Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів Зайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Єрьоміна А.В., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Реєстраційної служби Городоцького районного управління юстиції Хмельницької області, третя особа ОСОБА_4 про зобов'язання вчинити дії, -

03 вересня 2014 року ОСОБА_5 пред'явив позов до Реєстраційної служби Городоцького районного управління юстиції Хмельницької області, третя особа ОСОБА_4 про скасування рішення відповідача від 30 травня 2014 року про вчинення запису у Державному реєстрі речових прав власності та інших речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію на ім'я ОСОБА_4 1/2 частини житлового будинку та господарських споруд, розташованих по АДРЕСА_1; скасування державної реєстрацію права власності та запису у Державному реєстрі речових прав власності та інших речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за ОСОБА_4 1/2 частини житлового будинку та господарських споруд, розташованих по АДРЕСА_1.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року, адміністративний позов задоволено частково.

Скасовано державну реєстрацію права власності та запис у Державному реєстрі речових прав власності та інших речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за ОСОБА_4 1/2 частини житлового будинку та господарських споруд, розташованих по АДРЕСА_1.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, скаржник оскаржила їх.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі.

Під час спільного проживання ними на ім'я позивача 16 листопада 1999 року було придбано на підставі договору купівлі - продажу житловий будинок житловою площею 38,3 кв.м. з господарськими спорудами, розташований по АДРЕСА_1.

Згідно технічного паспорту, складеного у січні 2000 року, загальна площа будинку становила 49,6 кв.м., житлова - 38,3 кв.м., підсобна - 11,3 кв.м., площа приміщень, які не включені в загальну - 14,0 кв.м., всього площа будинку по внутрішньому обміру становила 63,6 кв..

Рішенням Городоцького районного суду від 11 листопада 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 16 січня 2014 року, поділено спільно нажите нерухоме майно подружжя.

Виділено ОСОБА_4 у власність 1/2 частини житлового будинку з господарськими спорудами (погреб, літня кухня, хлів, гараж), що розташовані по АДРЕСА_1.

Виділено ОСОБА_5 у власність 1/2 частини житлового будинку з господарськими спорудами (погреб, літня кухня, хлів, гараж), що розташовані по АДРЕСА_1.

30 травня 2014 року на підставі заяви ОСОБА_6 державним реєстратором Реєстраційної служби Городоцького районного управління юстиції Хмельницької області прийнято рішення № 13436835 про державну реєстрацію права приватної спільної часткової власності на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1.

Як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності загальна площа вказаного житлового будинку складає 75,9 кв.м, житлова площа - 47,1 кв.м.

09 вересня 2014 року на підставі заяви ОСОБА_6 державним реєстратором Реєстраційної служби Городоцького районного управління юстиції Хмельницької області внесено зміни до запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 15657874 від 09 вересня 2014 року, загальну площу житлового будинку з 75,9 кв.м. змінено на 57,2 кв.м., житлову з 47,1 кв.м. змінено на 39,5 кв.м.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, зазначив, що відповідачем при прийнятті рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_4 права приватної власності на 1/2 спірного житлового будинку належним чином не досліджено документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності на таке нерухоме майно.

Оскільки резолютивна частина рішення Городоцького районного суду від 11 листопада 2013 року не містить вказівки на розмір житлової та загальної площі житлового будинку, державний реєстратор повинен був взяти до уваги відомості з договору купівлі-продажу нерухомості від 16 листопада 1999 року (як правовстановлюючого документу) та технічного паспорту, виданого у 2000 році на ім'я ОСОБА_5 КП "Городоцьке БТІ", з яких вбачається, що загальна площа будинку становила 49,6 кв.м., житлова - 38,3 кв.м., підсобна - 11,3 кв.м., площа приміщень, які не включені в загальну - 14,0 кв.м., всього площа будинку по внутрішньому обміру становила 63,6 кв..

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції прийшов до висновку про скасування державної реєстрації права власності та запису у Державному реєстрі речових прав власності та інших речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за ОСОБА_4 1/2 частини житлового будинку та господарських споруд, розташованих по АДРЕСА_1.

Суд апеляційної інстанції із цими висновками суду першої інстанції погодився та залишив постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанцій погоджується із огляду на наступне.

Порядок проведення державної реєстрації речових прав та їх обтяжень здійснюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV від 01 липня 2004 року (1952-15) (далі - Закон № 1952-IV (1952-15) ) та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (868-2013-п) (далі - Порядок).

Згідно частини 1 статті 15 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до пункту 15 Порядку під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); повноважень заявника; відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Статтею 19 Закону № 1952-IV та пунктами 36, 37 Порядку передбачено, що для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком. Зокрема, такими документами є: укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат; рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 42 Порядку передбачено, що для проведення державної реєстрації речових прав на об'єкт нерухомого майна в разі, коли в документах, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на такий об'єкт, відсутні відомості про його технічні характеристики, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна.

Відповідно до пункту 20 Порядку за результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації.

Здійснивши системний аналіз зазначених норм колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що відповідачем при прийнятті рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_4 права приватної власності на 1/2 спірного житлового будинку належним чином не досліджено документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності на таке нерухоме майно, так як із резолютивної частини рішення Городоцького районного суду від 11 листопада 2013 року неможливо визначити розмір житлової та загальної площі житлового будинку, в зв'язку із чим державний реєстратор повинен був взяти до уваги відомості з договору купівлі-продажу від 16 листопада 1999 року та технічного паспорту, складеного у 2000 році.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.