Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючої судді – Васильченко Н.В.,

суддів: Калашнікової О. В., Леонтович К.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2014 р. у справі за позовом ДП "Техком" ТОВ "Техком" до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, треті особи: Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація, ТОВ "Столичний медичний альянс" про скасування припису,-

В серпні 2013 року ДП "Техком" ТОВ "Техком" звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати: протиправними дії Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в місті Києві щодо проведення за планової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил на об’єкті будівництва за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Закревського, 29; визнати протиправними та скасувати припис від 05.08.2013 року і постанови від 14.08.2013 року № 343/13 та 344/13, винесені Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю в місті Києві.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2014 року постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишивши постанову суду першої інстанції в силі.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет їх всебічності та повноти дослідження і законності застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню із наступних підстав.

Судами встановлено, що на підставі запиту прокуратури Деснянського району м. Києва, Інспекцією було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил на об'єкті будівництва за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Закревського, 29, за результатами якої складено акт від 05.08.2013 року та протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 05.08.2013 року.

Згідно з висновками зазначеного акту перевірки, відповідачем було встановлено порушення ДП "Техком" ТОВ "Техком" вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності шляхом здійснення самовільної реконструкції приміщення за вказаною адресою, яке експлуатується ТОВ "Столичний медичний альянс" для розміщення аптеки.

На підставі висновків акту від 05.08.2013 року Інспекцією винесено припис від 05.08.2013 року, яким заборонено експлуатацію об'єкта будівництва за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Закревського, 29 з дати складання даного припису і до усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності у встановленому законом порядку та винесено постанови від 14.08.2013 року № 343/13 та № 344/13, згідно з якими на позивача було накладено два штрафи у розмірі по 103230,00 грн.

За заявою ДП "Техком" ТОВ "Техком" від 21.08.2013 року відповідачем зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Закревського, 29, а 24.09.2013 року - декларацію про готовність об'єкта до експлуатації.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що проводячи перевірку та виносячи за її результатами оскаржуваний припис та постанови Інспекція діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені законодавством.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вказав на те, що проводячи перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил на об'єкті будівництва за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Закревського, 29 відповідач діяв із порушенням приписів чинного законодавства у галузі містобудівної діяльності, зокрема положень ст.ст. 4, 6 Закону № 877-V та норм Порядку № 553 (553-2011-п) , що свідчить про неправомірність його дій та, відповідно, про незаконність рішень, винесених за результатами їх вчинення, а саме: припису від 05.08.2013 року та постанов від 14.08.2013 року № 343/13 та 344/13.

Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ст. 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", проектна документація на будівництво об'єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Затвердження проектної документації на будівництво об'єктів, що споруджуються із залученням бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії, здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", усі об'єкти будівництва поділяються на І, II, III, IV і V категорії складності.

Категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до державних будівельних норм та стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва.

Віднесення об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва.

Порядок віднесення об'єктів до IV і V категорій складності визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.2 ч.1 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник має право виконувати будівельні роботи після реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до І - III категорії складності.

Право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що належать до I - III категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт. Виконувати будівельні роботи, підключати об'єкт будівництва до інженерних мереж та споруд без реєстрації зазначеної декларації забороняється (ч. 1 ст. 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Відповідно до частин 1, 8 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що, документ, що підтверджує право на виконання будівельних робіт, затверджену проектну документацію та документ про прийняття реконструйованого нежитлового приміщення до перевірки позивачем надано не було.

Судом першої інстанції також встановлено, що проектну документацію розроблено та погоджено вже після прийняття оскаржуваних припису та постанов.

Також, після прийняття оскаржуваних припису та постанов, а саме 21.08.2013 позивачем подано та відповідачем зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт (а.с. 73-76) та 24.09.2013 позивачем подано, а відповідачем зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації (а.с. 84-89).

Суд першої інстанції, в своєму рішенні вірно вказав на те, що реконструкцію нежитолого приміщення проведено позивачем без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об'єкта до експлуатації, які подано позивачем після проведення перевірки та прийняття оскаржуваних припису та постанов, отже висновок відповідача про порушення позивачем вимог порушено ст. 34, 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" є обґрунтованим та знайшов підтвердження під час вирішення справи.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 10 Закону України "Про архітектурну діяльність", для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - орган державного архітектурно-будівельного контролю).

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 7 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється шляхом контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування (далі - вихідні дані), проектної документації.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт; забороняти за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію (ч.4 ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

У рішенні, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідач наділений повноваженнями здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль, а також видавати відповідні приписи та постанови.

Єдиним документом, який визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності є Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (далі - Порядок), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 р. № 553 (553-2011-п) .

