2а-12121/11/1370 Про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, якими визначена сума податку на прибуток підприємств та зменшена сума від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток - 22.12.2014 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Меркор Україна" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова від 14.10.2011 року № 0001632321 та № 0001642321.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні проти касаційної скарги заперечував та просив у її задоволенні відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами планової виїзної документальної перевірки ТОВ "Меркор Україна" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року, відповідачем складено акт від 03.10.2011 року № 3440/23-209/34768216, яким встановлено порушення позивачем вимог: - п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 7.3.2 п. 7.3 ст. 7, пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток за перший квартал 2010 року в сумі 29 394, 00 грн., за перше півріччя 2010 року в сумі 129 047, 00 грн., за 9 місяців 2010 року в сумі 56 105, 00 грн., за 2010 рік в сумі 56 104, 00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року в сумі 897 671, 00 грн.; - ст. 37, пп. 37.1 ст. 37, п. 3 підр. 4 розд. XX Перехідних положень Податкового кодексу України (2755-17) , в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за другий квартал 2011 року в сумі 897 671, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.10.2011 року: - № 0001632321, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 70 130, 00 грн., в т.ч 56 104, 00 грн. - за основним платежем та 14 026, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); - № 0001642321, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 897 671, 00 грн.

Підставою для прийняття даних податкових повідомлень-рішень висновок податкового органу про незаконне відображення у складі валових витрат товариства витрат, що виникли при перерахуванні вартості товарів у гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України на дату отримання імпортованих товарів на час їх фактичної оплати у зв'язку із зміною валютного курсу, а також про включення до складу витрат другого кварталу 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 рік.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку щодо неправомірного прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, зважаючи на таке.

Відповідно до підпункту 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з нерезидентами є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Згідно з підпунктом 7.3.2 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті, і не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Підпунктом 7.3.3 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення). У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення).

Як встановлено судами, оприбуткування позивачем товару та оплата за нього в часі не збігались, що обумовлено умовами укладених "Меркор Україна" контрактів з іноземними постачальниками - "Mercor Spolka Akcyjna", Польща, та "BEM Brudniccy Sр.zo.o.", Польща, у зв'язку з чим позивач не міг встановити на момент митного оформлення товару остаточну балансову вартість іноземної валюти, що буде необхідна для здійснення розрахунків у майбутньому.

При перерахуванні коштів в оплату за отримані товари, позивач розраховував різницю між балансовою вартістю сплаченої постачальнику валюти і сумою, попередньо віднесеною до складу валових витрат підприємства. На отриману різницю у бік збільшення або зменшення позивачем здійснювалось коригування раніше відображених показників валових витрат.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що коригування валових витрат у зв'язку з визначенням фактичної балансової вартості іноземної валюти на момент її придбання для перерахування за кордон позивачем проведено у відповідності до вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) .

Розрахунок об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року здійснювався на підставі чинних до 01.04.2011 року норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) .

Пунктом 6.1 статті 6 цього Закону передбачено, що якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Особливості, встановлені пунктом 22.4 статті 22 цього Закону, полягали в обмеженні врахування у складі валових витрат у порядку статті 6 Закону сум від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. До складу валових витрат платника податку на прибуток за III квартал 2010 року підлягало включенню лише 20 відсотків від'ємного значення, що утворилося станом на 1 січня 2010 року (після набрання зазначеною нормою законної сили).

Абзацом 2 пункту 22.4 статті 22 цього Закону визначено, що у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу 1 цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону без обмежень, встановлених цим пунктом.

Тобто, до складу валових витрат першого кварталу 2011 року підлягали включенню всі суми від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток - як ті, що утворилися станом на 1 січня 2010 року, так і ті суми від'ємного значення, що виникли протягом 2010 року.

В силу п.150.1 ст.150 розділу 3 ПК України (2755-17) якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Згідно із пунктом 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" ПК України (2755-17) пункт 150.1 статті 150 цього Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат календарного кварталу 2011 року.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку й про те, що позивач правомірно включив до валових витрат другого календарного кварталу 2011 року суму від'ємного значення, що виникли за підсумками першого кварталу 2011 року, в тому числі і тих, що виникли до 01.01.2011 року.

Оскільки в недодержання ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, колегія суддів вважає правильними судові рішення першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013 року у справі № 2а-12121/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.