Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. - головуючий,

Іваненко Я.Л.,

Пасічник С.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 липня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2011 року в справі за її позовом до відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції Луганської області, Луганської філії Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, третя особа Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, постанови про арешт майна та оголошення заборони відчуження, скасування рішення про проведення реєстрації обтяжень рухомого майна,

У липні 2011 року ОСОБА_4 звернулася в суд з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначала, що постановою старшого державним виконавця відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції Луганської області від 01 липня 2011 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання вимоги управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області про сплату боргу від 04 травня 2011 року № Ф-117 та одночасно накладено арешт на все майно, що належить боржнику й заборонено здійснювати відчуження цього майна у межах суми боргу.

Посилаючись на те, що норма закону на підставі якої винесено вимогу про сплату боргу та яка пред'явлена до виконання втратила чинність, у державного виконавця були відсутні повноваження для відкриття виконавчого провадження на підставі цього виконавчого документа, просила суд скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 01 липня 2011 року.

Також зазначала, що реєстратором незаконно внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна реєстраційний запис про арешт рухомого майна, що їй належить, оскільки обтяжувач не звертався до реєстратора із заявою про реєстрацію такого обтяження.

Просила скасувати рішення про проведення реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, оформленого у вигляді Витягу ТО № 388640.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29 липня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2011 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, позивач просила скасувати судові рішення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29 червня 2011 року на примусове виконання до відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції Луганської області надійшла вимога Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області від 04 травня 2011 року № Ф-117 про стягнення з ОСОБА_4 на користь управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області боргу у сумі 1 744,80 грн.

Постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції Луганської області від 01 липня 2011 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання вимоги управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області від 04 травня 2011 року № Ф-117 та направлено її копію боржнику для добровільного виконання.

Цією ж постановою накладено арешт на все майно, що належить боржнику та заборонено здійснювати відчуження цього майна у межах суми боргу.

01 липня 2011 року Луганською філією Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на підставі постанови старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції Луганської області від 01 липня 2011 року ВП № 27350994 до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено реєстраційний запис про арешт рухомого майна, що належить ОСОБА_4 та заборонено його відчужувати.

Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій виходили з того, що відкриваючи виконавче провадження з примусового виконання вимоги про стягнення боргу суб'єкт владних повноважень діяв з дотриманням вимог закону, оскільки на час відкриття виконавчого провадження зазначена вимога була виконавчим документом, примусове виконання якої відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) покладено на державну виконавчу службу. Постанова про відкриття виконавчого провадження, якою одночасно накладено арешт на майно боржника винесена у відповідності до вимог законодавства та є законною. Також на законних підставах зареєстровано обтяження рухомого майна, що належить позивачу (боржнику) й внесено відповідний запис до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики. У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Частиною п'ятою статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що вимога територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Статтею 17 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції на час виникнення спірних правовідносин, передбачені виконавчі документи за рішеннями, що підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою. Згідно з пунктом 8 частини другої цієї статі відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Таким чином, виходячи зі встановлених судами обставин справи та наведених вимог законодавства, висновок судів попередніх інстанцій про правомірність постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження на підставі вимоги про сплату боргу, є законним.

Згідно зі змістом частини 1 та 2 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Пунктом 3.6.3 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 (z0865-99) яка розроблена на виконання Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) передбачено, що за заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження. Одночасно з винесенням такої постанови державний виконавець може провести опис і арешт майна боржника в порядку, визначеному Законом.

Як вбачається з обставин справи, у заяві про прийняття до виконання вимоги про сплату боргу від 04 травня 2011 року № Ф-117 Управлінням Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області (стягувачем) також заявлено клопотання про накладення арешту на розрахункові рахунки та майно боржника.

За таких обставин, накладаючи арешт на майно позивача постановою про відкриття виконавчого провадження від 01 липня 2011 року, державний виконавець діяв на підставі та у межах наданих йому повноважень й оскаржувана постанова у цій частині є правомірною.

Посилання позивача на те, що постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження повинна бути під іншим номер ніж постанова про відкриття виконавчого провадження є необґрунтованим, оскільки зазначена постанова не виносилась окремим документом.

Судами попередніх інстанцій перевірялися й не знайшли свого підтвердження доводи позивача щодо порушення порядку внесення відомостей (запису) до Державного реєстру про обтяження рухомого майна боржника, внаслідок чого суди дійшли обґрунтованого висновку, що відповідачем встановлений законодавством був дотриманий.

Судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) , підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 липня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.