Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Рецебуринський Ю.Й., Ситников О.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 01.10.2009 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2010 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до голови Апеляційного суду м.Києва про визнання дій протиправними, -

У вересні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання дій протиправними та зобов'язання розглянути та вирішити по суті його звернення від 02.08.2007 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 27.09.2007 р. відмовлено у відкритті провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2008 р. скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 27.09.2007 р., а справу направлено до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 01.10.2009 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2010р., у задоволенні позову відмовлено.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постановлені судами рішення та прийняти нове про задоволення позову.

Заслухавши доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про звернення громадян" громадянам України надано право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних, особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Порядок розгляду таких звернень урегульовано статтями 14-16 цього Закону.

За змістом статті 19 цього Закону обов'язками органів державної влади, місцевого самоврядування та їх посадових осіб, керівників та посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), є об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Стаття 20 зазначеного Закону передбачає, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. На обгрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем не надано доказів направлення скарги від 02.08.2007 р. на адресу відповідача, а надана поштова квитанція не містить посилань на скаргу позивача, у ній не вказано відправника, відсутній опис вкладення, тому вона не підтверджує направлення відповідної скарги на адресу відповідача.

Поряд з тим, судами не враховано, що за правилами статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порушення вимог статті 159 КАС України щодо законності та обгрунтованості судового рішення, судами доказів отримання відповідачем звернення позивача не витребувано, а висновки про відсутність підстав для задоволення позовних вимог грунтуються на тому, що позивачем не надано належних доказів направлення такого звернення.

В той же час, за правилами статті 20 Закону України "Про звернення громадян" строк розгляду і вирішення звернення обраховується саме з часу його надходження до відповідного суб'єкта.

Відповідно до частини 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

В свою чергу підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд відповідно до частини 2 статті 227 КАС України є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 01.10.2009р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2010р. у даній справі скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України (2747-15) .