Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого судді Розваляєвої Т. С., суддів Маслія В. І., Чумаченко Т. А., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України м. Чернігова на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2014 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України м. Чернігова до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Чернігові про стягнення витрат,

Управління Пенсійного фонду України м. Чернігова звернулося до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Чернігові про стягнення витрат.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2014 року, в позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

В запереченнях відповідач просив залишити скаргу без задоволення.

Судами встановлено, що згідно акту щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, за липень місяць 2011 року, позивач поніс грошові витрати, а саме: з виплати допомоги на поховання та доставки допомоги на поховання на загальну суму 276 грн 71 коп.

Відповідачем не прийнято до відшкодування витрати, пов'язані з виплатою пенсій по інвалідності, внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та пенсій, пов'язаних з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, матеріальної допомоги на поховання особам, які отримували пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та померли, за липень місяць 2013 року в сумі 276 грн 71 коп.

Не погоджуючись з діями відповідача, позивач заявив цей позов.

Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо відсутності підстав для задоволення позову через відсутність доказів на підтвердження причинного зв'язку смерті інваліда з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Така позиція касаційного суду ґрунтується на правильному застосуванні ним норм матеріального права та відповідає правовій позиції Верховного Суду України з розгляду справ цієї категорії.

Так, у справі № 21-228а12 Верховний Суд України дійшов висновку, що аналіз норм Закону № 1105-XIV (1105-14) , який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві осіб, та Порядку проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 року № 826 (826-2001-п) , прийнятого на виконання частини восьмої статті 34 цього Закону, дає підстави вважати, що Фонд зобов'язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв'язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Оскільки у справі, що розглядається, суд встановив, що доказів на підтвердження причинного зв'язку смерті інваліда з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я немає, то відсутні і правові підстави для відшкодування понесених витрат на поховання інваліда за рахунок відділення Фонду.

Згідно із ч. 2 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України м. Чернігова залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.