Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Ємельянова В.І., Швець В.В., провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області на постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 02.07.2014 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2014 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області, начальника Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області Колісніченка Олександра Миколайовича, начальника відділу з призначення пенсій в Ленінському районі Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Дубини Наталії Олегівни, головного спеціаліста відділу з призначення пенсій в Ленінському районі Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Федоренко Тетяни Іванівни, спеціаліста відділу з призначення пенсій в Ленінському районі Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Талди Марії Володимирівни, спеціаліста з призначення пенсій в Ленінському районі Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Романовської Тетяни Петрівни, третя особа - Територіальне управління Державної судової адміністрації в Кіровоградській області, про визнання дій протиправними,

У травні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області та посадових осіб цього Управління щодо ненарахування та невиплати йому за лютий-травень 2014 року як судді у відставці щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 80 % заробітної плати працюючого судді на посаді голови Кіровського районного суду м. Кіровограда, яке становить 23142 грн., відповідно до довідок Територіального Управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області, визнати незаконними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області та посадових осіб цього Управління щодо нарахування та виплати за лютий-травень 2014 року щомісячного довічного грошового утримання на підставі розпорядження № 164289 від 05.08.2013р. в розмірі 4188,64 грн., зобов'язати відповідачів нарахувати йому щомісячне довічне грошове утримання за лютий-травень 2014 року в розмірі 80 % заробітної плати працюючого судді на посаді голови Кіровського районного суду м. Кіровограда, яке становить - 23142 грн., відповідно до довідок Територіального Управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області та виплатити різницю між нарахованою та фактично виплаченою сумою.

Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 02.07.2014 р., залишеною ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2014 р., позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідачів щодо ненарахування та невиплати за лютий-травень 2014 року позивачу щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 80 % заробітної плати працюючого судді на посаді голови Кіровського районного суду м. Кіровограда, яка відповідно до довідки Територіального Управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області становить - 23142 грн. Визнано протиправними дії відповідачів щодо нарахування та виплати позивачу за лютий-травень 2014 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у сумі 4 188,64 грн. на підставі розпорядження № 164289 від 05.08.2013 р., зобов'язано Управління пенсійного фонду України в м. Кіровограді нарахувати за лютий-травень 2014 року позивачу із розрахунку розміру заробітної плати працюючого судді на посаді голови Кіровського районного суду м. Кіровограда, що становить - 23 142 грн., щомісячне грошове довічне утримання судді у відставці в розмірі 80% та виплатити різницю між нарахованим та фактично виплаченим щомісячним довічним грошовим утриманням судді у відставці за лютий-травень 2014 року. В решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судами, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відхилення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до постанови Верховної Ради України від 23.12.2005 р. (3288-15) № 2296-ІV та наказу виконуючого обов'язки начальника Територіального управління Державної судової адміністрації від 14.01.2005 р. № 7-К позивач звільнений з посади судді Кіровського районного суду м. Кіровограда у відставку, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Кіровограді та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

Вирішуючи спір та задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з того, що розмір довічного утримання, який призначено та виплачується судді у відставці розраховується із розміру грошового утримання працюючого судді, тому у разі збільшення розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, повинен збільшуватися розмір довічного грошового утримання судді у відставці без обмеження максимального розміру грошового довічного утримання судді у відставці, визначеного ч. 5 ст. 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-VI (2453-17) ).

Забезпечення суддів та статус суддів у відставці визначено Законом № 2453-VІ (2453-17) . Так, відповідно до пункту 8 частини четвертої статті 47 зазначеного Закону незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України (254к/96-ВР) гарантій незалежності судді (частина шоста статті 47 цього Закону).

01.01.2012р. введено в дію статтю 129 Закону № 2453-VІ, якою по-новому врегульовано питання, пов'язані із суддівською винагородою, та запроваджено поетапне збільшення посадових окладів суддів.

Частиною першою статті 129 Закону № 2453-VІ визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Розділом Х Закону № 2453-VІ (2453-17) передбачено статус судді у відставці. Зокрема, передбачено, що судді, який вийшов у відставку, при досягненні пенсійного віку виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу" або, за його вибором, щомісячне довічне грошове утримання (частина перша статті 138 Закону № 2453-VІ).

Відповідно до частини третьої статті 138 Закону № 2453-VІ щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

З 01.10.2011 р. набрали чинності зміни до вищезазначеної статті, внесені Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (3668-17) (далі - Закон № 3668-VІ (3668-17) ), згідно з якими щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 р. - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.

Частиною п'ятою цієї ж статті визначено, що максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Проте, Конституційний Суд України Рішенням від 03.06.2013 р. № 3-рп/2013 (v003p710-13) частину третю та перше, друге, третє речення частини п'ятої статті 138 Закону № 2453-VI у редакції Закону № 3668-VI (3668-17) визнав такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними).

Тобто, з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного Рішення відновили дію частини третя та перше, друге, третє речення частини п'ятої статті 138 Закону № 2453-VI в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 3668-VI (3668-17) .

У зазначеному Рішенні Конституційний Суд України вказав на те, що Законом № 3668-VI (3668-17) змінено визначений Законом № 2453-VI (2453-17) порядок нарахування щомісячного довічного грошового утримання, внаслідок чого зменшено розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів. Залишивши незмінним зміст права на щомісячне довічне грошове утримання суддів, Закон № 3668-VI (3668-17) звузив обсяг цього права, встановивши обмежену базу для нарахування суддям щомісячного довічного грошового утримання і його максимальний розмір, та скасував право суддів на одержання щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру, чим знизив і досягнутий рівень гарантій незалежності суддів, що не узгоджується з конституційним положенням про недопустимість звуження змісту чи обсягу гарантій незалежності суддів.

Ухвалюючи зазначене Рішення, Конституційний Суд України врахував попередні позиції стосовно гарантій незалежності суддів, викладені ним у рішеннях від 20.03.2002 р. № 5-рп/2002 (v005p710-02) , 01.12.2004 р. № 19-рп/2004 (v019p710-04) , 11.10.2005 р.№ 8-рп/2005 (v008p710-05) , 18.06.2007 р. № 4-рп/2007 (v004p710-07) , 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 (v010p710-08) .

Таким чином, з моменту ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 р. № 3-рп/2013 (v003p710-13) підлягає застосуванню частина третя статті 138 Закону № 2453-VI в редакції до змін, внесених Законом № 3668-VI (3668-17) : "Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання".

Аналогічний правовий висновок, висловлений в постановах Верховного Суду України від 17.03.2015 р. (справи 21-429а14, 21-371а14) та в постанові від 24.03.2015 р. (справа № 21-584а14).

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області відхилити, а постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 02.07.2014 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2014 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтями 235- 237 Кодексу адміністративного судочинства України.