2а-7445/08/1370 Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в частині нарахування штрафних санкцій за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД - 13.09.2012 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2009 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Іскра» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова,третя особа - Державна податкової інспекція у м. Львові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВАТ «Іскра» 18.11.2008 року звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова,третя особа - Державна податкової інспекція у м. Львові в якому, уточнивши позовні вимоги, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова від 26 березня 2008 року №0000912321/0 та №0000172351/0, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 26 березня 2008 року №0000162351 видане Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова в частині нарахування штрафних санкцій за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 45 724,50 гривень та податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова від 12 листопада 2008 року №0002532321/3.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2009 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова від 26 березня 2008 року №0000912321/0 та №0000172351/0. Визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 26 березня 2008 року №0000162351 видане Державною податковою інспекцію у Галицькому районі м. Львова в частині нарахування штрафних санкцій за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 45 724,50 гривень. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова від 12 листопада 2008 року №0002532321/3.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Державна податкова інспекція у Сихівському районі м. Львова оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2009 року скасувати і прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити з підстав порушення норм процесуального права, зокрема несвоєчасного ознайомлення з повним текстом постанови та залучення другого співвідповідача з порушенням ст. 52 КАС України.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 26.03.2008 року №0000912321/0,яким визначено податкове зобов»язання по податку на прибуток в сумі 756388,5 грн. (в тому числі 508331 грн. - основний платіж та 248057,5 грн.- штрафна санкція) судом не враховано, що відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валового доходу платника податку на прибуток відносяться суми безповоротної фінансової допомоги, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишається нестягнутою після спливу строку позов давності (пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону № 334/94-ВР), до чого відноситься і сума заборгованості, на яку підприємство видавало векселі.

Оскільки, ТОВ «Авісан» ліквідовано, то сума заборгованості по векселях у розмірі 1495707,72 грн. підлягала включенню складу валових доходів позивача.

В порушення вимог п.п.4.1.6. п.4.1 ст.4, п. 1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підприємством не включено до складу валових доходів суму кредиторської заборгованості, по якій минув термін позовної давності в сумі 360336,07 грн. перед ТОВ «Айконт-груп», що уступило право цієї вимоги ТзОВ «Фарлутал». Станом на 18.10.2005 року рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 18.10.2005 року юридичну особу ТзОВ «Фарлутал» припинено з моменту вступу рішення в законну силу.

Враховуючи вищенаведене, апелянт вважає, що ВАТ «Іскра» безпідставно погашено дебіторську заборгованість перед ТзОВ «Фарлутал» (Д-т рах 36, к-т рах. 63) у 1-му кв. 2007 року, так як дане підприємство ліквідоване 18.10.2005 року, а основні засоби згідно картки рахунку 63 по контрагенту ТзОВ «Фарлутал» отримано 02.01.2007 року. Крім цього, відсутні товаро - транспортні накладні та будь - які інші документи, що засвідчували б факт отримання товару та факт здійснення перевезення.

Апелянт також вважає, що перевіркою обгрунтовано встановлено завищення суми амортизації в розмірі 107064 грн. на базу відпочинку у м. Розлуч, будівлі спального корпусу у м. Моршин, будівлі корпусів бази відпочинку м. Коростів, оскільки до перевірки не представлено договорів купівлі-продажу баз відпочинку у м.Розлуч та м.Коростів; будівлі корпусу у м.Моршин не введені в експлуатацію, так як знаходились на ремонті, модернізації та реконструкції, про що засвідчують акти виконаних робіт.

В результаті вищезазначених порушень занижено податок на прибуток за період з 01.10.2006 по 30.09.2007 року у розмірі 508 331 грн.,

Правомірним також апелянт вважає податкове повідомлення-рішення від 26.03.2008 року № 0000172351/0,яким визначено податкове зобов»язання по податку на прибуток в сумі 153490,65 грн., так як ВАТ «Іскра» здійснювало виплату доходу з джерелом його походження з України нерезиденту Вауеrіschе Нуро-Und Vеrеіnsbаnk АG Lоndоn Вrаnch, а саме - проценти за користування кредитними коштами на підставі договору позики від 19.07.2005 року; здійснило виплату доходу із джерелом його походження з України нерезиденту Польщі ТзОВ «Комплекс-Проджект», м.Сосновец, Польща. ВАТ «Іскра» не утримано податок при виплаті доходів, що виплачені на користь нерезидента ТзОВ «Комплекс-Проджект» в сумі 3030грн, чим порушено п.1З.1, п. 13.2 ст.13, п. 18.1 ст. 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

