Практика розгляду судами корпоративних спорiв *

Господарськi товариства - унiверсальна i найбiльш оптимальна в стабiльному майновому оборотi органiзацiйно-правова форма суб'єктiв господарювання. Необхiдною умовою для їх дiяльностi є забезпечення ефективного та своєчасного захисту прав та охоронюваних законом iнтересiв учасникiв корпоративних вiдносин, якi пов'язанi зi створенням, дiяльнiстю, управлiнням та припиненням дiяльностi господарських товариств.

Ця сфера правового регулювання є прiоритетною як у законодавствах зарубiжних країн, так i на мiждержавному рiвнi. Зокрема, на думку Європейської Комiсiї, право товариств "можна вважати фундаментом усiєї ринкової економiки" (1). У зв'язку з цим законодавство України про компанiї також вiднесено до прiоритетної сфери першого етапу виконання Загальнодержавної програми адаптацiї законодавства України до законодавства Європейського Союзу, затверджену вiдповiдним Законом вiд 18 березня 2004 р. N 1629-IV (1629-15) .

Проте, аналiзуючи стан нормативного забезпечення корпоративних вiдносин в Українi, доводиться констатувати, що вiтчизняне законодавство занадто фрагментарно регулює питання створення та дiяльностi цих суб'єктiв на вiдмiну вiд законодавства провiдних країн свiту.

Законодавча неврегульованiсть, недосконалiсть формулювань положень нормативно-правових актiв, наявнiсть колiзiй у зазначенiй сферi призводять до неоднакового тлумачення та застосування судами корпоративного законодавства. Названi фактори призводять є причиною численних помилок при розглядi судами корпоративних спорiв, високої питомої ваги скасованих та змiнених судових рiшень, що викликає потребу у напрацюваннi єдиної судової практики.

Окрiм того, вiтчизняний корпоративний сектор характеризується зростанням кiлькостi корпоративних конфлiктiв, якi завдають шкоди не лише їх учасникам, а й iнвестицiйному iмiджу держави в цiлому. Чинне законодавство дозволяє на сьогоднi формально законними засобами здiйснювати корпоративнi захоплення шляхом зловживання правом, використання прогалин та колiзiй в законодавствi тощо. Такi дiї стають можливими в тому числi у зв'язку з неефективнiстю судового контролю в аналiзованiй сферi.

Таким чином, дотримання господарськими судами матерiального та процесуального законодавства при вирiшеннi корпоративних спорiв є визначальним для виконання мети правосуддя щодо захисту прав та охоронюваних законом iнтересiв осiб, а не використання недобросовiсними учасниками обороту з метою захоплення корпоративного контролю.

Законом вiд 15 грудня 2006 р. N 483-V (483-16) "Про внесення змiн до деяких законодавчих актiв України щодо визначення пiдсудностi справ з питань приватизацiї та з корпоративних спорiв" (далi - Закон N 483-V) розширено юрисдикцiю господарських судiв шляхом вiднесення до їх пiдвiдомчостi (пiдсудностi) справ, що виникають з корпоративних вiдносин, а це призвело до зростання кiлькостi господарських спорiв цiєї категорiї.

Актуальнiсть проведення цього узагальнення визначається також запланованим запровадженням спецiалiзацiї суддiв господарських судiв України щодо розгляду спорiв з корпоративних вiдносин, а також створенням вiдповiдної судової палати у Вищому господарському судi України, що передбачено постановою Пленуму Вищого господарського суду України та Ради суддiв господарських судiв України вiд 26 липня 2007 р. (n0004600-07) "Про пiдсумки роботи господарських судiв України у I пiврiччi 2007 року та їх завдання на поточний рiк".

За таких умов формування єдиної судової практики та надання роз'яснень Верховним Судом України з питань застосування законодавства сприятиме впорядкуванню корпоративних вiдносин, та, в цiлому, розвитку пiдприємництва i заохоченню до iнвестицiйної дiяльностi.

Метою узагальнення є аналiз застосування господарськими судами норм законодавства при вирiшеннi корпоративних спорiв, виявлення складних i спiрних питань у судовiй практицi та законодавствi, розробка пропозицiй щодо забезпечення однакового застосування господарськими судами норм права, а також заповнення прогалин у законодавствi.

В узагальненнi проаналiзовано практику розгляду господарськими судами корпоративних спорiв за 2005 р.-I пiврiччя 2007 р. При цьому як корпоративнi в узагальненнi розглядалися спори, що виникають мiж учасниками корпоративних вiдносин з приводу захисту їх прав та охоронюваних законом iнтересiв.

Аналiз даних щодо розгляду господарськими судами корпоративних спорiв у 2005 р.-I пiврiччi 2007 р.

Згiдно з даними апеляцiйних господарських судiв, у 2005-2006 рр. та I пiврiччi 2007 р. мiсцевi господарськi суди з прийняттям рiшення розглянули майже 2,5 тис. корпоративних спорiв або 86,2 % вiд тих, якi перебували у провадженнi. Аналiз цих даних свiдчить про зменшення як кiлькостi, так i питомої ваги справ, у яких судами задоволено позовнi вимоги. Так, з прийняттям рiшення мiсцевi господарськi суди розглянули: 1038 корпоративних спорiв у 2005 р., позовнi вимоги задоволено у 917 або 88,3 % вiд числа розглянутих iз прийняттям рiшення; у 2006 р. - 818 корпоративних спорiв, позовнi вимоги задоволено у 681 або 83,3 %; у I пiврiччi 2007 р. - 636 корпоративних спорiв, позовнi вимоги задоволено у 428 або 67,3 %.

У структурi корпоративних спорiв, розглянутих з прийняттям рiшення в 2006 р., спори, пов'язанi зi створенням господарських товариств: скасування державної реєстрацiї товариства, спори мiж засновниками товариства, спори щодо зобов'язань, якi виникли до державної реєстрацiї товариства, становили 68,1 % [77,8 %] (2); спори про визнання рiшень загальних зборiв недiйсними - 7 % [4,7 %]; спори, пов'язанi з виходом, виключенням учасника з товариства, переходом частки учасника в статутному (складеному) капiталi товариства - 3,2 % [1,3 %]; спори щодо компетенцiї, порядку обрання та вiдкликання наглядової ради товариства, визнання рiшень наглядової ради недiйсними - 0,6 % [0,6 %]; спори щодо компетенцiї, порядку обрання та вiдкликання виконавчого органу товариства - 0,2 % [0,4 %]; iншi корпоративнi спори - 20,9 % [15,2 %]. У I пiврiччi 2007 р. питома вага розглянутих з прийняттям рiшення корпоративних спорiв, пов'язаних зi створенням господарських товариств: скасування державної реєстрацiї товариства, спори мiж засновниками товариства, спори щодо зобов'язань, якi виникли до державної реєстрацiї товариства становила 34,9 %; спорiв про визнання рiшень загальних зборiв недiйсними - 19,5 %; спорiв, пов'язаних з виходом, виключенням учасника з товариства, переходом частки учасника в статутному (складеному) капiталi товариства - 8,8 %; спорiв щодо компетенцiї, порядку обрання та вiдкликання наглядової ради товариства, визнання рiшень наглядової ради недiйсними - 1,6 %; спорiв щодо компетенцiї, порядку обрання та вiдкликання виконавчого органу товариства - 0,8 %; iнших корпоративних спорiв - 34,4 %.

До апеляцiйних господарських судiв у 2006 р. надiйшло 166 апеляцiйних скарг, апеляцiйних подань про перегляд судових рiшень мiсцевих судiв, прийнятих за результатами розгляду корпоративних спорiв, з яких розглянуто 141. Задоволено 60 апеляцiйних скарг, подань або 42,6 % [49,3 %] вiд розглянутих в апеляцiйному порядку, у тому числi скасовано - 52, або 36,9 % [37 %]. Найбiльший вiдсоток задоволених апеляцiйних скарг, подань на судовi рiшення мiсцевих господарських судiв областей: Сумської та Харкiвської - по 75 % [25 %]; Миколаївської та Одеської - по 71,4 % [66,7 %]; Днiпропетровської та Кiровоградської - по 56,3 % [47,8 %]; а також Чернiгiвської областi та м. Києва - по 54,5 % [60 %].

За касацiйними скаргами, поданнями на рiшення мiсцевих та апеляцiйних судiв, постановлених у корпоративних спорах у 2006 р., Вищий господарський суд України розглянув 51 справу. У касацiйному порядку цей суд задовольнив 21 касацiйну скаргу, подання або 41,2 % [47,4 %] вiд розглянутих у касацiйному порядку.

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України за касацiйними скаргами, поданнями на судовi рiшення Вищого господарського суду України у корпоративних спорах розглянула 14 справ. За результатами перегляду у касацiйному порядку скасовано 13 [4 iз 5 розглянутих] справ.

У I пiврiччi 2007 р. за апеляцiйними скаргами, поданнями про перегляд судових рiшень з корпоративних спорiв як мiсцевих господарських, так i мiсцевих загальних судiв у провадженнi апеляцiйних господарських судiв перебувало 500 справ. Зокрема, в провадженнi Київського апеляцiйного господарського суду перебувало 145 справ i всi за апеляцiйними скаргами на судовi рiшення мiсцевих загальних судiв; Донецького апеляцiйного господарського суду на судовi рiшення мiсцевих загальних судiв - 18, або 52,9 % вiд тих, що перебували в провадженнi.

За результатами апеляцiйного розгляду задоволено 188 апеляцiйних скарг або 37,1% вiд розглянутих, iз них скасовано - 101 або 31,8 %.

У касацiйному порядку Вищий господарський суд України задовольнив 14 касацiйних скарг або 41,2 % вiд розглянутих у касацiйному порядку.

За касацiйними скаргами, поданнями на судовi рiшення Вищого господарського суду України з корпоративних спорiв Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у I пiврiччi 2007 р. розглянула 83 справи, скасувала 2 судових рiшення. У тому числi за спорами: про визнання рiшень загальних зборiв недiйсними - 50 справ, скасовано 1 судове рiшення; пов'язаними з виходом, виключенням учасника з товариства, переходом частки учасника в статутному (складеному) капiталi товариства - 5 справ, скасовано 1 судове рiшення.

Пiдвiдомчiсть (пiдсуднiсть) корпоративних спорiв господарським судам

Законом N 483-V (483-16) до пiдвiдомчостi (пiдсудностi) господарських судiв вiднесено справи, що виникають з корпоративних вiдносин у спорах мiж господарським товариством та його учасником (засновником, акцiонером), у тому числi учасником, який вибув, а також мiж учасниками (засновниками, акцiонерами) господарських товариств, що пов'язанi зi створенням, дiяльнiстю, управлiнням та припиненням дiяльностi цього товариства, крiм трудових спорiв. Зазначеним Законом також визначено поняття "корпоративнi вiдносини" як вiдносини, що виникають, змiнюються та припиняються щодо корпоративних прав. Вiдповiдно до ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України (436-15) (далi - ГК) корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фондi (майнi) господарської органiзацiї, що включають правомочностi на участь цiєї особи в управлiннi господарською органiзацiєю, отримання певної частки прибутку (дивiдендiв) даної органiзацiї та активiв у разi лiквiдацiї останньої вiдповiдно до закону, а також iншi правомочностi, передбаченi законом та статутними документами.

Матерiали узагальнення засвiдчили, що на практицi виникають труднощi з розмежуванням пiдвiдомчостi (пiдсудностi) зазначеної категорiї спорiв мiж господарськими судами i загальними судами, а також адмiнiстративними судами. Це пов'язано, передусiм, з вiдсутнiстю унiфiкованих критерiїв для розмежування корпоративних спорiв вiд iнших категорiй спорiв.

Пiдвiдомчiсть (пiдсуднiсть) справ загальним i господарським судам визначається законодавством. У разi вiдсутностi прямої вказiвки у законi застосовується принцип розмежування пiдвiдомчостi (пiдсудностi) за суб'єктним складом. Зокрема, на пiдставi ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далi - ГПК (1798-12) ) господарським судам пiдвiдомчi спори щодо захисту порушених або оспорюваних прав i охоронюваних законом iнтересiв пiдприємств, установ, органiзацiй, iнших юридичних осiб (у тому числi iноземних), громадян, якi здiйснюють пiдприємницьку дiяльнiсть без створення юридичної особи. При цьому справи, що виникають з корпоративних вiдносин, на пiдставi п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК (1798-12) пiдвiдомчi (пiдсуднi) господарським судам незалежно вiд того, якi особи - юридичнi чи фiзичнi - є учасниками корпоративних вiдносин, з яких виник спiр. Тому, якщо стороною у справi є фiзична особа, вирiшального значення при розмежуваннi юрисдикцiй набуває питання, чи є ця справа такою, що виникає з корпоративних вiдносин.

Зокрема, складним є питання, чи пiдлягають розгляду господарським судом справи, що пов'язанi зi створенням, дiяльнiстю, управлiнням та припиненням дiяльностi iнших суб'єктiв господарювання, якi не є господарськими товариствами (кооперативи, приватнi пiдприємства, колективнi пiдприємства тощо), якщо стороною у справi є фiзична особа?

У судiв склалася неоднакова практика щодо вирiшення питання про пiдвiдомчiсть (пiдсуднiсть) вказаної категорiї спорiв. Деякi суди за аналогiєю застосовують п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК (1798-12) i щодо спорiв, пов'язаних з дiяльнiстю iнших суб'єктiв господарювання.

Так, рiшенням Господарського суду Чернiгiвської областi вiд 14 травня 2007 р. у справi за позовом Ш., I. до сiльськогосподарського виробничого кооперативу "Зоря" задоволено позов та визнано недiйсним рiшення загальних зборiв членiв цього кооперативу, незважаючи на те, що позивачi є фiзичними особами.

Господарський суд м. Києва 16 травня 2007 р. також прийняв рiшення у справi за позовом Т. до колективного пiдприємства "Тала" про визнання незаконними рiшень загальних зборiв цього пiдприємства.

I навпаки, ухвалою Севастопольського апеляцiйного господарського суду у справi за позовом М. до споживчого товариства "Речовий ринок", Ф.Л., П., Г., Ф.I., Ф.Ю., К. про визнання недiйсним рiшення зборiв засновникiв цього товариства, засновницького договору товариства та скасування державної реєстрацiї засновницького договору суд припинив провадження у справi у зв'язку з тим, що товариство не є господарським товариством, а тому дiя п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК (1798-12) на нього не поширюється.

У зв'язку з цим виникла необхiднiсть роз'яснити судам, що при вирiшеннi питання про пiдвiдомчiсть (пiдсуднiсть) аналогiчних категорiй справ до врегулювання на законодавчому рiвнi у судiв вiдсутнi пiдстави виходити за межi пiдвiдомчостi (пiдсудностi) господарських судiв, визначених ст. 12 ГПК (1798-12) . Тому, незважаючи на те, що спори, пов'язанi з дiяльнiстю iнших юридичних осiб, є за своїм змiстом близькими до спорiв, що виникають з корпоративних вiдносин, проте, якщо хоча б однiєю зi сторiн спору є фiзична особа, непiдвiдомчi (непiдсуднi) господарським судам.

Не пiдлягає розширеному тлумаченню п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК (1798-12) також щодо справ, пов'язаних зi створенням, дiяльнiстю, управлiнням та припиненням дiяльностi господарського товариства, якщо стороною у справi не є нi господарське товариство, нi його учасник (засновник, акцiонер), у тому числi такий, що вибув.

Зокрема, у судiв виникають труднощi щодо визначення пiдвiдомчостi (пiдсудностi) спорiв за участю спадкоємцiв учасникiв господарського товариства, якi ще не стали учасниками господарського товариства.

Так, Донецький апеляцiйний господарський суд постановою вiд 12 червня 2007 р. у справi за позовом ТОВ "Зодiак" до Л.С., Л.О. про визначення їх часток у статутному капiталi товариства, успадкованих пiсля смертi учасника товариства, обгрунтовано припинив провадження у справi на пiдставi п. 1 ст. 80 ГПК (1798-12) (спiр не пiдлягає вирiшенню в господарських судах). Судова колегiя апеляцiйної iнстанцiї дiйшла висновку про те, що цей спiр не є корпоративним з огляду на те, що вiдносини мiж юридичною особою-позивачем та спадкоємцем померлого учасника не є корпоративними.

Проте є випадки помилкового розгляду господарськими судами справ за позовами спадкоємцiв учасникiв товариства-фiзичних осiб.

Наприклад, Київський апеляцiйний господарський суд рiшенням вiд 23 квiтня 2007 р. змiнив рiшення Господарського суду м. Києва вiд 28 лютого2007 р. у справi за позовом М. до ТОВ "Статус", ТОВ "Торгiвельнi мережi 2000" щодо визнання частково недiйсним протоколу загальних зборiв, визнання учасником товариства та стягнення моральної шкоди. Судова колегiя вказаного суду прийняла рiшення про вiдмову у задоволеннi позову у зв'язку з тим, що загальнi збори вiдмовили позивачу (спадкоємцю) у прийняттi до складу учасникiв товариства. З таким висновком погодився також Вищий господарський суд України у постановi вiд 19 липня 2007 р.

У результатi аналiзу судової практики встановлено, що досить складним є також питання чiткого розмежування корпоративних та трудових вiдносин, оскiльки правовiдносини, що виникають мiж одноособовим виконавчим органом та господарським товариством, регулюються i нормами трудового права, i нормами цивiльного та господарського права. Вiдповiдно у господарських судiв та загальних судiв склалася неоднакова практика щодо пiдвiдомчостi (пiдсудностi) цiєї категорiї справ.

Так, рiшенням Господарського суду м. Севастополя вiд 22 березня 2007 р. задоволено позов К. до ТОВ "Альфа i Ко" про визнання недiйсним рiшення зборiв учасникiв про обрання Л. директором товариства та визнання недiйсним наказу голови товариства про призначення Л. на цю посаду. Постановою Севастопольського апеляцiйного господарського суду вiд 24 квiтня 2007 р. рiшення мiсцевого господарського суду скасовано у частинi задоволення позовних вимог про визнання недiйсним наказу голови товариства, в цiй частинi провадження у справi припинено у зв'язку з тим, що внутрiшнi вiдносини мiж працiвником, у тому числi особою, яка є одноособовим виконавчим органом пiдприємства, якi стосуються трудових обов'язкiв та обов'язкiв пiдприємства щодо створення сприятливих умов працi, визначаються нормами трудового права. Отже, накази про прийняття на роботу та звiльнення з посади є актами волевиявлення пiдприємства, спрямованими на встановлення або припинення трудових вiдносин мiж пiдприємством та конкретним працiвником. Тому спори, пов'язанi iз скасуванням (визнанням недiйсними) наказiв про прийняття на роботу, звiльнення з посади, належать до трудових спорiв i непiдвiдомчi господарським судам.

Iнший приклад. Господарський суд Сумської областi 23 квiтня 2007 р. прийняв рiшення у справi за позовом П. до ТОВ "Сумський регiональний маркетинговий центр", К.Г., К.Ю. про визнання недiйсним протоколу зборiв учасникiв товариства, на яких було прийнято рiшення про звiльнення з посади директора товариства та призначення iншого. Харкiвський апеляцiйний господарський суд постановою вiд 7 червня 2007 р. рiшення залишив без змiн.

Аналогiчний висновок зробила колегiя суддiв Судової палати у цивiльних справах Верховного Суду України. Ухвалою вiд 25 квiтня 2007 р. у справi за позовом П. до ЗАТТ "Порiччя", Г. про визнання недiйсним рiшення загальних зборiв акцiонерiв ЗАТТ "Порiччя" та зобов'язання усунути перешкоди у виконаннi П. обов'язкiв голови правлiння скасовано рiшення Хустського районного суду Закарпатської областi вiд 18 липня 2006 р. та рiшення Апеляцiйного суду Закарпатської областi вiд 30 жовтня 2006 р. у зв'язку з незаконнiстю та необгрунтованiстю, а справу направлено до суду першої iнстанцiї для вирiшення питання про розгляд справи в порядку господарського судочинства у вiдповiдностi до Закону N 483-V (483-16) .

