Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Олексієнко М.М., Черпак Ю.К., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.12.2014 р. у справі за позовом Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

У травні 2014 року Департамент соціальної політики Вінницької міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 стягнення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям у сумі 9 787,56 грн.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 18.07.2014 р. позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради незаконно виплачену державну соціальну допомогу малозабезпеченій сім'ї у розмірі 9787,56 грн.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.12.2014 р. скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі представник Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради, з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судом апеляційної інстанції, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 звернувся до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради із заявою від 29.11.2013 р. про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям. До заяви додав Декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, в якій у розділі "Доходи членів сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, членів сім'ї що проживають окремо (дружини, чоловіка неповнолітніх дітей) зазначив, що за період з 01.05.2013 р. по 31.10.2013 р. отримав дохід у вигляді пенсії, інших доходів сім'я не отримує.

В розділі ІV вказаної Декларації "Відомості про транспортні засоби, які зареєстровані в установленому порядку та перебувають у власності або володінні членів сім'ї, які проживають окремо (дружини, чоловіка, неповнолітніх дітей)" не зазначив відомості щодо зареєстрованих транспортних засобів на ім'я ОСОБА_2 або членів його сім'ї.

На підставі поданих ОСОБА_2 документів позивачем 06.12.2013 р. прийнято рішення про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї з 01.11.2013 р. по 30.04.2014 р.

В подальшому, в ході проведеної Лівобережним відділом соціального захисту населення № 2 (Старе місто) звірки інформації про доходи, що внесені в декларацію для отримання державної соціальної допомоги та субсидії, виявлено, що у ІІІ кварталі 2013 року заявник ОСОБА_2 отримав дохід від ПП "Виробничо-торгівельне підприємство" (код 105 "Частина доходів з продажу або обміну об'єктів рухомого майна") в розмірі 10 000 грн., що не було задекларовано ОСОБА_2 при зверненні за призначенням соціальної допомоги. За результатами перевірки 07.02.2014 р. Лівобережним відділом соціального захисту населення № 2 (Старе місто) складено акт.

На підставі подання Лівобережного відділу соціального захисту населення № 2 (Старе місто) від 03.03.2014р. № 66852 про припинення виплат допомоги в зв'язку із недостовірними відомостями рішенням міської Комісії з питань призначення та надання населенню соціальних допомог від 04.03.2014 р. припинено виплати державної соціальної допомоги з березня 2014 року в зв'язку із недостовірними даними, зазначеними у поданій заявником (ОСОБА_2) Декларації.

Повідомленням від 20.03.2014 р. Департамент соціальної політики Вінницької міської ради зобов'язав відповідача повернути одержані кошти державної соціальної допомоги до 01.05.2014 р. в сумі 9787,56 грн.

У цьому ж повідомлені зазначено, що підставою для припинення виплат соціальної допомоги стало те, що ОСОБА_2 не було задекларовано під час оформлення соціальної допомоги два автомобілі, які перебувають в його володінні (ВMW, 1992 р.в. (кузовний номер WBAGB41010DA56424), та TOYOTA LAND CRUISER 100, 2006 p.в.) та не задекларовано дохід від продажу автомобіля в розмірі 10000 грн. за ІІІ квартал 2013 року. Тому внаслідок подачі заявником (ОСОБА_2) недостовірних даних йому незаконно нараховано та виплачено державну соціальну допомогу за період з листопада 2013 по лютий 2014 року на загальну суму 9787,56 грн.

Оскільки ОСОБА_2 не повернув отримані ним кошти, позивач звернувся до суду з позовом про їх стягнення.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" (далі - Закон № 1768-ІІІ (1768-14) ) державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям - це щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім'ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім'ї.

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 7 Закону № 1768-ІІІ державна соціальна допомога не призначається у випадку, коли у власності чи володінні малозабезпеченої сім'ї є друга квартира (будинок) за умови, що загальна площа житла перевищує 21 квадратний метр на одного члена сім'ї та додатково 10,5 квадратного метра на сім'ю, чи більше одного автомобіля, транспортного засобу (механізму).

Разом з тим, згідно із тією ж ст. 7 Закону № 1768-ІІІ передбачено, що за наявності обставин, передбачених, зокрема, в абзаці четвертому частини першої цієї статті, державна соціальна допомога може бути призначена місцевою державною адміністрацією на підставі рішень районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій та виконавчих комітетів міських і районних у містах (у разі їх створення) рад у разі, якщо: у складі сім'ї є інвалід; у малозабезпеченій багатодітній сім'ї виховуються троє або більше дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах І-ІV рівнів акредитації, але не довше ніж до досягнення ними 23 років); неможливість отримання будь-яких джерел для існування, пов'язана з тривалою хворобою одного та/або кількох членів сім'ї. Рішення про призначення державної соціальної допомоги у таких випадках приймається на підставі обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, яка звернулася за призначенням такої допомоги.

Якщо сім'єю навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру, виплата призначеної державної соціальної допомоги припиняється з місяця, в якому виявлено порушення. На наступний строк державна соціальна допомога може бути призначена не раніше ніж через шість місяців починаючи з першого числа місяця виявлення порушення (частина четверта статті 7 Закону № 1768-ІІІ).

Таким чином, виплата соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям припиняється у разі, коли уповноважений представник малозабезпеченої сім'ї при зверненні до відповідного державного органу із заявою про надання державної соціальної допомоги навмисно подав недостовірні відомості або приховав відомості при призначенні зазначеної допомоги та визначенні її розміру.