ВАТ «Іскра» за період з 01.10.2006 року по 30.09.2007 року здійснило виплату доходу із джерелом його походження з України нерезиденту Австрії «Bank Gutmann Aktiengesellshaft», пов"язаного з організацією Кредитного договору 071268/2017 від 01.12.2006 року і не утримало податок при виплаті доходів, що виплачені на користь нерезидента в сумі 5681,25грн.

Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 26.03.2008 року №0000162351- пеню в розмірі 119227,41 грн. апелянт також вважає обґрунтованим, позаяк, позивачем порушено вимоги ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» за порушення термінів поставки продукції, оскільки остання перебувала під митним контролем, тобто операція поставки не була завершена.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід з залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено планову виїзну документальну перевірку підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2007 року, за результатами, якої було складено акт від 12.03.2008 року №635/23/00214244 та прийняті оскаржувані податкового повідомлення-рішення та рішення про застосування фінансових санкцій.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про неправомірність оскаржуваних рішень податкового органу, так як вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам права.

Так, підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 26 березня 2008 року № 0000912321/0 було те, що ВАТ «Іскра» видало прості векселі з терміном оплати за пред'явленням на загальну суму 1495707 грн. 72 коп. в користь ТзОВ «Авісан».

Відповідачем зроблено висновок, що ліквідація ТзОВ «Авісан» є підставою зупинення позовної давності, так як відповідно до ст. 223 ЦК Української РСР та ст. 609 Цивільного кодексу України, п.3 ст. 205 Господарського кодексу, господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації юридичної особи (боржника або кредитора), а, отже, якщо підприємство кредитор ліквідовано без визнання правонаступництва, то господарське зобов'язання щодо погашення векселів, отримувачем яких він є, припиняється, а тому сума боргу включається до до валового доходу платника податку на прибуток як безповоротна фінансової допомоги ( пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно ст.78 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською Конвенцією від 7 червня 1930 року та ратифікованого в Україні згідно Закону від 06.07.1999 року № 826-ХІУ (826-14) (надалі - Уніфікований Закон), векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем.

Згідно ст.34 Уніфікованого Закону переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання.

Згідно ст.70 Уніфікованого Закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

З матеріалів справи видно, що строк платежу за векселями, виданими 04.10.2005 року ВАТ «Іскра» на користь ТзОВ «Авісан», настав 04.10.2006 року, отже термін позовної давності починається 05.10.2006 року і закінчується 05.10.2009 року, а відтак на момент перевірки термін позовної давності не сплив.

Крім того, відповідно до п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів» № 5 від 8 червня 2007 року (v0005700-07) , встановлені ст.70 Уніфікованого Закону строки для пред'явлення позовних вимог за векселем є присічними, вони не можуть бути змінені за угодою сторін і не підлягають зупиненню або відновленню. Суд застосовує ці строки незалежно від заяви сторони. Після їх закінчення припиняється дія матеріального права вимоги платежу від зобов'язаних за векселем осіб.

Отже, ВАТ «Іскра», як векселедавець простих векселів, в межах строку позовної давності, а саме до 05.10.2009 року відповідає перед векселедержателями за їх погашення у передбаченому законодавством порядку.

Встановлення і контроль векселедавцем усіх нових векселедержателів Уніфікованим Законом та діючим законодавством не тільки не передбачається, але є неможливим. Вищевказані векселі, могли бути передані шляхом індосаменту іншим особам, в результаті чого останні стали новими законними векселедержателями. Відповідно, законні векселедержателі можуть пред'явити позовні вимоги про погашення векселів до векселедавця в межах строку позовної давності.

