Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Єрьоміна А.В.(головуючий); Кравцова О.В., Цуркана М.І.,

секретар судового засідання Коцюрба В.М.,

за участю:

представника позивача Гриценка Д.В., представника відповідача Богач М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-інвест" до Дніпропетровської митниці Міндоходів, Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідачі) про визнання дій протиправними та скасування податкової вимоги, -

У липні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-інвест" (далі - позивач) звернулося в Дніпропетровський окружний адміністративний суд з позовом до Дніпропетровської митниці Міндоходів, Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправними дії Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби з надіслання Дніпропетровській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів подань від 29 травня 2013 року №№ 31, 32, 33 та 34 про здійснення заходів з погашення податкового боргу позивача на загальну суму 631998,30 грн., визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 13 червня 2013 року № 52.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що ним отримано податкову вимогу від 13 червня 2013 року № 52 про необхідність сплати податкового боргу на загальну суму 631998,03 грн., підставою для прийняття якої стало отримання Дніпропетровської об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від Дніпропетровської митниці подання від 29 травня 2013 року № 31, від 29 травня 2013 року № 32, від 29 травня 2013 року № 33 та від 29 травня 2013 року № 34 про здійснення заходів з погашення вищевказаного податкового боргу.

На думку позивача, зазначені дії відповідачів є протиправними, а тому він вимушений звернутися до суду з вказаним позовом.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2015 року апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-інвест" задоволена.

Постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2013 року скасована.

Прийнята нова постанова, якою адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби з надіслання Дніпропетровській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подань № 31, № 32, № 33, № 34 від 29 травня 2013 року про здійснення заходів з погашення податкового боргу позивача на загальну суму 631998,03 грн.

Визнано протиправною та скасовано податкову вимоги від 13 червня 2013 року № 52 на загальну суму податкового боргу 631998,03 грн.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Дніпропетровська митниця Державної фіскальної служби просить оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення сторін, перевіривши оскаржувані рішення судів та матеріали справи в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем були ввезені в Україну легкові автомобілі:

-Porsche Cayenne Turbo, рік випуску -2010, об'єм двигуна - 4806 куб.см., тип палива - бензин, VIN - WPIAC2A29BLA82429 (вантажна митна декларація № ХНО/2-10/001082 від 7 вересня 2010 року, сума ввізного мита 68326,85 грн.;

- Mercedes Benz 63 AMG, рік випуску - 2010, об'єм двигуна -6208 куб.см., тип палива - бензин,VIN -WDB2304701F166730 (вантажна митна декларація № 010/2011/000422 від 17 березня 2011 року, сума ввізного мита - 81456,63 грн.);

- Ford F-150 Raptor, рік випуску -2011, об'єм двигуна -6210 куб.см., тип палива - бензин, VIN-IFTEX1R64BF47890, (вантажна митна декларація № 11000001010/2011/001202 від 7 червня 2011 року, сума ввізного мита 17820,77 грн.);

- Lexus LX 570, рік випуску - 2011, об'єм двигуна -5663 куб.см., тип палива - бензин, VIN-JTJHY7AX3B4074523 (вантажна митна декларація № 11000010/002430 від 11 жовтня 2011 року, сума ввізного мита - 41591,58 грн).

Вищезазначені автомобілі були ввезені в Україну на протязі 2010-2011 років у якості внеску іноземного інвестора компанії Latimore Holdings Limited до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-інвест" із звільненням цих автомобілів від сплати ввізного мита на підставі частини 18 Закону України "Про режим іноземного інвестування" від 19 березня 1996 року № 93/96-ВР (93/96-ВР) (далі - Закон № 93/96-ВР (93/96-ВР) ).

Зазначені вище автомобілі були передані позивачем в оренду корпорації "АТБ" згідно договорів оренди від 1 квітня 2011 року № 408-2011-Т/и, від 1 липня 2011 року № 409-2011-Т/и, від 1 липня 2011 року № 568-2011-Т/и, від 12 жовтня 2011 року № 690-2011-Т/и.

20 травня 2013 року Дніпропетровською митницею отримано лист Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 8 травня 2013 року № 8121/09/22-3-31 "Про надання інформації", у якому зазначено, що податковим органом на підставі Указу Президента України від 24 грудня 2012 року № 726/2012 (726/2012) " Про затвердження тимчасового порядку проведення спільних організаційно практичних заходів митних та податкових органів" в ході здійснення позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-інвест" з питань наявності на балансі підприємства майнових інвестицій, які були ввезені в Україну протягом 2009-2012 років, встановлено факт передачі товариством з обмеженою відповідальністю "АТБ-інвест" рухомого майна у вигляді автомобілів, отриманих в якості іноземної інвестиції, в оренду.

Зазначена інформація була надана для прийняття заходів згідно з чинним законодавством.

30 травня 2013 року Дніпропетровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області отримала подання митниці (лист від 30 травня 2013 року № 17-10-2-2/4057) "Про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків" від 29 травня 2013 року №№ 31-34 на загальну суму податкового боргу 631998,03 грн.

На підставі звернення Дніпропетровської митниці Міндоходів з поданням "Про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків" від 29 травня 2013 року №№ 31-34, податковим органом було сформовано та направлено податкову вимогу від 13 червня 2013 року № 52.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідачів та вимога податкового органу є правомірними.

Вищий адміністративний суд України не погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 93/96-ВР (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання), звільняється від обкладення митом.

