Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ємельянової В.І.

Заїки М.М., Олексієнка М.М.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2013 року по справі № 805/3578/13-а

за позовом ОСОБА_4

до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (далі - ТУ ДСА в Донецькій області),

Державної податкової служби України у Донецькій області

(далі - ДПС у Донецькій області),

Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області (далі - ГУ ДКС України у Донецькій області)

треті особи Донецька міська рада, Ворошиловська районна у м. Донецьку рада

про стягнення незаконно утриманого податку з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги при виході у відставку,

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ТУ ДСА в Донецькій області, ДПС у Донецькій області, ГУ ДКС України у Донецькій області, треті особи Донецька міська рада, Ворошиловська районна у м. Донецьку рада про стягнення незаконно утриманого податку з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги при виході у відставку у розмірі 27 604,80 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2013 року, позов задоволено.

Стягнуто з місцевого бюджету Ворошиловського району м. Донецька на користь ОСОБА_4 протиправно утриманий податок з доходів фізичних осіб у розмірі 27604,80 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ДПС у Донецькій області подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до постанови Верховної Ради України від 2 грудня 2010 року № 2766-VI "Про звільнення суддів" (2766-17) та наказу Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 грудня 2010 року № 44-К "Про звільнення ОСОБА_4" суддю Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області ОСОБА_4 звільнено із займаної посади у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Пунктом 4 зазначеного наказу Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області визначено виплатити ОСОБА_4 вихідну допомогу у розмірі 27 місячних заробітків за час роботи на посаді судді.

Згідно довідки ТУ ДСА в Донецькій області від 16 липня 2012 року №08-23/1458 позивачу нараховано вихідну допомогу у розмірі 184032 грн. Вихідна допомога виплачена в грудні 2010 року у сумі 156427,20 грн. з якої утримано та сплачено податок з доходів фізичних осіб у сумі 27604,80 грн.

Позивач звернувся до ДПС у Донецькій області із заявою про повернення утриманої з вихідної допомоги суми податку з доходу фізичних осіб у розмірі 27604,80 грн.

ДПС у Донецькій області листом від 26 лютого 2013 року № 1897/10/17-113-6 позивачу відмовлено в поверненні утриманої суми податку з доходу фізичних осіб у зв'язку із правомірним стягненням такого податку.

Відповідно до частини 3 статті 43 Закону України "Про статус суддів" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.

Підпунктом "д" пункту 1.3 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (чинного на момент виникнення у позивача права на отримання вихідної допомоги) встановлено, що дохід з джерелом його походження з України - це будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі дохід у вигляді заробітної плати, нарахований (виплачений, наданий) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця.

Згідно з підпунктом 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 зазначеного Закону до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації), а саме, сума державної матеріальної та соціальної допомоги у вигляді адресних виплат коштів та надання соціальних послуг відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи допомогу по вагітності та пологах), винагород та страхових виплат, які отримуються платником податку відповідно з бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно із законом.

Відповідно до пункту 22.2 статті 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" у разі, якщо норми інших законів чи інших законодавчих актів, що містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону.

У Рішенні Конституційного Суду України від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (v004p710-07) (справа про гарантії незалежності суддів) зазначено: "Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція (254к/96-ВР) та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається ( рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 (v008p710-99) , від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (v005p710-02) , від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004 (v007p710-04) , від 1 грудня 2004 року № 20-рп/2004 (v020p710-04) )".

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 про стягнення 27604,80 грн. утриманого податку з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги при виході у відставку, обгрунтовано виходили з особливого статусу суддів, гарантій незалежності суддів, складовою частиною яких є грошове утримання й умови відставки суддів та застосовували до вказаних правовідносин норми Закону України "Про статус суддів" (2862-12) .

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі судові рішення є законними і обґрунтованим, а зазначена в касаційній скарзі позиція ДПС у Донецькій області не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд,

Касаційну скаргу Державної податкової служби у Донецькій області відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.