Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ємельянової В.І.,

Заїки М.М., Рецебуринського Ю.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2014 року по справі № 1170/2а-4251/12

за позовом Олександрійського міськрайонного центру зайнятості в Кіровоградській області (далі - Цент зайнятості)

до ОСОБА_4

третя особа Олександрійська об'єднана державна податкова інспекція Кіровоградської

області про стягнення коштів,

У грудні 2012 року Центр зайнятості звернувся до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_4 незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 4803,32 грн. на підставі частини третьої статті 36 Закону України від 2 березня 2000 року № 1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1533-III (1533-14) ).

На обґрунтування позову Центр зайнятості послався на те, що відповідач на момент звернення до Центру зайнятості та під час отримання допомоги по безробіттю був зареєстрований як фізична особа-підприємець (далі - ФОП), проте приховав цю обставину, яка унеможливлювала отримання зазначеної допомоги.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 березня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Центру зайнятості незаконно отриману допомогу по безробіттю у розмірі 4803,32 грн.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_4 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 березня 2013 року залишити в силі.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 з 24 травня 2011 року та з 19 жовтня 2011 року перебувала на обліку в Центрі зайнятості як безробітна.

За періоди з 24 травня 2011 року по 7 червня 2011 року та з 19 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року відповідачем було отримано допомогу по безробіттю у сумі 4803,32 грн. (а.с.9-10).

Під час звірки даних з Єдиного державного реєстру Центром зайнятості виявлено, що відповідач з січня 2001 року перебуває на обліку як суб'єкт підприємницької діяльності, що підтверджується довідкою Олександрійської об'єднана державна податкова інспекція Кіровоградської області від 31 січня 2013 року № 469 (а.с.57). У зв'язку з чим ОСОБА_4 не мала право на встановлення статуту безробітної та на виплату допомоги.

Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності проведена 23 грудня 2011 року на підставі постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року (а.с.14, 48-49).

За інформацією державного реєстратора Виконавчого комітету Олександрійської міської ради звернень до органу реєстрації стосовно змін відомостей або прийняття власного рішення про припинення підприємницької діяльності від ФОП ОСОБА_4 не надходило. В грудні 2011 року на адресу відповідача реєстратором направлялося повідомлення щодо необхідності виконати рішення суду про припинення підприємницької діяльності та надання необхідних документів для реєстрації припинення такої діяльності (а.с.82). ОСОБА_4 цих документів не подала і продовжувала вважатись ФОП.

Задовольняючи позовні вимоги Центру зайнятості про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Підпунктом "б" пункту 3 статті 1 Закону № 803-XII визначено, що в Україні до зайнятого населення належать, зокрема, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.

За змістом статті 2 Закону № 803-XII безробітними визнаються працездатні громадяни, працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до роботи.

Статтею 47 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" встановлено, що дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ФОП є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ФОП.

Пунктом 8 частини першої статті 31 Закону № 1533-III передбачено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі, зокрема, призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 36 Закону № 1533-III сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Пунктом 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, в тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року № 307 (z0915-00) ( зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 року за № 915/5136 (z0915-00) ), передбачено, що якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується в судовому порядку.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що особа, зареєстрована як ФОП не може бути визнана безробітною і не має права на виплату допомоги по безробіттю.

Отже, висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог Центу зайнятості про стягнення з ОСОБА_4 незаконно отриманої допомоги по безробіттю ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, а тому у задоволенні касаційної скарги відповідача слід відмовити.

Аналогічна правова позиція зі спірного питання висловлена Верховним Судом України у постановах від 8 липня 2014 року № 21-79а14 та від 7 жовтня 2014 року № 21-408а14.

Суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій, а тому у відповідності до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2014 року - без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.