Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

за участю секретаря судового засідання: Міщенко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 травня 2012 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2012 року

у справі № 2а-73/12/2070

за позовом Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про стягнення податкового боргу, -

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16 травня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2012 року, адміністративний позов Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Зміївському районі Харківської області ДПС; позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3; відповідач) задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ФОП ОСОБА_3 податковий борг у розмірі 2 556 058,87 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 16 травня 2012 року, ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2012 року та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, а постановлені у справі судові рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ДПІ у Зміївському районі Харківської області ДПС проведено виїзну планову перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 30 вересня 2009 року, за результатами якої складено акт № 126/17-025/2945918691 від 23 лютого 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000881701/0 від 05 березня 2010 року, яким відповідачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників у розмірі 1 363 995,75 грн. (454 665,25 грн. - основний платіж, 909 330,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції), податкове повідомлення-рішення № 0000861701/0 від 05 березня 2010 року, яким відповідачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 340 477,88 грн. (340 477,88 грн. - основний платіж, 0,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0000871701/0 від 05 березня 2010 року, яким відповідачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 854 294,55 грн. (568 509,70 грн. - основний платіж, 285 784,85 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Вказані акти індивідуальної дії оскаржено підприємцем у судовому порядку.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25 червня 2010 року у справі № 2-а-2750/10/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2010 року, адміністративний позов залишено без задоволення.

Відповідно до частин 3, 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Згідно з частиною 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції, чинній на час прийняття розглядуваних податкових повідомлень-рішень; далі - Закон № 2181-III (2181-14) ) при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

За правилами підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181-III у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону № 2181-III передбачено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно з підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181-III у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Подібне за правовим регулюванням положення закріплено і в пункті 59.1 статті 59 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час скерування на адресу відповідача податкової вимоги; далі - ПК України (2755-17) ), відповідно до якого у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

В матеріалах справи наявні докази формування та направлення контролюючим органом на адресу ФОП ОСОБА_3 податкової вимоги № 1/1 від 11 січня 2011 року на суму податкового боргу в розмірі 2 558 370,67 грн., яку останньому вручено 27 січня 2011 року.

Таким чином, враховуючи вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення з відповідача податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством, а також часткове погашення ним податкової заборгованості, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову та стягнення з підприємця податкового боргу в розмірі 2 556 058,87 грн.

Що стосується доводів ФОП ОСОБА_3 про пропуск позивачем строку звернення до суду, то слід зазначити, що право на стягнення податкового боргу виникає після вручення контролюючим органом податкової вимоги платнику податків.

Зокрема, за правилами пункту 59.3 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до пункту 95.2 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

В даній справі податкову вимогу № 1/1 від 11 січня 2011 року направлено підприємцю 25 січня 2011 року.

Саме після скерування на адресу платника податкової вимоги та з урахуванням строку, передбаченого пунктом 95.2 статті 95 ПК України, виникає право на звернення контролюючого органу із позовом про стягнення податкового боргу, тобто в спірному випадку після набрання чинності ПК України (2755-17) , пунктом 102.4 статті 102 якого передбачено, що податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 травня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 травня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .