Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Маринчак Н.Є., Рибченка А.О.,

представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, -

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Коропському районі Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.05.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011 у справі № 2а/2570/2285/11

за позовом Відділу освіти Коропської районної державної адміністрації

до Державної податкової інспекції у Коропському районі Чернігівської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги позивача визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - повідомлення від 12.04.2011 № 0000052320, яким до нього застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 98 088,40 грн. за неповне оприбуткування у касі готівки, - задоволені.

У касаційній скарзі, поданої до Вищого адміністративного суду України, орган податкової служби, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та у задоволенні позовних вимог відмовити.

Переглянувши матеріали справи і касаційну скаргу, заслухавши доповідь судді, Вищий адміністративний суд України зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що відповідні суми фінансових санкцій визначені позивачу на підставі акту від 24.03.2011 ревізії фінансово - господарської діяльності установ освіти, що обслуговує ЦБ при відділі освіти Коропської райдержадміністрації за період з 2008 року по 2010 рік.

В акті перевірки зазначено, що позивачем не оприбутковано у повній сумі готівкові кошти у розмірі 19 617,68 грн., що є порушенням п. 2.6 та п. 3.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (z0040-05) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320 (z0040-05) .

Суд першої інстанції, з думкою якого погодився апеляційний суд, на обґрунтування свого рішення послався на те, що вимоги Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" (436/95) , на підставі якого до позивача застосовано фінансові санкції, поширюються лише на суб'єктів підприємницької діяльності, а відтак застосування до позивача, який за організаційно - правовою формою є органом державної влади (інша бюджетна установа), є безпідставним.

Проте із таким висновком погодитися не можна.

З змісту преамбули Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (z0040-05) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320 (z0040-05) , вбачається, що даним Положенням визначається порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями).

Пункт 1.1. Глави 1 вказаного Положення визначає перелік осіб, на які вимоги цього Положення не поширюються.

Позивач, як бюджетна установа, не входить до цього переліку, а тому, зобов'язаний дотримуватися порядку ведення касових операцій у національній валюті України, зокрема вимог п. 2.6, за якими уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися у разі проведення готівкових розрахунків із застосування реєстраторів розрахункових операцій шляхом здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО.

За порушення норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до юридичних осіб всіх форм власності на підставі Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" (436/95) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема: відповідно до абз. третього ст. 1 Указу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

При цьому, ні Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (z0040-05) , ні Указ Президента України від 12.06.1995 № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" (436/95) не ставлять притягнення порушників до відповідальності у залежність від виду та організаційної форми підприємства, зокрема не звільніють від відповідальності підприємства, які є бюджетними установами, на чому наголосили суди.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанції неправильно застосували норми матеріального права, то вказані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий роззгляд до суду першої інстанції.

При цьому варто звернути увагу на те, що розв'язуючи спір, суд першої інстанції зазначив, що суть встановлених обставин за перевіркою та інкримінованих службовим особам відділу освіти Коропською районною державною адміністрацією за кримінальною справою зводиться до нездавання виручки за харчування учнів до каси відділу освіти, отримуваної від батьків учнів, відповідно таке привласнення коштів здійснювалося безпосередньо з отриманням коштів без наступного оприбуткоування у відділі освіти. У зв'язку з викладеним відділ освіти не мав змоги оприбутковувати таємно привласнені кошти.

Тобто, згадування судами про наявність кримінальної справи стосовно службових осіб, які таємно привласнили кошти, дає підстави для висновку про відсутність складової частини господарського правопорушення позивачем (наявність вини). Водночас зі змісту акту перевірки від 24.03.2011 вбачається встановлення перевіркою факту протиправної поведінки позивачем - неоприбуткування готівки (р. 4 акту перевірки "Ревізія касових операцій та розрахунків з підзвітними особами"), будь - яке згадування у акті перевірки про наявність кримінальної справи відсутнє, як відсутнє зазначення таких обставин і у позовній заяві.

Таким чином, під час нового розгляду справи суду першої інстанції насамперед необхідно встановити факт правопорушення з усіма його елементами як фактичної підстави юридичної відповідальності.

При новому розгляді справи суду також слід врахувати, що згідно з ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Зокрема, обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що згідно ст. 250 Господарського кодексу України застосування до нього штрафних санкцій за неоприбуткування, неповне оприбуткування котівки в касі після закінчення одного року з дня його вчинення є неправомірним.

Так, дійсно, штрафні (фінансово-правові санкції), встановлені законодавчими актами не з питань оподаткування, за своєю суттю є адміністративно-господарськими санкціями, які за визначенням ст. 250 Господарського кодексу України можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяці з дня виявлення порушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Застосування фінансових санкцій поза межами строків встановлених ст. 250 Господарського кодексу України є підставою для визнання протиправними такі санкції.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Коропському районі Чернігівської області задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.05.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011 у справі № 2а/2570/2285/11 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.