Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І.

при секретарі судового засідання Єгоровій І.В.

за участю представників сторін: від позивача - Козак Р.Я., Боровцов В.Д.

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державного підприємства "Аргентум"

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 р.

у справі № 2а-3554/11/1370 (№ 3383/12/9104)

за позовом Державного підприємства "Аргентум"

до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

У березні 2011 року Державне підприємство "Аргентум" (далі - позивач, ДП "Аргентум") звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області (далі - відповідач, ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області), в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.03.2011 р. № 0000192350 та № 0000202350.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2011 р. позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області від 11.03.2011 р. № 0000192350; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області від 11.03.2011 р. № 0000202350 в частині збільшення грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 7 258,25 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 1 814,56 грн.; в решті позовних вимог відмовлено; вирішено питання про судові витрати.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 р. постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2011 р. - скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову - відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 р. та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2011 р.

Відповідач в судове засідання не з'явився, заперечення на касаційну скаргу не надав.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.11.2004 р. між Державним Львівським дослідно-експериментальним заводом технологічного обладнання (далі - ДЛДЕЗТО) та ДП "Аргентум" укладено договір № 1/16-40 про спільну діяльність із змінами та доповненнями згідно додатку від 30.12.2004 р., відповідно до умов якого учасники договору зобов'язуються вести спільну діяльність без створення юридичної особи та простого товариства, з метою одержання та розподілу прибутку.

Вказаний договір 17.12.2004 р. взятий на податковий облік ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області та 27.01.2005 р. зареєстрований платником податку на додану вартість. ДП "Аргентум" є відповідальним за утримання та внесення податку на додану вартість до бюджету під час виконання договору.

В період з 24.01.2011 р. по 12.02.2011 р., на підставі направлень від 24.01.2011 р. № 33/230, від 07.02.2011 р. № 64/230, посадовими особами ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області, на підставі підпункту 78.1.11 статті 78 Податкового кодексу України була проведена позапланова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності Договору про спільну діяльність ДП "Аргентум" та ДЛДЕЗТО з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 30.09.2010 р., за результатами якої складено акт від 18.02.2011 р. № 29/230/355215021 та зроблено висновок про порушення позивачем, зокрема, вимог: - підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про оподаткуванню прибутку підприємств", в наслідок чого занижено податкове зобов'язання із податку на прибуток за період, що перевірявся, у сумі 136 192 грн.; - підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 13 756 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 11.03.2011 р. винесено податкові повідомлення-рішення: № 0000192350, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 171 202 грн., з яких 136 962 грн. - за основним платежем та 34 240 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000202350, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 17 195 грн., з яких 13 756 грн. - за основним платежем та 3 439 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність винесення спірного податкового повідомлення-рішення 11.03.2011 р. № 0000192350 та податкового повідомлення-рішення від 11.03.2011 р. № 0000202350 в частині збільшення грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 7 258,25 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 1 814,56 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції і відмовляючи у задоволенні позову в повному обсязі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновки податкового органу викладені в акті перевірки є обґрунтованими, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення не підлягають скасуванню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись з такими висновками судів, вважаючи їх передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Відповідно до статі 69 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Як слідує з матеріалів справи, підставою для проведення перевірки позивача стала постанова про призначення позапланової документальної перевірки старшого слідчого прокуратури Личаківського району м. Львова Малечко М.Р. від 20.08.2010 р. в рамках кримінальної справи № 182-0442.

Згідно підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема, у разі отримання постанови слідчого, винесеної ним відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у його провадженні.

Відповідно до пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону, та враховуючи, що матеріали справи не містять доказів прийняття та набрання законної сили відповідного рішення по кримінальній справі, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити про можливу передчасність прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень від 11.03.2011 р. № 0000192350 та № 0000202350

Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

В даному випадку судами попередніх інстанцій не з'ясовано на якій саме стадії знаходилась кримінальна справа в рамках якої було проведено позапланову виїзну перевірку позивача на момент прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, зокрема, шляхом направлення відповідного запиту слідчому, в провадженні якого перебуває вказана кримінальна справа.

Касаційна ж інстанція згідно з частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція на підставі статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, порушень норм процесуального права, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення спору по суті.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до вищевикладеного, касаційна скарга ДП "Аргентум" підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Державного підприємства "Аргентум" - задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2011 р. та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 р. у справі № 2а-3554/11/1370 (№ 3383/12/9104) - скасувати.

Справу № 2а-3554/11/1370 (№ 3383/12/9104) направити на новий судовий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.