Згідно із частиною п'ятою цієї ж статті Закону, якщо протягом трьох років з часу зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства з іноземними інвестиціями майно, що було ввезене в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду зазначеного підприємства, відчужується, у тому числі у зв'язку з припиненням діяльності цього підприємства (крім вивезення іноземної інвестиції за кордон), підприємство з іноземними інвестиціями сплачує ввізне мито, яке обчислюється виходячи з митної вартості цього майна, перерахованої у валюту України за офіційним курсом валюти України, визначеним Національним банком України на день здійснення відчуження майна.

Разом з тим, на час ввезення позивачем транспортних засобів на митну територію України діяли положення Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" (1457-14) , який спрямований на захист конкуренції між суб'єктами підприємницької діяльності, створеними без залучення коштів або майна (майнових чи немайнових прав) іноземного походження, та суб'єктами підприємницької діяльності, створеними за участю іноземного капіталу, забезпечення державного захисту вітчизняного виробника та конституційних прав і свобод громадян України.

Офіційне тлумачення положень частини першої статті 5 цього Закону та частини першої статті 19 Закону України "Про інвестиційну діяльність" надав Конституційний Суд України (Рішення від 29 січня 2002 року № 1-рп/2002 (v001p710-02) ), який дійшов таких висновків.

З дня набуття чинності частиною першою статті 5 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" спеціальне законодавство та державні гарантії захисту іноземних інвестицій, які діяли на момент реєстрації інвестицій і підлягали застосуванню на вимогу іноземного інвестора на підставі гарантій від зміни законодавства, застосовуються у межах, передбачених статтею 3 цього Закону та статтею 19 Закону України "Про інвестиційну діяльність".

Положення частини першої статті 5 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" у взаємозв'язку з іншими положеннями цього Закону є підставою як для відмови у наданні, так і для припинення раніше наданих пільг у сфері валютного і митного регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) підприємствам з іноземними інвестиціями, їх дочірнім підприємствам, а також філіям, відділенням, іншим відокремленим підрозділам, включаючи постійні представництва нерезидентів, незалежно від часу внесення іноземних інвестицій та їх реєстрації.

Таким чином, Закон України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" (1457-14) , який прийнятий пізніше, ніж Закон України "Про режим іноземного інвестування" (93/96-ВР) , припинив пільги для підприємств з іноземними інвестиціями.

Згідно з положенням пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні" (2134-14) автомобіль, що був попередньо ввезений в Україну без сплати (повної або часткової) передбачених законодавством податків та зборів, на підставі пільг, наданих законодавством, може бути відчужений або переданий у володіння, або (та) у користування, або (та) у розпорядження тільки після сплати у повному обсязі всіх податків та зборів, передбачених законодавством України на день ввезення автомобіля на митну територію України.

Метою вказаного Закону є стимулювання виробництва автомобілів в Україні та недопущення випадків ухилення від оподаткування при їх ввезенні чи продажу. Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні" (2134-14) та Закон "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" (1457-14) взаємопов'язані щодо припинення податкових пільг для підприємств з іноземними інвестиціями, зокрема при ввезені в Україну автомобілів.

Згідно з положеннями статей 3, 11 Митного кодексу України безпосереднє здійснення митної справи, що, зокрема, включає митне регулювання, пов'язане із встановленням та справлянням податків і зборів, покладається на митні органи України.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що підприємства з іноземними інвестиціями не звільнені від обов'язку сплати податків і зборів при відчуженні автомобілів, які були попередньо ввезені в Україну без сплати передбачених законодавством податків та зборів, контроль за сплатою яких здійснюють митні органи.

Як зазначив Конституційний Суд України у Рішенні від 29 січня 2002 року № 1-рп/2002 (v001p710-02) , застосування до підприємств з іноземними інвестиціями національного режиму валютного регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) відповідає взятим Україною за зазначеними договорами міжнародним зобов'язанням.

Вимоги пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні" (2134-14) поширюються на підприємства з іноземними інвестиціями у разі передачі в найм майна, яке ввезене в Україну без сплати мита як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу підприємства, що обумовлює правомірність оспорюваного донарахування.

Проте, відповідно до п.54.3 статті 54 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ), контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Положеннями пунктів 56.17 та 56.18 статті 56 ПК України визначена процедура адміністративного оскарження рішень контролюючого органу, якою передбачено, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків. Крім того при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до п. 57.3 статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно із п.58.1 статті 58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Пунктами 59.1 та 59.3 статті 59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Підставою надіслання платнику податків податкової вимоги є наявність узгодженої суми грошового зобов'язання, яка не сплачується платником податків у визначені законодавством строки.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, Дніпропетровською митницею Міндоходів не направлялось позивачу податкове повідомлення форми "Р".

Суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що підстави для надсилання подання митницею до податкового органу відсутні.

Оскільки податковим органом податкову вимогу від 13 червня 2013 року № 52 сформовано не на підставі податкового повідомлення-рішення, сума податкового зобов'язання зазначені у вказаній вимозі не має статусу узгодженої.

З урахуванням викладеного, Вищий адміністративний суд України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що дії Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби з надіслання Дніпропетровській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подань № 31, № 32, № 33, № 34 від 29 травня 2013 року та дії Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області з надіслання позивачу податкової вимоги № 52 від 13 червня 2013 року є протиправними, податкова вимога № 52 від 13 червня 2013 року є протиправною та підлягає скасуванню.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про задоволення адміністративного позову.

Висновки касаційної скарги не спростовують висновку суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.