Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 02.06.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2011 по справі № 0670/1034/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бехівський гранітний кар'єр" до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 02.06.2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2011, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бехівський гранітний кар'єр" (далі - ТОВ "Бехівський гранітний кар'єр", позивач) до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області (далі - Коростенська ОДПІ Житомирської області, відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Коростенської ОДПІ Житомирської області від 27.01.2011 № 0000092301/0.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Коростенська ОДПІ Житомирської області 21.09.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 29.09.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 02.06.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2011, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпунктів 7.4.5, 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", статей 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", частини першої статті 71, частини третьої статті 86, статті 159 Кодексу адміністративного суду України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 22.12.2010 по 05.01.2011 уповноваженими особами Коростенської ОДПІ Житомирської області було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Бехівський гранітний кар'єр" з питань достовірності виникнення від'ємного значення за вересень-жовтень 2010 року та заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень-жовтень 2010 року, за результатами якої контролюючим органом складено акт від 11.01.2011 № 20/23-01/13568156.

На підставі висновків викладених у вказаному акті перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.01.2011 № 0000092301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 426040,00 грн.

Правовою підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування став висновок податкового органу про порушення ТОВ "Бехівський гранітний кар'єр" вимог підпунктів 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яке полягало у завищенні суми податку на додану вартість, заявлену до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку у вересні 2010 року на 221026,00 грн. та завищенні від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за вересень-жовтень 2010 року в сумі 461304,00 грн.

Висновок податкового органу про порушення ТОВ "Бехівський гранітний кар'єр" вимог податкового законодавства ґрунтується на неправомірному формуванні податкового кредиту за спірними господарськими операціями з його контрагентами, з огляду на те, що укладений між позивачем та ТОВ "Спецгортехніка" договір оренди майна не був нотаріально посвідчений та зареєстрований в установленому законом порядку, надана до перевірки податкова накладна повністю повторює зміст акту наданих послуг та не має встановлених Законом України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) обов'язкових реквізитів, а акти надання послуг не відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, не містять господарської операції та її вимірників (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підпису осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документу, що свідчить про відсутність в актах документального підтвердження того, що понесені витрати принесли економічну ефективність для підприємства та його господарської діяльності. Також, відповідач зазначає, що в результаті аналізу даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів за жовтень 2010 року, у згідно з якими встановлено відхилення між задекларованим податковими зобов'язаннями та податковим кредитом по взаємовідносинах з ПП ОСОБА_1, ПП "Укрпалетсистем", ДП "Євротранс", ТОВ "Євро". Також, позивачем не підтверджено використання придбаних у ТОВ "Слов'янська спілка підприємців" товарів у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведеного вбачається, що наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому продавцями товару первинних документів, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата податку на додану вартість продавцям у складі вартості товару є достатніми підставами для визначення податкового кредиту при реальному проведенні господарських операцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.01.2007 між ТОВ "Бехівський гранітний кар'єр" (орендар) та ТОВ "Спецгортехніка" (орендодавець) укладено договір оренди спецтехніки та автомобілів (терміном дії 3 роки), відповідно до умов якого, орендодавець передає орендарю у строкове платне користування для здійснення діяльності, передбаченої статутом ТОВ "Бехівський гранітний кар'єр", майно згідно переліку, що визначається в акті приймання-передачі орендованого майна, зокрема, спецтехніку та автомобілі.

В процесі розгляду справи суди попередніх інстанцій з достатньою повнотою дослідивши первинні документи, складені за наслідками здійснення господарських операції між позивачем та ТОВ "Спецгортехніка" дійшли висновку про те, що спірні податкові накладні містять усі необхідні реквізити, за своєю формою та змістом відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та відображені позивачем у реєстрі отриманих податкових накладних, а договір оренди техніки та акти надання послуг за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, що свідчить про правомірність формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями.

Також, судами попередніх інстанцій обґрунтовано не взято до уваги посилання податкового органу на аналіз даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів за жовтень 2010 року по взаємовідносинах позивача з ПП ОСОБА_1, ПП "Укрпалетсистем", ДП "Євротранс", ТОВ "Євро"., на підставі яких зроблено висновок про заниження позивачем податку на додану вартість з огляду на невідображення його контрагентами сум податку на додану вартість у складі податкових зобов'язань та несплата їх до бюджету, оскільки дані обставини не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, так як невиконання своїх податкових зобов'язань однією із сторін господарських відносин не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди іншою стороною.

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Що стосується дослідження взаємовідносин позивача з ТОВ "Слов'янська спілка підприємців" суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо безпідставності доводів податкового органу про відсутність у позивача доказів про використання придбаного у ТОВ "Слов'янська спілка підприємців" стартеру у власній господарській діяльності.

Судами встановлено, що на підтвердження отримання від ТОВ "Слов'янська спілка підприємців" товару та правомірності віднесення цих витрат до валових та сум податку на додану вартість у їх складі до податкового кредиту позивачем було надано накладну, податкову накладну, прибуткову накладну, банківські виписки в підтвердження оплати за отриманий товар. В подальшому вказаний товар було використано позивачем у власній господарській діяльності, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії акта про списання товарів № 1299 від 15.10.2010 та матеріальний звіт, з яких вбачається, що придбаний стартер використаний на ремонт орендованої техніки, а саме екскаватора Cat 325 BLN (E 3196).

Існування обставин, які б свідчили, що податковий кредит сформовано з порушення норм податкового законодавства, судами не встановлено.

За таких обставин, слід погодитися з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність формування позивачем податкового кредиту за період, що перевірявся.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи зі змісту викладених норм, платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яка фактично сплачується ним у попередніх податкових періодах постачальникам, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат.

За встановлених судом апеляційної інстанції обставин щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту та фактичної сплати сум податку на додану вартість в ціні придбаних товарів в повному обсязі, висновок податкового органу про завищення ТОВ "Бехівський гранітний кар'єр" суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість є необґрунтованим.

Враховуючи викладене, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність податкового повідомлення-рішення від 27.01.2011 № 0000092301/0 є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 02.06.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2011 по справі № 0670/1034/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.