Головуючий у 1 інстанції - Яременко І.В.

Суддя-доповідач - Шишов О.О.

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого: Шишова О.О.

суддів Дяченко С.П.

Сіваченко І.В.

при секретарі судового засідання: Сульженко А.В.

За участю:

представника позивача ОСОБА_3

представника третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Центрально-Міського районного суду м.Макіївки Донецької області від 07 травня 2012 р. у адміністративній справі № 2а/0552/20/2012 за позовом ОСОБА_5 до Виконавчого комітету Макіївської міської ради в Донецькій області про передачу у власність земельної ділянки, -

Постановою Центрально-міського районного суду м.Макіївки у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до Виконавчого комітету Макіївської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Макіївської міської ради від 13.12.1997 року про передачу у власність ОСОБА_6 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 відмовлено.

З постановою суду першої інстанції не погодився позивач та звернувся з апеляційною скаргою у якій вказав, що її матері ОСОБА_7 на підставі договору дарування 14.12.1962 року, посвідченого державним нотаріусом першої Макіївської нотаріальної контори, реєстровий № 3-886 належав на праві власності житловий будинок АДРЕСА_2. У вказаному договорі дарування було зазначено, що його предметом є житловий будинок АДРЕСА_2 на земельній ділянці 910 кв.м. 12.11.2004 року мати позивачки померла. На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом посвідченого 07.09.2010 року державним нотаріусом П'ятої Макіївської державної нотаріальної контори вказаний житловий будинок належить позивачу. По сусідству з будинком АДРЕСА_2 у 1958 році на підставі рішення № 687 виконкому Макіївської міської Ради депутатів трудящих від 12.06.1958 року чоловіку рідної тітки позивачки - ОСОБА_6 була виділена земельна ділянка площею 600 кв.м. у безстрокове користування для будівництва індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 У 1960 році на підставі цього рішення на ім'я ОСОБА_6 був оформлений договір про надання у безстрокове користування земельною ділянкою для будівництва індивідуального жилого будинку на праві особистої власності, що вбачається з рішення Гірницького районного суду м.Макіївки від 22.12.2009 року. Згодом ОСОБА_6 разом із тіткою позивачки ОСОБА_8 побудували житловий будинок. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер. Паркану між житловими будинками НОМЕР_1 та НОМЕР_2 ніколи не було, вхід та в'їзд до житлових будинків був спільний, спорів з цього приводу ніколи не виникало. Наприкінці 2010 року третя особа по справі ОСОБА_8 почала перешкоджати позивачці у користуванні її подвір'ям та будинком, розпочавши будівництво паркану між їхніми будинками таким чином, що калитка у двір та ворота опинились на території ОСОБА_8, позивач при цьому не має змоги увійти у свій двір. У листопаді 2010 року позивач звернулась до Макіївської міської ради зі скаргою на дії ОСОБА_8. У грудні 2010 року отримала відповідь, з якої дізналась, що чоловік тітки ОСОБА_6 ще у 1997 році приватизував частину земельної ділянки по вулиці Барнаульській, яку потім успадкувала ОСОБА_8 і користується нею відповідно до закону, крім того домоволодіння АДРЕСА_1 мали між собою умовну межу за усною домовленістю між володарями-родичами. При приватизації земельної ділянки НОМЕР_2 за матеріалами КП БТІ м.Макіївки ця умовна межа була прийнята як існуюча межа земельної ділянки НОМЕР_2. При цьому дворовий в'їзд та вхід між жилими будинками НОМЕР_1 та НОМЕР_2, яким користувалися обидва володарі надійшов до домоволодіння НОМЕР_2. З рішенням про приватизацію земельної ділянки позивач не згодна, оскільки вважає що воно порушує її права як власниці житлового будинку НОМЕР_1, оскільки вона не може користуватися подвір'ям на власний розсуд, вимушена була розібрати огорожу для обладнання входу. Також зазначила, що встановлений ОСОБА_8 паркан порушує норми п.3.25 та інші пункти ДБН 360-92 Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень, оскільки, як їй відомо, паркан має бути розташований на відстані не менше 1 метра від жилого будинку. До того ж, коли ОСОБА_6 начебто узгоджував межі земельної ділянки при її приватизації з матір'ю позивачки ОСОБА_7, остання була похилого віку, погано бачила та перенесла інсульт. Рішенням від 03.12.1997 року № 730/1 Виконком Макіївської міської ради передав безкоштовно у приватну власність громадянам земельні ділянки, надані ним раніше у постійне користування для подальшого будівництва індивідуального житлового будинку та споруд за проектами, узгодженими з ГУАтаМ та управлінням земельних ресурсів в межах зазначених у земельно-кадастровій документації. ОСОБА_6 була виділена у постійне користування земельна ділянка 600 кв.м., а рішенням Виконкому дозволено приватизувати 643 кв.м., вважає, додаткові 43 кв.м. виділені безпідставно. Зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що при встановленні межі не були дотримані вимоги законів та підзаконних актів, в тому числі норм ДБН, санітарних, протипожежних та інших норм. Просила скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги в повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_9 просила суд апеляційну скаргу залишити без задоволення а постанову суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача - Виконавчого комітету Макіївської міської ради в Донецькій області, представники третіх осіб - Управління Держкомзему м.Макіївки, Головного управління містобудування та архітектури Макіївської міської ради у судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутність осіб, які не з'явилися.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Рішенням № 687 виконкому Макіївської міської Ради депутатів трудящих від 12.06.1958 року, за яким ОСОБА_6 була виділена земельна ділянка площею 600 кв.м. у безстрокове користування для будівництва індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3.(а.с. 93)

