2а-743/10/1370 Про визнання неправомірною відмови у митному оформленні товару, скасування картки відмови у прийнятті митної декларації та рішення про визначення митної вартості - 06.09.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Техніка монтажу» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.10.2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Техніка монтажу» до Львівської митниці, третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державного казначейства України у Львівській області про визнання неправомірною відмови у митному оформленні товару, скасування картки відмови у прийнятті митної декларації та рішення про визначення митної вартості,-

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Техніка монтажу» звернулося в суд з адміністративним позовом до Львівської митниці в особі Відділу контролю митної вартості та номенклатури за участю прокурора Львівської області та третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державного казначейства України у Львівській області про визнання неправомірною відмову у митному оформленні товару згідно вантажної митної декларації №209000004/2009/022324 від 30.09.2009 року, скасування картки відмови у прийнятті митної декларації від 02.10.2009 року №209000004/9/001316 та рішення про визначення митної вартості №209000044/2009/008848/2 від 02.10.2009 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач покликається на те, що На підставі вказаного контракту на митну територію України ввозився товар, митне оформлення якого здійснювалось на підставі вантажних митних декларацій, в яких митна вартість зазначалась за ціною договору. Однак, відповідачем прийнято рішення про визначення митної вартості товарів №209000044/2009/008848/2, відповідно до якого встановлено невірне зазначення позивачем митної вартості товару в розмірі 18048,00 USD та визначено митну вартість товару в розмірі 25792,80 USD. Позивач вказує на те, що у рішенні про визначення митної вартості товарів, відповідачем зазначений невірний номер вантажної митної декларації.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.10.2010року в позові відмовлено з тих підстав, що невірним є твердження позивача про непослідовне застосування методів визначення митної вартості та про незаконність та протиправність дій митних органів щодо визначення митної вартості товару із застосуванням резервного методу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - ТОВ «Фірма «Техніка монтажу» подала апеляційну скаргу за якою просить скасувати постанову суду та винести нову про задоволення позовних вимог. При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням позовних вимог та одночасно зазначає, що відповідач без жодних обґрунтувань застосував резервний метод визначення митної вартості товару. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення. Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та Законами України. Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у розмірах, встановлених законом. Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначає Митний кодекс України (92-15) .

Стаття 259 Митного кодексу України встановлює, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом. (ч. 1,4 ст. 260 МК України).

Суд першої інстанції встановив, що 11.07.2009 року між компанією "Ningbo peacebird imp. exp. Co" LTD (продавець) та «Фірма «Техніка монтажу»»(покупець) укладено контракт №WF-9195 (далі контракт), відповідно доп.1.1 якого, продавець виробляє та продає, а покупець купує кріпильні елементи (товар) на умовах FOB Шанхай (Китай) (відповідно Inkoterms 2000), згідно обумовлених специфікацій, які є невідємною частиною даного контракту. Відповідно до п.1.2 контракту, назва, сума, вартість одиниці кожного товару, загальна сума товару і його вартість вказується в додатку/специфікації. Відповідно до п.2.1 контракту, вартість товару по даному контракту встановлюється в доларах США і включає до складу вартість товару, пакування, витрати по завантаженню товару до транспортного засобу покупця, виконанню всіх формальностей по передачі товару, зокрема отримання експортних ліцензій, митної реєстрації та інших дозволів, необхідних для продукування та експорту і перевозки товару до України. Вартість товару, обумовлена в п.2.3 контракту складає 300000 дол. США.

На підставі вказаного контракту та додатку №1 від 14.07.2009 року до контракту (інвойс WF-9195-1), на митну територію України позивачем ввозився товар «гвинти самонарізні з чорних металів з широким кроком різьби оцинковані», митне оформлення якого здійснювалось на підставі вантажних митних декларацій №209000004/9/022324, в яких митна вартість зазначалась за ціною договору в сумі 18048 дол. США.

У зв»язку з прийнятим рішенням Львівської митниці про визначення митної вартості товару№209000044/2009/008774/1 від 01.10.2009 року, 02.10.2009 року ними подано вантажну митну декларацію №209000004/9/022539.

02.10.2009 року відповідачем винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №209000004/9/001316 з підстав невірного заповнення граф 12,45,46,47 ВМД. Картку відмови отримав представник позивача 02.10.2009 року.

02.10.2009 року Львівською митницею прийнято рішення про визначення митної вартості товарів №209000044/2009/008848/2 по вантажній митній декларації №209000004/2009/022324, митну вартість товару визначено в розмірі 25792,80 дол. США.

Відповідно до вимог ст. 265 МК України, митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Пункт 2. Постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 № 339 (339-2008-п) "Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів" визначає, що контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного кодексу України шляхом: 1) проведення: перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. N 1766 (1766-2006-п) (Офіційний вісник України, 2006 р., N 51, ст. 3417) усного опитування посадових осіб підприємств і громадян, а також консультацій з декларантом з метою обміну інформацією, що стосується певної зовнішньоекономічної операції та впливає на вартість товарів; митного огляду товарів для визначення характеристик, які впливають на рівень їх митної вартості; 2) порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з: рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів; 3) застосування інших передбачених Митним кодексом України (92-15) та законами з питань митної справи форм контролю. Послідовність дій посадових осіб митного органу під час здійснення передбаченого цим пунктом контролю визначається Держмитслужбою.