Відповідно до п.4.1.6 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Згідно п. 1.22.1, вищевказаного Закону (334/94-ВР) , безповоротна фінансова допомога - це зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Відповідно до п. 1.25 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (334/94-ВР) , безнадійна заборгованість - це заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

З огляду на викладені обставини, суд першої інстанції прийшов до висновку, що заборгованість по векселях у розмірі 1495707 грн. 72 коп., не може бути визнаною безповоротною фінансовою допомогою, сумнівною та безнадійною до моменту закінчення строку позовної давності, а отже, підстав включення її до складу валових доходів до 05.10.2009 року немає, тому податкове повідомлення-рішення від 26 березня 2008 року № 0000912321/0 в частині нарахування податкового зобов'язання в сумі 560890 грн. (основний платіж 373 927,00 грн. та штрафні фінансові санкції в сумі 186 963 грн.) за порушення п.п.4.1.6. п.4.1. ст.4 і п.п. 12.1.5 п.12.1. ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обгрунтовано визнано протиправним та скасовано.

Крім того, не відповідає критеріям безповоротної фінансової допомоги, вказаними у п. 1.22.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (334/94-ВР) погашення в порядку уступки вимоги ВАТ «Іскра» заборгованості перед ТзОВ «Альстер» в сумі 360336,07 грн..

Відповідно до ч.1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 516 ЦК України, передбачено, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно ч.2 ст. 517 Цивільного кодексу, боржник має право не виконувати свого зобов'язання перед новим кредитором до надання доказів переходу до останнього прав у зобов'язанні.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що уступка права вимоги вищевказаної суми за договором куплі-продажі від ТзОВ «Айкон-Груп» до ПП «Укртехнологія» не відбулася, а ТзОВ «Фарлутал.

Вищевказане підтверджується матеріалами справи, зокрема, ВАТ«Іскра» отримало оригінал листа №2004/1041 від 04.10.2004 року про уступку права вимоги на користь ТзОВ «Фарлутал», з відповідними підтвердженням (доказом) - оригіналом договору про відступлення права вимоги № 04101 від 04.10.2004 року та оригіналом акту приймання-передачі № 04101 від 04.10.2004 року, укладеного між ТзОВ «Айкон-Груп» та ТзОВ «Фарлутал», який підтверджував факт уступки права вимоги на ТзОВ «Фарлутал». На підставі чого ВАТ «Іскра» провело відповідні коригування у бухгалтерському обліку та відобразило дане зобов'язання в сумі 360336 грн. 07 коп. перед ТзОВ «Фарлутал».

Листом № 2005/9-2 від 01.09.2005 року ТзОВ «Фарлутал» повідомило ВАТ «Іскра» про уступку права вимоги на користь ТзОВ «Альстер», надавши, оригінал акту приймання-передачі №04101 від 01.09.2005 року та оригінал договору № 05/10-21 від 01.09.2005 року про відступлення права вимоги, який підтверджував, що ТзОВ «Фарлутал» здійснило уступку права вимоги до ВАТ «Іскра» в сумі 360336 грн. 07 коп. на користь ТзОВ «Альстер».

Оскільки дану заборгованість перед ТзОВ «Альстер» в сумі 360336,07 грн., ВАТ «Іскра» погасило шляхом оплати грошовими коштами згідно платіжних доручень № 520 від 12.03.2007 року і № 540 від 14.03.2007 року, тобто товариство виконало своє зобов'язання перед належним кредитором і погасило кредиторську заборгованість грошовими коштами в сумі 360336,07 грн., то податкове повідомлення-рішення від 26 березня 2008р. № 0000912321/0 в частині нарахування податкового зобов'язання в сумі 135 126грн. (основний платіж 90 084 грн. та штрафні фінансові санкції в сумі 45 042 грн.) за порушення п.п.4.1.6. п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», також обгрунтовано визнано протиправним та скасовано.

Щодо дебіторської заборгованості ТзОВ «Фарлутал» перед ВАТ «Іскра» колегія суддів зазначає, що 10.10.2005 року відповідно до накладної № 341 від 10.10.2005 року ВАТ «Іскра» були отримані від ТзОВ «Фарлутал» основні засоби на загальну суму 84259,15 грн. Дана операція в результаті виправлення помилки була проведена в бухгалтерському обліку ВАТ «Іскра» лише 02.01.2007 року, тобто після ліквідації ТзОВ «Фарлутал» 18.10.2005 року.

