Оскільки ч.2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову та визнання неправомірними дії Лоївського сільського голови ОСОБА_2 по перешкоджанню ОСОБА_3 у виконанні ним обов'язків секретаря Лоївської сільської ради.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 15.07.2011 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2014 р. залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.