Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Борисенко І.В. суддів Кошіля В.В. Моторного О.А., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Івано-Франківської області Державної податкової служби на постанову та ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.12.2009 Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2013 у справі № 2а-1292/09/0970 за позовом Приватного підприємства "Ольва" до Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Івано-Франківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення -рішення,-

Приватне підприємство "Ольва" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Івано-Франківської області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0004461701/3 від 15.04.2009.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.12.2009, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2013, позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача повністю, оскільки вважає, що постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- відповідачем проведено документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 30.06.2008, за результатами якої складено акт від 28.10.2008 № 441/23/20535236;

- перевіркою встановлено порушення позивачем п.1.2, п.1.5 ст.1, пп.4.2.1, пп.4.2.6, пп.4.2.9 (е) п.4.2, пп.4.3.36 п.4.3 ст.4, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.12.1, п.12.3 ст. 12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", у зв'язку з порушенням правильності утримання податку з доходів фізичних осіб на суму 506 426,18 грн.;

- на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004461701/0 від 17.11.2008, яким позивачу донараховано суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1 519 278,54 грн.;

- за результатами адміністративного оскарження, відповідачем було прийнято податкове повідомлення рішення № 0004461701/3 від 15.04.2009, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1 519 278,54 грн.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій не погодилися з доводами відповідача щодо встановлених актом перевірки порушень позивачем приписів податкового законодавства, а тому дійшли висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та задоволення позову.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем, який діє на підставі Дозволу УДАІ УМВС України № 4/4687 від 05.12 2001 (реєстраційний номер 3480), укладено договори комісії № 525 від 07.07.2007, № 39 від 02.12.2007, № 246 від 12.06.2008, за умовами яких він зобов'язується за дорученням "Продавця" (фізичних осіб) здійснити в інтересах і за його рахунок послуги по оформленню договорів купівлі-продажу транспортних засобів у відповідності до кожного договору та отримати від "Продавця" винагороду за послуги по оформленню подальшого договору купівлі-продажу рухомого майна та зберігання транспортного засобу під час переоформлення. За змістом п.2.1.2 зазначених договорів "Продавець" самостійно сплачує податки в розмірах та у терміни, передбачені законодавством України.

Факт виконання позивачем обов'язків по вищезазначеним договорам комісії підтверджується укладенням між продавцями та покупцями договорів купівлі-продажу № 525, № 39, № 246, за змістом п.5.2 яких зазначено, що при укладенні даних договорів сплачено податок з доходів фізичних осіб у розмірі 15 грн., виходячи з актів технічного стану та оцінки транспортного засобу і номерного агрегату.

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечується сторонами по справі, що позивачем здійснювалась оцінка транспортних засобів для подальшої їх продаж на підставі сертифікату Фонду державного майна України № 4513/05 від 30.12.2005 (терміном до 30.12.2008).

Згідно п.1.15 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до пп.8.1.1 п.8.1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

За змістом п.12.3 ст. 12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що податковим агентом по операціях з об'єктами рухомого майна є юридичні особи, які здійснюють посередницьку функцію по угодах з рухомим майном або нотаріус, який посвідчує відповідний договір або дійсність підписів сторін угоди, надає послуги із здійснення зазначених у ст.12 названого Закону розрахунків.

Згідно ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

За змістом ч.3 ст. 1012 Цивільного кодексу України істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що матеріалами справи не підтверджено, що за змістом укладених договорів комісії позивач зобов'язується за дорученням комітента від свого імені вчинити один або кілька правочинів. При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що змістом вказаних договорів обумовлено саме здійснення позивачем послуг по оформленню договорів купівлі-продажу транспортних засобів.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, який визнав необґрунтованими доводи відповідача, що позивач у розумінні положень п.12.3 ст. 12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" є податковим агентом платника податку з доходів, отриманих останнім від продажу майна, та зобов'язаний сплачувати зазначений податок до бюджету, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, що доходи від продажу майна по кожному договору купівлі-продажу транспортного засобу "Продавець" отримував безпосередньо від "Покупця" транспортного засобу, та зобов'язаний був сплатити та сплачував суму податку з доходів фізичних осіб.

Таким чином, суд касаційної інстанції вважає правильним, не спростованим доводами касаційної скарги, висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Івано-Франківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.12.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2013 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .