Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2014

у справі № 2а-4122/10/1970

за позовом Приватного підприємства "Енергоконструкція"

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області

про скасування податкового повідомлення-рішення

Приватне підприємство "Енергоконструкція" (далі по тексту - позивач, ПП "Енергоконструкція") звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області (далі по тексту - відповідач, Тернопільська ОДПІ ГУ Міндоходів у Тернопільській області) про скасування податкового повідомлення-рішення від 13.12.2010 № 0000161601/0.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.02.2011 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2014 постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.02.2011 скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що відповідачем було проведено документальну невиїзну перевірку правильності формування податкового кредиту ПП "Енергоконструкція" по господарських операціях з ПП "Фірма "Юкос" в період з 01.11.2009 по 31.01.2010 та з ТОВ "Втордеревпром" за період з 01.10.2009 по 31.10.2009, за результатами якої складено акт від 29.11.2010 № 12442/16-01.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.12.2010 № 0000161601, яким ПП "Енергоконструкція" донараховано податок на додану вартість на загальну суму 852954,00 грн. з них 568636,00 грн. - основний платіж та 284318,00 грн. - штрафні(фінансові) санкції.

Підставою для збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про фіктивність договорів купівлі-продажу товарів між ПП "Енергоконструкція" та ПП "Фірма" Юкос", та ТОВ "Втордеревпром", оскільки такі угоди були нікчемними і укладалися з метою отримання податкової вигоди шляхом ухилення від сплати податків.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на відсутність у ПП "Фірма" Юкос" власних офісних, виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів, а також на відсутність у ТОВ "Втордеревпром" основних фондів, трудових та виробничих ресурсів, транспортних засобів, складських приміщень, необхідних для здійснення основного виду діяльності.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції погодився із доводами відповідача та визнав правомірним оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі по тексту - Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із ст. 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі по тексту - Закон № 996-XIV (996-14) ) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що фактичне виконання договорів підтверджується належним чином оформленими актами приймання-передачі товару, видатковими накладними, платіжними документами щодо перерахування коштів, податковими накладними, виписаними на його адресу особами, які мали статус платника податку на додану вартість.

Отже, позивачем надані всі документи на підтвердження реальності укладених договорів з ПП "Фірма"Юкос" та ТОВ "Втордеревпром", а також документи на підтвердження використання товару у своїй господарській діяльності.

При цьому слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували б відсутність фактичного виконання господарських операцій за спірними договорами, узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаність з такими діями постачальників, у зв'язку з чим твердження податкового органу про нікчемність укладених позивачем з ПП "Фірма"Юкос" та ТОВ "Втордеревпром" правочинів є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .