Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Каралюса В.М.,

суддів: Савицької Н.В., Улицького В.З.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2010 року у справі за позовом Контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області до Новоселицької центральної районної лікарні про зобов'язання вчинити дії, -

В серпні 2009 року позивач Контрольно-ревізійне управління в Чернівецькій області звернувся до суду з адміністративним позовом до Новоселицької центральної районної лікарні, в якому просив прийняти рішення, яким стягнути з відповідача розмір збитків від недостачі лікарських засобів в сумі 49229,25 грн. відповідно до Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, недостачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постаново. Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 116.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2010 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, позивач Контрольно-ревізійне управління в Чернівецькій області подав апеляційну скаргу, в якій вважаючи, що постановаприйнята з порушенням норм матеріального права, просить таку скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на те, що відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про Державну контрольно-ревізійну службу в Україні» позивач є контролюючим органом та має право звертатися з позовом до суду у разі порушення інтересів держави. В даному випадку зазначені в позові дії відповідача призвели до порушення матеріальних інтересів держави, в тому, що останнім не забезпечено відшкодування збитків від недостачі лікарських засобів в сумі 9854,84 грн.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.1 п.2 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками МКРВ у Новоселицькому та Герцаївському районах було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Новоселицької центральної районної лікарні за квітень-грудень 2007р., 2008р. та січень 2009р., якою встановлено, що протягом липня-грудня 2008 року отримані з медичного складу згідно з рецептами-вимогами ампули наркотичного засобу «Омнопону» не оприбутковувался в повному обсязі, що призвело до нестачі в кількості 1420 ампул на суму 4120,00 грн. Також встановлено, що згідно з журналом обліку наркотичних засобів в хірургічному відділенні безпідставно списано протягом 2008 року для хворих дільничих лікарень та амбулаторій 1495 ампул наркотичного засобу «Омпонол» на суму 5725, 85 грн. За результатами ревізії обов'язкові вимоги з даного питання відповідачу не надсилались.

Вироком Герцаївського районного суду медична сестра хірургічного відділення ОСОБА_2 визнана винною в скоєні злочину, передбаченого ст.с.307 ч.1, 320 ч.2 КК України (2341-14) по факту розкрадання ліків з якою відповідачем був укладений договір про повну матеріальну відповідальність. 30.09.09р. ОСОБА_2 відшкодувала суму 9845,84 грн., дана сума відповідачем була перерахована до Державного бюджету України.

Відповідно до п.7 ст.10 Закону України «Про Державну контрольно-ревізійну службу в Україні», Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право: пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

В силу норми п. 10 статті 10 Закону України «Про Державну контрольно-ревізійну службу в Україні» Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право звертатись до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Оскільки згідно матеріалів справи, позивач не звертався до відповідача щодо виконання обов'язкових вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що, способом захисту порушеного права держави в контексті наведеного є звернення органу контрольно-ревізійної служби до суду в інтересах держави до особи, яка безпідставно отримала державні активи (кошти), зокрема до ОСОБА_2

Також суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що на практиці неможливо здійснити примусове виконання заявленої позовної вимоги, оскільки неможливо зобов'язати відповідача забезпечити відшкодувати на власний рахунок установи розміру збитків від недостачі лікарських засобів.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність заявлених вимог позивача, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

Апеляційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2010 року у справі № 2а-145/10 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.