На виконання Закону № 1768-ІІІ (1768-14) Кабінет Міністрів України постановою № 250 затвердив Порядок, пунктом 28 якого встановлено, що якщо сім'єю приховано або навмисно подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинуло на встановлення права на призначення соціальної допомоги та визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, органи праці та соціального захисту населення визначають обсяг надміру виплачених коштів та встановлюють строки їх повернення залежно від матеріального стану сім'ї; повідомляють уповноваженого представника малозабезпеченої сім'ї про обсяг надміру виплачених коштів та строки їх повернення; у разі врахування надміру виплачених коштів при виплаті соціальної допомоги у наступні періоди провадять щомісячні відрахування на підставі своїх рішень у розмірі не більш як 20 відсотків суми, що підлягає виплаті; у разі неповернення надміру виплачених коштів добровільно в установлені строки вирішують питання про їх стягнення у судовому порядку.

Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 правомірно припинено виплату державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, оскільки ним подано недостовірні відомості, що підтверджується відповідними довідками, які містяться у матеріалах справи, а тому виплачені кошти підлягають стягненню.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що у володінні заявника (ОСОБА_2) перебуває лише один транспортний засіб, крім того, в поданій Декларації ним зазначено правдиві відомості стосовно його доходів та доходів членів його сім'ї, а тому позивач протиправно прийняв рішення про припинення виплати відповідачу державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім'ї відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" (1768-14) .

Колегія суддів погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій не може, оскільки рішення судів ухвалені по недостатньо з'ясованих і перевірених обставинах справи, що мають значення для її правильного вирішення.

Одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

За правилами ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

При вирішенні даного спору суд апеляційної інстанції виходив з того, що у володінні ОСОБА_2 знаходиться лише один автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 100, 2006 p.в., оскільки автомобіль ВMW 316, 1992 р.в., (номер кузова НОМЕР_1), ОСОБА_2 у 2010 році передано у користування та розпорядження ОСОБА_3 по довіреності.

Звідси, суд дійшов висновку, що і 10000 грн. від продажу цього автомобіля у серпні 2013 року не є незадекларованим доходом ОСОБА_4 При цьому судом встановлено, що автомобіль ВMW, 1992 р.в., (номер кузова НОМЕР_2) у фактичному володінні ОСОБА_2 не перебуває, оскільки знаходиться в угоні.

Верховний Суд України в ухвалі від 09.11.2011р. (справа № 6-41627св10) вказав на те, що видача генеральної довіреності чи передоручення повноважень на транспортний засіб, що був в експлуатації та має особливості цивільного обороту, без укладення договору купівлі-продажу не можна вважати договором, що укладений відповідно до закону та допускає перехід права власності до третіх осіб.

Посилання суду апеляційної інстанції на те, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12.11.2014 р. у справі № 127/22523 визнано довіреність ОСОБА_2 на право користування та розпорядження автомобілем ОСОБА_3 удаваним правочином вчиненим для приховання договору купівлі-продажу, не може братися до уваги, оскільки вказане рішення ухвалено 12.11.2014 р., тобто після постановлення судом першої інстанції рішення у цій справі.

Звідси, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що передача автомобіля ВMW 316, 1992 р.в., (номер кузова НОМЕР_1) ОСОБА_2 у 2010 році третій особі на підставі довіреності, яка відповідно до ст.ст. 238, 244 Цивільного кодексу України не є належним оформленням переходу права власності на автомобіль, оскільки особа, яка видала довіреність, може в будь-який час її скасувати відповідно до положень ст. 249 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що у 2013 році ОСОБА_2 належало 2 автомобілі (ВMW 316, 1992 р.в., (номер кузова НОМЕР_1) та TOYOTA LAND CRUISER 100, 2006 p.в.), при цьому судом залишено поза увагою, що в повідомленні позивача підставою для припинення державної соціальної допомоги вказується те, що за відповідачем зареєстровано автомобіль ВMW, 1992 р.в., (номер кузова НОМЕР_2), який знаходиться в угоні, а не ВMW 316 (номер кузова НОМЕР_1).

Крім того, судом першої інстанції не враховано, що в ст. 7 Закону № 1768-ІІІ встановлені виключення, за яких може бути призначена державна соціальна допомога навіть при наявності у власності чи володінні у сім'ї більше одного автомобіля.

Зокрема, якщо: у складі сім'ї є інвалід; у малозабезпеченій багатодітній сім'ї виховуються троє або більше дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах І-ІV рівнів акредитації, але не довше ніж до досягнення ними 23 років); неможливість отримання будь-яких джерел для існування, пов'язана з тривалою хворобою одного та/або кількох членів сім'ї.

Судом не з'ясовано чи поширюється дія статті ст. 7 Закону № 1768-ІІІ на сім'ю ОСОБА_2

Також, судам попередніх інстанцій достовірно не встановлено чи було відомо ОСОБА_2 про наявність в нього, за даними податкових органів, доходу у розмірі 10000 грн. від реалізації у серпні 2013 року ВMW 316, 1992 р.в., (номер кузова НОМЕР_1).

Від встановлення цих обставин залежить правильність вирішення спору по суті, а саме чи навмисно подано ОСОБА_2 позивачу недостовірні відомості або приховано відомості, що вплинули на призначення державної соціальної допомоги.

За правилами ч.2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради задовольнити частково.

Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 18.07.2014 р. та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.12.2014 р. скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановлених статтями 237- 244 Кодексу адміністративного судочинства України.