На виконання вказаних положень, відповідачем опрацьовано такі документи: акт проведення митного огляду товарів, контракт №WF-9195 від 11.07.2009 року з додатком1,2; інвойс від 26.08.2009 року №WF-9195-1 на суму 16820,49 дол. США; CMR №14; коносамент №222144 від 27.08.2009 року; сертифікат походження від 26.08.2009 року №093430789; довідка про транспортні витрати від 30.09.2009 року; платіжне доручення №97 від 15.07.2009 року №122 від 11.09.2009 року (часткова оплата в розмірі 10000 дол. США). З вказаного переліку документів вбачається, що позивачем не подано належних доказів в підтвердження сплати коштів згідно інвойсу від 26.08.2009 року №WF-9195 -1. Платіжні доручення №97 від 15.07.2009 року №122 від 11.09.2009 року (часткова оплата в розмірі 10000 дол. США) не підтверджують сплату коштів згідно вказаного інвойсу.,що не відповідає вимогам ст. 264 МК України.

При цьому, митним органом встановлено заниження митної вартості імпортованого позивачем товару, а саме: заявлена митна вартість становила 0,84 дол. США за 1 кг, визначена ВКМВ 1,2 дол. США за 1 кг відповідно до цінової бази даних ДМСУ ПІК.

На виконання п.11 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження" (1766-2006-п) у деклараціях митної вартості відповідачем зроблена відмітка про необхідність подання додаткових документів в підтвердження митної вартості товарів та про необхідність подання таких документів був повідомлений позивач, що підтверджується відміткою представника. Позивачем на вимогу подано китайську експортну декларацію та комерційну пропозицію від виробника та представником позивача зроблено запис, що інших документів станом на 02.10.2009 року подати не можуть.

Суд першої інстанції вмотивовано зазначив, що позивачем на вимогу митного органу не були подані всі додаткові документи, що в порядку п.14 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 (1766-2006-п) є підставою для самостійного визначення митницею митної вартості товару.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із методів, визначених ст.260 МК України, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених ст. 273 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.266 МК України, митний орган проводить процедуру консультацій із декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товару відповідно до вимог ст.ст. 268 та 269 МК України. Позивачем не доведено факту ненадання консультацій митним органом.

В графі 8 декларації митної вартості вказано обґрунтування обрання нового методу визначення митної вартості із зазначенням причини незастосування попереднього методу, а саме: метод 1 неприйнятний для застосування, оскільки у митного органу є довідкова інформація про ціни на товар; метод 2 неприйнятний для застосування через відсутність у митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари; метод 3 неприйнятний для застосування через відсутність інформації про подібні товари; метод 4 неприйнятний для застосування через відсутність основи для віднімання вартості; метод 5 неприйнятний для застосування через відсутність основи для додавання вартості. Як вбачається з графи 9 декларації митної вартості, митна вартість товару визначалась відповідно до положень ст.ст. 266- 273 Митного кодексу України, Постанови КМ України №1766 від 20.12.2006 року (1766-2006-п) , постанови КМ України №339 від 09.04.2008 року (339-2008-п) , наказу ДМС України від 01.04.2009 року №291 (v0291342-09) , наказу ДМС України від 13.10.2006 року №885 (v0885342-06) , метод оцінки 6 ст.273 МК України

Відповідно до п.п. 3.5 п.3 Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України (92-15) , що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України (затверджені Наказом ДМСУ №74 від 31.01.2007 року (v0074342-07) ) у разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог ст.268 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і ст. 269 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Митного кодексу України (92-15) , митна вартість визначається митним органом на підставі наявних у нього відомостей згідно з законодавством, зокрема з використанням інформації біржових організацій про ціни на сировину й матеріали, які є складовими оцінюваного товару, та інформації про розрахунки співвідношення вартості сировини (матеріалів, комплектуючих) та готової продукції, надіслані митною службою.

Згідно з положеннями ст.273 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 - 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно з положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 272 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

Зважаючи на наведені обставини справи та положення чинного законодавства, суд першої інстанції обґрунтовано визначив, що безпідставними є твердження позивача про непослідовне застосування методів визначення митної вартості та про незаконність та протиправність дій митних органів щодо визначення митної вартості товару із застосуванням резервного методу.

При цьому суд першої інстанції підставно не прийняв до уваги покликання позивача на лист від контрагента про неможливість надання калькуляції собівартості з підстав конфіденційності, то такі не беруться судом до уваги з підстав невідповідності вимогам 70 КАС України (2747-15) та спростовуються положеннями п.3 контракту №WF-9195 від 11.07.2009 року, відповідно до якого на продавця покладено обовязок отримати всі необхідні документи для експорту товару з Китаю, транзитне перевезення через треті країни та імпорту товару до України.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції підставно відмовив у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідач надав суду достатні та беззаперечні докази в обгрунтування обставин, на яких ґрунтуються заперечення на позовні вимоги. З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на те, що Львівський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.