Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Сороки М.О.,Смоковича М.І.,Чумаченко Т.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Великобританської компанії Vuldi (UK) Limited до Житомирської обласної ради, КП "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" про визнання протиправною відмови в наданні інформації, за касаційною скаргою Великобританської компанії Vuldi (UK) Limited на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2013 року, -

У грудні 2011 року Великобританська компанія Vuldi (UK) Limited звернулась до суду з вказаним позовом, у якому просила визнати протиправною відмову Житомирської обласної ради та КП "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації" у наданні інформації.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 березня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2012 року постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову в частині позовних вимог до КП "Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації". Визнано неправомірною відмову у наданні інформації та зобов'язано надати запитувану інформацію. Провадження у справі в частині позовних вимог до Житомирської обласної ради закрито в зв'язку з відмовою позивача від позову.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2013 року заяву Великобританської компанії Vuldi (UK) Limited про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету на користь Великобританської компанії Vuldi (UK) Limited судовий збір в сумі 31,63 грн.. В частині вимог про стягнення витрат на оплату послуг адвоката відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції від 20 березня 2013 року, Великобританська компанія Vuldi (UK) Limited звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить його змінити як таке, що ухвалено з порушенням норм процесуального права, та задовольнити заяву у повному обсязі.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у касаційній скарзі, правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 220 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами частини 1 та пункту 1 частини 3 статті 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на правову допомогу.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, як визначено у частині 1 статті 94 КАС України, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 168 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Оскільки при ухваленні постанови на користь позивача судом не було вирішено питання про повернення сплаченого при поданні позовної заяви судового збору, суд дійшов висновку про наявність підстав для його повернення на користь позивача.

Що стосується вимог про стягнення на користь позивача 5800 грн. витрат на оплату послуг адвоката, слід зазначити наступне.

Згідно з вимогами частини 1 та 3 статті 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Встановлено, що 12.12.2011 між Великобританською компанією Vuldi (UK) Limited та адвокатом ОСОБА_4 укладена угода про надання юридичних послуг.

Відповідно до вказаної угоди позивачем перераховано 5800 грн., що підтверджується актом приймання від 10.10.2012, квитанцією від 10.10.2012 № 259974 та квитанцією від 12.12.2011 № 259970.

Фактичні витрати робочого часу адвоката або іншого фахівця у галузі права на здійснення захисту інтересів позивача у суді, а саме витрати робочого часу є підставою для розрахунку компенсації витрат на правову допомогу в адміністративних справах відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006 (590-2006-п) .

Вказаною постановою визначено, що граничні розміри компенсації витрат на правову допомогу в адміністративних справах, якщо компенсація відповідно до закону сплачується за рахунок держави, не повинна перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.

Проте, позивачем не надано розрахунку витрат та вартості послуг за договором про надання юридичних послуг позивачем та його представником, та доказів фактичних витрат робочого часу адвоката або іншого фахівця у галузі права на здійснення захисту інтересів позивача у суді.

За таких обставин апеляційним судом відмовлено у цих вимогах, оскільки позивачем не доведено факту відповідності заявленої до стягнення суми законодавчо встановленому граничному розміру витрат на правову допомогу.

З таким висновком також погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України і доводи касаційної скарги його не спростовують.

Відповідно до вимог статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 225, 230, 231 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу Великобританської компанії Vuldi (UK) Limited залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2013 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.