Відповідно до ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Судом першої інстанції з»ясовано, що вищевказані основні засоби на загальну суму 84259,15 грн. були отримані та використовуються у господарській діяльності позивачем згідно накладної № 341 від 10.10.2005 року, то проведення по бухгалтерському обліку ВАТ «Іскра» 02.01.2007 року не свідчить про прихід нового товару, як це розуміє відповідач, а лише виправлення бухгалтерської помилки допущеної ще у 2005 року.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком, що дане зобов'язання в сумі 84259 грн. 14 коп. було погашене шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до листа про припинення зобов'язання зарахуванням №20/1974/1 від 11.10.2005 року, оскільки зобов'язання в сумі 84259 грн. 14 коп. погашене, воно не може бути включене до валового доходу як безповоротна фінансова допомога, а відтак податкове повідомлення-рішення від 26 березня 2008 року № 0000912321/0, в частині нарахування податкового зобов'язання в сумі 24576 грн. обрунтовано визнано протиправним та скасовано.

Щодо порушення позивачем п.8.1.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме завищення суми амортизаційних відрахувань в розмірі 107064 грн. в період з 01.10.2006 року по 30.09.2007 року на базу відпочинку в с.Розлуч, будівлі спального корпусу в м.Моршин, будівлі корпусів бази відпочинку с. Коростів на суму 107064 грн.

Відповідно до п.8.7.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (334/94-ВР) , виведення з експлуатації основних фондів будь-якої групи здійснюється на підставі наказу керівника платника податку або у разі їх примусового відчуження чи конфіскації згідно із законом, проведення будь-яких робіт, пов'язаних з поліпшенням основних фондів, без наявності вказаних вище документів не є свідченням про виведення таких основних фондів із експлуатації.

Відповідно до п.8.1.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування: витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів. Під терміном «невиробничі фонди» слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку.

Згідно п.1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (334/94-ВР) , господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Як видно з матеріалів справи будівлі спального корпусу в м.Моршин введені в експлуатацію, згідно актів про введення в експлуатацію № 4-141 та № 4-142, будівлі бази відпочинку в с.Коростів були придбані 30.12.2004 року відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 19.01.2005 року № 6259039 га введені в експлуатацію, згідно акту про введення в експлуатацію № 4-145. Право власності ВАТ «Іскра» на базу відпочинку в с.Розлуч підтверджує свідоцтво на право власності на нерухоме майно ЯЯЯ № 273388 від 16.01.2006 року.

Судом першої інстанції встановлено, що база відпочинку в с.Розлуч, будівлі спальних корпусів у м. Моршин, будівлі корпусів бази відпочинку в с.Коростів використовуються ВАТ «Іскра» у його господарській діяльності, а саме для надання платних послуг працівникам підприємства, а тому правомірно позивач проводив нарахування амортизаційних відрахувань на вищевказані основні засоби на суму 107064 грн. а відтак податкове повідомлення-рішення від 26 березня 2008 року № 0000912321/0, в частині нарахування податкового зобов'язання в сумі 35796 грн. (основний платіж 26766грн та штрафні фінансові санкції в сумі 9030грн.) за порушення п.8.1.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обгрунтовано скасовано.

Щодо господарських відносин позивача з нерезидентами та нарахування податковим органом за отримання доходу податкових зобов»язань.

Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно п. 1 ст. 4 Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно, ратифікованою згідно Закону України від 22.11.1995 року № 449/95-ВР (449/95-ВР) при застосуванні цієї Угоди термін «резидент однієї Договірної Держави» означає будь-яку особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місцезнаходження керівного органу або іншого аналогічного критерію.

Відповідно до Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів з джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001року №470 (470-2001-п) підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідчені копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним Договором, за формою згідно з додатком 1 або згідно із законодавством такої країни. Довідка, яка надається за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України та обов'язково містити таку інформацію: повну назву або прізвище нерезидента; підтвердження, що нерезидент є особою на яку поширюється дія положення міжнародного договору, тобто відповідно до законодавства відповідної країни підлягає оподаткуванню в цій країні на підставі постійного місцеперебування (місця проживання) або на іншій підставі; назву компетентного органу, прізвище та підпис уповноваженої особи компетентного органу, яка засвідчує підтвердження; дату видачі, Довідка дійсна в межах календарного року, в якому вона видана.

