2270/5935/12 Про визнання нечинними та скасування вимог Державної фінансової інспекції України - 23.06.2015 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.10.2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.01.2013 року у справі за позовом Ізяславської виправної колонії № 31 управління Державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області до Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області про визнання нечинними та скасування вимог,

У вересні 2012 року Ізяславська виправна колонія № 31 управління Державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області про визнання нечинними та скасування вимог, з урахуванням уточнених позовних вимог просила визнати нечинними та скасувати:

- пункт 3 вимоги № 3-33/1868 від 17.08.2012 року щодо призупинення нарахування підвищення посадових окладів за особливі умови праці, пов'язані з роботою із засудженими працівникам, які не пов'язані з даною роботою та дотримуватись вимог пунктів 2, 3, 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" (268-2006-п) (із змінами);

- пункт 4 вимоги № 3-33/1868 від 17.08.2012 року щодо проведення перерахунку та відповідних взаємозвірок сум внесків до Фонду та повернення зайво сплачених коштів у сумі 27215,52 грн.;

- пункт 6 вимоги № 3-33/1868 від 17.08.2012 року щодо проведення перерахунку зайво нарахованих витрат по придбанню паливо-мастильних матеріалів у сумі 3583,47 грн.;

- пункт 9 вимоги № 3-33/1868 від 17.08.2012 року щодо дотримання вимог пункту 1.9 Про затвердження Порядку складання фінансової звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів затвердженого наказом Державного Казначейства України від 25.05.2010 року № 164 (z0385-10) , пункту 1.11 Порядку складання фінансової звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів затвердженого наказом Державного Казначейства України від 05.01.2011 року № 2 (z0144-11) , статті 57 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 року № 2542-ІІІ та статей 56, 57 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 року № 2456-VI, при відновленні касових видатків загального фонду державного бюджету.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.10.2012 року адміністративний позов Ізяславської виправної колонії № 31 управління Державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області було задоволено.

Визнано нечинними та скасовано:

- пункт 9 вимоги № 3-33/1868 від 17.08.2012 року щодо дотримання вимог пункту 1.9 Про затвердження Порядку складання фінансової звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів затвердженого наказом Державного Казначейства України від 25.05.2010 року № 164 (z0385-10) , пункту 1.11 Порядку складання фінансової звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів затвердженого наказом Державного Казначейства України від 05.01.2011 року № 2 (z0144-11) , статті 57 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 року № 2542-ІІІ та статей 56, 57 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 року № 2456-VI, при відновлені касових видатків загального фонду державного бюджету.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.01.2013 року апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області було залишено без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.10.2012 року - без змін.

У касаційній скарзі Державна фінансова інспекція в Хмельницькій області, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.10.2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.01.2013 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Судами встановлено, що працівниками Шепетівської об'єднаної державної фінансової інспекції було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2010 року по 31.03.2012 року. За наслідками ревізії складено акт № 3-35/29 від 25.07.2012 року.

На підставі вказаного акту Ізяславській виправній колонії № 31 управління Державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області було направлено вимогу № 3-33/1868 від 17.08.2012 року.

Щодо пунктів 3, 4 вимоги № 3-33/1868 від 17.08.2012 року суд зазначає наступне.

З пункту 3 вказаної вимоги вбачається, що Ізяславською виправною колонією № 31 управління Державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області порушено пункти 2, 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 (268-2006-п) "Про упорядкування структури та умов праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" за період з 2010 року по 1 квартал 2012 року найманим працівникам та державним службовцям позивача нараховано та виплачено підвищені посадові оклади за особливі умови праці, пов'язані з роботою із засудженими (20%) відповідно до наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань від 03.10.2004 року № 190 (z1312-04) в сумі 66816,11 грн. Відповідно державним службовцям позивача за період з 01.01.2010 року по 01.04.2012 року зайво нараховано та виплачено надбавку за вислугу років в сумі 8079,60 грн., чим порушено пункти 4, 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 (268-2006-п) "Про упорядкування структури та умов праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів".

У зв'язку з вищезазначеним Державною фінансовою інспекцією в Україні направлено запит в Міністерство праці та соціального захисту населення з питання нарахування підвищення посадових окладів за особливі умови праці, пов'язані з роботою із засудженими. Відповідач вимагає призупинити нарахування підвищення посадових окладів за особливі умови праці, пов'язані з даною роботою та дотримуючись вимог пунктів 2, 3, 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" (268-2006-п) (із змінами).

З пункту 4 вимоги № 3-33/1868 від 17.08.2012 року вбачається, що позивачем зайво нараховані та перераховані внески до державних цільових фондів на загальну суму 27215,52 грн., чим порушено пункт 1 статті 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пункт 2 статті 17 Закону України "Про обов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", пункт 3 статті 1 Закону України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування", у зв'язку з чим позивача зобов'язано провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до Фонду та повернути зайво сплачені кошти в сумі 27215,52 грн.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України", до її персоналу належать особи рядового, начальницького складу, спеціалісти які не мають спеціальних звань та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України.

Таким чином, до працівників Державної кримінально-виконавчої служби України, зокрема спеціалістів, які не мають спеціальних звань, належать державні службовці, а також: службовці і робітники.

Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (1294-2007-п) встановлено, що умови оплати праці державних службовців та інших працівників бюджетної сфери визначаються відповідно до умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, установ, закладів та організацій відповідних галузей бюджетної сфери.