В редакції Порядку від 23.05.2011 р. зазначалося, що Порядок визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів будівництва. Зауваження щодо категорій складеності були відсутні. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.2012 р. № 148 (148-2012-п) до Порядку були внесені зміни, а саме: у тексті Порядку слова "господарська діяльність, пов'язана із створенням об'єктів будівництва" та "господарська діяльність, пов'язана із створенням об'єктів архітектури у всіх відмінках замінити словами "господарська діяльність, пов'язана з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності" у відповідному відмінку.

Крім того, п.11 Порядку, яким визначені повноваження посадових осіб Інспекцій під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, розмежовані повноваження по проведенню перевірки стану дотримання суб'єктами містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, в тому числі під час застосування будівельної продукції (пп.5) та по контролю за додержанням суб'єктами господарювання ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності (пп.6).

Таким чином, суд першої інстанції, у своєму рішенні правильно вказав на те, що Порядок визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил незалежно від категорії складності об'єкта. При цьому, має обмеження у процедурі здійснення заходів, спрямованих на дотримання ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, тобто може застосовуватися лише до тих, які за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належать до IV і V категорії складності.

Відповідно до п.2 Порядку, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням, зокрема, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції.

Згідно п.5 Порядку, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.

Підставами для проведення позапланової перевірки, крім іншого, є вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Як зазначалося вище, перевірку позивача було проведено на підставі запиту та за участі представника Прокуратури Деснянського району м. Києва від 01.08.2013 р.

За результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених Порядком (п.16 Порядку).

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (п.17 Порядку).

Приписом від 05.08.2013 р. з метою усунення виявлених порушень заборонено експлуатацію зазначеного об'єкту з 05.08.2013 р. до усунення порушення у сфері містобудівної діяльності у встановленому законом порядку.

Протокол протягом трьох днів після його складення та всі матеріали перевірки подаються керівникові відповідної інспекції або його заступникові для винесення постанови про накладення штрафу, передбаченої законодавством України (п.20 Порядку).

Якщо суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід'ємною частиною такого акта (п.21 Порядку).

Постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший примірник постанови у триденний строк після її прийняття вручається під розписку суб'єкту містобудування (керівнику або уповноваженому представнику суб'єкта містобудування) або надсилається рекомендованим листом з повідомленням, про що робиться запис у справі. Два примірники залишаються в інспекції, яка наклала штраф (п.22 Порядку).

Судом першої інстанції також встановлено, що акт перевірки позивача від 05.08.2013 р. підписаний без зауважень, що фактично свідчить про те, що він не заперечує наявність з його боку виявлених порушень ч. 1 ст. 34, ч. 8 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Вчинення суб'єктами містобудування правопорушень у сфері містобудівної діяльності тягне за собою відповідальність, передбачену цим та іншими законами України.

Згідно абз. 4 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: експлуатація або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації: об'єктів III категорії складності - у розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат.

Статтею 3 зазначеного вище Закону визначено, що справи про правопорушення, передбачені цим Законом, розглядаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

Накладати штраф від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю мають право його та уповноважені ним посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

Процедуру накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, що передбачені Законом України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" (208/94-ВР) визначає Порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 р. № 244 (244-95-п) .

Відповідно до п.2,4 зазначеного Порядку справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності розглядаються Держархбудінспекцією та її територіальними органами.

Підставою для розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності є відповідний протокол, складений посадовою особою інспекції за результатами перевірки. Разом з протоколом складається припис.

Згідно п.6,7 Порядку, питання про накладення штрафу розглядається в 15-денний строк з дня одержання протоколу про правопорушення. У разі потреби справа може розглядатися за участю представників суб'єкта містобудування, експертів, інших причетних до неї осіб.

Рішення про накладення штрафу оформлюється постановою про накладення на суб'єкта містобудування штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, що є виконавчим документом і підлягає виконанню в установленому законом порядку. У постанові зазначається розмір штрафу.

Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи, свідчить про те, що відповідач, при прийнятті оскаржуваних приписів та постанов, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України (254к/96-ВР) та Законами України.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції правомірно встановив відсутність порушень з боку відповідача прав та охоронюваних законом інтересів позивача, оскаржувана постанова узгоджуються з вимогами чинного законодавства і прийнята відповідно до обставин, що склалися, в межах наданих йому повноважень.

Отже, в ухваленому по справі рішенні суду апеляційної інстанції не вірно встановлено дійсний характер спірних правовідносин, що виникли між сторонами та неправильно застосовано норми матеріального права до вирішення вказаних правовідносин, а тому висновок суду про правомірність позовних вимог є помилковим і підлягає скасуванню. Постанова суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому вона підлягає залишенню в силі.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 226, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2014 р. скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2013 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

З оригіналом згідно

Суддя Н.В. Васильченко