Як слідує з матеріалів справи між нерезидентом Вауеrіschе Нуро-Und Vеrеіnsbаnk АG Lоndоn Вrаnch, та ВАТ «Іскра» був укладений договір про надання середньострокової поновлювальної кредитної лінії від 19.07.2002 року, згідно якого позивач виплачував згаданому кредитору відсотки за користування кредитом .

Судом першої інстанції з»ясовано, що місцезнаходженням Вауеrіschе Нуро-Und Vеrеіnsbаnk АG Lоndоn Вrаnch є країна Великобританія, однак його керівний орган зареєстрований і знаходиться у Німеччині .

Вищевказане стверджується довідками від 12.06.2006 року та 01.02.2007 року виданих кредитору позивача Вауеrіschе Нуро-Und Vеrеіnsbаnk АG Lоndоn Вrаnch компетентним органом Німеччини Finanzamt Muenchen Fuer Koerpershaften, в яких, зазначається повна інформація, як про нерезидента Вауеrіschе Нуро-Und Vеrеіnsbаnk АG Lоndоn Вrаnch, так і про його керівний орган, який зареєстрований за адресою: АМ Tucherpark 14, 80538 Muenchen.

Таким чином, вищезгадані довідки видані нерезиденту Вауеrіschе Нуро-Und Vеrеіnsbаnk АG Lоndоn Вrаnch компетентним органом Німеччини Finanzamt Muenchen Fuer Koerpershaften та підтверджують, що нерезидент Вауеrіschе Нуро-Und Vеrеіnsbаnk АG Lоndоn Вrаnch підлягає оподаткуванню в країні Німеччині, на підставі місцезнаходження свого керівного органу, і відповідає вимогам порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 року №470 (470-2001-п) , що є підставою для звільнення від оподаткування процентів за кредит, які ВАТ «Іскра» сплачує на користь вказаного нерезидента.

Відтак, податкове повідомлення- рішення від 26 березня 2008 року № 0000912321/0, в частині нарахування податкового зобов'язання в сумі 127 356 грн. 90 коп. (основний платіж 42 452 грн. 30 коп. та штрафні фінансові санкції в сумі 84 904 грн. 60 коп.) вірно судом першої інстанції визнано протиправним та скасовано.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи ВАТ «Іскра» здійснило виплату доходу з джерелом його походження з України нерезиденту ТзОВ «Комплекс-Проджект» м.Сосновец, Польща на загальну суму 4000 дол. США за виконання послуг по нагляду за монтажем і введенням в експлуатацію печі відпалу.

Відповідачем також зроблено висновок, що ВАТ «Іскра» не утримано податок при виплаті доходів, що виплачені на користь нерезидента ТзОВ «Комплекс-Проджект» м. Солсновец, Польща, чим порушило п.п.13.1, 13.2. ст. 13, п. 18.1 ст. 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Проте, під визначення доходів отриманих нерезидентом, із джерелом їх походження з України, перелік яких вказується у п.13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», послуги по нагляду за монтажем і введенням в експлуатацію печі відпалу не підпадають.

Суд прийшов до висновку, що оскільки оплата проводилась за послуги по нагляду за монтажем і введенням в експлуатацію печі відпалу, а дані роботи не підпадають під визначення п.1З.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (334/94-ВР) , то доходи отримані нерезидентом ТзОВ «Комплекс-Проджект» не оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» (334/94-ВР) .

Такий висновок не суперечить вимогам вищевказаних норм, тому податкове повідомлення-рішення від 26 березня 2008 року № 0000912321/0, в частині нарахування податкового зобов'язання в сумі 9090 грн. (основний платіж 3030 грн. та штрафні фінансові санкції в сумі 6 060 грн.), також є неправомірним.

Також податковим органом зроблено висновок, що ВАТ «Іскра» не утримано податок в сумі 5681,25грн.при виплаті доходів що виплачені на користь нерезидента Австрії «Bank Gutmann Aktiengesellshaft», пов"язаного з організацією кредитного договору 071268/2017 від 01.12.2006 року, чим порушено п.п.13.1., 13.2, ст.13 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.1З.1 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під доходами, отриманими нерезидентом з джерелом походження з України слід розуміти «інші доходи від здійснення нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних,наданих) резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг з міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення».

