Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Винокурова К.С.,

Кочана В.М.,

за участю секретаря Лавренюка В.В.,

за участю: представника Ради суддів України та третіх осіб - ОСОБА_5 і ОСОБА_6 - ОСОБА_7, представника Державної судової адміністрації України - Мельнікової М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_10 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_10 до Ради суддів України, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_5, ОСОБА_6, Державна судова адміністрація України про визнання протиправними та скасування рішень,

В травні 2014 року ОСОБА_10 звернувся до суду з позовом до Ради суддів України за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_5, ОСОБА_6 та Державної судової адміністрації України (залученої до участі у справі протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.06.2014 р.) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 25.04.2014 р. про призначення ОСОБА_5 на посаду Голови Державної судової адміністрації України та його звільнення з посади заступника Голови Державної судової адміністрації України та рішення від 23.05.2014 р. про призначення ОСОБА_6 на посаду заступника Голови Державної судової адміністрації України.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.07.2014 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2014 р., в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суди виходили з того, що право позивача, пов'язане з доступом до державної служби, так само як і право бути обраним на посаду Голови Державної судової адміністрації України чи його заступника, відповідачем порушене не було.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_9 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в інтересах ОСОБА_10, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Відповідач в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Відповідно до ч.2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.04.2014 р. Радою суддів України прийнято рішення № 16, яким ОСОБА_5 призначено на посаду Голови Державної судової адміністрації України та звільнено з посади заступника Голови Державної судової адміністрації України.

На підставі зазначеного рішення та відповідно до наказу Державної судової адміністрації України від 28.04.2014 р. № 188/к ОСОБА_5 приступив до роботи на вказаній посаді.

Також, 23.05.2014 р. Радою суддів України прийнято рішення № 32, яким ОСОБА_6 призначено на посаду заступника Голови Державної судової адміністрації України, про що 04.06.2014 р. Державною судовою адміністрацією України видано відповідний наказ за № 277/к.

Вважаючи, що вказаними рішеннями відповідача порушеного його права на доступ до державної служби та обрання (призначення) на ці посади, ОСОБА_10 звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Державна судова адміністрація України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, Указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, рішеннями з'їзду суддів України та Ради суддів України, Положенням про Державну судову адміністрацію України, затвердженим рішенням Ради суддів України 22.10.2010 р. № 12 (vr012414-10) (далі - Положення № 12).

Так, відповідно до п.1 Положення № 12 (vr012414-10) Державна судова адміністрація України (далі - ДСА України) є органом в системі судової влади, діяльність якого підзвітна з'їзду суддів України.

Пунктом 6 Положення № 12 (vr012414-10) передбачено, що ДСА України очолює Голова, який призначається на посаду і звільняється з посади Радою суддів України; Голова ДСА України не має права суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, крім викладацької, наукової і творчої діяльності у позаробочий час, входити до складу керівного органу чи наглядової ради господарської організації, що має на меті одержання прибутку; голова ДСА України має заступників, у тому числі одного першого, які призначаються на посаду та звільняються з посади Радою суддів України за поданням Голови ДСА України.

Відповідно до ч.1 та ч.4 ст. 127 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-VI (2453-17) ) у період між з'їздами суддів України вищим органом суддівського самоврядування є Рада суддів України, повноваження та порядок роботи якої визначаються цим Законом та положенням про Раду суддів України, яке затверджується з'їздом суддів України.

За змістом п.п.3.2 Положення про Раду суддів України, затвердженого рішенням X позачергового з'їзду суддів України від 16.09.2010 р. (далі - Положення), Рада суддів України (далі - Рада) вирішує питання внутрішньої діяльності судів, а також інші питання, віднесені законом до її компетенції, зокрема, призначає та звільняє Голову Державної судової адміністрації України та його заступників.

Підпунктом 4.1 вказаного Положення роботу Ради організовують голова та секретар.

Згідно п.п.4.5 Положення засідання Ради скликається її головою, а у разі його відсутності - заступником голови Ради, або на вимогу не менш як третини членів Ради, у міру потреби, але не рідше одного разу на три місяці; у випадку необхідності вжиття невідкладних заходів щодо організаційного, матеріально-технічного, фінансового і кадрового забезпечення судів проведення засідання Ради можуть ініціювати Голова Конституційного Суду України, Голова Верховного Суду України, а також голови вищих спеціалізованих судів.

Відповідно до п.п.4.6 - п.п.4.13 Положення питання на розгляд Ради можуть вноситись її головою та членами Ради, які, в свою чергу, можуть ініціювати внесення питання на розгляд за дорученням конференцій або рад суддів, зборів суддів або за власною ініціативою; питання мають бути актуальними для суддів судів всіх юрисдикцій та не відноситись до компетенції інших органів суддівського самоврядування; для внесення питань на розгляд Ради на ім'я її голови подається доповідна записка, у якій викладається суть питання, його обґрунтування, додаються матеріали, необхідні для розгляду та перелік нормативних актів, що регулюють зазначене питання; доповідна записка повинна містити перелік осіб, яких пропонується запросити для обговорення; якщо питання, що пропонується розглянути на засіданні Ради, стосується повноважень державних органів, у доповідній записці викладається їх позиція з цього питання; доповідна записка з відповідними вказівками голови Ради щодо порядку денного, дати, часу проведення засідання Ради і переліку осіб, які запрошуються на засідання, передається секретарю Ради; матеріали, які підлягають розгляду Радою, передаються секретареві Ради у друкованому та електронному вигляді не пізніше ніж за десять робочих днів до засідання Ради; порядок денний засідання Ради складається її секретарем і затверджується головою Ради й повинен містити: місце, дату і час початку засідання Ради, перелік питань, внесених на розгляд, прізвища доповідачів, а також перелік осіб, запрошених на засідання; матеріали для розгляду Радою передаються поштовим або електронним зв'язком членам Ради і запрошеним особам її секретарем одночасно з повідомленням про порядок денний та дату засідання; засідання Ради вважається правомочним, якщо в ньому беруть участь не менше 2/3 членів Ради.

