Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. (головуючий); Єрьоміна А.В.; Кравцова О.В., розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "СПС" до Харківської митниці Міндоходів, Головного Управління Державної казначейської служби України у Харківській області про визнання недійсними та скасування рішень, що переглядається за касаційною скаргою Харківської митниці Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 липня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2014 року,

У квітні 2014 року ПП "СПС" (Підприємство) звернулося до суду з позовом до Харківської митниці Міндоходів (Митниця) та Головного Управління Державної казначейської служби України у Харківській області про визнання недійсними і скасування рішення та картки відмови у митному оформленні, стягнення коштів.

Зазначали, що оскаржуваними рішеннями Митниці визначено митну вартість ввезених позивачем товарів (подрібненого стручкового перцю роду Capsicum та висушеного листя петрушки) за другим та третім методом відповідно, та відмовлено у прийнятті митної декларації у зв'язку з таким коригуванням.

Посилаючись на те, що надали митному органу усі необхідні документи, що підтверджують достовірність визначення митної вартості за ціною контракту, просили, з урахуванням уточнення позовних вимог, визнати недійсними та скасувати рішення Митниці від 18 жовтня 2013 року № 807000003/2013/002062/2, від 31 жовтня 2013 року № 807000003/2013/002158/2, а також картки відмови у митному оформленні від 18 жовтня 2013 року № 807100001/2013/01112 та від 31 жовтня 2013 року № 807100001/2013/01119.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2014 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі Митниця, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши рішення судів та матеріали справи в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що у жовтні 2013 року позивачем ввезено на митну територію України дві партії товарів: висушеного листя петрушки та подрібненого стручкового перцю роду Capsicum.

Вказаний товар придбано за зовнішньоекономічними договорами з виробниками товарів - Herbs Trading Co. (Египет) та Qingdao Tai Foods Co., Ltd (Китай), відповідно.

Задекларована позивачем митна вартість, обчислена за ціною договору з додаванням вартості транспортних витрат та страхування, склала 10 183,26 та 41 752,06 доларів США відповідно.

На підтвердження заявленої вартості партії висушеного листя петрушки, окрім митної декларації, Підприємство надало Митниці такі документи: зовнішньоекономічний контракт з специфікаціями; коносамент, платіжні доручення про оплату товару; залізничну накладну внутрішнього сполучення; довідку про вартість перевезення; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений експертною організацією; калькуляцію ціни; інвойс; пакувальний лист; договір перевезення; довідку про декларування валютних цінностей; декларацію виробника, інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного, радіологічного та фітосанітарного контролю; фітосанітарний сертифікат країни походження товару; сертифікат походження товару; екологічну декларацію; комерційну пропозицію виробника; сертифікат якості; копію митної декларації країни відправлення.

Митницею запропоновано надати додаткові документи на підтвердження заявленої вартості: копію митної декларації країни відправлення з перекладом; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів.

Декларантом подано копію митної декларації країни відправлення, а від подання решти документів декларант відмовився.

Митницею відмовлено у прийнятті декларації (картка відмови від 18 жовтня 2013 року № 807100001/2013/01112) та винесено рішення про коригування митної вартості за третім методом (ціною подібних товарів) від 18 жовтня 2013 року № 807000003/2013/002062/2, визначивши її розмір на рівні 10 733,40 доларів США.

Підставою для коригування зазначена наявність у автоматизованій базі Митної служби інформації про вищу ціну митних оформлень аналогічного товару та неподання декларантом додаткових документів.

На підтвердження заявленої вартості партії подрібненого стручкового перцю роду Capsicum, окрім митної декларації, Підприємство надало Митниці такі документи: зовнішньоекономічний контракт з специфікаціями; коносамент, платіжні доручення про оплату товару; залізничну накладну внутрішнього сполучення; довідку про вартість перевезення; договір перевезення; довідку про декларування валютних цінностей; декларацію виробника, інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного, радіологічного та фітосанітарного контролю; сертифікат походження товару; екологічну декларацію; сертифікат якості; комерційну пропозицію; копію митної декларації країни відправлення.

Митницею запропоновано надати додаткові документи на підтвердження заявленої вартості: страховий поліс; виписку з бухгалтерської документації; копію митної декларації країни відправлення з перекладом; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів; каталоги або прейскуранти виробника; висновки експертних організацій. Від подання документів декларант відмовився.

Митницею відмовлено у прийнятті декларації (картка відмови від 31 жовтня 2013 року № 807100001/2013/01119) та винесено рішення про коригування митної вартості за другим методом (ціною ідентичних товарів) від 31 жовтня 2013 року № 807000003/2013/002158/2, яким визначено її розмір на рівні 44 575 доларів США.

Підставою для коригування зазначена наявність у автоматизованій базі Митної служби інформації про вищу ціну митних оформлень аналогічного товару та неподання декларантом додаткових документів.

Задовольнивши позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що сумнів митного органу у контрактній вартості товарів є необґрунтованим, а позивач подав достатні документи для підтвердження контрактної вартості.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу (МК) України від 13 березня 2012 року № 4496-VI митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до частини третьої статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною шостою статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами частини третьої цієї ж статті у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення пункту 2 частини п'ятої статті 54 Митного кодексу України, за змістом якої Митниця має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Підставою для сумніву у задекларованій вартості Митницею зазначена наявність у автоматизованій базі Митної служби інформації про вищу ціну митних оформлень аналогічних товарів.

Колегія суддів зазначає, що незначна різниця між відомостями митного органу та контрактною вартістю (6-7 відсотків) може спричинятись коливанням ринкової кон`юктури та сама по собі не є підставою для виникнення ґрунтовних сумнівів у заявленій декларантом вартості.

У запереченнях на позов та касаційній скарзі Митниця також посилається на невідповідність відомостей платіжних документів та змісту контракту (щодо партії листя петрушки) та відсутність відомостей про страхування товару (щодо партії перцю).

Викладені підстави для сумнівів у задекларованій вартості колегія суддів вбачає необґрунтованими.

Зокрема, повна оплата товару замість внесення лише передоплати об'єктивно не може свідчити про недостовірність митної вартості.

Крім того, судами встановлено, що у випадку ввезення партії перцю страхування не здійснювалось, що відповідає умовам поставки FOB, обраної сторонами зовнішньоекономічного договору.

Колегія суддів також звертає увагу на формальний підхід до змісту додатково витребуваних документів. Зокрема, щодо кожної з партій товару Митницею вимагалось подання авторського чи ліцензійного договору щодо оцінюваних товарів. Зважаючи на те, що ввезеним товаром є спеції, така вимога є необґрунтованою.

Частиною сьомою статті 54 МК України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

З викладеного вбачається, що висновки судів про скасування оскаржуваних рішень Митниці та карток відмови у митному оформленні є правильними та доводами касаційної скарги не спростовуються.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Харківської митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 липня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.