Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого:Штульман І.В. (доповідач),

суддів:Бутенка В.І.,

Олексієнка М.М.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_2 до Служби безпеки України, Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області про визнання дій неправомірними та стягнення допомоги, за касаційною скаргою Служби безпеки України та Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області на ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року,

У червні 2011 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Служби безпеки України, Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області про визнання дій неправомірними та стягнення допомоги.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 грудня 2011 року визнано неправомірними дії Служби безпеки України і Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області при нарахуванні та виплаті позивачеві одноразової грошової допомоги у звязку із встановленням III групи інвалідності, отриманої внаслідок захворювання, повязаного з проходженням військової служби. Зобовязано відповідачів провести перерахунок призначеної ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у звязку із встановленням III групи інвалідності з урахуванням усіх видів грошового забезпечення відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) і виплатити різницю між розміром одноразової грошової допомоги, яка мала бути призначена відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) і розміром фактично призначеної допомоги у сумі 156564 гривень.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року відмовлено в задоволенні клопотання Служби безпеки України та Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 грудня 2011 року.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Служби безпеки України та Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 грудня 2011 року.

У касаційній скарзі представник Служби безпеки України та Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року і направити справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини 3 статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Згідно частини 1 статті 103 Кодексу адміністративного судочинства України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок.

Відповідно до частини 6 статті 103 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами звязку (частина 9 статті 103 Кодексу адміністративного судочинства України).

З матеріалів справи вбачається, що постанова Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 грудня 2011 року прийнята у відкритому судовому засіданні у присутності позивача та представника відповідачів, було проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Копію постанови від 16 грудня 2011 року представником Служби безпеки України та Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області отримано в суді першої інстанції 27 грудня 2011 року, а 20 січня 2012 року направлено до суду апеляційну скаргу на зазначене судове рішення із заявою про поновлення строку на його апеляційне оскарження, яка мотивована тим, що копію оскаржуваної постанови отримано тільки 27 грудня 2011 року.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2012 року вказану апеляційну скаргу було залишено без руху.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2012 року призначено до розгляду в порядку письмового провадження на 24 квітня 2012 року клопотання Служби безпеки України та Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 грудня 2011 року.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року зазначене клопотання призначено до розгляду в судовому засіданні на 15 травня 2012 року, запропоновано апелянту надати в судове засідання докази поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

14 травня 2012 року до суду апеляційної інстанції від представника Служби безпеки України та Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області надійшов лист, у якому викладено обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 грудня 2011 року. Представник відповідачів вказує на те, що неодноразово звертався до суду першої інстанції з проханням видати повний текст постанови від 16 грудня 2011 року, проте копію рішення він отримав 27 грудня 2011 року, а 4 січня 2012 року подав апеляційну скаргу та заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.

У даному випадку обовязок щодо доведення поважності причин пропуску процесуального строку покладається саме на особу, яка звертається до суду із скаргою.

Частиною 2 статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особи, які беруть участь у справі, зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обовязки.

Відповідно до частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Ухвалами Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року відмовлено в задоволенні клопотання Служби безпеки України та Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 грудня 2011 року і відмовлено у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою.

Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Вивчивши матеріали цієї справи та враховуючи те, що поважними причинами пропуску строку є такі обставини, які є обєктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та повязані з дійсними істотними перешкодами для своєчасного вчинення відповідної дії, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вказує на обґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції щодо недоведення зі сторони відповідачів поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 грудня 2011 року.

Доводи, викладені представником відповідачів про те, що апеляційний суд не врахував, що апеляційна скарга була передана на відправку до відповідного підрозділу Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області 4 січня 2012 року, однак була відправлена після 9 січня 2012 року через відсутність бюджетного фінансування на відправку нетаємної поштової кореспонденції, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, викладених в оскаржуваних ухвалах від 15 травня 2012 року. Представник Служби безпеки України та Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 грудня 2011 року вищенаведеного взагалі не зазначав та будь-яких доказів не надавав, стверджував про те, що ним апеляційну скаргу було подано 4 січня 2012 року, при цьому відтиск поштового штемпеля на конверті свідчить про направлення зазначеної апеляційної скарги до суду 20 січня 2012 року.

Згідно частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

У частині 2 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року без змін, доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

Касаційну скаргу Служби безпеки України та Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області залишити без задоволення.

Ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Служби безпеки України, Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області про визнання дій неправомірними та стягнення допомоги залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.