Також підпунктами 4.15 та 4.16 Положення передбачено, що про час і місце проведення засідання Ради, а також про перелік питань, які виносяться на обговорення, члени Ради повідомляються не пізніше ніж за 10 днів; з метою оперативного розгляду невідкладних питань повідомлення може бути зроблено в інший строк, який повинен бути достатнім для прибуття членів Ради на її засідання; в такому випадку перелік питань, які вносяться на обговорення, членам Ради надається перед початком засідання; вони вправі робити заяви про надання їм можливості ознайомитись з матеріалами і перенесення часу початку засідання; за відсутності таких заяв засідання починається у час, визначений в повідомленні; за результатами розгляду винесених на обговорення питань Рада приймає рішення.

Відповідно до Розділу 5 Положення рішення Ради приймається більшістю голосів її членів, присутніх на засіданні; прийняте рішення підписується головуючим на її засіданні; рішення Ради, прийняті в межах визначених законодавством повноважень, є обов'язковими для всіх органів суддівського самоврядування; рішення може бути скасовано з'їздом суддів України.

Аналогічні норми містить і ст. 127 Закону № 2453-VI.

Як встановили суди, позивачем оскаржуються рішення про призначення ОСОБА_5 на посаду Голови Державної судової адміністрації України та ОСОБА_6 на посаду заступника Голови Державної судової адміністрації України.

Вказані рішення були прийняті на засіданнях Ради суддів України, що відбулися, відповідно, 25.04.2014 р. та 23.05.2014 р. й за результатами розгляду Радою суддів України заяв ОСОБА_5, поданих на її засіданні 25.04.2014 р. за вх.№ 9рс-153/2014 та № 9рс-155/2014, та подання Голови Державної судової адміністрації України від 21.05.2014 р. за № 7-2554/14 і заяви ОСОБА_6, зареєстрованої Радою суддів України 23.05.2014 р. за вх.№ 213/2014.

При цьому, питання про обрання Голови Державної судової адміністрації України та його заступника були додатково включені до порядку денного у відповідності до п.п.4.15 вказаного вище Положення, за що всі члени Ради суддів України проголосували одноголосно, як і в подальшому - за призначення відповідних осіб на посаду Голови та заступника Голови ДСА України, а результати голосування за вказаними кандидатами позивачем не заперечувались.

До того ж, наявні в матеріалах даної справи орієнтовні порядки денні засідань Ради суддів України від 25.04.2014 р. та від 23.05.2014 р. в своїх пунктах 9 та 5 ("Різне"), відповідно, передбачали розгляд на засіданнях Ради (крім визначених пунктами 1 - 8 та 1 - 4) й інших питань, зокрема, щодо призначення Голови та заступника Голови Державної судової адміністрації України.

Що ж до посилань позивача на те, що оскаржувані рішення були прийняті неповноважною Радою, оскільки до її складу входив ОСОБА_11, який на час проведення засідань досяг 65-річного віку та, на думку позивача, не міг брати участі у прийнятті рішень Радою суддів України, то слід зазначити наступне:

Дійсно, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 126 Конституції України суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, зокрема, у разі досягнення суддею шістдесяти п'яти років.

Пункт 1 статті 102 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" передбачає, що суддя звільняється з посади за віком з наступного дня після досягнення ним шістдесяти п'яти років. Пунктом 4 цієї статті визначено, що якщо суддю з будь-яких причин не звільнено з посади, він не може здійснювати свої повноваження зі здійснення правосуддя з наступного дня після досягнення шістдесяти п'яти років. Тобто, визначені цієї статтею обмеження стосуються лише здійснення правосуддя.

Будь-яких обмежень щодо інших аспектів діяльності судді ані вказаний Закон, ані інші нормативно-правові акти не містять.

Таким чином, перебування ОСОБА_11 у складі Ради суддів України та виконання ним обов'язків Голови Ради, як таких, що не пов'язані із здійсненням правосуддя, після досягнення шістдесяти п'яти років до моменту його звільнення відповідним органом з посади судді за віком, не порушує жодних вимог чинного законодавства.

Одночасно, слід вказати й на те, що позивач, як особа, обізнана про наявність вакантної посади Голови Державної судової адміністрації України упродовж майже трьох місяців, не вчинив жодних дій, пов'язаних з реалізацією свого права бути обраним на такі посади, в зв'язку з чим його кандидатура Радою суддів України навіть не розглядалась.

Крім того, позивачем не було надано будь-яких доказів вчинення дій, спрямованих на реалізацію його права на призначення на посаду заступника Голови Державної судової адміністрації України, так само як і не наведено жодних обставин, які б перешкоджали позивачу реалізувати таке його право.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для визнання протиправними та скасування рішень Ради суддів України від 25.04.2014 р. № 16 (vr016414-14) про призначення ОСОБА_5 на посаду Голови Державної судової адміністрації України та його звільнення з посади заступника Голови Державної судової адміністрації України та від 23.05.2014 р. № 32 про призначення ОСОБА_6 на посаду заступника Голови Державної судової адміністрації України, а отже і про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, а тому підстав для скасування ухвалених судами рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_10 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.