Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Сороки М.О., Логвиненка А.О., Маслія В.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до управління праці та соціального захисту населення Ізюмської районної державної адміністрації (далі - УПСЗН), третя особа - управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області (далі - УПФ) про визнання дій неправомірними, зобов'язання повернути посвідчення та поновити соціальні пільги та гарантії, за касаційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5 на постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 3 листопада 2011 року і ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2013 року, -

У вересні 2011 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулись до суду з позовом, у якому просили визнати незаконними дії УПСЗН щодо вилучення у них посвідчень "Члена сім'ї загиблого (померлого)" та зобов'язати відповідача повернути їм вказані посвідчення серії НОМЕР_1 від 17.03.1997, серії НОМЕР_2 від 12.05.1997 та відновити соціальні пільги та гарантії з 01.04.2011.

Постановою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 3 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, ОСОБА_5, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить їх рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У запереченні на касаційну скаргу УПСЗН, посилаючись на законність рішень судів попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 під час проходження військової служби в Збройних Силах Російської Федерації помер син ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - ОСОБА_6, з в'язку з чим позивачам було встановлено статус "Члена сім'ї загиблого".

17.03.1997 та 12.05.1997 УПСЗН ОСОБА_4 та ОСОБА_5 видані посвідчення "Члена сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця", які у березні 2011 відповідачем були визнані недійсними.

Листом УПСЗН № 948 від 31.03.2011 позивачів повідомлено про необхідність повернути вказані посвідчення, що ними у добровільному порядку виконано не було.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з наступного.

Згідно з пунктом 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" чинність цього Закону поширюється на сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

За змістом частини 3 статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби:

- на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

- на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

- поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

- під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою;

- під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Встановлення причинного зв'язку захворювання, що призвело до смерті військовослужбовця, здійснюється на підставі Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008 (z1109-08) (далі - Положення № 402 від 14.08.2008).

Пунктом 21.9 Положення № 402 від 14.08.2008 (z1109-08) встановлено, що визначення причинного зв'язку захворювання (поранення, контузії, каліцтва, травми), що призвело до смерті військовослужбовця, колишнього військовослужбовця, проводиться штатними ВЛК.

Згідно пункту 21.30 Положення № 402 від 14.08.2008 (z1109-08) постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), яке призвело до смерті військовослужбовця, і причину смерті приймається в одному з формулювань, вказаних у пунктах 21.4, 21.5 розділу II Положення.

Таким чином, визначення причинного зв'язку оформляється у вигляді постанови ВЛК із зазначенням формулювання "ТАК - пов'язане з виконанням обов'язків військової служби".

Пункт 21.14 Положення № 402 від 14.08.2008 (z1109-08) визначає, що Постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва направляється в органи соціального захисту і до військового комісаріату за місцем проживання колишнього військовослужбовця. Якщо питання про причинний зв'язок захворювання (поранення) розглядається за скаргою, заявою колишнього військовослужбовця, ВЛК повідомляє його про своє рішення, а якщо прийнято постанову, направляє її заявникові або видає на руки.

Судами встановлено, що при оформленні статусу сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця позивачами були надані документи, у яких причиною смерті вказано - смерть наступила у період проходження військової служби, постанова ВЛК не надавалась.

Правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни регулюється Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 302 від 12.05.1994 "Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни" (302-94-п) (далі - Положення № 302 від 12.05.1994).

Згідно пункту 13-1 Положення № 302 від 12.05.1994 (302-94-п) у разі виникнення підстав, за якими особа втрачає право на статус, визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , видане їй раніше посвідчення вилучається уповноваженим на видачу посвідчень органом, з повідомленням органу, який видав таке посвідчення.

Судом встановлено, що вимогу УПСЗН про повернення посвідчені, які були визнанні недійсними, позивачі в добровільному порядку не виконали.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи даний спір, суди попередніх інстанцій дали правильну правову оцінку обставинам у справі та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки оскаржуване судове рішення постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд,

Касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 3 листопада 2011 року і ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 235- 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.