Як видно з матеріалів справи, відповідно до п.6.1 кредитного договору №071268/2017 від 01.12.2006 року позичальник сплачує банку комісію за організацію фінансування, за заходи банку, пов'язані з укладенням цього договору.

Оскільки в розумінні ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» надання послуг по кредитуванню є одним з видів банківських послуг, комісія за організацію фінансування є виручкою банку за надані послуги і не являється доходом, отриманим нерезидентом із джерелом походження з України.

На території України заходи пов'язані з укладенням кредитних договорів з нерезидентами, відповідно до діючого законодавства, виконують самі позичальники - резиденти України, тому такі заходи нерезидент «Bank Gutmann Aktiengesellshaft », Австрія не міг проводити в Україні, а виконував по місцю укладення кредитного договору у місті Відень, тобто за межами території України.

З огляду на вищевикладене, податкове повідомлення-рішення від 26 березня 2008 року №0000172351/0 в частині нарахування податкового зобов'язання в сумі 17043 грн. 75 коп. (основний платіж 5681 грн. 25 коп. та штрафні фінансові санкції в сумі 11362 грн. 50 коп.) судом першої інстанції вірно визнано неправомірним.

Щодо рішення про нарахування пені від 26.03.2008 року №0000162351 в розмірі 119227,41 грн. за порушення позивачем термінів поставки продукції згідно вимог ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», колегія суддів вважає останнє таким, що не відповідає нормам права і його скасування судом першої інстанції є обгрунтоьваним.

Так, відповідно до ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Відповідно до ст.4 цього ж Закону, порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки в іноземній валюті перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Матеріалами справи стверджується, що позивачем укладено контракт № 1Е-02/05-07 від 14.05.2007 року з нерезидентом фірмою «Tes-lamp» s.r.o. Чехія, здійснено попередню оплату 16.05.2007 року в сумі 40000 дол. США. Граничний термін надходження товару по імпорту минув 14.08.2007 року. Кількість протермінованих днів - 3; також здійснено попередню оплату 20.06.2007 р. в сумі 55000 дол. США. Граничний термін надходження товару по імпорту минув 18.09.2007 року. Кількість протермінованих днів - 6; по даному контракту нараховано пеню на суму 6817 грн. 50 коп.

Згідно контракту № 38/9-01 від 04.12.2006 року, укладеного з нерезидентом фірмою «Marubeni Metals Corporation» Японія, граничний термін надходження товару по дебіторській заборгованості 28854,13 дол. США. минув 15.07.2007 років. Кількість протермінованих днів - 11; по даному контракту нараховано пеню на суму 4808 грн. 50 коп.

Згідно контракту № 6072-06087/060110 від 23.03.2006 року, укладеного з нерезидентом фірмою «МАN» Франція, граничний термін надходження товару по дебіторській заборгованості 5000 Євро минув 05.03.2007 року. Кількість протермінованих днів - 18; по даному контракту нараховано пеню на суму 1783 грн. 87 коп.

Згідно контракту № 7/06 від 06.04.2006 р., укладеного з нерезидентом фірмою "Schwarzmuller" Німеччина, граничний термін надходження товару по дебіторській заборгованості 1250 Євро минув 04.03.2007 р. Кількість протермінованих днів - 22; по даному контракту нараховано пеню на суму 548 грн. 40 коп.

Згідно контракту № 260669/3331 від 15.05.2006 року, укладеного з нерезидентом фірмою «Нінгбо Юншенг Iмп. Експ» Китай, граничний термін надходження товару по дебіторській заборгованості 64278,00 доларів США минув 26.12.2006 р. Кількість протермінованих днів - 22 граничний термін надходження товару по імпорту по дебіторській заборгованості 72245 дол. США минув 18.01.2007 р., кількість протермінованих днів - 12. По даному контракту нараховано пеню на суму 34558 грн.

Податковим органом зроблено висновок, що ВАТ «Іскра» порушено ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», тобто пропущені відповідні терміни поставки продукції по вищевказаних операціях виходячи з того, що датою імпорту, у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно з законодавством України підлягає митному оформленні, вважається дата завершення оформленню ВМД (типу ІМ-40 «Імпорт», ІМ-41 «.Реімпорт, ІМ-72 «.Магазин безмитної торгівлі», ІМ-75 «Відмова на користь держави». ІМ-76 «Знищення або руйнування»).

