Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Олексієнко М.М., Черпак Ю.К., провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.09.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2014 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, третя особа - Державна казначейська служба України, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

У вересні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, в якому просив зобов'язати Кабінет Міністрів України виплатити йому державну допомогу, передбачену Законом України "Про встановлення державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей" від 21.02.2014 р. (745-18) у розмірі 700 000 грн., зобов'язати Кабінет Міністрів України виплатити позивачу заподіяні збитки у розмірі 285 966 грн., що виникли внаслідок курсової різниці і є упущеною вигодою позивача, зобов'язати Кабінет Міністрів України виплатити позивачу заподіяні збитки у розмірі 77 860 грн., що виникли внаслідок інфляції та виплатити йому заподіяну моральну шкоду у розмірі 500 000 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.09.2014 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2014 р., відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі в зв'язку з тим, що заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судами, просить судові рішення скасувати і напрвити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відхилення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції виходив з того, що даний спір підлягає розгляду місцевими загальними судами у порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень

Частиною 2 ст. 4 цього Кодексу встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до частини 2 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Враховуючи вказані норми, суди дійшли обґрунтованого висновку, що відносини про стягнення матеріальної та моральної шкоди, збитків, завданих позивачу (на його думку) Кабінетом Міністрів України, за своєю правовою природою є цивільно-правовими, оскільки відсутні вимоги щодо вирішення публічно-правового спору, тому вирішення спірних правовідносин належить до компетенції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Суди правильно зазначили, що та обставина, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень не змінює правову природу спірних правовідносин та не робить даний спір публічно-правовим, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.09.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2014 р. залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.