Враховуючи, що умови оплати праці, передбачені постановою КМ України від 14 липня 1993 року № 534 "Про поліпшення умов оплати праці працівників установ виконання покарань, слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби" (534-93-п) , а також: наказом Департаменту від 03.10.2004 року № 190, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.10.2004 року за № 1312/9911 (z1312-04) , поширюються на всіх вільнонайманих працівників Державної кримінально-виконавчої служби України, а конкретний розмір підвищення цим працівникам (у тому числі і державним службовцям) посадового окладу за особливі умови оплати праці, пов'язані з роботою із засудженими та особами, що тримаються у слідчих ізоляторах, установлюється наказом начальника виправної колонії, якому таке право надано цією постановою Кабінету Міністрів України, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку, що пункти 3, 4 вимоги № 3-33/1868 від 17.08.2012 року є неправомірними.

Щодо пункту 6 вимоги № 3-33/1868 від 17.08.2012 року суд зазначає наступне.

Пунктом 6 вказаної вимоги встановлено, що Ізяславською виправною колонією № 31 управління Державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області порушено пункт 5 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", від звітів про використання коштів виданих підзвіт, до яких додано фіктивні підтверджуючі документи, а саме: чеки про оплату паливо-мастильних матеріалів з АЗС інших районів, при тому, що транспорті засоби відповідно до шляхових листів не виїжджали за межі міста, за лютий, березень, травень, червень-серпень, грудень 2010 року нараховано витрат по придбанню ПММ в сумі 3583,47 грн. у зв'язку з чим позивача зобов'язано провести перерахунок зайво нарахованих витрат по придбанню ПММ.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій", розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Згідно із частиною 3 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого Наказом ДПА України № 614 від 01.12.2000 "Про затвердження нормативно-правових актів до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій" (z0105-01) , фіскальний касовий чек на товари (послуги) - це розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Форма N ФКЧ-1 касового чека наведена в додатку 1.

Судами встановлено, що фіскальні чеки, які підтверджують факти купівлі паливно-мастильних матеріалів, відповідають вимогам Наказу ДПА України № 614 від 01.12.2000 (z0105-01) "Про затвердження нормативно-правових актів до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій".

Фіскальні чеки про купівлю ПММ надавалися разом з авансовими звітами у відповідності до Наказу Державної податкової адміністрації України "Про затвердження форми Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, та Порядку його складання" № 996 від 23.12.2000 року (z0044-11) .

Отже, підстав для відмови включення згаданих авансових звітів до витрат у підприємства не було. Крім того, кожний фіскальний чек на купівлю паливо-мастильних матеріалів був підтверджений прибутковою накладною з підписом комірника, що доводило факт купівлі пального, в подальшому згадане пальне використовувалось на потреби автотранспортної дільниці установи та списувалось згідно наданих шляхових листів. Крім того, як зазначено в пункті 10 акту ревізії, "розбіжностей між фактичною наявністю пального в баках автомобілів та залишком пального згідно шляхових листів не встановлено", тому суди дійшли вірного висновку, що пункт 6 вимоги № 3-33/1868 від 17.08.2012 року є неправомірними.

Щодо пункту 9 вимоги № 3-33/1868 від 17.08.2012 року суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 9 зазначеної вимоги, ревізією встановлено, що з моменту втрати чинності постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.2002 року № 659 "Про затвердження переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямків використання" (659-2002-п) в порушення пункту 1.9 Порядку складання фінансової звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 25.05.2010 року № 164 (z0385-10) , пункту 1.11 Порядку складання фінансової звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів затвердженого наказом Державного казначейства України від 05.01.2011 року № 2 (z0144-11) , статті 57 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 року та статей 56, 57 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 року Ізяславською виправною колонією № 31 відшкодування засудженими вартості харчування, речового майна, комунально-побутових та інших наданих їм послуг не відносились на відновлення касових видатків загального фонду державного бюджету, а зараховувались до доходів спеціального фонду за лютий, березень 2012 року на загальну суму 33750,00 грн..

У зв'язку з чим відповідач вимагає дотримуватись вимог пункту 1.9 Порядку складання фінансової звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 25.05.2010 року № 164 (z0385-10) , пункту 1.11 Порядку складання фінансової звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 05.01.2011 року № 2 (z0144-11) , статті 57 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 року та статей 56, 57 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 року при відновлені касових видатків загального фонду державного бюджету.

Відповідно до пункту 133.5 статті 133 Податкового Кодексу України, установи кримінально-виконавчої системи та їх підприємства, які використовують працю спецконтингенту, спрямовують доходи, отримані від діяльності, визначеної центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, на фінансування господарської діяльності таких установ та підприємств, із включенням сум таких доходів до відповідних кошторисів їх фінансування, затверджених зазначеним органом виконавчої влади.

Згідно із статтею 13 Бюджетного кодексу України, власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету.

Власні надходження бюджетних установ поділяються на такі групи: перша група - надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством; друга група - інші джерела власних надходжень бюджетних установ.

У складі першої групи виділяються такі підгрупи: підгрупа 2 - надходження бюджетних установ від додаткової (господарської) діяльності.

Враховуючи, що здійснення видатків спеціального фонду позивачем за рахунок доходів від працевикористання та відшкодування витрат та утримання засуджених здійснюється відповідно до чинного законодавства, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про те, що пункт 9 вимоги № 3-33/1868 від 17.08.2012 року є неправомірними.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій, є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.10.2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.01.2013 року у справі за позовом Ізяславської виправної колонії № 31 управління Державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області до Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області про визнання нечинними та скасування вимог - без змін.