Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

суддів Островича С.Е. Бившевої Л. І. Федорова М.О.

секретаря судового засідання Іванова К. Ю.,

представник позивача Ларіонов Р. О.

представник відповідача Українська Т. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року у справі за позовом Державного підприємства "Львівський державний авіаційно-ремонтний завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління Державної казначейської служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість, -

Державне підприємство "Львівський державний авіаційно-ремонтний завод" (далі - ДП "ЛДАРЗ") звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - СДПІ у м. Львові), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління Державної казначейської служби у Львівській області (далі - ГУ ДКС у Львівській області) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, стягнути заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2014 року позов ДП "ЛДАРЗ" задоволено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року апеляційну скаргу СДПІ у м. Львові залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2014 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій СДПІ у м. Львові подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ДП "ЛДАРЗ" у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у м. Львові проведено невиїзні документальні перевірки ДП "ЛДАРЗ" з питань достовірності визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за 2007 - 2008 роки, січень - травень 2009 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень - грудень 2008 року, січень - червень 2009 року. За результатами перевірок складено акти № 162/23-4/07684556 від 18 травня 2009 року та № 340/23-4/07684556 від 18 вересня 2009 року.

Також ДПІ у м. Львові проведено позапланову виїзну перевірку ДП "ЛДАРЗ" з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2009 року. За результатами перевірки складено акт № 151/23-4/07684556 від 27 квітня 2009 року.

На підставі актів перевірок ДПІ у м. Львові винесено податкові повідомлення-рішення: № 0000492301/2/17174 від 09 жовтня 2009 року (№ 0000492301/1/13149 від 05 серпня 2009 року, № 0000492301/0/8134 від 19 травня 2009 року);№ 0000982301/1/21045 від 07 грудня 2009 року (№ 0000982301/0/15794 від 18 вересня 2009 року), № 0000462301/3/22052 від 22 грудня 2009 року (№ 0000462301/2/17175 від 04 жовтня 2009 року, № 0000462301/1/12336 від 23 липня 2009 року, № 0000462301/0/7891 від 14 травня 2009 року).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ДП "ЛДАРЗ" та ТОВ "Тіком" укладено договір купівлі-продажу запасних частин та комплектуючих виробів до літаків № 8-АР від 17 вересня 2007 року та додаткову угоду до нього № 1 від 10 жовтня 2007 року. ТОВ "Тіком" відвантажило товар та виписало видаткові та податкові накладні на загальну суму 13019164, 01 грн., у т.ч. ПДВ 2169860, 70 грн. Суми ПДВ по податкових накладних ТОВ "Тіком" включило до податкових зобов'язань відповідного періоду, відображено у реєстрі виданих податкових накладних. ДП "ЛДАРЗ" на підставі отриманих податкових накладних сформувало податковий кредит у сумі 2169860, 70 грн. Сума оплати по податкових накладних 1961538, 34 грн. включена ДП "ЛДАРЗ" до сум бюджетного відшкодування у червні - грудні 2008 року та січні 2009 року.

Також протягом лютого - грудня 2007 року, січня - грудня 2008 року, січня - травня 2009 року ДП "ЛДАРЗ" отримало від постачальників ПП "Ренко-Плюс", ПП "Бі-Трейд", ТОВ "Омега-Люкс", ПП "СВ Трейдінг", ТОВ "Авіанормаль", ТОВ "ТК "Геніус", ТОВ "Влада Дон", МПП "Шаір В", ВАТ НТК "Електронприлад", ПП "Стимул", НВК "Квант", ТОВ КНІФ "Композит", ПП "Сігма Груп", ПП "Юрма Плюс", ТОВ "Галілея", ТОВ "Укренерго", ПП "Глобал Люкс", ПП "Пролог", ПП "Комфорт АВС", ПП "Ільвест Плюс", ТОВ "Західний авіаційний центр", ТОВ "Тіком" товар згідно договорів. На підставі отриманих податкових накладних ДП "ЛДАРЗ" сформувало податковий кредит на загальну суму 3000638, 09 грн. Сума оплати товару склала 2580380, 49 грн. та включена ДП "ЛДАРЗ" до сум бюджетного відшкодування у січні - грудні 2008 року та січні - червні 2009 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що висновки податкового органу про допущені ДП "ЛДАРЗ" порушення податкового законодавства ґрунтуються на тому, що отримана постачальниками товару та їх контрагентами по ланцюгах сума ПДВ у ціні товару була лише частково перерахована до державного бюджету. Сплачена до державного бюджету сума ПДВ була меншою, ніж сума, отримана в ціні товару.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону; протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою і подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у СДПІ у м. Львові при перевірці були відсутні зауваження щодо правильності оформлення накладних на отриманий товар, у т.ч. щодо наявності усіх необхідних реквізитів передбачених чинним законодавством, тому податкові накладні є первинними бухгалтерськими документами, що підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у визначених законом випадках.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що суми податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню ДП "ЛДАРЗ" з Державного бюджету України за січень - грудень 2008 року та січень - червень 2009 року, у розмірі 4541918, 84 грн. не відшкодовані.

Відповідно до п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 6.2. Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 200/86 від 21 травня 2001 року (z0489-01) , платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету.

Згідно п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку про те, що ДП "ЛДАРЗ" не порушено вимог податкового законодавства та правомірно віднесено суми до податкового кредиту та бюджетного відшкодування, а тому податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Львові є протиправними, а заборгованість Державного бюджету з відшкодування податку на додану вартість на користь ДП "ЛДАРЗ" підлягає стягненню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ДП "ЛДАРЗ".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.