Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.

суддів: Гончар Л.Я., Леонтович К.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2014 року

у справі № 355/17/13-а

за позовом Баришівського міжрайонного прокурора Київської області

до Коржівської сільської ради Баришівського району Київської області

треті особи без самостійних вимог на

стороні позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

третя особа без самостійних вимог на

стороні відповідача ОСОБА_2

про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії

У серпні 2007 року Баришівський міжрайонний прокурор Київської області звернувся до суду з адміністративним позовом до Коржівської сільської ради Баришівського району Київської області, треті особи без самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_2, про визнання незаконним та скасування рішення Коржівської сільської ради Баришівського району Київської області від 18.06.2004 № 93-13-24 в частині передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельних ділянок по площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, 1,41 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 та площею 0,08 га для дачного будівництва по АДРЕСА_2.

Постановою Баришівського районного суду Київської області від 30.04.2014 у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2014 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове - про задоволення позову.

Скасовано рішення Коржівської сільської ради Баришівського району Київської області від 18.06.2004 № 93-13-24 в частині передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельних ділянок по площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, 1,41 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 та площею 0,08 га для дачного будівництва по АДРЕСА_2.

Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_2 оскаржив його у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції з мотивів порушення цим судом норм матеріального та процесуального права, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в установленому статтею 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України порядку.

Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм процесуального та матеріального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій, рішенням Коржівської сільської ради Баришівського району Київської області від 18.06.2004 № 93-13-24 передано у приватну власність ОСОБА_2 земельні ділянки по площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, площею 1,41 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 та площею 0,08 га для дачного будівництва по АДРЕСА_2.

У той же час, рішенням Коржівської сільської ради Баришівського району Київської області від 17.06.2008 № 237-32-V розглянуто подання Баришівської міжрайонної прокуратури від 15.05.2008 № 1771 та протест Баришівської міжрайонної прокуратури від 17.01.2007 № 96 і скасовано рішення Коржівської сільської ради від 18.06.2004 № 91-13-24 в частині передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельних ділянок по площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, 1,41 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 та площею 0,08 га для дачного будівництва по АДРЕСА_2.

Також під час розгляду цієї справи судами попередніх інстанцій установлено, що Коржівська сільська рада заявлений прокурором уточнений позов визнала в повному обсязі та підтвердила, що рішення Коржівської сільської ради Баришівського району Київської області від 18.06.2004 № 91-13-24 в частині передачі земельних ділянок ОСОБА_2 із земель загального користування за адресою АДРЕСА_1 було прийнято з порушенням норм діючого законодавства.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Коржівської сільської ради Баришівського району Київської області від 17.06.2008 № 237-32-V рішення Коржівської сільської ради від 18.06.2004 № 91-13-24 скасовано.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оспорюване у цій справі рішення Коржівської сільської ради від 18.06.2004 № 91-13-24 є протиправним, а рішення Коржівської сільської ради Баришівського району Київської області від 17.06.2008 № 237-32-V прийнято за межами наданих відповідачу законодавством повноважень, оскільки орган місцевого самоврядування не може скасовувати власні рішення (акти одноразового застосування), на підставі яких у третіх осіб виникли певні права та обов'язки.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з обґрунтованим висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

У свою чергу, Конституційний Суд України у рішенні від 16.04.2009 № 7-рп/2009 (v007p710-09) у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 19, ст. 144 Конституції, ст. 25, ч. 14 ст. 46, частин 1, 10 ст. 59 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вирішив, що в Конституції України (254к/96-ВР) закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N 1-зп (v001p710-97) у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що наявність рішення Коржівської сільської ради Баришівського району Київської області від 17.06.2008 № 237-32-V не може бути підставою для відмови у задоволенні позову Прокурора у цій справі.

Ураховуючи, що, як установлено судом апеляційної інстанції та визнається відповідачем у справі, рішення Коржівської сільської ради від 18.06.2004 № 91-13-24 є протиправним в частині передачі земельних ділянок ОСОБА_7, оскільки прийнято з порушенням вимог земельного законодавства України, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову Прокурора.

Зважаючи на викладене, доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

Згідно з частиною третьою статті 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 210 - 232 КАС України (2747-15) , суд касаційної інстанції

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2014 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з оригіналом

помічник судді М.Р. Мергель