При вирiшеннi питання про пiдвiдомчiсть (пiдсуднiсть) аналогiчних категорiй спорiв судам необхiдно керуватися тим, що справи у трудових спорах мiж учасником (засновником, акцiонером) господарського товариства-фiзичною особою i господарським товариством є пiдвiдомчими (пiдсудними) загальним судам.

Як випливає зi змiсту ст. 3 Кодексу законiв про працю України (322-08) (далi - КЗпП), до трудових вiдносин належать вiдносини працiвникiв усiх пiдприємств, установ, органiзацiй незалежно вiд форм власностi, виду дiяльностi та галузевої належностi, а також осiб, якi працюють за трудовим договором з фiзичними особами.

Також вiдповiдно до ч. 4 ст. 65 ГК у разi найму керiвника пiдприємства з ним укладається договiр (контракт), в якому визначається строк найму, права, обов'язки i вiдповiдальнiсть керiвника, умови його матерiального забезпечення, умови звiльнення його з посади, iншi умови найму за погодженням сторiн. А згiдно з ч. 6 вказаної статтi керiвника пiдприємства може бути звiльнено з посади достроково на пiдставах, передбачених договором (контрактом), вiдповiдно до закону.

При вирiшеннi питання про те, чи є спiр, який виник мiж вказаними особами, трудовим, судам необхiдно керуватися положеннями гл. XV КЗпП "Iндивiдуальнi трудовi спори". У зв'язку з цим спори, пов'язанi з оскарженням членами виконавчих органiв товариства, а також тими членами наглядової ради товариства, якi уклали з товариствами трудовi договори, рiшень вiдповiдних органiв товариства про звiльнення (усунення, вiдсторонення, вiдкликання) їх з посади, розглядаються в порядку позовного провадження загальними судами як трудовi спори.

Так, ухвалою колегiї суддiв Судової палати у цивiльних справах Верховного Суду України вiд 11 липня 2007 р. у справi за позовом М. до ТОВ "Нацiональний центр медичних технологiй" про поновлення на роботi, стягнення середнього заробiтку за час вимушеного прогулу та вiдшкодування моральної шкоди скасовано рiшення Святошинського районного суду м. Києва вiд 26 липня 2006 р. та рiшення Апеляцiйного суду м. Києва вiд 30 листопада 2006 р. i передано справу на новий розгляд до суду першої iнстанцiї.

Апеляцiйний суд, зокрема, вказав, що позивач брав участь у засiданнi зборiв учасникiв ТОВ, на яких було переобрано генерального директора ТОВ, а тому порушення порядку його повiдомлення про скликання зборiв немає правового значення. Так само не має правового значення видання наказу про звiльнення позивача з роботи в перiод його тимчасової непрацездатностi, оскiльки наказ є лише фактичним оформленням вiдповiдного рiшення зборiв учасникiв ТОВ.

Колегiя суддiв Верховного Суду України з таким висновком не погодилася, вказавши, що судами, зокрема, не з'ясовано дотримання порядку звiльнення, передбаченого КЗпП.

Зважаючи на це, необхiдно звернути увагу судiв, що у цьому разi вiдповiдна посадова особа товариства, навiть якщо вона є учасником (акцiонером) господарського товариства, звертається до суду за захистом своїх трудових, а не корпоративних прав.

Потрiбно також роз'яснити судам, що способом захисту порушених або оспорюваних прав у таких категорiях спорiв є подання позову про поновлення на посадi, зобов'язання усунути перешкоди у виконаннi посадових обов'язкiв тощо вiдповiдної посадової особи господарського товариства, а не позову про визнання недiйсним вiдповiдного рiшення загальних зборiв акцiонерiв (учасникiв) товариства чи наглядової ради товариства.

Пiдвiдомчими (пiдсудними) загальним судам є також спори мiж учасником (засновником, акцiонером) господарського товариства та товариством, що виникають не з корпоративних вiдносин, а щодо трудових вiдносин посадових осiб товариства, якщо однiєю зi сторiн, якi беруть участь у справi, є фiзична особа.

Таким чином, на сьогоднi чинне законодавство частину фактично корпоративних спорiв чи пов'язаних з ними спорiв залишило у пiдвiдомчостi (пiдсудностi) загальних судiв. У зв'язку з цим наявнi розбiжностi у практицi загальних i господарських судiв, а також прийняття взаємовиключних рiшень, що потребує негайного врегулювання на законодавчому рiвнi.

Господарським судам необхiдно також звернути увагу на пiдвiдомчiсть (пiдсуднiсть) ще однiєї категорiї спорiв, пов'язаних з корпоративними вiдносинами. Зокрема, у правовiдносинах щодо реалiзацiї корпоративних прав вiдповiдно до ст. 9 Закону вiд 10 грудня 1997 р. N 710/97-ВР (710/97-ВР) "Про Нацiональну депозитарну систему та особливостi електронного документообiгу цiнних паперiв в Українi" (далi - Закон N 710/97-ВР) бере участь реєстратор, який веде реєстр власникiв iменних цiнних паперiв.

При вирiшеннi справ за позовами акцiонерiв щодо внесення змiн до системи реєстру власникiв iменних цiнних паперiв судам необхiдно враховувати таке.

Вiдповiдно до ч. 1 ст. 9 Закону N 710/97-ВР (710/97-ВР) дiяльнiсть щодо ведення реєстру власникiв iменних цiнних паперiв здiйснює емiтент або реєстратор. Якщо кiлькiсть власникiв iменних цiнних паперiв емiтента перевищує кiлькiсть, визначену Державною комiсiєю з цiнних паперiв та фондового ринку (далi - ДКЦПФР) як максимальну для органiзацiї самостiйного ведення реєстру емiтентом, емiтент зобов'язаний доручити ведення реєстру реєстратору шляхом укладення вiдповiдного договору.

Обов'язок емiтента забезпечити ведення реєстру реєстратором власникiв iменних цiнних паперiв встановлений у п. 9 розд. VII Положення про порядок ведення реєстрiв власникiв iменних цiнних паперiв (затверджений рiшенням ДКЦПФР вiд 17 жовтня 2006 р. N 1000; зареєстрованого у Мiнiстерствi юстицiї України 22 сiчня 2007 р. за N 49/13316 (z0049-07) ).

У зв'язку з цим у випадку, якщо ведення реєстру власникiв iменних цiнних паперiв здiйснюється реєстратором, то як вiдповiдач у справi за позовами щодо внесення змiн до системи реєстру повиннi залучатися вiдповiдне акцiонерне товариство та реєстратор.

Судам потрiбно мати на увазi, що ця категорiя спорiв є пiдвiдомчою (пiдсудною) господарським судам i в разi, якщо однiєю з осiб, якi беруть участь у справi, є фiзична особа, як справи, що виникають з корпоративних вiдносин у спорах мiж господарським товариством та його учасником вiдповiдно до п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК (1798-12) .

Так, у справi за позовом В. до ТОВ "Кримреєстр" про визнання недiйсною коригуючої операцiї в системi реєстру власникiв iменних акцiй ВАТ "Лакський завод будiвельних матерiалiв" Київський районний суд м. Симферополя у вереснi 2006 р. порушив провадження. Проте пiсля вирiшення спору судом першої iнстанцiї справа разом з апеляцiйною скаргою у березнi 2007 р. обгрунтовано надiслана Апеляцiйним судом АР Крим до Севастопольського апеляцiйного господарського суду.

Матерiали узагальнення засвiдчили, що у практицi господарських судiв виникали труднощi, пов'язанi iз застосуванням Прикiнцевих положень Закону N 483-V (483-16) . Зокрема, суди не завжди звертають увагу на вимогу п. 2, вiдповiдно до якого господарським судам пiдвiдомчi (пiдсуднi) справи зi спорiв, пов'язаних з корпоративними вiдносинами, провадження щодо яких не порушено (не вiдкрито).

Наприклад, помилку допустив Ковпакiвський районний суд м. Сум при винесеннi ухвали вiд 12 лютого 2007 р. у справi за позовом К. до ТОВ "Весна", Виконавчого комiтету Сумської мiської ради про закриття провадження у справi. Районний суд повинен був розглянути цю справу по сутi у своєму провадженнi, оскiльки провадження у справi було вiдкрито у 2004 р., тобто до набрання чинностi Законом № 483-V.

Судам слiд враховувати, що зi спорами, що виникають з корпоративних вiдносин, можуть бути пов'язанi спори, якi за своїм змiстом є публiчно-правовими, у зв'язку з чим пiдлягають розгляду в порядку адмiнiстративного судочинства за правилами Кодексу адмiнiстративного судочинства України (2747-15) (далi - КАС) на пiдставi п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС.

Наприклад, у судiв склалась неоднакова практика щодо розгляду спорiв про стягнення iз учасникiв фондового ринку штрафiв, накладених уповноваженими особами ДКЦПФР.

Так, ухвалами Господарського суду м. Києва вiд 9 лютого 2007 р. у справi N 45/143-А та вiд 12.03.07 р. у справi N 45/203-А обгрунтовано вiдкрито провадження в адмiнiстративних справах за позовом прокурора Днiпровського району м. Києва в iнтересах ДКЦПФР про стягнення штрафiв вiдповiдно до вимог КАС.

У той же час Господарський суд Донецької областi ухвалою вiд 28 липня 2006 р. у справi за адмiнiстративним позовом прокурора Ворошиловського району м. Донецька в iнтересах держави в особi Донецького територiального управлiння ДКЦПФР до ВАТ Донецької фiнансово-промислової компанiї "Донецькоблагробуд" помилково закрив провадження у справi у зв'язку з тим, що мiж сторонами виник господарський спiр про стягнення штрафних санкцiй за правопорушення на ринку цiнних паперiв, розгляд якого не належить до компетенцiї адмiнiстративних судiв.

Вiдповiдно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС до компетенцiї адмiнiстративних судiв належать спори фiзичних чи юридичних осiб iз суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рiшень (нормативно-правових актiв чи правових актiв iндивiдуальної дiї), дiй чи бездiяльностi. Проте, суди повиннi враховувати, що у разi, якщо предметом спору є визнання недiйсним рiшення загальних зборiв учасникiв (акцiонерiв) господарського товариства, а вимога до суб'єкта владних повноважень є похiдною (наприклад, про державну реєстрацiю припинення юридичної особи), то такий спiр пiдвiдомчий (пiдсудний) господарським судам. У цьому разi вiдповiдна вимога про державну реєстрацiю припинення юридичної особи є похiдною.

Наприклад, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України (постанова вiд 12 червня 2007 р.) у справi за позовом заступника прокурора Iвано-Франкiвської областi в iнтересах держави в особi Фонду державного майна України до ТОВ "Лукойл-Нафтохiм", ЗАТ "Лукор", Виконавчого комiтету Калуської мiської ради та ВАТ "Орiана" про визнання частково недiйсним установчого договору ЗАТ "Лукор" та зобов'язання вчинити дiї розглянула справу за правилами ГПК (1798-12) .

У той же час Господарський суд Iвано-Франкiвської областi необгрунтовано розглянув справу за правилами КАС (постанова вiд 12 квiтня 2006 р.) та задовольнив позов приватної фiрми "Камертон" до Виконавчого комiтету Iвано-Франкiвської мiської ради про визнання недiйсними протоколу загальних зборiв ТзПВ "Iнтерком-Зуб" про реорганiзацiю та рiшення виконавчого комiтету Iвано-Франкiвської мiської ради про реєстрацiю реорганiзацiї. Окрiм того, господарський суд не врахував, що вiдповiдачем у справах за позовами про визнання недiйсними рiшень органiв управлiння товариства є товариство.

У зв'язку з цим суди повиннi суворо дотримуватися вимог процесуального закону при вирiшеннi питання щодо юрисдикцiй судiв, щоб не позбавляти осiб їх конституцiйного права на правосуддя через вiдомчi розбiжностi.

Застосування господарськими судами способiв захисту прав, не передбачених законом

Як засвiдчив аналiз судових рiшень, що надiйшли для узагальнення, деякi господарськi суди, задовольняючи позовнi вимоги, застосовують такi способи захисту прав та законних iнтересiв осiб, якi не передбаченi чинним законодавством.

Зокрема, ст. 16 Цивiльного кодексу України (435-15) (далi - ЦК) визначено такi способи захисту цивiльних прав та iнтересiв судом: 1) визнання права; 2) визнання правочину недiйсним; 3) припинення дiї, яка порушує право; 4) вiдновлення становища, яке iснувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурi; 6) змiна правовiдношення; 7) припинення правовiдношення; 8) вiдшкодування збиткiв та iншi способи вiдшкодування майнової шкоди; 9) вiдшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рiшення, дiй чи бездiяльностi органу державної влади, органу влади Автономної Республiки Крим або органу мiсцевого самоврядування, їхнiх посадових i службових осiб.

Аналогiчний перелiк способiв захисту цивiльних прав встановлено ст. 20 ГК.

Однак, наприклад, набула поширення практика розгляду судами позовiв про визнання рiшень загальних зборiв правомочними. Проте господарським судам необхiдно враховувати, що рiшення загальних зборiв та iнших органiв управлiння господарського товариства, якi є за своєю правовою природою актами, є дiйсними, якщо у судовому порядку не буде встановлено iнше, тобто iснує презумпцiя легiтимностi рiшень вiдповiдних органiв управлiння.

Так, Господарський суд Днiпропетровської областi у рiшеннi вiд 6 квiтня 2007 р. у справi за позовом ЗАТ "Трубний завод ВСМПО-АВIСМА" до ВАТ "Нiкопольський пiвденно-трубний завод", Г. про визнання дiйсними загальних зборiв акцiонерiв обгрунтовано зробив висновок про те, що у суду вiдсутнi пiдстави для задоволення такого позову, оскiльки заявленi вимоги про визнання дiйсними загальних зборiв та їх рiшення не вiдповiдають можливим способам захисту прав та iнтересiв, встановлених господарським (цивiльним) законодавством.

У постановi Днiпропетровського апеляцiйного господарського суду вiд 19 червня 2007 р., якою апеляцiйну скаргу ЗАТ "Трубний завод ВСМПО-АВIСМА" залишено без задоволення, а також пiдкреслюється, що вимога про визнання дiйсним рiшення загальних зборiв акцiонерiв не є спором про наявнiсть чи вiдсутнiсть цивiльного права, тобто не є позовом про визнання. Зазначена вимога не може бути предметом спору та розглядатися самостiйно.

З аналогiчних пiдстав не пiдлягають задоволенню вимоги про визнання загальних зборiв учасникiв (акцiонерiв) товариства такими, що вiдбулися, визнання реорганiзацiї такою, що вiдбулась. У деяких випадках суди при цьому допускають помилки.

Наприклад, Господарський суд Одеської областi рiшенням вiд 21 грудня 2006 р. необгрунтовано задовольнив позов ТОВ "Iнститут аналiзу права" до виробничо-комерцiйної фiрми "Алеа" про визнання реорганiзацiї такою, що вiдбулася.

Не пiдлягають задоволенню i вимоги щодо змiни судом мiсця проведення загальних зборiв господарського товариства.

Наприклад, Харкiвський апеляцiйний господарський суд у постановi вiд 3 жовтня 2006 р. у справi за позовом ТОВ "Надiя-Iнвест" до ВАТ "Лебединське хлiбоприймальне пiдприємство", ТОВ "Севен Хiлз Iнвестментс Груп" про змiну мiсця проведення загальних зборiв акцiонерiв, скасувавши рiшення Господарського суду Сумської областi вiд 27 липня 2006 р., вказав, що чинне законодавство не передбачає можливостi подання до господарського суду позову iз зазначеною вимогою.

Встановивши, що предмет позову не спiввiдноситься iз встановленими законом способами захисту прав, господарський суд повинен вiдмовити в позовi. Деякi суди помилково припиняють провадження у справi в зв'язку з її непiдвiдомчiстю (непiдсуднiстю) суду.

Так, Житомирський апеляцiйний господарський суд постановою вiд 9 грудня 2005 р. скасував рiшення Господарського суду Вiнницької областi вiд 23 червня 2005 р. у справi за позовом Державної акцiонерної компанiї "Укрмедпром" до ВАТ "Фермент", ДКЦПФР про скасування рiшення загальних зборiв у зв'язку з тим, що предмет позову не вiдповiдає встановленим законом способам захисту прав (рiшення загальних зборiв може бути визнано судом недiйсними, а не скасовано), тому господарський суд повинен був вiдмовити в позовi, а не припинити провадження у справi.

Господарським судам слiд враховувати, що акцiонери (учасники) господарського товариства не вправi також звертатися до суду за захистом прав та iнтересiв iнших акцiонерiв (учасникiв) господарського товариства та самого товариства, а також обгрунтовувати свої вимоги порушенням прав iнших акцiонерiв (учасникiв) товариства.

Так, у постановi Судової палати у господарських справах Верховного Суду України вiд 9 серпня 2005 р. у справi за позовом ТОВ "Транс-Агро-Сервiс" до ТОВ "Агропромислова компанiя "Хронос", ВАТ "Український кредитно-торговий банк", ВАТ "Благовiщенське хлiбоприймальне пiдприємство" про визнання недiйсним договору встановлено, що ТОВ "Транс-Агро-Сервiс" (акцiонер ВАТ "Благовiщенське хлiбоприймальне пiдприємство") звернулося до господарського суду з позовом про визнання недiйсним договору застави, укладеного мiж ВАТ "Благовiщенське хлiбоприймальне пiдприємство" та ВАТ "Український кредитно-торговий банк", у зв'язку з порушенням цим договором прав позивача як акцiонера.

Рiшенням Господарського суду м. Києва вiд 10 листопада 2004 р., залишеним без змiн постановою Київського апеляцiйного господарського суду вiд 23 грудня 2004 р., позов задоволено.

Залишаючи без змiн постанову Вищого господарського суду України вiд 7 квiтня 2005 р., якою зазначенi рiшення скасовано, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України в задоволеннi позову вiдмовила, вказавши, що Вищий господарський суд України обгрунтовано виходив з того, що не можна вважати такою, що грунтується на законi, прийняту судами позицiю про ототожнення власних прав та iнтересiв акцiонера з правами та iнтересами самого товариства.

В iншому випадку Господарський суд Днiпропетровської областi у справi за позовом П. до українсько-чеського ЗАТ "Iскра-Ланiо" про визнання недiйсним рiшення загальних зборiв обгрунтовано зробив висновок, що посилання позивача на те, що iнший акцiонер вiдповiдача - Б. також не брав участi в загальних зборах акцiонерiв, рiшення якого оскаржується, є безпiдставними, оскiльки позивачем не надано доказiв щодо надання останнiм повноважень позивачевi на захист його прав та iнтересiв у судовому засiданнi. Позивач повинен довести, що певними дiями (бездiяльнiстю) було безпосередньо порушено його права та iнтереси, бо iнакше суд повинен вiдмовити у позовi.

Вирiшуючи спiр по сутi, господарський суд повинен встановити наявнiсть в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матерiального права або законного iнтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати наявнiсть чи вiдсутнiсть факту їх порушення або оспорювання. Зокрема, не можуть бути також задоволенi позовнi вимоги щодо захисту права, яке може бути порушено у майбутньому i щодо якого невiдомо, чи буде воно порушено, наприклад, вимоги про припинення дiй шляхом заборони чинити перешкоди позивачу щодо участi у загальних зборах тощо.