Проте такий висновок податкового органу підставно було не взято до уваги судом першої інстанції.

Так, відповідно до ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» Митного кодексу (92-15) , термін «ввезення в Україну та вивезення з України» означає фактичне переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів.

Вантажна митна декларація (ВМД). згідно з Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 року № 574 (574-97-п) , не є єдиним документом, виключно яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон України товарів, а є документом, який є заявою, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України та засвідчує надання суб'єкту ЗЕД права на розміщення товарів у визначений митний режим і підтверджує, а не встановлює права та обов'язки зазначені у ВМД осіб, щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших операцій.

Прийняття ВМД митницею для оформлення є процедурою попередньої перевірки відомостей, зазначених у ВМД. на відповідність до вимог, визначених у цьому Положенні, та наданих документів.

Підставою для переміщення вантажу через митний кордон України в режимі імпортує наявність товаросупровідного документа на вантаж. На цьому документі проставляється відтиск штампа «Під митним контролем» (імпорт), виписується провізна відомість в митницю повного митного оформлення, на ній проставляється штамп «Під митним контролем» (імпорт) і особиста номерна печатка інспектора митниці на кордоні, через яку вантаж переміщувався (лист Держмитслужби України від 07.12.95р. № 1 1/18-5435).

Наявність відтисків штампа «Під митним контролем» (імпорт) і особистої номерної печатки митниці повного митного оформлення на товаросупровідних документах і ВМД свідчить про випуск вантажу у вільне використання або переведення вантажу під інший митний режим, який дає право власнику вантажу використовувати його з метою, заявленою у ВМД.

Тобто перебування під митним контролем товарів не можливе без їх фактичного ввезення в Україну, і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, проставлення на якому відтиску штампа «Під митним контролем» (імпорт) з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

Зважаючи на викладене, поняття «перетин товаром митного кордону України» та «пропуск через митний кордон України» не є тотожними, але такими, які є взаємопов'язаними і обов'язковими для врахування при вирішенні питання визначення дати імпорту, оскільки пропуск через митний кордон означає дозвіл використовувати товари у визначеному митному режимі, в тому числі і в режимі імпорту.

Як вбачається з матеріалів справи усі факти перетину товаром митного кордону України до 12.06.2007 року підтверджуються проставленням Державною митною службою відтиску штампа «Під митним контролем» на товаросупровідних документах, в яких строки поставки продукції не пропущені та відповідним роз»ясненням податкового органу.

Відповідно до п.п. «д» п.4.4.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (2181-14) ,, не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано).

Щодо поставки товару по дебіторській заборгованості в сумі 72245 дол. США по контракту № 260669/3331 від 15.05.2006 року укладеного з нерезидентом фірмою «Нінгбо Юншенг Iмп. Експ» Китай, то даний товар взагалі не був поставлений відповідачу, проте відповідно до Додатку № 11/1 від 11.12.2006 року до контракту № 260669/3331 від 15.05.2006 року відбулось повернення оплати в межах граничного терміну надходження товару по імпорту, а саме 17.01.2007 року.

З огляду на викладені обставини, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що податковий орган проводячи перевірку за дату імпорту повинен брати дату відтиску штампа на товаросупровідних документах, а тому податкове повідомлення-рішення від 26 березня 2008 року № 0000162351 в частині нарахування штрафних санкцій за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 45724,50 грн. підставно визнано протиправним та скасовано.

Колегія суддів також вважає, що, оскільки проведення в бухгалтерському обліку ВАТ «Іскра» 02.01.2007 року операції за отримані основні засоби на суму 84 259,15 грн. в т.ч. ПДВ 14043,19 грн. відповідно до накладної № 341 від 10.10.2005 року ТзОВ «Фарлутал» не свідчить про прихід нового товару, як це розуміє відповідач, а лише виправлення бухгалтерської помилки допущеної у жовтні 2005 року, то податкове повідомлення-рішення від 12 листопада 2008 року №0002532321/3,яким визначено податкове зобов»язання по податку на прибуток в сумі 4915,1 грн. (в тому числі 3510,79 грн. основний платіж та 1404,32 грн. штрафна санкція) також правомірно скасовано.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

Апеляційну скаргу відділу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2009 року у справі №2а-7445/08 - без змін.