Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В. Леонтович К.Г., Маслія В.І., провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Прокуратури Одеської області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2014 року у справі № 815/8542/13-а за позовом ТДВ "Інтерраф" до Південно-Українського територіального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про скасування постанов,-

В грудні 2013 року товариство з додатковою відповідальність "Інтерраф" (далі - ТзДВ "Інтерраф") звернулось до суду із позовом до Південно - Українського територіального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання незаконними та скасування постанов щодо накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів: № 483-ОД-1-Е, № 484-ОД-1-Е, № 485-ОД-1-Е, № 486-ОД-1-Е, № 487-ОД-1-Е від 14.11.2013 року про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів, що виразилось у невиконанні розпоряджень від 25.03.2013 року № 117-ОД-1-Е, № 118-ОД-1-Е, № 119-ОД-1-Е, № 120-ОД-1-Е, № 121-ОД-1-Е.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено: визнано незаконними та скасовано:

- постанову Одеського територіального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - ОТУ НКЦПФР) № 483-ОД-1-Е від 14 листопада 2013 р. про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів, відповідно до якої за невиконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери від 25.03.2013 р. № 117-ОД-1-Е застосувати до ТзДВ "Інтерраф" штрафну санкцію у розмірі 5 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить у гривневому еквіваленті 85 000 гривень;

- постанову ОТУ НКЦПФР № 484-ОД-1-Е від 14 листопада 2013 р. про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів, відповідно до якої за невиконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери від 25.03.2013 р. № 118-ОД-1-Е застосувати до ТзДВ "Інтерраф" штрафну санкцію у розмірі 5 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить у гривневому еквіваленті 85 000 гривень;

- постанову ОТУ НКЦПФР № 485-ОД-1-Е від 14 листопада 2013 р. про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів, відповідно до якої за невиконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери від 25.03.2013 р. № 119-ОД-1-Е застосувати до ТзДВ "Інтерраф" штрафну санкцію у розмірі 5 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить у гривневому еквіваленті 85 000 гривень;-

- постанову ОТУ НКЦПФР № 486-ОД-1-Е від 14 листопада 2013 р. про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів, відповідно до якої за невиконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери від 25.03.2013 р. № 120-ОД-1-Е застосувати до ТзДВ "Інтєрраф" штрафну санкцію у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить у гривневому еквіваленті 85 000 (вісімдесят п'ять тисяч) гривень;

- постанову Одеського територіального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 487-ОД-1-Е від 14 листопада 2013 р. про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів, відповідно до якої за невиконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери від 25.03.2013 р. № 121-ОД-1-Е застосувати до ТзДВ "Інтерраф" штрафну санкцію у розмірі 5 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить у гривневому еквіваленті 85 000 гривень.

Не погоджуючись з оскаржуваним судовим рішенням, прокуратура Одеської області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, Одеським територіальним управлінням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку проведено планову перевірку дотримання ТзДВ "Інтерраф" вимог законодавства про цінні папери та акціонерні товариства, за результатами якої складено акт від 01.03.2013 року, яким встановлено, що ТзДВ "Інтерраф":

- не оприлюднило у стрічці новин особливу інформацію про зміни у складі посадових осіб, які відбулись згідно рішення загальних зборів акціонерів, проведених 27.03.2012 року;

- не опублікувало в офіційному друкованому виданні ДКЦПФР особливу інформацію про зміни у складі посадових осіб, які відбулись згідно рішення загальних зборів акціонерів товариства, проведений 27.03.2012 року;

- не подало до ОТУ НКЦПФР особливу інформацію про зміни у складі посадових осіб, які відбулись згідно рішення загальних зборів акціонерів товариства, проведених 27.03.2012 року;

- не опублікувало в офіційному друкованому виданні ДКЦПФР особливу інформацію про отримання позики згідно договору № 2 від 19.10.2010 року, укладеного з "Odessa Terminal Holdco Limited";

- не подало до ОТУ НКЦПФР особливу інформацію про отримання позики згідно договору № 2 від 19.10.2010 року, укладеного з "Odessa Terminal Holdco Limited", чим порушено вимоги п.2, п.3, п.4 ст. 41 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", п.1 глави 3 розділу ІІ Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів, затвердженого рішення ДК з ЦП та ФР від 19.12.2006 року № 1591 (z0097-07) .

Вказані порушення стали підставою для ухвалення постановам ОТУ НКЦПФР від 25.03.2013 року № 136-ОД-1-Е, № 137-ОД-1-Е, № 138-ОД-1-Е, № 139-ОД-1-Е, № 140-ОД-1-Е про накладення на позивача штрафних санкцій.

Також, розпорядженнями ОТУ НКЦПФР від 25.03.2013 року № 117-ОД-1-Е, № 118-ОД-1-Е, № 119-ОД-1-Е, № 120-ОД-1-Е, № 121-ОД-1-Е ТзДВ "Інтерраф" зобов'язано усунути виявлені в ході перевірки порушення законодавства про цінні папери в термін до 25.04.2013 року.

13.05.2013 року у відношенні ТзДВ "Інтерраф" постановами № 249-ОД-1-Е, № 254-Д-1-Е, № 255-Д-1-Е, № 256-Д-1-Е, 257-Д-1-Е порушені справи про правопорушення на ринку цінних паперів, якими повноважного представника товариства зобов'язано прибути до ОТУ НКЦПФР 27.05.2013 року для підписання акту про правопорушення на ринку цінних паперів та надання відповідних пояснень з приводу скоєних правопорушень.