Такий висновок зробив Виший господарський суд України у постановi вiд 6 лютого 2007 р. у справi за позовом ТОВ "Виробничо-комерцiйне товариство"Укртрансгаз-Сервiс" до ТОВ "Юнiс реєстр консалтинг", ВАТ по газопостачанню та газифiкацiї "Черкасигаз", третя особа - Нацiональна акцiонерна компанiя "Нафтогаз України" про визнання недiйсними рiшень загальних зборiв, припинення дiй. Звертаючись до суду, позивач просив здiйснити захист його права шляхом заборони вiдповiдачам чинити перешкоди щодо його участi у загальних зборах.

Виший господарський суд України вказав, що оскiльки правовою пiдставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав i охоронюваних законом iнтересiв (ст. 1 ГПК (1798-12) ), право на позов у особи виникає пiсля порушення вiдповiдачем її права, тобто захисту пiдлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому i щодо якого невiдомо, буде воно порушено чи нi.

Спори щодо визнання недiйсними установчих документiв господарського товариства, а також щодо внесення змiн до установчих документiв господарського товариства

Наведенi вище статистичнi данi свiдчать, що зазначена категорiя спорiв є однiєю з найчисельнiших серед корпоративних спорiв, якi розглядалися господарськими судами. При цьому основна частина спорiв вказаної категорiї була пов'язана з припиненням юридичної особи. Вiдповiдно до ст. 110 ЦК, ст. 38 Закону вiд 15 травня 2003 р. N 755-IV (755-15) "Про державну реєстрацiю юридичних осiб та фiзичних осiб-пiдприємцiв" пiдставою для припинення юридичної особи є визнання недiйсним запису про проведення державної реєстрацiї через порушення закону, допущенi при створеннi юридичної особи, якi не можна усунути, а вiдповiдний позов може бути пред'явлено до суду, зокрема органом, що здiйснює державну реєстрацiю, а також учасником юридичної особи.

Господарським судам необхiдно звернути увагу на те, що не всi спори, пов'язанi з вимогою про припинення господарського товариства, є корпоративними спорами, та вiдповiдно до цього вирiшувати питання про пiдвiдомчiсть (пiдсуднiсть) спору господарським судам.

До категорiї корпоративних не належать спори про визнання недiйсними установчих документiв господарського товариства та припинення юридичної особи, якi порушуються за позовами органiв Державної податкової служби України та iнших суб'єктiв владних повноважень, що здiйснюють контроль за дiяльнiстю товариства, а також органiв, що здiйснюють державну реєстрацiю юридичних осiб. Цi спори як публiчно-правовi за зверненням суб'єкта владних повноважень на пiдставi п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС вiднесено до юрисдикцiї адмiнiстративних судiв.

Такий висновок, наприклад, зроблено колегiєю суддiв Судової палати у цивiльних справах Верховного Суду України в ухвалi вiд 14 березня 2007 р. у справi за позовом Державної податкової iнспекцiї у Святошинському районi м. Києва до Я., Ц., ТОВ "Укртехiнтелпроект", третя особа - Святошинська районна в м. Києвi державна адмiнiстрацiя - про визнання установчих документiв господарського товариства недiйсними.

Також Господарський суд м. Києва ухвалою вiд 26 квiтня 2007 р. обгрунтовано вiдмовив у прийняттi позовної заяви у справi за позовом Державної податкової iнспекцiї у Печерському районi м. Києва до В., ТОВ "Технологiя К" про визнання недiйсними установчих документiв.

Господарський суд вказав, що iнспекцiя не є учасником корпоративних правовiдносин по вiдношенню до вiдповiдачiв. Зважаючи на те, що позивачем у справi виступає суб'єкт владних повноважень, а також з огляду на пiдстави i предмет позову, спiр не пiдлягає вирiшенню в господарському судi. Висновок мiсцевого суду був пiдтриманий Київським апеляцiйним господарським судом у постановi вiд 18 липня 2007 р.

З вказаної категорiї спорiв до корпоративних належать лише спори за позовами учасникiв (засновникiв, акцiонерiв) господарського товариства, пов'язанi з вимогами про визнання недiйсними установчих документiв господарського товариства та припинення юридичної особи у зв'язку з порушеннями вимог законодавства щодо порядку їх прийняття i затвердження.

Вимоги до змiсту установчих документiв передбаченi статтями 88, 143, 154 ЦК (435-15) , ч. 2 ст. 57, ст. 82 ГК (436-15) , статтями 4, 37, 51, 65, 67, 76 Закону вiд 19 вересня 1991 р. N 1576-XII (1576-12) "Про господарськi товариства" (далi - Закон N 1576-ХII). За змiстом ч. 4 ст. 4 зазначеного Закону вiдсутнiсть в установчих документах вiдомостей, обов'язковiсть яких визначена законом, є пiдставою для вiдмови у державнiй реєстрацiї товариства та змiн, внесених до установчих документiв товариства. Ця норма кореспондується iз ч. 1 ст. 27, ст. 30 Закону N 755-IV (755-15) .

Як свiдчать аналiзованi справи, недолiком чинного законодавства є невизначенiсть пiдстав та наслiдкiв визнання недiйсними установчих документiв господарських товариств з урахуванням правової природи цих документiв.

Суд може визнати недiйсними установчi документи за наявностi одночасно таких умов:

- на момент розгляду справи вони не вiдповiдають вимогам законодавства;

- допущенi при їх прийняттi та затвердженнi порушення не можуть бути усунутi;

- вiдповiднi положення установчих документiв порушують права та законнi iнтереси позивачiв.

Так, наприклад, з пiдстав вiдсутностi передбачених законом положень у статутi Господарський суд Львiвської областi прийняв рiшення про визнання недiйсним статуту у справi N 3/166-9/439.

У ч. 2 ст. 87 ЦК (436-15) передбачено, що установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договiр мiж учасниками, якщо iнше не встановлено законом. Вiдповiдно до ч. 1 ст. 82 ГК (436-15) засновницький договiр є установчим документом повного товариства i командитного товариства, а статут - установчим документом акцiонерного товариства (далi - АТ), товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю (далi - ТОВ) i товариства з додатковою вiдповiдальнiстю (далi - ТДВ).

При вирiшеннi спорiв про визнання установчих документiв господарського товариства недiйсними господарським судам необхiдно розмежовувати правову природу статуту та установчого (засновницького) договору товариства.

Так, статут юридичної особи за своєю правовою природою є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскiльки вiн мiстить норми, обов'язковi для учасникiв товариства, посадових осiб товариства та iнших працiвникiв, враховуючи порядок затвердження та внесення змiн до статуту.

Пiдставами для визнання актiв, в тому числi статуту, недiйсними, є невiдповiднiсть його вимогам чинного законодавства та/або визначенiй законом компетенцiї органу, який видав (затвердив) цей акт. Крiм того, обов'язковою умовою визнання акта недiйсним є порушення у зв'язку з прийняттям вiдповiдного акта прав та законних iнтересiв позивача.

Проте деякi суди помилково визначають правову природу статуту як правочину, i, вiдповiдно, застосовують щодо статуту норми, якi регламентують пiдстави недiйсностi правочинiв.

Так, у постановi Львiвського апеляцiйного господарського суду вiд 14 травня 2007 р. у справi за позовом Н. до ТОВ "Компанiя "Терланд-Агро", С. про визнання частково недiйсним статуту ТОВ та зобов'язання внести змiни до статуту суд зробив висновок про те, що статут є правочином, оскiльки вiн є дiєю учасникiв товариства, спрямованою на набуття, змiну або припинення цивiльних прав та обов'язкiв, пов'язаних iз участю в товариствi.

А Господарський суд Днiпропетровської областi у рiшеннi вiд 28 грудня 2005 р. у справi за позовом ТОВ "Депозитарно-фондова компанiя "Славутич-Капiтал" до ВАТ "Днiпроводбуд" помилково визначив природу статуту як одностороннього правочину та застосував щодо статуту норму про правочин, що порушує публiчний порядок (ст. 228 ЦК (435-15) ). Це рiшення скасував Днiпропетровський апеляцiйний господарський суд постановою вiд 20 березня 2006 р.

У зв'язку з цим господарським судам необхiдно враховувати, що статут не є одностороннiм правочином, оскiльки вiдповiдно до статей 36, 41, 59 Закону N 1576-XII (1576-12) статут затверджується (змiнюється) загальними зборами учасникiв (засновникiв, акцiонерiв) господарського товариства. А загальнi збори не є нi суб'єктом права, нi органом, який здiйснює представництво товариства, оскiльки вiдповiдно до статей 48, 62 вказаного Закону виконавчий орган здiйснює дiї вiд iменi товариства. Не є статут i договором, оскiльки вiдповiдно до ст. 626 ЦК (435-15) договором є домовленiсть двох або бiльше сторiн, спрямована на встановлення, змiну або припинення цивiльних прав та обов'язкiв. А статут затверджується (змiнюється) не за домовленiстю всiх учасникiв (засновникiв, акцiонерiв) товариства, а бiльшiстю у 3/4 чи простою бiльшiстю голосiв акцiонерiв (учасникiв) товариства (статтi 42, 59 Закону N 1576-XII (1576-12) ).

При вирiшеннi господарськими судами спорiв про визнання недiйсним статуту необхiдно звернути увагу на те, що пiдставами для цього можуть бути лише випадки, прямо передбаченi законом.

Так, рiшенням Господарського суду Чернiгiвської областi вiд 5 травня 2006 р. у справi за позовом ТОВ "Сiверщина-Iнвест" до ВАТ "Чернiгiвський рiчковий порт" про визнання недiйсною нової редакцiї статуту встановлено, що оскiльки чинним законодавством не передбачено, що порушення строку, встановленого для повiдомлення органу державної реєстрацiї про змiни в установчих документах, тягне визнання змiн до установчих документiв недiйсними, позов є безпiдставним, необгрунтованим, а тому задоволенню не пiдлягає. Рiшення залишене без змiн постановою Вищого господарського суду України вiд 3 жовтня 2006 р., а Верховний Суд України ухвалою вiд 7 грудня 2006 р. вiдмовив в порушеннi провадження з перегляду постанови у касацiйному порядку зазначеної постанови Вищого господарського суду України.

Обов'язковою умовою визнання акта недiйсним є порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом iнтересiв позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду вiдсутнi пiдстави для задоволення позову.

При вирiшеннi спорiв про визнання недiйсним установчого договору господарського товариства господарським судам необхiдно враховувати, що з набранням чинностi ЦК (статтi 142, 153) договiр про створення (заснування) АТ, ТОВ та ТДВ не регулює вiдносини мiж учасниками (акцiонерами) товариства при здiйсненнi ним дiяльностi та припиняє свою дiю пiсля досягнення мети - створення i державної реєстрацiї товариства. Цi договори повиннi вiдповiдати загальним вимогам, що пред'являються до правочинiв, i при розглядi спорiв про визнання їх недiйсними суди повиннi керуватися вiдповiдними нормами про недiйснiсть правочинiв.

При аналiзi судових рiшень виявилося, що у господарських судiв вiдсутнiй єдиний пiдхiд до формування суб'єктного складу справ цiєї категорiї.

У зв'язку з цим виникає необхiднiсть роз'яснити господарським судам, що у зв'язку з рiзною правовою природою статуту та установчого договору господарського товариства у справах про визнання недiйсним статуту вiдповiдачем є товариство, вiдсутня необхiднiсть залучати до участi у справi всiх учасникiв (акцiонерiв) товариства, а в справах щодо визнання недiйсним установчого (засновницького) договору мають залучатися всi учасники (акцiонери) товариства як сторони договору.

Господарськi суди протягом перiоду, що аналiзується, розглядали також спори щодо внесення змiн i доповнень до установчих документiв господарських товариств. Внесення змiн до статуту АТ, ТОВ та ТДВ вiдповiдно до статей 41, 42, 59 Закону N 1576-XII (1576-12) належить до виключної компетенцiї загальних зборiв товариства.

Господарськi суди також повиннi враховувати, що суди не вправi своїм рiшенням вносити змiни до установчих документiв товариства - вирiшення цього питання не належить до компетенцiї суду й означало б втручання у внутрiшню дiяльнiсть товариства. Пiдвiдомчими (пiдсудними) судам є лише справи у спорах про спонукання товариства внести змiни до установчих документiв товариства у випадку, якщо невнесенням таких змiн порушуються права чи охоронюванi законом iнтереси осiб.

Господарським судам також пiдвiдомчi (пiдсуднi) спори щодо недiйсностi внесених змiн до установчих документiв товариства або визнання недiйсними рiшень загальних зборiв щодо внесення змiн до установчих документiв.

Спори щодо визнання рiшень загальних зборiв учасникiв (акцiонерiв) господарського товариства недiйсними

Чинне законодавство не визначає пiдстав для визнання недiйсними актiв органiв юридичної особи на вiдмiну вiд пiдстав визнання недiйсними правочинiв. Так, ч. 5 ст. 98 ЦК (435-15) передбачено право учасника товариства на оскарження рiшення загальних зборiв до суду, проте не встановлено пiдстав для визнання рiшення загальних зборiв недiйсними.

У зв'язку з цим господарським судам необхiдно керуватися такими мiркуваннями.

Не всi спори, пов'язанi з визнанням недiйсними рiшень загальних зборiв товариства, можуть бути вiднесенi до спорiв, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК (1798-12) . Критерiями є, по-перше, склад учасникiв спору, по-друге, пiдстава, якою обгрунтовується вимога про визнання рiшення загальних зборiв недiйсними. На пiдставi змiсту ч. 3 ст. 167 ГК, яка визначає поняття "корпоративнi вiдносини", обов'язковим учасником корпоративного спору повинен бути суб'єкт корпоративних прав, тобто акцiонер або учасник господарського товариства. Тому справи у спорах про визнання недiйсним рiшень органiв управлiння господарського товариства за позовом особи, яка не є акцiонером або учасником товариства, в тому числi таким, що вибув, не належать до спорiв, що виникають з корпоративних вiдносин.

Судам необхiдно враховувати, що рiшення загальних зборiв учасникiв (акцiонерiв) та iнших органiв господарського товариства є актами, оскiльки цi рiшення зумовлюють певнi правовi наслiдки, спрямованi на регулювання господарських вiдносин, i мають обов'язковий характер для суб'єктiв цих вiдносин.

У зв'язку з цим господарським судам необхiдно керуватися тим, що пiдставами для визнання недiйсними рiшень загальних зборiв акцiонерiв (учасникiв) господарського товариства можуть бути:

- порушення вимог закону та/або установчих документiв пiд час скликання та проведення загальних зборiв товариства;

- акцiонер (учасник) товариства був позбавлений можливостi взяти участь у загальних зборах;

- рiшення загальних зборiв порушує права чи законнi iнтереси акцiонера (учасника) товариства.

Роз'яснити господарським судам, що не всi порушення законодавства, допущенi пiд час скликання та проведення загальних зборiв господарського товариства, є пiдставою для визнання недiйсними прийнятих на них рiшень.

Зокрема, безумовною пiдставою для визнання недiйсними рiшень загальних зборiв в силу прямої вказiвки закону є:

- прийняття загальними зборами рiшення за вiдсутностi кворуму для проведення загальних зборiв чи прийняття рiшення (статтi 41, 42, 59, 60 Закону N 1576-XII (1576-12) );

- прийняття загальними зборами рiшень з питань, не включених до порядку денного загальних зборiв товариства (ч. 4 ст. 43 Закону N 1576-XII (1576-12) );

- прийняття загальними зборами рiшення про змiну статутного капiталу товариства, якщо не дотримана процедура надання акцiонерам (учасникам) вiдповiдної iнформацiї (статтi 40, 45 Закону N 1576-XII (1576-12) ).

При вирiшеннi питання про недiйснiсть рiшень загальних зборiв у зв'язку з iншими порушеннями, допущеними пiд час скликання та проведення загальних зборiв, господарський суд повинен оцiнити, наскiльки цi порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами вiдповiдного рiшення.

Господарськi суди також мають враховувати, що для визнання недiйсним рiшення загальних зборiв товариства обов'язково необхiдно встановити факт порушення цим рiшенням прав та законних iнтересiв учасника (акцiонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи такого порушення не встановлено, у господарського суду вiдсутнi пiдстави для задоволення позову.

Такий висновок, наприклад, зробив Вищий господарський суд України у постановi вiд 23 сiчня 2007 р. у справi за позовом ДП "Авiацiйний науково-технiчний комплекс iм. О.К. Антонова" до спiльного українсько-росiйського пiдприємства з iноземними iнвестицiями у формi ЗАТ "Укрсибтрансавiа" про визнання недiйсними рiшень загальних зборiв акцiонерiв цього ЗАТ. Вищий господарський суд України вказав, що суд апеляцiйної iнстанцiї, встановивши, що позивач не є власником акцiй ЗАТ "Укрсибтрансавiа" та не має правових пiдстав на участь у загальних зборах акцiонерiв ЗАТ, дiйшов правильного висновку про те, що рiшення загальних зборiв не порушують права i охоронюванi законом iнтереси позивача, у зв'язку з чим позов задоволенню не пiдлягає.

Як засвiдчили матерiали узагальнення, суди не завжди встановлювали факт порушення прав та охоронюваних законом iнтересiв позивача в зв'язку з ухваленням спiрного рiшення загальних зборiв товариства.

Так, Днiпропетровський апеляцiйний господарський суд скасував рiшення Господарського суду Днiпропетровської областi вiд 28 грудня 2005 р. у справi за позовом ТОВ "Депозитарно-фондова компанiя "Славутич-Капiтал" до ВАТ "Днiпроводобуд" про визнання недiйсними рiшення загальних зборiв акцiонерiв. Апеляцiйний господарський суд вказав, що суд при розглядi справи не встановив факту порушення прав та охоронюваних законом iнтересiв позивача.

Спiрним питанням у судовiй практицi є визначення кола осiб, якi беруть участь у справi в спорах про визнання недiйсним рiшення загальних зборiв учасникiв товариства.

Наприклад, в ухвалi Господарського суду Миколаївської областi вiд 22 листопада 2004 р., залишеною без змiн постановою Одеського апеляцiйного господарського суду вiд 25 сiчня 2005 р., у справi за позовом ТОВ "Миколаївагропроектбуд" до ВАТ "Проектно-вишукувальний iнститут "Миколаївагропроект" про визнання недiйсним рiшення загальних зборiв ВАТ "ПВI "Миколаївагропроект" суд помилково встановив, що спiр стосується прав та обов'язкiв фiзичних осiб, якi є акцiонерами ВАТ "Проектно-вишукувальний iнститут "Миколаївагропроект". Скасовуючи зазначенi ухвалу та постанову, Вищий господарський суд України дiйшов правильного висновку про те, що акцiонер не надiлений суб'єктивним правом щодо здiйснення повноважень АТ, як учасник товариства вiн може брати участь в управлiннi справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, а безпосереднє управлiння товариством здiйснюють його органи, якi й представляють АТ у вiдносинах з третiми особами, а тому висновок суду першої iнстанцiї та апеляцiйного суду про необхiднiсть розгляду справи за участi акцiонерiв, зокрема фiзичних осiб, безпiдставний.

У зв'язку з цим господарським судам необхiдно враховувати, що оскiльки загальнi збори є органом товариства, то їх рiшення мають розцiнюватися як рiшення самого товариства, а не окремих учасникiв (акцiонерiв) товариства. Тому вiдповiдачем у спорах про визнання недiйсним рiшення загальних зборiв є товариство.

Потрiбно також мати на увазi, що у судовому порядку недiйсним може бути визнано рiшення загальних зборiв учасникiв товариства, а не протокол загальних зборiв.

Так, постановою Вищого господарського суду України вiд 30 травня 2006 р. у справi за позовом ТОВ "Всеукраїнський промисловий союз", корпорацiї "Український мазут" до ТОВ "ДСЛК", третя особа - ТОВ "О.К. та партнери" - про визнання недiйсним акта вищого органу управлiння товариства встановлено, що протокол є технiчним документом, який фiксує у цьому конкретному випадку факт прийняття рiшення загальними зборами i не є актом.

