2а/0270/880/12 Про визнання дій протиправними та скасування розпоряджень Про надання дозволу на повторне виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки - 13.09.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_2 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_2 до Оратівської районної державної адміністрації Вінницької області, Голови Оратівської районної адміністрації Вінницької області про визнання дій протиправними та скасування розпоряджень, -

В лютому 2012 року ОСОБА_4, ОСОБА_2 звернулись в суд з позовом до Оратівської РДА про визнання протиправними та скасування розпорядження № 398 від 03.10.2011 року "Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 8 вересня 2008 року № 483" та № 399 від 03.10.2011 року "Про надання дозволу на повторне виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки".

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачі подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також на не повне з'ясування судом всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, просив скасувати постанову окружного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року та прийняти нову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Позивач - ОСОБА_2 та представник ОСОБА_4 - ОСОБА_3 в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Про причини своєї неявки суд не повідомив.

Представник Державного комітету України земельних ресурсів відділу Держкомзему у Оратівському районі Вінницької області в судове засідання не з'явився, однак надав суду заяву про розгляд справи без його участі.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, надавши правову оцінку наявним у справі доказам, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_4, ОСОБА_2 та необхідності залишення в силі постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року, враховуючи наступне.

Як слідує з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 09.04.2008 року розпорядженням № 206 Оратівської районної державної адміністрації жителям села Якимівка надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для надання у власність та виготовлення державних актів на право власності на землю для ведення особистих селянських господарств і земель запасу на території Якимівської сільської ради. В подальшому, розпорядженням Оратівської районної державної адміністрації Вінницької області від 08.09.2008 року № 483 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, громадянам села Якимівка передано у власність земельні ділянки певної площі кожному та надано дозвіл Подільському державному підприємству геодезії, картографії та кадастру м. Вінниці на виготовлення державних актів на право власності на землю.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18.06.2009 року в адміністративній справі № 2-а-1860/09/0270 визнано протиправним розпорядження голови Оратівської районної державної адміністрації № 483 від 08.09.2008 р. "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам с. Якимівка для ведення особистих селянських господарств на території Якимівської сільської ради". Рішення набрало законної сили. Підставою для прийняття такого рішення, став той факт, що Оратівською районною державною адміністрацію Вінницької області передано у власність землі, які перебувають у користуванні інших громадян, що підтверджено державними актами на право постійного користування землями.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 05.10.2010 року залишено без змін рішеня Іллінецького районного суду Вінницької області від 29.07.2010 року, яким задоволено позов Оратівської райдержадміністрації до гр. ОСОБА_5 та визнано незаконним та скасовано державний акт на право постійного користування землею, виданий 02.02.2002 року.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 26.09.2011 року, частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_2, визнано недійсними та скасовано державні акти на земельні ділянки, видані на ім'я ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, на підставі розпорядження Оратівської РДА № 483 від 08.09.2008 року.

В подальшому, розпорядженням Оратівської РДА № 398 від 03 жовтня 2011 року внесено зміни до розпорядження голови райдержадміністрації від 08 вересня 2008 року №483, а саме пункт 1 викладено в іншій редакції.

Розпорядженням Оратівської РДА № 399 від 03.10.2011 року надано дозвіл на повторне виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам згідно додатку.

Позивачі звернулися до суду з оскарженням даних розпоряджень, посилалися на те, що дані розпорядження порушують їх права користування земельними ділянками, що на протязі тривалого часу ними використовувалися.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_4 та ОСОБА_2, тим самим, визнаючи правомірними розпорядження № 398 від 03.10.2011 року та № 399 від 03.10.2011 року виходив з того, що відповідач, приймаючи вказані рішення, діяв в межах повноважень та у спосіб, визначені законодавством і ці розпорядження ніяким чином не порушують права та інтереси позивача.

Надавши правову оцінку діям відповідача стосовно прийняття оскаржуваних рішень, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими та повноцінно вмотивованими судом в рішенні від 04.04.2012 року з огляду на наступне.

Статтею 22 Земельного кодексу України (чинного з 15.03.1991 року по 01.01.2002 року) передбачено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Чинним Земельним кодексом України (2768-14) визначено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; б) свідоцтвом про право на спадщину. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою (ч.1-3 ст.126).

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, доказів законного права користування спірними земельними ділянками, тим паче виділення їх в натурі позивачами надано не було. З огляду на викладене, підстави стверджувати, що оскаржуваними розпорядженням порушені права користування земельними ділянками - відсутні.

Відповідно до ч.4 ст. 47 Закону України "Про землеустрій" визначено, що порядок розробки проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 10 "Порядку розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення" затвердженого Постановою КМУ № 1094 від 25 серпня 2004 року (1094-2004-п) визначено, що після одержання позитивного висновку державної експертизи проект землеустрою розглядається та затверджується сільською, селищною, міською радою, обласною, районною, Київською або Севастопольською міською держадміністрацією чи в установленому порядку подається іншим органам, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок.

Таким чином, Оратівською РДА лише затверджено проект землеустрою, проте ніяким чином не вирішувалось питання щодо визначення меж та розташування земельних ділянок, що підлягають розподілу.

Крім того, колегія суддів зазначає, що ст. 70 Закону України "Про землеустрій" передбачено можливість вирішення спорів, що виникають при здійсненні землеустрою в судовому порядку.

Щодо неможливості, на думку позивачів, внесення змін до Розпорядження № 483 від 08.09.2008 року, визнаного судовим рішенням протиправним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18.06.2009 року в справі № 2а-1860/09/0270, Розпорядження Оратівської РДА № 483 від 08.09.2008 року визнано лише протиправним, в зв'язку з недотриманням земельного законодавства щодо порядку вилучення земельних ділянок з постійного користування, проте не скасовано. В зв'язку з цим Розпорядженням Оратівської РДА № 398 від 03.10.2011 року внесено зміни до попереднього розпорядження, яким вирішено питання щодо вилучення земельних ділянок.

Доводи апелянтів, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та є не обґрунтованими, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги позивачів та залишення в силі постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року.

Згідно з ч. 2 ст. 159 КАС України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак, підстав для скасування такого рішення не вбачається.