2а-16246/11/2070 Про скасування податкових повідомлень -рішень, якими визначені суми податкових зобов'язань за платежами податок на додану вартість та податок на доходи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності - 13.07.2015 Прийняття

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2012, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова від 07.10.2011 № 0003131702 та № 0003111702 в частині податкових зобов'язань по податку на додану вартість по правочинах з ТОВ "Тех-агромаркетинг" на суму 9869,00 грн. та штрафних фінансових санкцій на суму 2467,25 грн. та по правочинах з ТОВ "Промспецконсалтинг" на суму 14712,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 3678,00 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача, за результатами якої складено акт № 2656/1702/2470009770 від 15.09.2011.

За висновками акта перевірки позивачем порушено вимоги ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", ст. 5 закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (13-92) , що призвело до заниження сум податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 7027,57 грн.; п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.2.3. п.7.2, п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті на суму 36184,00 грн.; ст. 2 Указу Президента України від 28.06.1999 № 746/99 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства", (із змінами та доповненнями), за використання найманого працівника, що внесено у заяву про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, внаслідок чого донараховано єдиний податок у сумі 900,00 грн..

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0003131702 від 07.10.2011, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 45266,00 грн., в т.ч. 36184,00 грн. - за основним платежем та 9082,78 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0003111702 від 07.10.2011 по податку на доходи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності на загальну суму 7027,57 грн., в т.ч. - за основним платежем 7027,57 грн.

Позивачем оспорюється донарахування податкових зобов'язань в частині податку на додану вартість по правочинах з ТОВ "Тех-агромаркетинг" на суму 9869,00 грн. та штрафних фінансових санкцій на суму 2467,25 грн. та по правочинах з ТОВ "Промспецконсалтинг" на суму 14712,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 3678,00 грн.

Дані порушення, на думку відповідача, виникли через те, що угоди, укладені позивачем з його контрагентами, є нікчемними. Такі висновки податкового органу зроблені у зв'язку з тим, що у підприємства ТОВ "Промспецконсалтинг" та ТОВ "Тех - агромаркетинг" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, транспортні засоби, а також підприємства не знаходяться за юридичною адресою.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Частиною 2 зазначеного підпункту встановлено, що у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Нормами підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

При цьому, підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, обґрунтовував свої висновки тим, що між позивачем та його контрагентами було укладено договори купівлі - продажу № б/н від 01.09.2010, згідно якого продавець - ТОВ "Промспец консалтинг" зобов'язався передати у власність покупцю - ОСОБА_2 товар, а останній в свою чергу прийняти товар та оплатити його вартість Згідно з умовами договору № б/н від 02.08.2010 укладеного між позивачем та ТОВ "Тех - агро маркетинг", де перший покупець, останній продавець. Умовами договору передбачено продавцем надати товар покупцю, а останній в свою чергу прийняти та сплатити вартість наданої продукції, в кількості та асортименті, зазначеному в узгоджених Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Виконання договору в повному обсязі підтверджується наявними у позивача первинними документами, а саме, видатковими накладними: № 1279 від 03.11.2010 на загальну суму 18753,00 грн., в т.ч. ПДВ 3125,50 грн.; № 1109 від 12.08.2010 на загальну суму 43985,75 грн., в т.ч. ПДВ 7330,96 грн.; № 828 від 21.10.2010 на загальну суму 12176,35 грн., в т.ч. ПДВ 2029,39 грн.; № 441 від 01.10.2010 на загальну суму 13865,23 грн., в т.ч. ПДВ 2310,87 грн.; № 715 від 14.10.2010 на загальну суму 10156,64 грн., в т.ч. ПДВ 1692,77 грн.; № 1096 від 11.08.2010 на загальну суму 15230,02 грн., в т.ч. ПДВ 2538,34 грн.; № 1231 від 02.11.2010 на загальну суму 24934,44 грн., в т.ч. ПДВ 4155,74 грн.; № 26 від 01.09.2010 на загальну суму 8388,17 грн., в т.ч. ПДВ 1398,03 грн. Податковими накладними: № 26 від 01.09.2010 на загальну суму 8388,17 грн., в т.ч. ПДВ 1398,03 грн.; № 715 від 14.10.2010 на загальну суму 10156,64 грн., в т.ч. ПДВ 1692,77 грн.; № 441 від 01.10.2010 на загальну суму 13865,23 грн., в т.ч. ПДВ 2310,87 грн.; № 828 від 21.10.2010 на загальну суму 12176,35 грн., в т.ч. ПДВ 2029,39 грн.; № 1279 від 03.11.2010 на загальну суму 18753,00 грн., в т.ч. ПДВ 3125,50 грн.; № 1231 від 02.11.2010 на загальну суму 24934,44 грн., в т.ч. ПДВ 4155,74 грн.; № 1109 від 12.08.2010 на загальну суму 43985,75 грн., в т.ч. ПДВ 7330,96 грн.; № 1096 від 11.08.2010 на загальну суму 15230,02 грн., в т.ч. ПДВ 2538,34 грн. Банківськими документами - платіжними дорученнями № 62 від 29.09.2010, № 67 від 05.10.2010, № 73 від 11.10.2010, № 80 від 14.10.2010, № 90 від 20.10.2010, № 97 від 26.10.2010, № 110 від 04.11.2010, № 126 від 10.11.2010, № 135 від 17.11.2010, № 145 від 25.11.2010, № 154 від 01.12.2010, № 148 від 29.11.2010, № 16.08.2010, № 5 від 18.08.2010, № 33 від 09.09.2010, № 18 від 20.08.2010, № 37 від 17.09.2010, № 46 від 22.09.2010, № 52 від 27.9.2010 - згідно яких покупець свої зобов'язання за договорами купівлі - продажу від 01.09.2010 та від 02.08.2010 виконав в повному обсязі та сплатив за поставлений товар .

Придбаний ФОП ОСОБА_2 у ТОВ "Промспец консалтинг" та ТОВ "Тех - агромаркетинг" товар використаний у господарській діяльності позивача, що підтверджується належним чином оформленими довіреностями на отримання цінностей, картками рахунку, накладними .Факт перевезення підтверджується товарно - транспортними накладними.

На момент проведення позивачем господарських операцій з ТОВ "Промспецконсалтинг" та ТОВ "Тех - агромаркетинг" останні були включені до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, були зареєстровані за адресами, вказаними на виданих податкових накладних, були зареєстровані та стояли на обліку як платники податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" вiд 15.05.2003, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Законодавством України не передбачено обов'язок покупця перевіряти відповідність законодавству статутних та реєстраційних документів продавця, а також перевіряти наміри продавця щодо сплати ним податків.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач не може нести відповідальність як за несплату податків його контрагентом, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності щодо такої. При цьому судом встановлено, що на час видачі спірних податкових накладних контрагенти позивача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України були зареєстровані за адресою, яка ними зазначалась у податкових накладних, та були зареєстровані як платник податку на додану вартість. Факт відсутності контрагентів за місцем реєстрації було встановлено у березні - травні 2011 року, у той час як господарські операції між позивачем та ТОВ "Промспецконсалтинг" та ТОВ "Тех - агромаркетинг" здійсненні в серпні - жовтні 2010 року.

Крім того, за загальним правилом несплата податку на додану вартість продавцем сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит та відповідно бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.