Навпаки, в iншiй постановi цього ж суду вiд 14 лютого 2007 р. за касацiйною скаргою ТОВ "Енерго-МИГ" на постанову вiд 2 жовтня 2006 р. Днiпропетровського апеляцiйного господарського суду у справi N 8/192, яку розглядав Господарський суд Днiпропетровської областi за позовом ВАТ "Крюкiвський вагонобудiвний завод" до ТОВ "Енерго-МИГ" про визнання недiйсним протоколу зборiв учасникiв, Вищий господарський суд України зробив висновок про правомiрнiсть оскарження протоколу загальних зборiв товариства як акта органу юридичної особи.

Деякi загальнi суди в порядку цивiльного судочинства також визнавали недiйсними протоколи загальних зборiв.

Наприклад, таке рiшення 17 березня 2006 р. винiс Києво-Святошинський районний суд Київської областi, яке ухвалою вiд 6 червня 2006 р. залишив без змiн Апеляцiйний суд Київської областi. Ухвалою колегiї суддiв Судової палати у цивiльних справах Верховного Суду України вiд 28 лютого 2007 р. вказанi рiшення та ухвала залишено без змiн.

Спори, пов'язанi з порушенням порядку скликання загальних зборiв акцiонерiв (учасникiв) господарського товариства

Як засвiдчив аналiз матерiалiв узагальнення, спори про визнання недiйсними рiшень загальних зборiв господарського товариства з пiдстав недотримання порядку їх скликання виникають при порушеннi порядку повiдомлення акцiонерiв (учасникiв) про проведення загальних зборiв у друкованих засобах масової iнформацiї; порядку персонального повiдомлення акцiонерiв (учасникiв) способом, передбаченим статутом; невчасного повiдомлення товариством про проведення загальних зборiв; неврахування пропозицiй щодо порядку денного, внесених акцiонерами; неврахування пропозицiй акцiонерiв, якi володiють 10 % голосiв щодо порядку денного загальних зборiв; ненадання можливостi акцiонерам (учасникам) ознайомитись iз документами, пов'язаними з порядком денним загальних зборiв; порушення процедури реєстрацiї на загальних зборах (статтi 43, 61 Закону N 1576-XII (1576-12) ) тощо.

Складнiсть вирiшення спорiв про визнання рiшень загальних зборiв недiйсними з пiдстав порушення порядку їх скликання i проведення та суперечливiсть позицiй господарських судiв зумовлена, передусiм, тим, що законодавством не визначено, якi саме порушення цих процедур є достатнiми пiдставами для задоволення позовних вимог.

У зв'язку з цим є необхiднiсть роз'яснити господарським судам, що права учасника (акцiонера) господарського товариства внаслiдок недотримання вимог закону про скликання i проведення загальних зборiв необхiдно вважати порушеними, якщо вiн не змiг взяти участь у загальних зборах, належним чином пiдготуватися до розгляду питань порядку денного, внести пропозицiї до порядку денного, зареєструватися для участi у загальних зборах тощо.

При вирiшеннi спорiв про визнання недiйсними рiшень загальних зборiв господарського товариства з пiдстав недопущення до участi в них усiх акцiонерiв (учасникiв) товариства судам необхiдно з'ясувати, чи могла їх вiдсутнiсть (або наявнiсть) iстотно вплинути на прийняття оспорюваних рiшень.

Так, у постановi Судової палати у господарських справах Верховного Суду України вiд 27 лютого 2007 р., задовольняючи касацiйну скаргу ТОВ "Гарантiя", ВАТ "Азот" на постанову Вищого господарського суду України вiд 1 серпня 2006 р. у справi за позовом Перлман Ентерпрайзiс Корп. до ВАТ "Азот", ДКЦПФР, ТОВ "Гарантiя" про визнання недiйсним рiшення загальних зборiв, вказано, що розглядаючи справи про визнання недiйсними рiшень загальних зборiв акцiонерiв товариства з пiдстав недопущення до участi в них всiх акцiонерiв, судам слiд з'ясувати, чи могла їх вiдсутнiсть (або наявнiсть) iстотно вплинути на прийняття оспорюваних рiшень.

Аналогiчний висновок зробив Вищий господарський суд України щодо порушення строку повiдомлення про проведення загальних зборiв.

Так, його постановою вiд 29 червня 2006 р. у справi за позовом Регiонального вiддiлення ФДМУ у м. Києвi до ВАТ "Алгоритм центр" про визнання недiйсними рiшень загальних зборiв акцiонерiв встановлено, що вимоги закону щодо порядку скликання загальних зборiв акцiонерiв та строку їх повiдомлення дає можливiсть власникам акцiй реалiзувати своє право на участь у загальних зборах та внести свої пропозицiї щодо порядку денного. Тому недодержання вказаних вимог може бути пiдставою для визнання прийнятих на зборах рiшень недiйсними, якщо це iстотно вплинуло на реалiзацiю акцiонерами своїх прав i прийняття зборами рiшень. За таких обставин Вищий господарський суд України вважає, що повiдомлення про загальнi збори за 43, а не за 45 днiв не зумовлює недiйснiсть загальних зборiв за умови участi представника позивача у загальних зборах, а також за вiдсутностi посилання позивача про вiдхилення його пропозицiй щодо порядку денного загальними зборами через порушення 30-денного термiну їх подання до дня скликання. Таким чином, вiдсутнi пiдстави вважати, що зазначене порушення призвело до порушення права позивача як акцiонера товариства.

Цей висновок стосується i порушення порядку персонального повiдомлення акцiонерiв (учасникiв) товариства про проведення загальних зборiв.

Так, постановою Харкiвського апеляцiйного господарського суду вiд 21 лютого 2005 р. у справi за позовом АТЗТ "Завод залiзобетонних конструкцiй N 5" до ВАТ "Харкiвська мунiципальна страхова компанiя" про визнання загальних зборiв акцiонерiв недiйсними скасовано рiшення Господарського суду Харкiвської областi вiд 15 листопада 2004 р., яким позов задоволено у зв'язку з тим, що персональне повiдомлення про скликання загальних зборiв акцiонерiв позивачем отримано з триденною затримкою. Натомiсть апеляцiйний господарський суд зробив висновок про те, що оскiльки вiдповiдач своєчасно за 45 днiв опублiкував повiдомлення про збори у засобах масової iнформацiї, та не доведено позивачем, що невелика затримка з персональним повiдомленням вплинула на можливiсть позивача взяти участь у загальних зборах акцiонерiв товариства, таким чином, права позивача як акцiонера не були обмеженi, й пiдстави для визнання недiйсними рiшень загальних зборiв вiдсутнi.

Судам необхiдно враховувати, що редакцiйнi помилки в оголошеннях про скликання загальних зборiв щодо дати їх проведення також можуть бути пiдставою для визнання рiшень загальних зборiв недiйсними.

Господарським судам необхiдно звернути увагу, що у випадку, якщо на порушення вимог ст. 43 Закону N 1576-XII (1576-12) питання не було включено до опублiкованого порядку денного загальних зборiв товариства, рiшення загальних зборiв iз зазначеного питання повиннi визнаватися недiйсними в силу прямої вказiвки закону.

З цих же пiдстав повиннi визнаватися недiйсними рiшення загальних зборiв, розглянутих в питаннях "Рiзне", "Органiзацiйнi питання" тощо. Вказаної позицiї дотримується також ДКЦПФР у роз'ясненнi вiд 10 листопада 1999 р. N 24 (va024312-99) , згiдно з яким не допускається включення до порядку денного загальних зборiв питань "Рiзне", "Органiзацiйнi питання" у зв'язку з тим, що такi дiї порушують права акцiонера на попереднє ознайомлення з порядком денним загальних зборiв акцiонерiв, передбаченi ч. 1 ст. 43 Закону N 1576-XII (1576-12) .

Однак деякi суди не дотримуються зазначених приписiв. Так, рiшенням Господарського суду Одеської областi вiд 5 червня 2007 р. необгрунтовано припинено провадження у справi за позовом Н. до ЗАТ "Одеське виробничо-торгiвельне суконне об'єднання "Лазур", ТОВ "Регiональний реєстроутримувач" про визнання недiйсним рiшення загальних зборiв акцiонерiв з питання N 7 "Рiзне".

При вирiшеннi цiєї категорiї спорiв господарським судам необхiдно також звернути увагу, що є непiдвiдомчими (непiдсудними) судам i не пiдлягають задоволенню вимоги про скликання загальних зборiв товариства.

Так, постановою Севастопольського апеляцiйного господарського суду вiд 9 серпня 2005 р. скасовано рiшення Господарського суду АР Крим вiд 17 червня 2005 р. у справi за позовом Паливно-енергетичного комплексу "Современник" до пiдприємства "Вiтек", ЗАТ "Авiатермiнал" про спонукання до виконання дiй (скликання загальних зборiв). Суд вказав, що нi законодавством, нi статутом товариства не передбачено право акцiонера вимагати в судовому порядку вiд правлiння товариства скликання позачергових зборiв. Оскiльки одним iз загальних принципiв господарювання, закрiплених у ст. 6 ГК, є свобода пiдприємницької дiяльностi у межах, визначених законом, спонукання в судовому порядку до скликання загальних зборiв та внесення змiн до статуту є втручанням у внутрiшньогосподарську дiяльнiсть суб'єкта господарювання.

Суди також повиннi враховувати, що судовим рiшенням не можуть включатися питання до порядку денного загальних зборiв товариства.

Так, ухвалою Апеляцiйного суду Харкiвської областi вiд 19 жовтня 2006 р. скасовано рiшення Дзержинського районного суду м. Харкова вiд 12 травня 2006 р. у цивiльнiй справi за позовом К.О. до К.I., П., третi особи - ТОВ "Емiтент-сервiс", ВАТ "Ковельсiльмаш" - про усунення порушень прав акцiонера. Судом першої iнстанцiї, зокрема, було прийнято рiшення, яким зобов'язано голову правлiння ВАТ "Ковельсiльмаш" включити до порядку денного чергових загальних зборiв акцiонерiв питання про передачу реєстру власникiв iменних цiнних паперiв. Апеляцiйний суд встановив, що рiшення суду в цiй частинi є незаконним у зв'язку з тим, що суд, фактично, втрутився у внутрiшнi справи товариства. Пропозицiї щодо включення питань до порядку денного загальних зборiв акцiонерiв товариства не можуть бути предметом судового розгляду.

Спори, пов'язанi з визначенням кворуму на загальних зборах учасникiв (акцiонерiв) господарського товариства

Iснує необхiднiсть роз'яснити господарським судам, що збори, проведенi за вiдсутностi кворуму, є неправомочними в силу iмперативної норми закону (статтi 41, 60 Закону N 1576-XII (1576-12) ). Вiдсутнiсть кворуму на загальних зборах є безумовною пiдставою для визнання прийнятих загальними зборами рiшень недiйсними.

Наприклад, у постановi Вищого господарського суду України вiд 23 березня 2005 р. у справi за позовом компанiї "Craftex Ltd" до ВАТ "Сумиобленерго", третi особи - АТ "Група Енергетичний Стандарт", компанiя "Technolux Ltd", компанiя "Trade-Invest Group Ltd" - про визнання недiйсним рiшення загальних зборiв вказаний суд зазначив, що оскiльки в загальних зборах брали участь акцiонери, якi володiють менше 60 % голосiв, прийнятi рiшення є недiйсними.

Цей висновок стосується i випадку неможливостi визначення кворуму на загальних зборах у зв'язку з тим, що реєстрацiя акцiонерiв у день проведення загальних зборiв не здiйснювалася. Такi збори також є неправомочними в силу положень ст. 159 ЦК, ст. 41 Закону N 1576-ХII (1576-12) , а рiшення, прийнятi на таких загальних зборах, є недiйсними.

Так, рiшенням Господарського суду м. Києва вiд 16 квiтня 2007 р. задоволено позов ТОВ "Приват-Сток Сервiс" до ЗАТ "Трудовий колектив "Київський науково-дослiдний та проектно-конструкторський iнститут "Енергопроект" про визнання недiйсним протоколу в зв'язку з тим, що реєстрацiя iз зазначенням кiлькостi голосiв, що їх має кожний акцiонер, який бере участь у зборах, не проводилась, реєстр акцiонерiв в порядку, передбаченому законом, не складався, тому легiтимнiсть загальних зборiв не доведена. Колегiя суддiв Київського апеляцiйного господарського суду залишила це рiшення без змiн.

На практицi виникають питання щодо визначення правомочностi загальних зборiв - на пiдставi реєстру акцiонерiв у день проведення загальних зборiв чи фактичної участi акцiонерiв у прийняттi загальними зборами рiшень.

У постановi Вищого господарського суду України вiд 10 серпня 2005 р. у справi за позовом приватного пiдприємства "СТАТИР" до АТ "Машинобудiвне виробниче об'єднання "ОРIОН", третя особа - ТОВ "Одеський реєстраторський центр "ДЮК" - про визнання недiйсними рiшень загальних зборiв суд вказав, що для участi в зборах акцiонери проходять реєстрацiю, яка завершується до початку роботи зборiв i результати якої є єдиною пiдставою визначити їх правомочнiсть.

Таким чином, правомочнiсть загальних зборiв акцiонерiв визначається виключно за результатами реєстрацiї, якою встановлюється кiлькiсть акцiонерiв, якi беруть участь у зборах, належнi їм голоси (ч. 1 ст. 41 Закону N 1576-ХII (1576-12) ). За приписом ст. 42 вказаного Закону рiшення загальних зборiв приймаються простою бiльшiстю голосiв акцiонерiв, якi беруть участь у зборах, а з окремих питань - бiльшiстю у 3/4 голосiв. При цьому закон не встановлює обов'язкової присутностi при прийняттi рiшення акцiонерiв понад вказану бiльшiсть з числа тих, що беруть участь у зборах, тобто таких, що зареєстрованi. Отже, фактична присутнiсть акцiонера на загальних зборах, його участь в обговореннi питань порядку денного i в прийняттi рiшень не мають юридичного значення для правомочностi загальних зборiв.

Спори, пов'язанi з виходом, виключенням учасника з господарського товариства, вступом правонаступника учасника до господарського товариства

Порядок виходу учасника з господарського товариства регламентовано статтями 126, 148 ЦК (435-15) , статтями 54, 71 Закону N 1576-ХII (1576-12) .

При цьому, вирiшуючи корпоративнi спори, господарськi суди правильно керувалися тим, що процедура виходу з ТОВ, ТДВ, ПТ i КТ не може бути застосована до АТ.

Так, у справi N 20-7/397 рiшенням Господарського суду м. Севастополя вiдмовлено у задоволеннi позову ЗАТ "Морбуд" до ЗАТ "Вiдкритий iнвестицiйний фонд "Пiвденна зiрка" про зобов'язання вiдповiдача сприяти виходу позивача зi складу акцiонерiв шляхом виплати номiнальної вартостi простих iменних акцiй, якi належать ЗАТ, у зв'язку з тим, що чинним законодавством не встановлено процедури виходу зi складу АТ, це суперечить природi цiєї органiзацiйно-правової форми господарського товариства, а Законом про господарськi товариства встановлено право, а не обов'язок товариства на викуп власних акцiй. Постановою Севастопольського апеляцiйного господарського суду рiшення мiсцевого господарського суду залишено без змiн. Постановою Вищого господарського суду України вiд 18 липня 2006 р. зазначенi постанова та рiшення також залишено без змiн.

Вихiд учасника з товариства зумовлює припинення корпоративних вiдносин мiж учасником i товариством. Правовим наслiдком виходу учасника є виникнення у товариства обов'язкiв щодо здiйснення з ним розрахункiв на його вимогу.

Зокрема, ст. 54 Закону N 1576-ХII (1576-12) передбачає, що при виходi учасника з ТОВ йому виплачується вартiсть частини майна товариства, пропорцiйна його частцi у статутному капiталi. Така виплата провадиться пiсля затвердження звiту за рiк, в якому вiн вийшов з товариства, i в строк до 12 мiсяцiв з дня виходу. Учаснику, який вибув, виплачується також належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному роцi до моменту його виходу.

При цьому у зв'язку iз законодавчою неврегульованiстю у судiв склалась неоднакова практика з питання, яку дату вважити днем виходу учасника з ТОВ:

- дату подання учасником заяви (рiшення) про вихiд з господарського товариства;

- дату прийняття загальними зборами учасникiв рiшення про вихiд учасника з господарського товариства;

- дату реєстрацiї змiн до установчих документiв товариства, пов'язаних з виходом учасника з товариства.

Окремi суди датою виходу учасника з товариства встановлювали день реєстрацiї змiн до установчих документах товариства.

Наприклад, у постановi Львiвського апеляцiйного господарського суду вiд 7 грудня 2006 р. у справi за позовом Вiддiлу державної служби охорони УМВС України в Тернопiльськiй областi до ТОВ "Технiчна охорона" про стягнення вартостi частини майна товариства, що пропорцiйна частцi позивача у статутному фондi товариства. Суд керувався ч. 1 ст. 210 ЦК (435-15) , якою встановлено, що правочин, який пiдлягає державнiй реєстрацiї, є вчиненим з моменту його державної реєстрацiї.

Навпаки, Господарський суд Сумської областi у рiшеннi вiд 1 лютого 2006 р. у справi за позовом ВАТ "Племзавод Михайлiвка" до ТОВ "Юго-Восток" про визнання недiйсним протоколу зборiв суд зробив висновок про те, що оскiльки учаснику товариства надається право виходу iз товариства, повiдомивши товариство про свiй вихiд не пiзнiше нiж за 3 мiсяцi до виходу (ст. 148 ЦК), то моментом припинення прав та обов'язкiв учасника товариства необхiдно вважати день спливу трьохмiсячного строку пiсля подання заяви про вихiд.

Господарськi суди повиннi керуватися тим, що вiдповiдно до зазначених нормативних актiв, учасник ТОВ чи ТДВ вправi у будь-який час вийти з товариства незалежно вiд згоди iнших учасникiв. Вихiд зi складу учасникiв товариства не пов'язується нi з рiшенням зборiв учасникiв, нi з внесенням змiн до установчих документiв товариства, у зв'язку з чим моментом виходу учасника з товариства є дата подачi ним заяви про вихiд вiдповiднiй посадовiй особi товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку.

Такий висновок зроблено у рiшеннi Судової палати у цивiльних справах Верховного Суду України вiд 28 лютого 2007 р. у справi за позовом Б. до ТОВ "Магiстраль-Агро", третi особи: Л., Р., К. про визнання недiйсним та скасування наказiв генерального директора ТОВ "Магiстраль-Агро", визнання недiйсними та скасування рiшень загальних зборiв учасникiв ТОВ "Магiстраль-Агро", стягнення вартостi частини майна, пропорцiйної частцi у статутному фондi, збиткiв та витрат на проведення судово-економiчної експертизи.

Скасовуючи рiшення Мелiтопольського мiськрайонного суду вiд 6 червня 2006 р. i ухвалу Апеляцiйного суду Запорiзької областi вiд 1 серпня 2006 р. в частинi стягнення вартостi частки в статутному фондi товариства i ухвалюючи нове рiшення, колегiя суддiв вказала.

Висновок зазначених судiв про те, що днем виходу позивача з товариства, на який проводиться розрахунок вартостi частки позивача, є дата прийняття зборами рiшення про його вихiд, а не день подачi ним заяви про вихiд з товариства суперечить нормам матерiального права.

