Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. (головуючий); Єрьоміна А.В.; Кравцова О.В., розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грайф Флексіблс Україна" до Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, що переглядається за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Грайф Флексіблс Україна" на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2014 року,

У квітні 2014 року ТОВ "Грайф Флексіблс Україна" (Товариство) звернулося до суду з позовом до Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України (Митниця) про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови у митному оформленні.

Зазначали, що оскаржуваним рішенням Митниці визначено митну вартість ввезених позивачем товарів (поліпропіленові ремені, кругові плівки, нитки, вкладки для пакування) за шостим (резервним) методом, та відмовлено у прийнятті митної декларації у зв'язку з таким коригуванням.

Посилаючись на те, що надали митному органу усі необхідні документи, що підтверджують достовірність визначення митної вартості за ціною контракту, просили визнати протиправним та скасувати рішення Митниці від 2 грудня 2013 року № 101060000/2013/300804/2 та картку відмови у митному оформленні від 2 грудня 2013 року № 101060000/2013/00953.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі Товариство, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а позов задовольнити.

Заслухавши доповідача, перевіривши оскаржувані рішення судів та матеріали справи в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що відповідно до зовнішньоекономічного контракту з Greif Flexibles Romania S.R.L. (Румунія) на умовах поставки FCA Ro Negresti Oas у грудні 2013 року позивачем ввезено на митну територію України партії наступних товарів: поліпропіленові ремні, поліпропіленові кругові плівки, поліпропіленові нитки, поліпропіленові вкладки для пакування. Задекларована митна вартість, обчислена за ціною договору, склала, відповідно 12 263,68 євро, 11 166,54 євро, 4 760 євро та 1 922,20 євро.

У поданих документах декларант зазначив про пов'язаність з постачальником, який є засновником декларанта.

На підтвердження заявленої вартості, окрім митних декларацій, Товариство надало Митниці такі документи: зовнішньоекономічний контракт з додатковими угодами; міжнародну автомобільну накладну; довідку про вартість перевезення товару; інвойс; пакувальний лист; зовнішньоекономічний контракт, стороною якого є виробник товару (подання якого не вимагається); договір перевезення; інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного та фітосанітарного контролю товару та радіологічного контролю товару і транспортних засобів; сертифікат походження товару; сертифікат якості; копію митної декларації країни відправлення.

Також встановлено, що Митницею пропонувалось позивачу надати додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти виробника; висновки експертних організацій; калькуляцію ціни; довідкову інформацію про ціну аналогічних товарів в країні виробника.

Від подання додаткових документів декларант відмовився.

Митницею відмовлено у прийнятті декларації (картка відмови у митному оформленні від 2 грудня 2013 року № 101060000/2013/00953) та винесено рішення про коригування митної вартості від 2 грудня 2013 року № 101060000/2013/300804/2 за шостим (резервним) методом. Митна вартість визначена на рівні 18 857,6 євро, 12 239,04 євро, 4 895,20 євро та 2 197,12 євро відповідно.

Митниця обґрунтувала своє рішення тим, що у поданих декларантом документах містяться розбіжності, крім того, постачальник та покупець за контрактом є пов'язаними особами, а від подання додаткових документів на підтвердження контрактної вартості Товариство відмовилось.

Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з таким висновком, виходили з того, що у митного органу виник обґрунтований сумнів у достовірності контрактної вартості, а позивач такого сумніву додатковими документами не спростував.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу (МК) України від 13 березня 2012 року № 4496-VI митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною четвертою статті 53 МК України передбачено, що у разі, якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Оскільки зв'язок продавця та покупця товару у спірному випадку є беззаперечним, а ціна товару, визначена за відомостями контракту, є нижчою ніж ціна оформлень аналогічного товару, відповідач в межах своїх повноважень витребував додаткової документи на підтвердження заявленої вартості.

Відмова від подання таких документів є підставою для здійснення коригування митної вартості.

Так, пунктом другим частини шостої статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу.

Частиною першою статті 55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, зводяться до твердження про те, що сама по собі пов'язаність сторін контракту та наявність у Митниці інформації про нижчу вартість оформлень аналогічних товарів не можуть бути однозначною підставою для коригування митної вартості.

Погоджуючись з цим твердженням, колегія суддів зазначає, що наведені обставини є підставою для виникнення сумнівів у задекларованій вартості, а не підставами для коригування. Водночас, відмова від надання декларантом додаткових документів не дозволяє такий сумнів спростувати та наділяє митний орган правом самостійно визначити митну вартість.

Тому висновки судів про необґрунтованість позову є правильними та не спростовуються доводами касаційної скарги.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грайф Флексіблс Україна" залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.