2270/3509/12 Про визнання незаконним та скасування податкових повідомлень-рішень про порушення сплати податку на додану вартість - 12.09.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької про визнання незаконним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

У травні 2012 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (ФОП ОСОБА_2.) звернувся в суд з адміністративним позовом до Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби (Красилівська МДПІ) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 січня 2012 року №0000081700, №0000101700, №0000091700.

27 червня 2011 року Хмельницький окружний адміністративний суд прийняв постанову про задоволення адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В якості обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає про неповне з'ясування судом всіх обставин, що мають значення для вирішення справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити

Позивач та його представник про задоволення апеляційної скарги заперечили, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Старокостянтинівською ОДПІ проведено документальну виїзну планову перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2008 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складено акт від 30 грудня 2011 року №1427/17/НОМЕР_1.

За результатами проведеної перевірки податковим органом виявлено порушення позивачем пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03 квітня 1997 року, ОСОБА_2, не нараховано та не сплачено до бюджету податок на додану вартість за поставку товарів (послуг) в сумі 2556575 грн.; порушення пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 22 грудня 2000 року №2181-3 позивачем не подано декларації по податку на додану вартість за листопад-грудень 2009 року, січень-грудень 2010 року; порушення ч. 2 ст. 13, ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №13 -92 від 26 грудня 1992 року, в результаті чого позивач занизив чистий дохід за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року в розмірі 90742,18 грн., в результаті чого не нараховано та не перераховано до бюджету податок з доходів від здійснення підприємницької діяльності в розмірі 13611,33 грн.

Також встановлено порушення позивачем п. 1 ст. 3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23 березня 1996 року №98/96-ВР, а саме позивач не придбав торговий патент.

На підставі акта перевірки, 16 січня 2012 року Старокостянтинівською ОДПІ прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0000081700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 3197928,75 грн., в тому числі 2556575 грн., основного платежу і 641353 грн., штрафних (фінансових) санкцій (штрафів);

- №0000101700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності в сумі 13611,33 грн., в тому числі 13611,33 грн., основного платежу;

- №0000091700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 4152 грн., штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення п. 1 ст. 3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".

За результатами розгляду скарг позивача податковим органом винесено рішення, якими скарги залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін, що стало підставою для звернення позивача до Хмельницького окружного адміністративного суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення-рішення відповідача прийняті не обґрунтовано, без урахування усіх обставин що мають значення для прийняття рішення, а обґрунтування відповідача, наведене в акті перевірки, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» застосування суб'єктами малого підприємництва спрощеної системи оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності здійснюється в порядку, встановленому законодавством України.

Такий порядок визначає Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03 липня 1998 року №727/98 (727/98) (Указ).

Так, згідно із ст. 1 Указу (727/98) ця система запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.

Тобто, для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб, які відповідають зазначеним вимогам, оподаткування здійснюється зі сплатою єдиного податку, ставка якого встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 грн та більше 200 грн на місяць та за найманих працівників 50 відсотків за кожну особу від ставки єдиного податку, й в тому випадку, коли провадиться діяльність, яка не вказана у свідоцтві про сплату єдиного податку (ч. 2 ст. 2 Указу (727/98) ).

Згідно з абзацом 3 п. 2 Указу (727/98) у разі, коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

Сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності, а доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах (ч. 8 ст. 2 Указу (727/98) ).

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України (ч. 6 ст. 2 Указу (727/98) ).

Порядок переходу суб'єкта малого підприємництва на спрощену систему оподаткування врегульовано п.4 вказаного Указу (727/98) .

Згідно з абзацом 2 п.4 Указу (727/98) форма та порядок видачі свідоцтва про право сплати єдиного податку встановлюються ДПА України і є єдиними на всій території України. Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації.

В свою чергу, спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва не поширюється на:

- суб'єктів підприємницької діяльності, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу (в тому числі діяльність, пов'язану із влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (у тому числі державних) та розіграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі), здійснюють обмін іноземної валюти;

- суб'єктів підприємницької діяльності, які є виробниками підакцизних товарів, здійснюють господарську діяльність, пов'язану з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів, оптовим та роздрібним продажем підакцизних пально-мастильних матеріалів;

- суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють: видобуток та виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення; оптову, роздрібну торгівлю промисловими виробами з дорогоцінних металів, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (1775-14) .