Зокрема, ст. 10 Закону N 1576-ХII (1576-12) передбачає право учасника у встановленому порядку в будь-який час вийти з товариства, незалежно вiд згоди iнших учасникiв чи самого товариства. Положення статутних документiв, якi обмежують чи забороняють право на вихiд учасника з товариства, є незаконними. Аналiз зазначених правових норм дає пiдстави дiйти висновку про те, що на вихiд учасника з товариства не вимагається згода iнших учасникiв чи прийняття вiдповiдного рiшення зборами учасникiв товариства, а днем виходу учасника з товариства є день подачi ним заяви про вихiд з товариства у встановленому порядку. Днем подачi такої заяви слiд розглядати день передачi її учасником будь-якому виконавчому органу товариства або уповноваженому на це учаснику чи працiвнику товариства, а не тiльки зборам товариства, пiдставою скликання яких була заява позивача про вихiд з товариства.

Одним з найбiльш поширених видiв корпоративних спорiв є спори, пов'язанi з виключенням учасника з товариства, зокрема, за позовами з вимогою про визнання недiйсними рiшень зборiв ТОВ (ТДВ) про таке виключення.

Стаття 64 Закону N 1576-ХII (1576-12) передбачає можливiсть виключення з ТОВ учасника, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми дiями досягненню цiлей товариства на основi рiшення, за яке проголосували учасники, що володiють у сукупностi бiльш як 50 вiдсотками загальної кiлькостi голосiв учасникiв товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуваннi участi не бере.

При вирiшеннi даної категорiї спорiв суди повиннi з'ясувати всi обставини, пов'язанi з виключенням учасника з товариства, дати оцiнку його поведiнцi, встановити наявнiсть негативних для товариства наслiдкiв у зв'язку з дiями (бездiяльнiстю) учасника. Якщо негативнi наслiдки ще не настали, потрiбно правильно визначити вiрогiднiсть їх настання. Необхiдно визначити причинний зв'язок мiж дiями (бездiяльнiстю) учасника товариства та негативними наслiдками для товариства, а також з'ясувати мотиви поведiнки учасника, форму вини тощо.

Так, у постановi Вищого господарського суду України вiд 21 березня 2006 р. у справi за позовом ВАТ "Луганськдрук" до ТОВ "Редакцiя газети "Земля кормилица" про визнання недiйсним рiшення загальних зборiв учасникiв ТОВ "Редакцiя газети "Земля кормилица" вiд 20 квiтня 2005 р. в частинi виключення ВАТ "Луганськдрук" зi складу учасникiв, якою постанову Луганського апеляцiйного господарського суду вiд 15 листопада 2005 р. у справi N 15/364пн Господарського суду Луганської областi залишено без змiн, вказано таке.

Приписи ст. 64 Закону N 1576-ХII (1576-12) чiтко визначають пiдстави виключення учасника зi складу товариства, а саме: систематичне невиконання або неналежне виконання обов'язкiв та перешкоджання своїми дiями досягненню цiлей товариства. Разом з тим, як встановлено господарським судом апеляцiйної iнстанцiї та вбачається зi змiсту оскаржуваного рiшення, у ньому не зазначено, невиконання яких конкретно обов'язкiв зумовило рiшення про виключення ВАТ "Луганськдрук" зi складу учасникiв товариства, в чому полягала систематичнiсть їх невиконання, якими саме дiями ВАТ "Луганськдрук" перешкоджало досягненню цiлей товариства.

При вирiшеннi спорiв, пов'язаних з виключенням учасника з товариства, вирiшуючи питання про наявнiсть факту перешкоджання учасником своїми дiями досягненню цiлей товариства, суд повинен встановити, що поведiнка учасника суттєво ускладнює дiяльнiсть товариства чи робить її практично неможливою.

Так, Господарський суд Харкiвської областi у рiшеннi вiд 3 травня 2007 р. у справi за позовом Л. до СП "Торговий будинок "Олександра" в формi ТОВ, В. про поновлення корпоративних прав обгрунтовано зробив висновок про те, що, оскiльки вiдповiдачi не надали доказiв в обгрунтування того, що позивач систематично не виконувала або неналежним чином виконувала обов'язки, або перешкоджала своїми дiями досягненню цiлей товариства, позовнi вимоги визнати недiйсним рiшення загальних зборiв засновникiв СП "Торговий будинок "Олександра" в формi ТОВ, про виключення позивача зi складу засновникiв товариства обгрунтованi та пiдлягають задоволенню.

При вирiшеннi даної категорiї корпоративних спорiв господарськi суди повиннi враховувати як фактичнi обставини, що були пiдставою для виключення учасника з товариства, так i дотримання вимог законодавства та установчих документiв при скликаннi та проведеннi вiдповiдних загальних зборiв.

Господарським судам також необхiдно звернути увагу на те, що вирiшення питання про виключення учасника з товариства належить до компетенцiї загальних зборiв товариства i не може здiйснюватися за рiшенням суду.

Так, у постановi Вищого господарського суду України вiд 11 липня 2006 р. у справi за позовом ПП "Даско" до ТОВ "Мiсто слави" та Приватної компанiї з обмеженою вiдповiдальнiстю "Хiмалiта Лiмiтед" про виключення зi складу учасникiв, внесення змiн до установчих документiв цей суд встановив, що виключення учасника з ТОВ вiдповiдно до ст. 59 Закону N 1576-ХII (1576-12) належить до компетенцiї зборiв ТОВ, а не суду. Вiдповiдно до ст. 147 ЦК (435-15) , ст. 53 Закону N 1576-ХII (1576-12) частка у статутному фондi товариства є власнiстю учасника товариства, якою вiн може розпоряджатись за власним розсудом, а вихiд учасника з товариства в силу ч. 1 ст. 148 ЦК (435-15) є його правом. Ухвалою Верховного Суду України вiд 8 лютого 2007 р. вiдмовлено у порушеннi касацiйного провадження з перегляду зазначеної постанови Вищого господарського суду України.

При вирiшеннi спорiв, пов'язаних зi вступом спадкоємцiв (правонаступникiв) учасникiв до ТОВ (ТДВ), судам необхiдно керуватися нормами ч. 5 ст. 47 ЦК (435-15) , а також ст. 55 Закону N 1576-ХII (1576-12) , зокрема, прийняття рiшення про вступ спадкоємця (правонаступника) учасника до ТОВ (ТДВ) належить до компетенцiї загальних зборiв учасникiв товариства, а не суду.

Спори, пов'язанi зi змiною статутного капiталу товариства

Порядок збiльшення (зменшення) розмiру статутного капiталу АТ, ТОВ та ТДВ визначено статтями 38, 52 Закону N 1576-ХII (1576-12) , а ст. 40 встановлено перелiк обов'язкових даних, якi повинно мiстити повiдомлення про загальнi збори щодо змiни статутного капiталу АТ. Данi правовiдносини регулюються також Положенням про порядок збiльшення (зменшення) розмiру статутного капiталу акцiонерного товариства, (затверджений рiшенням ДКЦПФР N 387 вiд 22 лютого 2007 р.; зареєстрованого в Мiнiстерствi юстицiї України 28 березня 2007 р. за N 280/13547 (z0280-07) ).

Господарським судам необхiдно керуватися тим, що недотримання у повiдомленi про скликання загальних зборiв АТ щодо змiни розмiру статутного капiталу товариства встановлених законодавством вимог зумовлює недiйснiсть рiшень, прийнятих на таких зборах.

Так, у постановi Судової палати у господарських справах Верховного Суду України вiд 27 лютого 2007 р. у справi за позовом ФДМУ до ЗАТ "Туристичний центр "Аян-Дере" про визнання незаконними загальних зборiв акцiонерiв та недiйсними прийнятих на них рiшень задоволено касацiйну скаргу ФДМУ та скасовано постанову Вищого господарського суду України вiд 19 жовтня 2006 р. та рiшення Господарського суду АР Крим вiд 6 червня 2006 р., справу передано на новий розгляд до суду першої iнстанцiї. Постанова мотивована тим, що повiдомлення про скликання загальних зборiв акцiонерiв ЗАТ не мiстили: проекту змiн до статуту АТ, пов'язаних iз збiльшенням статутного фонду; дати початку i закiнчення пiдписки на акцiї, що додатково випускаються; порядку вiдшкодування власникам акцiй збиткiв, пов'язаних зi змiною статутного фонду.

Разом з тим, окремi господарськi суди допускають помилки при вирiшеннi даної категорiї спорiв, роблячи висновок про те, що такi порушення порядку скликання загальних зборiв не є значними.

Так, у справi за позовом Української державної акцiонерної холдингової компанiї "Укрпапiрпром" до ВАТ "Днiпропетровська паперова фабрика" про визнання недiйсним рiшення загальних зборiв акцiонерiв ВАТ "Днiпропетровська паперова фабрика" у рiшеннi Господарського суду Днiпропетровської областi вiд 11 липня 2005 р., залишеному без змiн постановою Днiпропетровського апеляцiйного господарського суду вiд 1 вересня 2005 р., вказано, що данi порушення не є суттєвими. Зокрема, надрукованi загальнi повiдомлення не мiстили: проекту змiн до статуту товариства, пов'язаних зi збiльшенням статутного фонду, та дати початку i закiнчення пiдписки на акцiї, що додатково випускаються.

У постановi вiд 24 листопада 2005 р. Вищий господарський суд України, скасовуючи зазначенi рiшення та постанову, зробив висновок про те, що законодавець у ст. 40 Закону N 1576-ХII (1576-12) зазначив чiткi вимоги до повiдомлення про загальнi збори з питання змiн статутного фонду АТ, якi не можуть бути визначенi як незначнi, тому висновки судiв про те, що порушення не були значними, не приймаються до уваги та не вважаються обгрунтованими i законними.

Можуть бути визнанi недiйсними також рiшення загальних зборiв щодо змiни статутного капiталу товариства i у випадку надання товариством недостовiрної iнформацiї у зазначеному повiдомленнi.

Так, рiшенням Господарського суду Днiпропетровської областi вiд 8 червня 2007 р. задоволено позов Б. до ВАТ "Днiпропетровський електромеханiчний завод" про визнання недiйсним рiшення загальних зборiв акцiонерiв з питань збiльшення статутного фонду товариства шляхом додаткової емiсiї акцiй. Суд вказав, що права позивача були порушенi невiдповiднiстю оприлюднення iнформацiї щодо термiнiв пiдписки на акцiї. Товариством було порушено вимоги абз. 3 ч. 1 ст. 11 Закону вiд 30 жовтня 1996 р. N 448/96-ВР (448/96-ВР) "Про державне регулювання ринку цiнних паперiв в Українi" - надання завiдомо недостовiрної iнформацiї.

Таким чином, вирiшуючи спори за позовами акцiонерiв (учасникiв) товариства про визнання недiйсним рiшення загальних зборiв товариства щодо збiльшення (зменшення) статутного капiталу товариства, господарськi суди повиннi з'ясовувати, чи були загальнi пiдстави для визнання загальних зборiв недiйсними (порушення порядку скликання та проведеннi загальних зборiв), а також спецiальнi пiдстави, зокрема, дотримання правил повiдомлення про загальнi збори з питань змiн статутного капiталу товариства.

При цьому господарськими судами при розглядi справ про визнання рiшення про змiну розмiру статутного капiталу господарського товариства не повиннi братися до уваги доводи позивачiв (акцiонерiв) щодо господарської доцiльностi прийняття таких рiшень, зокрема, про те, що вiдповiдним рiшенням порушуються їх права, пов'язанi з iнвестуванням коштiв до статутного капiталу товариства. Протилежне означало б втручання суду у господарську дiяльнiсть товариства.

Так, Господарський суд м. Києва у рiшеннi вiд 11 квiтня 2006 р. у справi за позовом компанiї "Воллерi Холдiнг ЛТД" до ВАТ "Алчевський металургiйний комбiнат", ДКЦПФР про визнання недiйсним рiшення загальних зборiв акцiонерiв про збiльшення статутного капiталу товариства за рахунок додаткового випуску акцiй, вiдмовивши у задоволеннi позову, встановив, що права позивача порушенi не були. Суд обгрунтовано не прийняв до уваги, що реалiзацiя товариством акцiй додаткового випуску призводить до зниження ринкової вартостi акцiй та завдає шкоди акцiонерам.

Спори щодо порядку нарахування та виплати дивiдендiв учасникам (акцiонерам) господарського товариства

Право брати участь у розподiлi прибутку товариства i одержувати його частину (дивiденди) є основним майновим правом учасникiв (акцiонерiв) господарського товариства. Порядок нарахування та виплати дивiдендiв регламентується статтями 10, 41, 59 Закону N 1576-ХII (1576-12) , ст. 158 ЦК (435-15) .

Аналiз матерiалiв узагальнення дає пiдставу зробити висновок про те, що господарськi суди, в основному, правильно вирiшували дану категорiю корпоративних спорiв, приймаючи законнi та обгрунтованi рiшення у справi.

При вирiшеннi спорiв, пов'язаних з виплатою дивiдендiв, господарськi суди повиннi керуватися тим, що суд вправi прийняти рiшення лише щодо виплати акцiонеру (учаснику) дивiдендiв вiдповiдно до рiшення загальних зборiв акцiонерiв (учасникiв) товариства. Якщо загальнi збори прийняли рiшення не розподiляти прибуток товариства, господарський суд не може пiдмiняти вищий орган управлiння товариства i втручатися у господарську дiяльнiсть товариства. Законодавством не передбачено можливiсть виплати акцiонеру (учаснику) дивiдендiв на пiдставi рiшення суду.

Спори щодо надання iнформацiї про дiяльнiсть господарського товариства

Право учасника господарського товариства на отримання iнформацiї про дiяльнiсть товариства регламентовано п. "г" ч. 1 ст. 10 Закону N 1576-ХII (1576-12) , а також ст. 116 ЦК та ч. 1 ст. 88 ГК (436-15) .

Зокрема ст. 116 ЦК передбачає, що учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства, одержувати iнформацiю про дiяльнiсть товариства. Вiдповiдно до ст. 88 ГК (436-15) на вимогу учасника товариство зобов'язане надати йому для ознайомлення рiчнi баланси, звiти про фiнансово-господарську дiяльнiсть товариства, протоколи ревiзiйної комiсiї, протоколи зборiв органiв управлiння товариства. Аналогiчнi приписи передбаченi п. "г" ст. 10 зазначеного закону.

При цьому законодавчо не визначено вiдповiдальнiсть за ненадання або надання товариством недостовiрної iнформацiї. Способом захисту права учасника господарського товариства на отримання iнформацiї про дiяльнiсть товариства є спонукання в судовому порядку до виконання товариством дiй - надання вiдповiдної iнформацiї.

Аналiз судових рiшень за позовами учасникiв (акцiонерiв) до господарських товариств про спонукання надати iнформацiю про дiяльнiсть товариства дозволяє констатувати незадовiльнiсть правової регламентацiї даних вiдносин. Зокрема, законодавством не врегульовано питання:

- вiдсутнiсть чiтко визначеного обсягу iнформацiї, яка може бути надана учаснику (акцiонеру) товариства;

- невизначенiсть процедури подання запиту та отримання iнформацiї;

- не визначено спiввiдношення iнформацiї, що може бути надана учаснику (акцiонеру), та iнформацiї, яка складає комерцiйну таємницю;

- не визначено обмежень щодо перiоду часу, за який учасник (акцiонер) може вимагати надання iнформацiї про дiяльнiсть товариства.

У зв'язку з цим при вирiшеннi питання про надання господарським товариством iнформацiї про дiяльнiсть товариства господарським судам необхiдно керуватися наступним.

Господарське товариство зобов'язане надавати учаснику (акцiонеру) на його вимогу лише документи звiтного характеру (рiчнi баланси, звiти про фiнансово-господарську дiяльнiсть товариства, протоколи ревiзiйної комiсiї, протоколи зборiв органiв управлiння товариства) та iнформацiю, що мiститься в установчих документах товариства, а не будь-яку iнформацiю щодо господарської дiяльностi товариства.

Так, постановою вiд 19 сiчня 2006 р. у справi за позовом ТОВ "Укрплита" до ЗАТ "Фанери та плити" про зобов'язання вчинити дiї Вищий господарський суд України встановив. Позивач звернувся до вiдповiдача з вимогою надати йому, як акцiонеру ЗАТ "Фанери та плити", засвiдченi копiї договорiв на придбання акцiй ЗАТ у акцiонерiв за перiод з 27 липня 2004 р. по 29 березня 2005 р., а також у разi їх укладення, засвiдченi копiї договорiв щодо вiдчуження акцiй, придбаних ЗАТ за перiод з 1 сiчня 2004 р. по 29 березня 2005 р., або вiдповiдну iнформацiю у разi їх анулювання.

Вищий господарський суд України на пiдставi ч. 1 ст. 116 ЦК та аналiзу положень статуту ЗАТ зробив висновок про те, що чинне законодавство передбачає право акцiонера вимагати вiд товариства надання iнформацiї лише щодо документiв звiтного характеру, а не будь-яких документiв по конкретних господарських операцiях суб'єктiв господарювання.

Аналiз матерiалiв узагальнення виявив випадки, коли суди, навпаки, зобов'язували товариство надавали документи, не передбаченi законодавством.

Так, рiшенням Судової палати у цивiльних справах Верховного Суду України вiд 14 грудня 2005 р. скасовано незаконне та необгрунтоване рiшення Московського районного суду м. Харкова вiд 15 квiтня 2003 р., яким визнано дiї суб'єкта оскарження неправомiрними та зобов'язано надати скаржницi (акцiонеру ВАТ) документи про дiяльнiсть товариства, також скасовано ухвалу Апеляцiйного суду Харкiвської областi вiд 10 червня 2003 р., якою зазначене рiшення залишено в силi.

Зокрема, позивач просила визнати неправомiрними дiї правлiння ВАТ "Iндекс" та зобов'язати суб'єкта оскарження видати їй засвiдченi належним чином копiї протоколiв засiдання правлiння товариства за 2002 р., копiї договорiв оренди основних фондiв зi всiма орендарями, довiдку про фактично внесену орендну плату, баланс станом на 1 жовтня 2002 р. з розшифруванням дебiторської та кредиторської заборгованостi, звiт про фiнансовi результати за дев'ять мiсяцiв 2002 р., довiдку про виплачену заробiтну плату та матерiальнi заохочення членам правлiння, спостережної ради, ревiзiйної комiсiї за 2002 р., копiю договору з реєстратором, перелiк працiвникiв пiдприємства iз зазначенням: посади, окладу, фактично вiдпрацьованого часу, довiдки про час простою, нараховану заробiтну плату з 1 сiчня по 1 жовтня 2002 р.

Колегiя суддiв Верховного Суду України зазначила, що з такими висновками судiв погодитися не можна, оскiльки вiдповiдно до ст. 9 Закону вiд 2 жовтня 1992 р. N 2657-XII (2657-12) "Про iнформацiю" (далi - Закон N 2657-XII (2657-12) ) всi громадяни України, юридичнi особи i державнi органи мають право на iнформацiю, що передбачає можливiсть вiльного одержання, використання, поширення та зберiгання вiдомостей, необхiдних для реалiзацiї ними своїх прав, свобод i законних iнтересiв, здiйснення завдань i функцiй. Реалiзацiя права на iнформацiю громадянами, юридичними особами i державою не повинна порушувати громадськi, полiтичнi, економiчнi, соцiальнi, духовнi, екологiчнi та iншi права, свободи i законнi iнтереси iнших громадян, права та iнтереси юридичних осiб. Кожному громадянину забезпечується вiльний доступ до iнформацiї, яка стосується його особисто, крiм випадкiв, передбачених законами України.

На письмовий запит позивачки ВАТ дало обгрунтовану вiдповiдь про те, що вона вправi ознайомитися лише з передбаченими законом документами, зокрема: протоколами засiдань правлiння товариства за 2002 р., балансом станом на 1 жовтня 2002 р., звiтом про фiнансовi результати за дев'ять мiсяцiв 2002 р. та декларацiєю про доходи товариства за цей перiод за мiсцем його знаходження.