23.10.1997 року ОСОБА_6 звернувся до виконкому Макіївської міської ради із заявою про передання у приватну власність безкоштовно земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, розташовану за адресою: АДРЕСА_4, АДРЕСА_1 (арк.с. 91)

Згідно акту про встановлення меж земельної ділянки по АДРЕСА_1, погодженому із суміжними землекористувачами в тому числі і ОСОБА_7 по АДРЕСА_2 встановлено в натурі площу земельної ділянки по АДРЕСА_1, яка складає 643 кв.м., при цьому ніяких претензій з боку суміжних землекористувачів не надходило (а.с.93)

03.11.1997 року виготовлений технічний паспорт земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_6, розташована у АДРЕСА_1, площею земельної ділянки зазначено 0,0643 га, при цьому зазначені план зовнішніх меж земельної ділянки, метричні характеристики і суміжні землекористувачі, в тому числі домоволодіння НОМЕР_1 (а.с.90)

Відповідно оскаржуваному Рішенню Виконкому Макіївської міської ради від 03.12.1997 року № 730/1, передано безкоштовно у приватну власність громадянам земельні ділянки, надані ним раніше у постійне користування для подальшого будівництва індивідуального житлового будинку на прав особистої власності для подальшого будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та споруд (присадибна ділянка) за проектами, узгодженими з ГУАтаМ та управлінням земельних ресурсів в межах зазначених у земельно-кадастровій документації. В тому числі п.1.58 площею 643 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4, АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_6. Згідно п. 1.59.1 раніше прийняте рішення виконкому Макіївської міської ради від 12.06.58 № 687 «Про виділення земельної ділянки гр.. ОСОБА_6» вважати втративши силу (а.с.98)

На підставі вказаного рішення Виконкому Макіївської міської ради від 03.12.1997 року № 730/1 ОСОБА_10 було видано Державний акт про право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0643 гектарів за адресою: АДРЕСА_4, АДРЕСА_1 (а.с.38)

Після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк.с. 37) право власності на земельну ділянку площею 0,0643 гектарів за адресою: АДРЕСА_4, АДРЕСА_1 набула ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченим 29.12.2010 року державним нотаріусом П'ятої Макіївської державної нотаріальної контори, реєстровий № 2-432 (а.с.46).

Кадастровим планом земельної ділянки по АДРЕСА_1 виготовленим КП «Виробничим земельно-кадастровим бюро м.Макіївки» також підтверджений розмір земельної ділянки, який складає 0,0643 га (а.с. 39-41).

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом посвідченого 07.09.2010 року державним нотаріусом П'ятої Макіївської державної нотаріальної контори житловий АДРЕСА_2 належить позивачу ОСОБА_5 (а.с.9).

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який встановив, що відповідачем - Виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області доведено в суді правомірність рішення від 03.12.1997 року № 730/1 Виконкому Макіївської міської ради про передання безкоштовно у приватну власність земельної ділянки площею 643 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_6

Відповідач діяв в межах наданих повноважень відповідно законодавству. Будь-яких порушень, при прийнятті рішення суб'єктом владних повноважень встановлено не було.

Позивачем ОСОБА_5 наведено докази про належність їй на праві власності будинку АДРЕСА_2, але відсутні докази щодо належності на певній правовій підставі (право власності, право користування) земельної ділянки за вказаною адресою із визначенням розмірів останньої. При таких обставинах суд першої інстанції правильно зробив висновок про відмову у задоволенні позовних вимог.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.

Повний текст ухвали складений 17 вересня 2012 року.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Центрально-Міського районного суду м.Макіївки Донецької області від 07 травня 2012р. у адміністративній справі № 2а/0552/20/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Центрально-Міського районного суду м.Макіївки Донецької області від 07 травня 2012 р. по справі № 2а/0552/20/2012 - залишити без змін.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складення постанови у повному обсязі відкласти на строк - до 5 днів.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів після складення постанови в повному обсязі.