Інших обмежень щодо видів підприємницької діяльності, під час здійснення яких може застосовуватися спрощена система оподаткування, чинне законодавство не містить. При цьому додаткові обмеження не можуть встановлюватися підзаконними нормативними актами, зокрема Порядком видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку. Також, вичерпний перелік умов, дотримання яких є необхідним для застосування спрощеної системи оподаткування, встановлені п.1 Указу (727/98) . Ці умови не обмежують суб'єкта малого підприємництва у виборі здійснюваних ним видів діяльності лише тими, що зазначені у свідоцтві про сплату єдиного податку чи в будь-якому іншому документі.

Отже, суб'єкт малого підприємництва має право займатися будь-якими видами підприємницької діяльності, за винятком тих, що не можуть здійснюватися з використанням спрощеної системи оподаткування в силу прямої законодавчої заборони. За таких обставин режим оподаткування єдиним податком поширюється на всі доходи суб'єкта малого підприємництва, що обрав спрощену систему оподаткування, незалежно від видів підприємницької діяльності, від яких ці доходи одержані.

Норми Указу поширюються на всі доходи суб'єкта спрощеної системи оподаткування, отримані ним як виручка від реалізації товарів, робіт, послуг у межах усіх видів здійснюваної ним підприємницької діяльності. При цьому, ставка, за якою сплачується єдиний податок таким суб'єктом малого підприємництва, визначається з урахуванням абзацу 3 п.2 Указу (727/98) .

Так, 29 лютого 2008 року між позивачем та ТОВ «ОСМП» укладено договір №0802/02-29 про приєднання до договору по реалізації препейд-продукції на підставі заяви позивача про приєднання до агентського договору по реалізації препейд-продукції.

Згідно ч.ч. 2, 4 вказаного договору про приєднання до договору по реалізації препейд-продукції позивач як агент зобов'язується за дорученням ТОВ «ОМСП» та від свого імені здійснювати реалізацію препейд-продукції за тарифним планом №5. Договір діє до 31 грудня 2010 року.

На кожен рік дії договору ТОВ «ОМСП» складався додаток №1 до Правил роботи об'єднаної системи моментальних платежів (Агентський договір по реалізації препейд-продукції), згідно якого в процентному відношенні визначався розмір винагороди агента у національній валюті в тому числі податок на додану вартість.

Крім того, між ТОВ «ОСМП» 07 серпня 2008 року за №0808/03П-07 було укладено договір про приєднання до агентського договору по прийому платежів на підставі заяви позивача про приєднання до агентського договору про прийом платежів від 29 липня 2008 року.

Згідно ч.ч. 2, 4 вказаного договору про приєднання до договору по прийому платежів позивач як агент зобов'язується від імені банку в межах глави 31 Господарського кодексу України (436-15) і постанови Національного банку України №53 від 05 березня 2008 року (z0265-08) діяти як комерційний агент банку, вказаного в цьому пункті, а саме на підставі агентського договору про прийом платежів №19/06/08 від 02 червня 2008 року, укладеного із закритим акціонерним товариством "Сведбанк Инвест".

Агент зобов'язується здійснювати інформаційну, технологічну взаємодію між платниками, ТОВ «ОМСП», банками, провайдерами по прийому платежів та зобов'язується від імені банку і на користь провайдерів здійснювати прийом платежів від платників за тарифним планом №5.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що винагорода, яку позивач отримував згідно вказаних договорів відображалась ним у книзі обліку доходів і витрат по формі №10, та у звітах платника єдиного податку, тому транзитні кошти, які перераховувались позивачем ТОВ «ОСМ»", не стали його власністю, вони згідно із змістом п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" не можуть вважатися його доходом, та відповідно ст. 3 цього ж Закону не є об'єктом оподаткування, тобто у разі якщо і допустити, що позивач перевищив допустиму суму отримання обсягу виручки від наданих ним послуг, відповідач не мав права оподатковувати кошти, які були надані позивачу для подальшого перерахування ТОВ «ОСМП», і які він перераховував ТОВ «ОСМП».

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставний висновок податкового органу щодо порушення позивачем п. 1 ст. 3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" щодо не придбання ним торгового патенту на термінал портативний UNS-TERM-S.01, оскільки даний термінал виготовлений 07 травня 2011 року, що виключає можливість використання його позивачем у перевіряєму періоді, а саме з 01.10.2008 року по 31.12.2010 року.

Відповідно до ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

Апеляційну скаргу Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 червня 2012 року, - залишити без змін.