Ураховуючи те, що чинним законодавством i статутом ВАТ чiтко визначений перелiк документiв товариства, якi можуть бути наданi його акцiонеровi для ознайомлення з метою реалiзацiї передбачених законом прав, Колегiя суддiв Верховного Суду України зробила висновок, що суд не мав законних пiдстав зобов'язувати ВАТ надати позивачцi iншi документи про дiяльнiсть товариства, що є незаконним втручанням у його внутрiшню господарську дiяльнiсть.

Окрiм того, неоднозначно у судовiй практицi вирiшується питання про те, чи може учасник (акцiонер) товариства вимагати надання iнформацiї про дiяльнiсть товариства за той перiод часу, коли вiн ще не мав статусу учасника (акцiонера).

Так, рiшенням Господарського суду АР Крим задоволено позов ТОВ "Пiдприємство "Вiтек" до ЗАТ "Авiатермiнал" про спонукання виконати зобов'язання. ЗАТ "Авiатермiнал" зобов'язано надати ТОВ документи статистичного та фiнансового звiту за 2005 р. та 2006 р. Однак, постановою Севастопольського апеляцiйного господарського суду вiд 27 березня 2007 р. рiшення змiнено, позовнi вимоги задоволенi частково у зв'язку з тим, що ТОВ стало акцiонером ЗАТ та набуло вiдповiдних прав акцiонера тiльки з 2006 р., тому в частинi позову про надання позивачу вiдповiдних документiв за 2005 р. вiдмовлено.

Навпаки, у постановi Вищого господарського суду України вiд 25 жовтня 2005 р. у справi за позовом ТОВ "Промтекс-2000" до ВАТ "Броварський завод будiвельних конструкцiй" про зобов'язання надати iнформацiю щодо дiяльностi ВАТ цей суд не врахував зауваження вiдповiдача про те, що позивач став акцiонером вiдповiдача з певної дати, а, вiдповiдно, позивач має право на одержання iнформацiї про дiяльнiсть вiдповiдача, починаючи з цiєї дати.

Вбачається правильною практика тих судiв, якi при вирiшеннi спорiв про зобов'язання товариства надати iнформацiю про дiяльнiсть товариства керуються датою, з якого особа стала акцiонером товариства, оскiльки вiдповiдно до ст. 5 Закону N 710/97-ВР (710/97-ВР) реалiзацiя корпоративних прав, що випливають з акцiї (в тому числi i права на отримання iнформацiї про дiяльнiсть товариства), є можливою лише пiсля внесення вiдповiдних змiн до реєстру власникiв iменних цiнних паперiв.

Господарським судам при вирiшеннi даної категорiї спорiв необхiдно також враховувати i процедуру надання учасникам (акцiонерам) iнформацiї про дiяльнiсть товариства, встановлену господарським товариством.

Так, Господарський суд м. Севастополя рiшенням вiд 7 червня 2005 р. задовольнив позов ТОВ "Техномеблi" до ЗАТ "Балаклавське" про спонукання виконати дiї. Вiдновлено порушене право позивача на отримання iнформацiї шляхом зобов'язання ЗАТ "Балаклавське" надати ТОВ "Техномеблi" iнформацiю про дiяльнiсть товариства.

Однак, Севастопольський апеляцiйний господарський суд обгрунтовано скасував рiшення мiсцевого господарського суду у зв'язку з тим, що вiдповiдно до вимог статей 33, 35 Закону N 2657-XII (2657-12) та роз'яснення про порядок застосування п. "г" ст. 10 Закону України "Про господарськi товариства" ДКЦПФР вiд 29 жовтня 2002 р. N 5 (v0005312-02) порядок доступу до iнформацiї про дiяльнiсть товариства був встановлений Правилами надання iнформацiї за запитами акцiонерiв ЗАТ "Балаклавське". Вiдповiдно до зазначених Правил вiдповiдач визначив позивачу конкретнi днi та час для ознайомлення з документами товариства, однак у визначенi днi позивач не звернувся до вiдповiдача для реалiзацiї свого права на отримання вiдповiдної iнформацiї.

Спори щодо компетенцiї, обрання та вiдкликання наглядової ради товариства, визнання рiшень наглядової ради недiйсними

Вiдповiдно до ст. 160 ЦК в акцiонерному товариствi може бути створена наглядова рада, яка здiйснює контроль за дiяльнiстю його виконавчого органу та захист прав акцiонерiв товариства. Компетенцiя наглядової ради, порядок обрання та вiдкликання членiв наглядової ради АТ визначенi статтями 41, 46 Закону N 1576-ХII (1576-12) .

Законодавством (ст. 98 ЦК (435-15) ) встановлено можливiсть оскарження учасником товариства лише рiшень загальних зборiв товариства. Проте, учасники товариства (акцiонери), а також iншi особи, права та законнi iнтереси яких порушено рiшенням наглядової ради (члени виконавчого органу товариства тощо), можуть оскаржити таке рiшення до суду, оскiльки наглядова рада товариства є його органом управлiння, що приймає обов'язковi для виконання рiшення, це вiдповiдає також ст. 55 Конституцiї (254к/96-ВР) .

Рiшення наглядової ради товариства може бути оскаржено в судовому порядку акцiонером (учасником) товариства шляхом подання позову про визнання його недiйсним, якщо рiшення не вiдповiдає вимогам законодавства та порушує права чи законнi iнтереси учасника (акцiонера) товариства. Вiдповiдачем за таким позовом є товариство.

Чинним законодавством не врегульовано порядку скликання i роботи наглядової ради товариства, визначення її правомочностi. У зв'язку з цим господарським судам при вирiшеннi спорiв необхiдно застосовувати положення установчих документiв товариства, а також аналогiю закону, де допускають спiрнi правовiдносини, в частинi норм, що регулюють вiдповiднi питання скликання та проведення загальних зборiв товариства (обов'язковiсть повiдомлення усiх членiв наглядової ради про проведення засiдання, надання iнформацiї з питань порядку денного, правомочнiсть, порядок прийняття рiшення тощо).

Наприклад, Господарський суд Тернопiльської областi рiшенням вiд 5 червня 2006 р. у справi за позовом ТОВ "Iнвестицiйна компанiя "Українськi iнвестицiї" до ВАТ "Мiжрегiональнi дiловi iнiцiативи" про визнання недiйсними рiшень Спостережної ради ВАТ обгрунтовано визнав недiйсним рiшення спостережної ради ВАТ, прийнятi за вiдсутностi позивача, який є членом спостережної ради, що не був повiдомлений про час i мiсце проведення засiдання спостережної ради.

Господарським судам необхiдно враховувати, що рiшення, прийнятi наглядовою радою з перевищенням повноважень, зокрема, з питань, що належить до виключної компетенцiї загальних зборiв учасникiв (акцiонерiв) товариства, повиннi визнаватися недiйсними.

Так, у постановi Судової палати у господарських справах Верховного Суду України вiд 27 червня 2006 р. за касацiйним поданням Генерального прокурора України та касацiйною скаргою ВАТ "Орiана" на постанову Вищого господарського суду України вiд 22 березня 2006 р. у справi за позовом Першого заступника прокурора Iвано-Франкiвської областi в iнтересах держави в особi ФДМУ i ВАТ "Орiана" до ЗАТ "Лукор" про визнання недiйсним рiшення спостережної ради ЗАТ "Лукор" вiд 31 сiчня 2005 р. встановлено, що рiшення про передачу майна ЗАТ "Лукор" до статутного фонду ТОВ "Карпатнафтохiм" мали право приймати загальнi збори акцiонерiв, а не спостережна рада, оскiльки зазначеним рiшенням спостережна рада здiйснила вiдчуження майна ЗАТ "Лукор" на користь iншої особи. А вiдповiдно до абз. 2 ч. 2 ст. 98 ЦК рiшення загальних зборiв учасникiв про вiдчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят i бiльше вiдсоткiв майна товариства приймаються бiльшiстю не менш як у 3/4 голосiв.

При вирiшеннi даної категорiї спорiв господарським судам також необхiдно враховувати, що не вiдноситься до компетенцiї судiв вирiшення спорiв про включення учасника (акцiонера) товариства до складу наглядової ради чи його виключення.

Так, у справi N 12/31-н позивач ВАТ "Iнвестицiйна енергетична компанiя "IНЕКО" серед iнших вимог просив зобов'язати ВАТ "Готель "Подiлля" включити його до складу спостережної (наглядової) ради товариства. Господарський суд Хмельницької областi рiшенням вiд 25 квiтня 2006 р. вiдмовив у задоволеннi зазначеної вимоги з посиланням на те, що згiдно зi ст. 41 Закону N 1576-ХII (1576-12) обрання та вiдкликання членiв наглядової ради належить до компетенцiї загальних зборiв товариства. Цю позицiю пiдтримано апеляцiйною iнстанцiєю (постанова Житомирського апеляцiйного господарського суду вiд 7 грудня 2006 р.) та Вищим господарським судом України (постанова вiд 8 лютого 2007 р.).

Не є пiдвiдомчими (пiдсудними) господарським судам i спори про визнання недiйсним протоколу засiдання наглядової ради товариства з тих же мотивiв, що i протоколiв загальних зборiв товариства.

Так, Господарський суд м. Києва у рiшеннi вiд 5 грудня 2006 р. припинив провадження у справi за позовом Заступника Генерального прокурора України в iнтересах ФДМУ, Державної адмiнiстрацiї залiзничного транспорту України "Укрзалiзниця" до ВАТ лiзингова компанiя "Укртранслiзинг", корпорацiї "Мiжрегiональний промисловий Союз" про визнання недiйсним протоколу засiдання наглядової ради та договору купiвлi-продажу. Припинивши провадження у справi в частинi вимог про визнання недiйсним протоколу засiдання наглядової ради на пiдставi п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК (1798-12) , суд правомiрно зробив висновок про те, що вiдповiдний протокол не є нормативним актом, оскiльки вiн не встановлює, не змiнює i не скасовує норми права. Оскаржуваний протокол не є i актом ненормативного характеру (iндивiдуальним актом), оскiльки вiн не обумовлює виникнення прав i обов'язкiв позивачiв, тому такий спiр не є пiдвiдомчим господарським судам.

Спори щодо порядку обрання та вiдкликання, компетенцiї виконавчого органу господарського товариства

Вiдповiдно до статей 99, 161 ЦК (435-15) , статей 47, 62 Закону N 1576-ХII (1576-12) виконавчим органом товариства, який здiйснює керiвництво його поточною дiяльнiстю, є правлiння (дирекцiя) або iнший орган (колегiальний чи одноособовий), визначений статутом. Виконавчий орган вирiшує всi питання дiяльностi товариства, крiм тих, що вiднесенi до компетенцiї загальних зборiв i наглядової ради товариства. Утворення i вiдкликання виконавчого органу товариства статтями 145, 159 ЦК (435-15) , статтями 41, 59 Закону N 1576-ХII (1576-12) вiднесено до виключної компетенцiї загальних зборiв акцiонерiв.

Матерiали узагальнення засвiдчили, що є випадки пред'явлення позовiв про визнання повноважень одноособового чи членiв виконавчого органу товариства припиненими у зв'язку зi спливом строку, на який вони були обранi (призначенi). При розглядi даних справ судам необхiдно враховувати, що, по-перше, такого способу захисту прав та законних iнтересiв чинним законодавством не передбачено, а по-друге, повноваження членiв виконавчого органу товариства припиняються їх переобранням, i вирiшення даного питання не належить до компетенцiї судiв та означало б втручання у внутрiшню дiяльнiсть товариства.

У судовiй практицi виникають також спiрнi питання щодо розмежування компетенцiї голови та членiв колегiального виконавчого органу товариства, у зв'язку з чим господарським судам необхiдно враховувати наступне.

У постановi Судової палати у господарських справах Верховного Суду України вiд 21 лютого 2006 р. за касацiйною скаргою ЗАТ "Сiльськогосподарське риболовецько-промислове пiдприємство "Лютiж" на постанову Вищого господарського суду України вiд 29 листопада 2005 р. у справi за позовом ЗАТ "Сiльськогосподарське риболовецько-промислове пiдприємство "Лютiж" до ТОВ "Аква свiт" про визнання недiйсним договору купiвлi-продажу вiд 21 травня 2004 р., укладеного мiж товариствами, встановлено, що у випадку, якщо статутом товариства передбачено, що його виконавчий орган дiє у складi кiлькох осiб, то голова правлiння не є самостiйним органом управлiння, тому для набуття товариством цивiльних прав i обов'язкiв вiн на пiдставi ч. 2 ст. 99 та ст. 161 ЦК (435-15) повинен виносити вiдповiднi питання на розгляд засiдання правлiння чи загальних зборiв акцiонерiв.

Господарським судам необхiдно також враховувати, що рiшення виконавчого органу товариства, прийнятi з перевищенням компетенцiї, можуть бути визнанi недiйсними за позовом акцiонерiв (учасникiв) товариства у випадку порушення цим рiшенням прав акцiонерiв (учасникiв) товариства.

Так, у рiшеннi Господарського суду Одеської областi вiд 25 травня 2007 р. у справi за позовом ТОВ "Бiзнес-центр "Примор'я", ВАТ "Iнвестицiйна компанiя "Примор'є-Iнвест" до ВАТ "Третiй автобусний парк" про визнання недiйсним рiшення правлiння ВАТ "Третiй автобусний парк" щодо перенесення термiну загальних зборiв акцiонерiв встановлено таке. Правлiння ВАТ перенесло загальнi збори акцiонерiв, призначенi вiдповiдно до ст. 45 Закону N 1576-ХII (1576-12) , на невизначений термiн. У зв'язку з цим господарський суд обгрунтовано зробив висновок, що законом не передбачено можливiсть правлiння перенести загальнi збори, тому правлiння перевищило свої повноваження. Вiдповiдне рiшення правлiння судом визнано недiйсним.

Визнання судом рiшень загальних зборiв учасникiв (акцiонерiв) товариства недiйсними зумовлюють спори, пов'язанi iз застосуванням наслiдкiв недiйсностi рiшень загальних зборiв. Зокрема, щодо визнання недiйсними правочинiв, укладених виконавчим органом господарського товариства, рiшення загальних зборiв про обрання якого на посаду визнано у судовому порядку недiйсним. Така невизначенiсть обумовлює рiзну практику вирiшення спорiв господарськими судами.

Наприклад, у справi за позовом ВАТ "Харкiвська книжкова фабрика iм. Фрунзе" до ПП "Лайтiнг" про визнання недiйсними договорiв, що розглядалась Господарським судом Харкiвської областi, дiйснiсть договорiв оскаржувалась з мотивiв, що вони були пiдписанi неуповноваженою особою, оскiльки рiшення загальних зборiв ВАТ про обрання голови правлiння було визнано господарським судом недiйсним. У рiшеннi вiд 26 червня 2006 р. господарський суд вiдмовив у задоволеннi позову, керуючись ч. 3 ст. 92, ст. 241 ЦК (435-15) , та зазначив, що оскiльки рiшення про обрання голови правлiння на момент укладення спiрних договорiв не було визнано недiйсним, то вiн мав правовi пiдстави на укладення таких договорiв, оскiльки вiн представляв iнтереси позивача згiдно статуту.

Навпаки, Харкiвський апеляцiйний господарський суд, скасовуючи дане рiшення, в ухвалi вiд 7 грудня 2006 р. зробив протилежний висновок. Зважаючи на те, що рiшення загальних зборiв ВАТ про обрання голови правлiння було визнано господарським судом недiйсним, вiн не є представником ВАТ "Харкiвська книжкова фабрика iм. Фрунзе" в розумiннi вимог ст. 237 ЦК (435-15) i не може уособлювати виконавчий орган товариства, оскiльки вiн не обирався головою правлiння фабрики, правовiдносини щодо представництва ним фабрики не виникали, вiн взагалi не мав повноважень щодо вчинення правочинiв вiд iменi ВАТ, i, зокрема, на укладання спiрних договорiв, вiн не мiг вiдображати дiйсну волю ВАТ.

Апеляцiйний господарський суд зробив висновок про те, що на момент укладання зазначених договорiв особа, яка пiдписала їх, була неуповноваженою на цi дiї, тобто договiр вiд iменi позивача був укладений фiзичною особою, яка не мала згiдно з п. 2 ст. 203 ЦК необхiдного обсягу цивiльної дiєздатностi представника юридичної особи. Вiдповiдно на пiдставi ч. 2 ст. 215 ЦК (435-15) апеляцiйний суд зробив висновок про нiкчемнiсть даних правочинiв.

Вбачається, що у даному випадку правильною є позицiя мiсцевого господарського суду, оскiльки на пiдставi ч. 3 ст. 92 ЦК (435-15) у вiдносинах iз третiми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крiм випадкiв, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всiма обставинами не могла не знати про такi обмеження. Це положення є гарантiєю стабiльностi майнового обороту i є також загальноприйнятим стандартом у свiтовiй практицi, зокрема, вiдповiдно до Першої директиви Ради Європейських Спiвтовариств вiд 9 березня 1968 р. (68/151/ЄEC).

Законодавством не передбачено порядку скликання та не визначено кворум у колегiальному виконавчому органi товариства - цi питання повиннi передбачатися в установчих документах товариства, у протилежному випадку суди повиннi за аналогiєю застосовувати найбiльш близькi положення законодавства, що встановлюють кворум та iншi питання щодо загальних зборiв вiдповiдного товариства (обов'язковiсть повiдомлення усiх членiв колегiального виконавчого органу про проведення засiдання, надання iнформацiї з питань порядку денного, правомочнiсть, порядок прийняття рiшення тощо).

Вжиття господарськими судами заходiв до забезпечення позову при вирiшеннi корпоративних спорiв

Особливiстю корпоративних спорiв є поширена практика застосування заходiв до забезпечення позову, якi в окремих випадках фактично блокують дiяльнiсть господарських товариств (зокрема, заборона скликання та проведення загальних зборiв, виконання рiшень органiв управлiння) чи обмежують господарську дiяльнiсть товариства (заборона вiдчуження майна, укладання певних договорiв тощо).

Пiдстави вжиття господарським судом заходiв до забезпечення позову визначено ст. 66 ГПК (1798-12) - випадки, якщо невжиття таких заходiв може утруднити чи зробити неможливим виконання рiшення господарського суду. При цьому вичерпний перелiк заходiв до забезпечення позову наведено в ст. 67 ГПК: (1798-12)

- накладання арешту на майно або грошовi суми, що належать вiдповiдачевi;

- заборона вiдповiдачевi вчиняти певнi дiї;

- заборона iншим особам вчиняти дiї, що стосуються предмета спору;

- зупинення стягнення на пiдставi виконавчого документа або iншого документа, за яким стягнення здiйснюється у безспiрному порядку.

Матерiали узагальнення засвiдчили, що у справах зi спорiв провизнання недiйсними рiшень загальних зборiв товариства, про визначення частки учасника при його виходi з товариства, визнання недiйсними договорiв купiвлi-продажу акцiй тощо позивачi подавали до господарського суду заяву про вжиття заходiв до забезпечення позову.

При здiйсненнi узагальнення виявлено численнi випадки вжиття господарськими судами заходiв до забезпечення позову, якi фактично блокують органiзацiю та проведення загальних зборiв товариства, зокрема:

- заборона господарському товариству проводити загальнi збори;

- заборона проводити реєстрацiю акцiонерiв для участi у загальних зборах;

- заборона реєстратору власникiв iменних цiнних паперiв надавати копiї реєстру та виписки з нього;

- заборона будь-яких дiй, пов'язаних iз виконанням рiшень загальних зборiв тощо.

У зв'язку з цим роз'яснити господарським судам, що заборона проведення загальних зборiв учасникiв (акцiонерiв) товариства фактично означає заборону товариству здiйснювати свою дiяльнiсть у частинi компетенцiї загальних зборiв. Вжиття такого заходу до забезпечення позову не вiдповiдає призначенню даного iнституту, який має на метi захист iнтересiв заявника, а не позбавлення iншої особи права здiйснювати дiяльнiсть у вiдповiдностi до закону. Господарським судам необхiдно враховувати, що ст. 6 ГК (436-16) одним iз загальних принципiв господарювання в Українi визначено заборону незаконного втручання органiв державної влади та органiв мiсцевого самоврядування, в тому числi i судiв, у господарськi вiдносини.

Так, у постановi вiд 29 червня 2006 р. у справi N 41/578 (v_578600-05) Вищий господарський суд України вказав, що загальнi збори акцiонерiв є вищим органом акцiонерного товариства, якi в межах свої компетенцiї вирiшують питання дiяльностi акцiонерного товариства. Тому заборона проведення загальних зборiв фактично паралiзує роботу вищого органу АТ i є прямим втручанням у господарську дiяльнiсть товариства.

Це ж положення стосується i вжиття заходiв до забезпечення позову шляхом заборони iнших дiй, якi фактично означають заборону проведення загальних зборiв учасникiв (акцiонерiв) товариства, у тому числi заборона реєструватися для участi у загальних зборах, заборона реєстратору проводити реєстрацiю акцiонерiв для участi в зборах акцiонерiв тощо.

Зокрема, Вищий господарський суд України встановив, що заборона акцiонеру голосувати належними йому акцiями на загальних зборах акцiонерiв фактично паралiзує роботу вищого органу АТ i є втручанням у господарську дiяльнiсть товариства (постанова Вищого господарського суду України вiд 11 серпня 2005 р. у справi за позовом компанiї "Xanadu Property Holdings, LLC", США до ТОВ "Агропостачзбут, Управлiння з питань державної реєстрацiї юридичних та фiзичних осiб-пiдприємцiв при Днiпропетровськiй мiськiй радi про визнання недiйсною державної реєстрацiї). Скасовуючи постанову вiд 4 квiтня 2005 р. Днiпропетровського апеляцiйного господарського суду та ухвалу вiд 30 грудня 2004 р. Господарського суду Днiпропетровської областi у справi, Вищий господарський суд України також вказав, що умовою вжиття заходiв до забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що майно (в тому числi грошовi суми, цiннi папери тощо), яке є у вiдповiдача на момент подання позову до нього, може зникнути, зменшитись за кiлькiстю або погiршитись за якiстю на момент виконання рiшення. Заборонивши ТОВ "Агропостачзбут" здiйснювати будь-якi дiї щодо вiдчуження майна, господарський суд вжиття цього способу не обгрунтував i не навiв обставин, якi б переконливо доводили продаж майна з боку вiдповiдача.

Заборона проведення загальних зборiв учасникiв (акцiонерiв) товариства порушує право учасникiв (акцiонерiв) товариства брати участь в управлiннi товариством.

У постановi Вищого господарського суду України вiд 26 сiчня 2005 р. у справi за позовом суб'єкта пiдприємницької дiяльностi - фiзичної особи К. до ЗАТ "Торговець цiнними паперами "Восток-Маклер" про спонукання виконати умови договору про передачу акцiй Вищого господарського суду України, скасовуючи ухвалу Господарського суду Харкiвської областi вiд 19 жовтня 2004 р., якою вжито заходи до забезпечення позову: заборонено ВАТ проведення зборiв акцiонерiв до закiнчення розгляду справи та заборонено реєстратору емiтента ТзОВ "Партнер-реєстр" проводити реєстрацiю акцiонерiв ВАТ для участi в зборах акцiонерiв, а також надавати реєстр емiтенту або iншим особам та вносити будь-якi змiни до реєстру, вказав наступне.

При винесеннi ухвали про забезпечення позову шляхом заборони АТ та реєстратору здiйснювати дiї, пов'язанi зi скликанням та проведенням загальних зборiв, якi є вищим органом АТ, до компетенцiї якого належить вирiшення усiх питань, пов'язаних iз дiяльнiстю товариства, суд вирiшив питання, яке стосується внутрiшньої дiяльностi товариства i не пов'язане з розглядом справи за заявленим позовом та виконанням можливого рiшення суду. Отже, вжиття заходiв до забезпечення позову у виглядi заборони акцiонерному товариству, реєстратору та/або iншим особам здiйснювати дiї, пов'язанi з проведенням загальних зборiв, може призвести до порушення передбаченого законом права акцiонерiв на участь в управлiннi справами товариства шляхом участi та голосування на загальних зборах.

Окрiм того, у справах за позовами про визнання недiйсними рiшень загальних зборiв товариства вiдсутнiй причинно-наслiдковий зв'язок мiж можливiстю виконання такого судового рiшення та вжиттям господарським судом заходiв до забезпечення позову шляхом заборони проводити загальнi збори учасникiв (акцiонерiв) товариства.

Так, у постановi Вищого господарського суду України вiд 15 вересня 2006 р. у справi за позовом ТОВ "Укркомплект "Плюс" до ТОВ "Профреєстр", ВАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" про визнання недiйсним рiшення акцiонера ВАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" та зобов'язання ТОВ "Профреєстр" вчинити певнi дiї Вищий господарський суд України встановив.

Ухвалою Господарського суду м. Києва вiд 16 травня 2006 р. з метою забезпечення позову заборонено ВАТ "Мiжрегiональний фондовий союз" формувати зведений облiковий реєстр власникiв iменних цiнних паперiв ВАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" по запитам реєстратора ТОВ "Профреєстр" для проведення позачергових загальних зборiв акцiонерiв ВАТ; заборонено ТОВ "Профреєстр" i будь-яким iншим фiзичним та юридичним особам надавати реєстр власникiв iменних цiнних паперiв ВАТ для проведення позачергових загальних зборiв акцiонерiв ВАТ; вживати будь-якi заходи щодо скликання, органiзацiї та проведення позачергових загальних зборiв акцiонерiв ВАТ; проводити реєстрацiю учасникiв (акцiонерiв та їх представникiв) позачергових загальних зборiв ВАТ; оформляти будь-якi документи, пов'язанi з реєстрацiєю змiн до реєстру власникiв iменних цiнних паперiв ВАТ у зв'язку зi змiною розмiру номiнальної вартостi простих iменних акцiй, реєстрацiєю додаткових емiсiй акцiй; заборонено державному реєстратору вносити змiни до статуту ВАТ у зв'язку зi змiною статутного фонду товариства, заборонено ДКЦПФР здiйснювати реєстрацiю додаткового випуску акцiй та Iнформацiї про додаткову емiсiю акцiй ВАТ.

Вищий господарський суд України вказав, що судом не встановлено, а колегiєю не вбачається причинно-наслiдкового зв'язку мiж питаннями господарського характеру, якi можуть бути в подальшому розглянутi позачерговими зборами акцiонерiв ВАТ, та можливими перешкодами у виконаннi судового рiшення про визнання недiйсним рiшення акцiонера ВАТ щодо скликання позачергових зборiв акцiонерiв ВАТ.

Касацiйна iнстанцiя також визнала неправомiрним вжиття судом першої iнстанцiї таких заходiв до забезпечення позову як заборона державному реєстратору вносити змiни до статуту ВАТ у зв'язку зi змiною статутного фонду товариства та заборона ДКЦПФР здiйснювати реєстрацiю додаткового випуску акцiй та iнформацiї про додаткову емiсiю акцiй ВАТ, тобто заборона вчиняти дiї на виконання рiшень загальних зборiв акцiонерiв, якi можуть прийматися у майбутньому, оскiльки вжиття таких заходiв до забезпечення позову допустиме виключно в разi оскарження у встановленому порядку вiдповiдних рiшень загальних зборiв акцiонерiв.

Окрiм того, з позовної заяви не вбачається пред'явлення позивачем вимоги про визнання недiйсним рiшення акцiонера ВАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" на майбутнє, а тому в разi прийняття судом рiшення про задоволення позову оскаржуваний акт буде визнано недiйсними з моменту його прийняття. У випадку набрання цим рiшенням законної сили пiдстави для ускладнення його виконання не виникатимуть, оскiльки чинне процесуальне законодавство не передбачає видачi наказiв на примусове виконання судових рiшень у справах за позовами про визнання недiйсними актiв державних та iнших органiв.

У випадку визнання акта недiйсним з моменту його прийняття особи, якi на виконання такого акта здiйснили певнi дiї (наприклад, передали майно, перерахували кошти тощо), вправi звернутись з вимогою про вiдновлення первiсного стану, якщо її не заявлено разом з вимогою про визнання акта недiйсним. У разi, якщо в результатi виконання приписiв акта пiдприємством чи органiзацiєю їм завдано шкоди, вони вправi звернутися з вимогою про її вiдшкодування на загальних пiдставах, визначених гл. 82 ЦК (435-15) та iншими законодавчими актами. Таку вимогу може бути об'єднано з вимогою про визнання акта недiйсним.

У зв'язку з цим господарськi суди не вправi шляхом вжиття заходiв до забезпечення позову у спорах про визнання недiйсними органiв управлiння господарського товариства, про визнання недiйсними правочинiв щодо акцiй товариства, про застосування наслiдкiв недiйсностi таких правочинiв, а також по iнших спорах забороняти господарському товариству, його органам чи акцiонерам (учасникам) проводити загальнi збори учасникiв (акцiонерiв) товариства. Господарськi суди також не вправi вживати заходи до забезпечення позову, якi фактично означають заборону на проведення загальних зборiв учасникiв (акцiонерiв) товариства, зокрема, реєструватися для участi у загальних зборах, заборона реєстратору надавати реєстр акцiонерiв на день проведення загальних зборiв тощо.

Оскiльки ст. 67 ГПК (1798-12) передбачає можливiсть вжиття такого заходу до забезпечення позову як заборона вiдповiдачевi вчиняти певнi дiї, господарськi суди лише за наявностi пiдстав, передбачених ст. 66 ГПК (1798-12) , вправi заборонити загальним зборам приймати рiшення з конкретних питань, включених до порядку денного, i лише за умови, якщо цi питання безпосередньо пов'язанi з предметом спору. При цьому, виносячи ухвалу про вжиття заходiв до забезпечення позову, господарським судам необхiдно враховувати, що вони не повиннi призводити до фактичної неможливостi господарського товариства здiйснювати дiяльнiсть, а також порушення товариством чинного законодавства.

При вирiшеннi питання про забезпечення позову господарський суд повинен оцiнювати обгрунтованiсть доводiв заявника щодо необхiдностi вжиття вiдповiдних заходiв з урахуванням наступних умов:

- наявностi зв'язку мiж конкретним заходом до забезпечення позову i предметом позовної вимоги;

- iмовiрностi ускладнення виконання або невиконання судового рiшення у разi невжиття таких заходiв;

- запобiгання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходiв прав та охоронюваних законом iнтересiв осiб, якi не є учасниками даного судового розгляду.

Так, постановою Київського мiжобласного апеляцiйного господарського суду вiд 12 лютого 2007 р. обгрунтовано скасовано ухвалу Господарського суду Полтавської областi вiд 29 грудня 2006 р., якою задоволено заяву про вжиття заходiв до забезпечення позову Приватного науково-виробничого пiдприємства "Шельф" до ТОВ "Агросервiс" у справi про визнання рiшень загальних зборiв недiйсними. Зокрема, вказаною ухвалою заборонено органам управлiння i контролю вiдповiдача приймати i звертати до виконання рiшення загальних зборiв, здiйснювати будь-якi дiї з метою реєстрацiї випуску акцiй, дiї, спрямованi на проведення державної реєстрацiї змiн до статуту, заборонено проводити загальнi збори вiдповiдача, заборонено органам управлiння i контролю вiдповiдача здiйснювати вiдчуження майна вiдповiдача.

Апеляцiйний суд зробив висновок, що в судових рiшеннях про визнання недiйсним акту ненормативного характеру встановлюється факт вiдповiдностi акту вимогам законодавства i наявнiсть порушення прав позивача та не встановлюється обов'язок вiдповiдача вчиняти певнi дiї. Такi рiшення не мають зобов'язального характеру по вiдношенню до боржника, оскiльки не передбачають примусового виконання. Отже, у випадку задоволення позову та визнання недiйсними рiшення загальних зборiв вiдповiдач не зобов'язаний вчиняти будь-якi дiї. Таким чином, колегiя апеляцiйного суду встановила, що вжитi мiсцевим судом заходи до забезпечення позову взагалi не перебувають у необхiдному (обов'язковому) зв'язку iз позовними вимогами, їх предметом.

Так, Вищий господарський суд України в постановi вiд 3 березня 2005 р. у справi за позовом ЗАТ транснацiональної фiнансово-промислової нафтової компанiї "Укртатнафта" до ЗАТ "Недержавний корпоративний пенсiйний фонд "Укртранснафта", ТОВ "Незалежнiсть", ВАТ фiнансова компанiя "Укрнафтогаз" про визнання недiйсним договору купiвлi-продажу цiнних паперiв встановив таке.

Ухвалою Господарського суду м. Києва вiд 11 листопада 2004 р. у справi N 15/558 (v_558600-05) клопотання ЗАТ транснацiональна фiнансово-промислова нафтова компанiя "Укртатнафта" про забезпечення позову задоволено, а саме: заборонено ТОВ "Незалежнiсть" та його представникам до розгляду позову у данiй справi по сутi брати участь у загальних зборах акцiонерiв ЗАТ транснацiональна фiнансово-промислова нафтова компанiя "Укртатнафта", зокрема, реєструватися для участi у засiданнях загальних зборiв акцiонерiв ЗАТ, бути присутнiм на засiданнях загальних зборiв акцiонерiв ЗАТ та голосувати, а також передавати повноваження на участь у загальних зборах акцiонерiв ЗАТ iншим особам.

Вищий господарський суд України вказав, що заборона власнику акцiй брати участь в управлiннi товариством, як захiд до забезпечення позову про визнання недiйсним договору купiвлi-продажу акцiй, не має причинно-наслiдкового зв'язку з умовою, що невжиття таких заходiв може ускладнити чи зробити неможливим виконання рiшення суду. Крiм того, заборона акцiонеру (його представнику) бути присутнiм на засiданнях загальних зборiв товариства, є порушенням внутрiшнього порядку ведення загальних зборiв та прав i свобод громадян.

Оскiльки договiр купiвлi-продажу визнається недiйсним з моменту укладення, то може виникнути питання про правомiрнiсть здiйснення права на участь у загальних зборах акцiонерiв. Але це може бути предметом окремого позову за умови, що цим будуть порушенi права iнших осiб. Проте це не має прямого зв'язку з виконанням даного судового рiшення.

Вiдповiдно до змiсту ст. 67 ГПК (1798-12) господарський суд, забезпечуючи позов, зобов'язаний точно вказати, якi саме дiї забороняється вчиняти вiдповiдачу та iншим особам.

Так, Вищий господарський суд України постановою вiд 6 липня 2006 р. у справi за позовом ТОВ "ВК-Брок" до ВАТ "Український науково-дослiдний iнститут аналiтичного приладобудування" про визнання недiйсними протоколiв загальних зборiв, скасовуючи ухвалу Господарського суду м. Києва вiд 17 березня 2005 р. про вжиття заходiв до забезпечення позову, вказав.

Заборонивши ВАТ "Український науково-дослiдний iнститут аналiтичного приладобудування" та будь-яким особам вчиняти будь-якi дiї, спрямованi на пiдготовку, скликання та проведення загальних зборiв акцiонерiв ВАТ у порушення вимог ст. 67 ГПК (1798-12) господарський суд вжив заходи до забезпечення позову щодо невизначеного кола осiб, не вказав, якi саме конкретнi дiї, спрямованi на пiдготовку, скликання та проведення загальних зборiв акцiонерiв ВАТ заборонено вчиняти. Така заборона позбавляє ухвалу ознак iндивiдуального акту та перетворює у акт нормативний, прийняття якого не є компетенцiєю господарського суду.

Навпаки, обгрунтовано вжив заходи до забезпечення позову Господарський суд м. Києва, ухвалою якого вiд 26 вересня 2005 р. з метою забезпечення позову заборонено ВАТ "Мiжрегiональний фондовий союз" обiг акцiй емiтента ВАТ "Баглiйкокс" та заборонено ВАТ "Мiжрегiональний фондовий союз" як депозитарiю здiйснювати будь-якi дiї, якi не пов'язанi з переходом права власностi, але такi, що передбачають перемiщення паперiв акцiй ВАТ "Баглiйкокс" з рахункiв в цiнних паперах, вiдкритих у одного зберiгача, на рахунки в цiнних паперах iншого зберiгача, а також переведення знерухомлених цiнних паперiв в документарну форму.

У постановi Вищого господарського суду України вiд 1 лютого 2006 р. за касацiйною скаргою ВАТ "Баглiйкокс" на ухвалу Господарського суду м. Києва вiд 26 вересня 2005 р. у справi за позовом Компанiї "LARDONET INC" до ВАТ "Баглiйкокс", ДКЦПФР про визнання недiйсними рiшень загальних зборiв акцiонерiв Вищий господарський суд України зазначив таке.

Ухвала суду мотивована тим, що оскiльки предметом спору є визнання недiйсними рiшень про збiльшення розмiру статутного фонду ВАТ "Баглiйкокс" за рахунок додаткового випуску акцiй, який вже зареєстровано в ДКЦПФР, за таких умов, протягом розгляду справи суб'єкти правовiдносин, якi володiють акцiями емiтента, не позбавленi можливостi вчиняти дiї, наслiдком яких буде унеможливлення виконання рiшення суду.

Колегiя суддiв Вищого господарського суду України вказала, що господарський суд обгрунтовано зробив висновок, що цiннi папери, якi знаходяться у вiдповiдача на момент подання позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кiлькiстю на момент виконання рiшення, утруднити або зробити неможливим виконання судового рiшення. У зв'язку з цим зазначену ухвалу залишено без змiн.

Господарським судам при вирiшеннi питання про вжиття заходiв до забезпечення позову необхiдно враховувати, що такi заходи мають бути спiвмiрними iз заявленими позивачем вимогами.

Роз'яснити господарським судам, що спiвмiрнiсть передбачає спiввiдношення господарським судом негативних наслiдкiв вiд вжиття заходiв до забезпечення позову з тими негативними наслiдками, якi можуть настати в результатi невжиття цих заходiв, з урахуванням вiдповiдностi права чи законного iнтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартостi майна, на яке вiн заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслiдкiв заборони здiйснення вiдповiдачу певних дiй.

Зокрема, у постановi Вищого господарського суду України вiд 6 квiтня 2006 р. за касацiйною скаргою Торгово-промислового фондового регiстру у формi ТОВ на постанову Харкiвського апеляцiйного господарського суду вiд 11 сiчня 2006 р. у справi за позовом Харкiвської обласної спiлки споживчих товариств до ЗАТ "Ремхладомонтаж", про спонукання виконати певнi дiї Вищий господарський суд встановив.

Ухвалою Господарського суду Харкiвської областi вiд 1 грудня 2005 р. у справi N 35/680-05, залишеною без змiн постановою Харкiвського апеляцiйного господарського суду вiд 11 сiчня 2006 р., задоволено заяву позивача про забезпечення позову: заборонено Торгово-промисловому фондовому регiстру у формi ТОВ та ЗАТ "Ремхладомонтаж" будь-яке використання даних реєстру акцiонерiв емiтента ЗАТ "Ремхладомонтаж" реєстратору, зокрема: складання реєстру власникiв iменних цiнних паперiв ЗАТ, видачу реєстру власникiв iменних цiнних паперiв ЗАТ емiтенту, уповноваженим особам емiтента, органам емiтента, акцiонерам, представникам акцiонерiв, складання будь-яких iнших перелiкiв власникiв iменних цiнних паперiв емiтента ЗАТ, заборонено емiтенту використання даних реєстру акцiонерiв, зокрема: приймати реєстр акцiонерiв вiд реєстратора, уповноважених осiб та органiв реєстратора, заборонено вчиняти будь-якi дiї по внесенню змiн до реєстру власникiв iменних цiнних паперiв ЗАТ до прийняття рiшення у справi.

Вищий господарський суд України вказав, що предметом позову є зобов'язання ЗАТ подати Торгово-промисловому фондовому регiстру вiдповiдний журнал облiку розмiщення акцiй додаткового випуску та розпорядження про внесення змiн до системи реєстру власникiв iменних цiнних паперiв ЗАТ у частинi реєстрацiї за Харкiвською облспоживспiлкою акцiй та зобов'язання Торгово-промисловому фондовому регiстру внести коригуючi данi до реєстру власникiв iменних цiнних паперiв в частинi реєстрацiї за Харкiвською облспоживспiлкою як акцiонера ЗАТ акцiй на суму додаткового випуску. Таким чином, за наявностi обставин, якi можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рiшення суду, заходи до забезпечення позову можуть бути вжитi судом лише в рамках предмета пред'явленого позову та без порушення прав iнших акцiонерiв, тобто щодо заборони вчиняти дiї лише щодо того пакета акцiй, який безпосередньо пов'язаний iз предметом спору.

Однак господарським судом в порушення вимог статей 66, 67 ГПК (1798-12) при задоволеннi заяви про забезпечення позову не було визначено, щодо якої кiлькостi акцiй ЗАТ забороняється вчиняти дiї. У зв'язку з цим оскаржуванi ухвала i постанова скасовано, а справа передана на розгляд до господарського суду першої iнстанцiї.

Також постановою Донецького апеляцiйного господарського суду вiд 18 червня 2007 р. обгрунтовано скасовано ухвалу Мар'їнського районного суду Донецької областi вiд 16 лютого 2007 р., якою вжито заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ТОВ "Карпов". З метою недопущення вiдчуження даного майна заборонено будь-яке вiдчуження майна ТОВ "Карпати". Судова колегiя зробила висновок, що вжиття такого заходу для забезпечення позову про видiлення в натурi частки майна пiдприємства пропорцiйно частини в статутному фондi пiдприємства (33 %) перешкоджає господарськiй дiяльностi ТОВ "Карпати".

Господарським судам необхiдно також звернути увагу на те, що господарський суд не повинен вживати такi заходи, якi фактично є рiвнозначними задоволенню позовних вимог. Так, постановою Днiпровського апеляцiйного господарського суду вiд 7 липня 2005 р. скасовано ухвалу Господарського суду Днiпропетровської областi вiд 18 квiтня 2005 р. про вжиття заходiв до забезпечення позову у справi за позовом ТОВ "Iнтер-Агро" до ВАТ "Криворiзький хлiбокомбiнат N 1". Суд, зокрема, вказав, що виносячи ухвалу про заборону вiдповiдачу проводити загальнi збори акцiонерiв, господарський суд фактично вирiшив по сутi одну iз вимог позивача щодо заборони вiдповiдачу проводити загальнi збори.

Для забезпечення вимог про визнання недiйсним рiшення загальних зборiв товариства про обрання (переобрання) членiв його виконавчого органу окремi суди також необгрунтовано вживали заходи до забезпечення позову шляхом заборони вiдповiдним посадовим особам товариства вчиняти будь-якi дiї.

Наприклад, ухвалою Господарського суду Iвано-Франкiвської областi вiд 6 лютого 2004 р. у справi за позовом ДП "Троянда" до ЗАТ "Свiтлиця" заборонено правлiнню АТ вчиняти будь-якi дiї, передбаченi статутом товариства, в тому числi здiйснювати пiдприємницьку дiяльнiсть, користуватися банкiвськими рахунками тощо.

У зв'язку з винесенням окремими судами таких ухвал необхiдно звернути увагу господарських судiв на те, що ст. 66 ГПК (1798-12) не передбачає такого виду забезпечення позову як заборона органам управлiння або посадовим особам вiдповiдача вчиняти будь-якi дiї (а не конкретно визначенi дiї). Забороняючи виконавчому органу представляти товариство, господарський суд тим самим блокує здiйсненням товариством господарської дiяльностi.

У випадку, якщо позивач звертається до господарського суду iз заявою про вжиття заходiв до забезпечення позову в справi про визнання недiйсним рiшення про обрання виконавчого органу товариства з пiдстав припущення, що його дiями товариству може бути завдано значної шкоди, господарським судам необхiдно обмежуватись забороною виконавчому органу товариства вчинення конкретних, чiтко визначених дiй, наприклад, вiдчужувати основнi засоби товариства, отримувати кредити тощо.

При вирiшеннi справ, пов'язаних з вжиттям такого заходу до забезпечення позову, як накладення арешту на акцiї господарським судам необхiдно враховувати таке.

У постановi Судової палати у господарських справах Верховного Суду України вiд 7 листопада 2006 р. за касацiйною скаргою ВАТ "Пiвнiчно-схiдна будiвельна компанiя" на постанову Вищого господарського суду України вiд 28 листопада 2006 р. у справi за позовом ВАТ "Пiвнiчно-схiдна будiвельна компанiя" до ВАТ "Київметробуд", ТОВ "Реєстр-Iнформ" про визнання недiйсними рiшень загальних зборiв акцiонерiв та зобов'язання вчинити дiї встановлено таке.

Верховний суд України вказав, що Вищий господарський суд України в порушення вимог ст. 111-7 ГПК (1798-12) зробив посилання на ухвалу Бородянського районного суду Київської областi вiд 4 серпня 2005 р., якою були вжитi заходи до забезпечення позову, а саме, накладено арешт на акцiї ВАТ "Київметробуд" та заборонялось реєстратору акцiй, правлiнню, спостережнiй радi, мандатнiй, лiчильнiй комiсiї та будь-яким iншим особам враховувати вказанi акцiї при визначеннi кворуму на загальних зборах акцiонерiв ВАТ "Київметробуд". Верховний Суд України зробив висновок, що накладенням арешту на певну кiлькiсть акцiй, їх кiлькiсть у статутному фондi товариства не зменшується. Тому для вирiшення питання щодо правомiрностi проведення загальних зборiв акцiонерiв та законностi прийнятих на них рiшень судам необхiдно керуватися не ухвалою суду, а вимогами статей 156, 159 ЦК (435-15) i статей 41, 42 Закону N 1576-ХII (1576-12) .

Спори щодо правовiдносин товариства з реєстратором власникiв iменних цiнних паперiв

Вiдповiдно до абз. 3 ч. 1 ст. 5 Закону N 710/97-ВР (710/97-ВР) права на участь в управлiннi, одержання доходу тощо, якi випливають з iменних цiнних паперiв, можуть бути реалiзованi з моменту внесення змiн до реєстру власникiв iменних цiнних паперiв. Юридичне значення реєстру власникiв iменних цiнних паперiв полягає також i в тому, що на пiдставi його даних складається реєстр акцiонерiв, передбачений ст. 41 Закону N 1576-ХII (1576-12) . Це обумовлює належнiсть вiдносин щодо реєстрацiї прав власностi на акцiї та ведення реєстру власникiв iменних цiнних паперiв до вiдносин, пов'язаних з корпоративними. Крiм зазначеного закону, данi вiдносини регламентує також Положення про порядок ведення реєстрiв власникiв iменних цiнних паперiв, затверджене рiшенням ДКЦПФР вiд 17 жовтня 2006 р. N 1000 (z0049-07) , яке встановлює вимоги до ведення системи реєстру власникiв iменних цiнних паперiв, порядок ведення реєстру, обов'язки реєстроутримувача, емiтентiв та зареєстрованих осiб, порядок доступу до iнформацiї, що мiститься у системi реєстру, тощо.

При вирiшеннi господарськими судами спорiв, пов'язаних з укладенням, виконанням та розiрванням, а також визнанням недiйсними договорiв на ведення реєстру власникiв iменних цiнних паперiв, необхiдно керуватися загальними положеннями про договори, передбаченими ЦК (435-15) i ГК (436-15) , з урахуванням специфiки даних договорiв, що зумовлює також особливi пiдстави для їх розiрвання, визнання недiйсними тощо.

В цiлому, господарськi суди правильно вирiшували спори цiєї категорiї, проте при розглядi даних справ необхiдно також враховувати наступне.

Реєстратор власникiв iменних цiнних паперiв вправi оспорювати рiшення загальних зборiв акцiонерiв лише у випадку, якщо таке рiшення порушує його права чи законнi iнтереси, в iншому випадку господарськi суди повиннi вiдмовляти в задоволеннi таких позовiв.

Так, у постановi Вищого господарського суду України вiд 7 липня 2005 р. у справi за позовом ВАТ "Фiнансова компанiя "Укрнафтогаз" до ЗАТ Транснацiональна фiнансово-промислова нафтова компанiя "Укртатнафта" про визнання недiйсним рiшення зборiв ЗАТ Транснацiональна фiнансово-промислова нафтова компанiя "Укртатнафта" зроблено висновок про те, що, оскiльки позивач не є акцiонером, а лише надає послуги товариству вiдповiдно до умов договору, тому прийняття загальними зборами у межах повноважень рiшення про припинення договiрних зобов'язань з позивачем, що не суперечить принципу свободи договору, закрiпленому у ст. 627 ЦК (435-15) , не може свiдчити про порушення прав позивача. За таких обставин суд першої iнстанцiї правомiрно постановив рiшення про вiдмову в задоволеннi позову.

Судам необхiдно звернути увагу на те, що акцiонери не вправi оспорювати в судовому порядку договiр мiж АТ та реєстратором власникiв iменних паперiв про ведення реєстру власникiв iменних цiнних паперiв, оскiльки вони не є стороною даного договору.

Так, ухвалою Апеляцiйного суду Харкiвської областi вiд 19 жовтня 2006 р. скасовано рiшення Дзержинського районного суду м. Харкова вiд 12 травня 2006 р. у справi за позовом К.О. до К.I., П., третi особи ТОВ "Емiтент-сервiс", ВАТ "Ковельсiльмаш" про усунення порушень прав акцiонера. Судовим розглядом встановлено, що сторони у справi оскаржують договiр, укладений мiж ВАТ "Ковельсiльмаш", ТОВ "Емiтент-сервiс" i ТОВ "Приват реєстр" щодо передачi реєстру власникiв iменних цiнних паперiв ВАТ "Ковельсiльмаш". Апеляцiйним судом зроблено висновок, що законом не передбачено право акцiонера звертатися до суду за захистом iнтересiв товариства.

З аналогiчних пiдстав акцiонери також не вправi в судовому порядку спонукати укласти договiр мiж АТ та реєстратором власникiв iменних паперiв на ведення реєстру власникiв iменних цiнних паперiв.

Так, рiшенням Господарського суду Днiпропетровської областi вiд 12 вересня 2006 р. обгрунтовано вiдмовлено у позовi ЗАТ "Холдингова компанiя "Теко-Днiпрометиз" до ТОВ "Об'єднаний Фондовий Реєстратор-Запорiжжя", ВАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" про зобов'язання укласти договiр, виконувати рiшення загальних зборiв. Суд зробив висновок про те, що вимога позивача про спонукання вiдповiдача - ЗАТ, акцiонером якого вiн є, укласти договiр з ТОВ "Об'єднаний Фондовий Реєстратор-Запорiжжя" не грунтуються на законi, оскiльки у вiдповiдностi до ст. 181 ГК позов про спонукання до укладення договору може бути поданий особою, яка є ймовiрним учасником таких договiрних вiдносин. Однак позивач не є i не може бути учасником зазначеного договору.

Не належать до компетенцiї суду прийняття рiшень про витребування у реєстратора реєстру власникiв iменних цiнних паперiв та передання його iншому реєстратору, в тому числi в порядку вжиття заходiв до забезпечення позову, якщо вiдсутнє рiшення загальних зборiв акцiонерiв про таке передання. Вiдповiдно до ч. 2 ст. 9 Закону N 710/97-ВР (710/97-ВР) рiшення про передачу ведення реєстру власникiв iменних цiнних паперiв приймається виключно на загальних зборах акцiонерiв.

Як засвiдчили матерiали узагальнення, у деяких випадках шляхом подання позову про розiрвання договору на ведення реєстру власникiв iменних цiнних паперiв та iнших позовiв, пов'язаних з передачею системи реєстру iншому реєстратору, сторони намагалися блокувати ведення реєстру власникiв iменних цiнних паперiв, а також проведення загальних зборiв акцiонерiв.

Наприклад, у справi за позовом ЗАТ "Охтиркашляхбуд" до ТОВ "Суми-реєстр-консалтiнг" про розiрвання договору на ведення реєстру власникiв iменних цiнних паперiв Господарський суд Сумської областi ухвалою вiд 16 червня 2005 р. задовольнив клопотання позивача про вжиття заходiв до забезпечення позову шляхом заборони реєстратору видавати виписки з реєстру власникiв iменних цiнних паперiв та надавати реєстр для проведення загальних зборiв. Дана ухвала не грунтується на законi у зв'язку з тим, що дiї щодо проведення загальних зборiв не пов'язанi з предметом спору i вжиття таких заходiв може спричинити порушення прав iнших акцiонерiв товариства.

Пропозицiї щодо вдосконалення законодавства, яке регулює корпоративнi вiдносини

1. Нагальною є необхiднiсть прийняття закону про акцiонернi товариства та закону про товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю, в яких потрiбно детально врегулювати питання створення, дiяльностi, управлiння та припинення дiяльностi товариств. Зокрема, грунтовної регламентацiї потребують питання скликання, проведення та компетенцiї органiв управлiння товариств - загальних зборiв, наглядової ради, виконавчого органу. Необхiдно також законодавчо чiтко визначити можливiсть та пiдстави визнання рiшень органiв управлiння товариств недiйсними. Врегулювання в зазначених законах потребують також процедури обрання та вiдкликання посадових осiб товариства, а також спiввiдношення дiї норм трудового та корпоративного права у цiй сферi.

2. Необхiдно чiтко законодавчо визначити пiдстави визнання установчих документiв господарських товариств недiйсними, а також унiфiкувати норми ГК (435-15) , ЦК (436-15) та Закону N 755-IV (755-15) щодо припинення юридичної особи.

3. У законi про товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю необхiдно детально передбачити процедуру виходу та виключення учасника з товариства, вступу правонаступника (спадкоємця) учасника до товариства, а також переходу частки учасника в статутному капiталi товариства.

4. З метою формування єдиної судової практики вирiшення корпоративних спорiв та запобiгання манiпулюванню їх пiдвiдомчiстю (пiдсуднiстю) необхiдно до пiдвiдомчостi (пiдсудностi) господарських судiв вiднести також:

- спори, пов'язанi з призначенням (обранням), вiдкликанням, припиненням повноважень i вiдповiдальнiстю осiб, що входять до складу органiв управлiння товариства;

- спори, пов'язанi iз створенням, дiяльнiстю, управлiнням та припиненням дiяльностi не лише господарських товариств, а й юридичних осiб iнших органiзацiйно-правових форм;

- спори, пов'язанi зi здiйсненням дiяльностi професiйних учасникiв фондового ринку - у випадку, якщо такi спори пов'язанi з корпоративними вiдносинами;

- доповнити склад учасникiв корпоративних спорiв особами, якi на час звернення до суду ще не є учасниками (акцiонерами) товариства, але в результатi вирiшення спору можуть стати такими - особи, якi уклали договори, вiдповiдно до яких можуть отримати корпоративнi права, а також спадкоємцi (правонаступники) учасникiв товариства.

5. Передбачити норму про обов'язкове об'єднання в одне провадження пов'язаних мiж собою вимог, якi випливають з одного корпоративного спору.

6. Обмежити можливiсть вжиття заходiв до забезпечення позову, зокрема, передбачити наступнi норми:

- заходи до забезпечення позову повиннi бути спiвмiрними iз заявленими вимогами;

- заходи до забезпечення позову, що вживаються господарським судом у справах, що виникають з корпоративних вiдносин, не повиннi призводити до фактичної неможливостi господарського товариства здiйснювати свою дiяльнiсть або до iстотного ускладнення його дiяльностi, а також до порушення господарським товариством законодавства;

- передбачити право осiб, яким завдано збитки або права та законнi iнтереси яких були порушенi у зв'язку iз вжиттям заходiв до забезпечення позову, пiсля набрання законної сили судовим рiшенням про вiдмову в задоволеннi позову або пiсля припинення провадження у справi за п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК (1798-12) на вiдшкодування збиткiв, завданих вжиттям заходiв до забезпечення позову, шляхом подання вiдповiдного позову до особи, яка заявляла клопотання про забезпечення позову.

7. Для забезпечення майнової сталостi господарських товариств та стабiльностi господарського обороту доцiльним є встановлення скорочених строкiв позовної давностi у корпоративних спорах про визнання недiйсними установчих документiв господарських товариств, рiшень органiв управлiння та посадових осiб господарських товариств тощо.

Результати проведеного узагальнення свiдчать про тенденцiю рiзкого зростання кiлькостi корпоративних спорiв на фонi вiдсутностi детального та ефективного законодавчого регулювання корпоративних вiдносин. Це обумовило наявнiсть численних помилок та неоднакової практики застосування господарськими судами матерiального та процесуального права при розглядi справ, що виникають з корпоративних вiдносин, а також значний вiдсоток скасованих та змiнених судових рiшень. Типовими помилками, якi допускають господарськi суди при розглядi корпоративних спорiв, є:

1) недотримання норм щодо пiдвiдомчостi (пiдсудностi) спорiв господарським судам, зокрема, щодо спорiв, пов'язаних з дiяльнiстю суб'єктiв господарювання, якi не є господарськими товариствами, спорiв за участi спадкоємцiв учасникiв господарського товариства, справ по трудовим спорам, а також публiчно-правових спорiв, що пiдлягають розгляду за правилами КАС;

2) застосування способiв захисту прав, не передбачених законом;

3) застосування щодо статуту господарського товариства норм про недiйснiсть правочинiв;

4) вирiшення господарськими судами питань, якi належать до компетенцiї загальних зборiв господарського товариства;

5) недотримання господарськими судами пiдстав для визнання недiйсними рiшень загальних зборiв учасникiв (акцiонерiв) господарського товариства; невстановлення факту порушення рiшенням загальних зборiв прав та законних iнтересiв позивача; нез'ясування обставини, чи могла вiдсутнiсть позивача iстотно вплинути на прийняття спiрних рiшень, а також обставин, пов'язаних з правомочнiстю загальних зборiв;

6) неправильне визначення судами дати виходу учасника з господарського товариства, нез'ясування всiх обставин, пов'язаних з прийняттям загальними зборами рiшення про виключення учасника з товариства;

7) неврахування обмежень щодо права учасника товариства одержувати iнформацiю про дiяльнiсть товариства при вирiшеннi спорiв про надання товариством такої iнформацiї;

8) неправильне визначення господарськими судами пiдстав для визнання недiйсними рiшень наглядової ради, а також виконавчого органу господарського товариства;

9) помилки, якi допускали суди, вживаючи заходи до забезпечення позову:

- вжиття таких заходiв, якi є втручанням у господарську дiяльнiсть товариства: заборона скликання та проведення загальних зборiв товариства, заборона iншим органам та посадовим особам здiйснювати будь-якi дiї;

- нез'ясування причинно-наслiдкового зв'язку мiж заходом до забезпечення позову i предметом позовної вимоги;

- нез'ясування iмовiрностi ускладнення виконання або невиконання судового рiшення у разi невжиття таких заходiв;

- порушення вжиттям заходiв до забезпечення позову прав осiб, якi не є учасниками судового розгляду;

- недотримання спiвмiрностi заходу до забезпечення позову iз позовними вимогами;

- вжиття таких заходiв, якi фактично є рiвнозначними задоволенню позовних вимог.