27.05.2013 року, за участю повноважної особи товариства, у відношення ТзДВ "Інтерраф" складено акти про правопорушення на ринку цінних паперів, а розгляд справ про правопорушення на ринку цінних паперів призначено на 10.06.2013 року.

10.06.2013 року для участі у розгляду справи про правопорушення на ринку цінних паперів до ОТУ НКЦПФР прибув керівник ТзДВ "Інтерраф" та повноважений представник, які повідомили про обставини, що потребували додаткової перевірки, у зв'язку із чим 10.06.2013 року були винесені постанови про зупинення проваджень по справам про правопорушення на ринку цінних паперів через необхідність проведення додаткової перевірки.

06.11.2013 року справі про правопорушення на ринку цінних паперів були відновлені у зв'язку із з'ясуванням обставин, які спричинили зупинення проваджень, і розгляд справи був призначений на 14.11.2013 року.

У зв'язку із невиконанням станом на 14.11.2013 року розпоряджень від 25.03.2013 року № 117-ОД-1-Е, № 118-ОД-1-Е, № 119-ОД-1-Е, № 120-ОД-1-Е, № 121-ОД-1-Е, уповноваженою особою комісії, начальником ОТУ НКЦПФР були винесені постанови № 483-ОД-1-Е, № 484-ОД-1-Е, № 485-ОД-1-Е, № 486-ОД-1-Е, № 487-ОД-1-Е від 14.11.2013 року про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів, якими на ТзДВ "Інтерраф".

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що при винесенні оскаржуваних актів індивідуальної дії, відповідач діяв на підставі, межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України "Про цінні папери та фондовий ринок" (3480-15) та "Про державне регулювання на ринку цінних паперів в Україні" (448/96-ВР) .

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про задоволення позову, суд апеляційної інстанції вказав, що оскаржувані постанови винесені з порушенням принципу пропорційності, оскільки на час їх винесення 14.11.2013 року відповідачу було відомо про те, що ТДВ "Інтерраф" діяв добросовісно: обгрунтовано просив задовольнити клопотання про продовження терміну, у травні 2013 року виконав всі вимоги розпоряджень № 117-ОД-1-Е, 118-ОД-1-Е, 119-ОД-1-Е, 120-ОД-1-Е, 121-ОД-1-Е, 07.05.2013 р. оплатив штрафні санкції за іншими постановами (№139-ОД-1-Е, 140-ОД-1-Е, 131-ОД-1-Е).

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Діяльність Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку регулюється відповідними нормативними документами, основним з яких є Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" (448/96-ВР) , згідно якого вказана Комісія є державним органом, підпорядкованим Президенту України і підзвітним Верховній Раді України, що здійснює державне регулювання на ринку цінних паперів шляхом здійснення комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних. До системи цього органу входять центральний апарат Комісії і територіальні органи.

Відповідно до ст. 6 Закону Комісія здійснює повноваження через центральний апарат і свої територіальні органи. Комісія може делегувати надані їй повноваження центральному апарату і територіальним органам шляхом прийняття відповідного рішення в установленому порядку.

Відповідно до п. 10 ст. 8 Закону державна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право надсилати емітентам, особам, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, фондовим біржам та саморегулівним організаціям обов'язкові для виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери та вимагати надання необхідних документів відповідно до чинного законодавства.

Питання винесення постанови про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів та розпорядження регулюються також вказаним вище Законом та "Правилами розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій", затверджених рішенням НКЦПФР від 16.10.2012 року № 1470 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 05.11.2012 за № 1855/22167 (z1855-12) (далі - Правила № 1470).

Відповідно до п. 1, п. 2 розділу XIV Правил № 1470 (z1855-12) розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери виноситься уповноваженою особою за наслідками розгляду справи про правопорушення одночасно з прийнятим рішенням у разі, якщо на момент розгляду справи порушення не усунуто.

Пунктом 6 розділу XIV Правил № 1470 (z1855-12) уповноваженою особою, яка винесла розпорядження про усунення порушень, до моменту спливу терміну виконання розпорядження про усунення порушень за письмовим клопотанням порушника може бути прийнято рішення про продовження терміну виконання цього розпорядження, яке оформляється новим розпорядженням про усунення порушень та протягом трьох робочих днів направляється особі, щодо якої його винесено.

Отже, з огляду на зазначену норму та виходячи з встановлених судами попередніх інстанцій обставин по справі, суди дійшли вірного висновку про безпідставне ігнорування відповідачем вищенаведених вимог Правил № 1470 (z1855-12) .

Вирішуючи спір о суті позовних вимог, судом апеляційної інстанції взято до уваги, що 19.04.2013 року позивач звернувся до ОТУ НКЦПФР із клопотанням щодо подовження терміну виконання вищезазначених розпоряджень про усунення порушень законодавства про цінні папери у зв'язку з фінансовими проблемами підприємства.

Крім цього зазначено, що листом від 14.06.2013 року позивач направив до ОТУ НКЦПФР пояснення, в яких повідомило про причини скрутного фінансового становища підприємства у зв'язку з невиконанням "Одеса Термінал Холдко Лімітед" договору позики на поповнення обігових коштів та на фінансування витрат, пов'язаних зі статутною діяльністю підприємства. При цьому позивач просив закрити справу про усунення порушень законодавства про цінні папери, зважаючи на сплату штрафів за постановами від 25.03.2013 року № 136-ОД-1-Е, № 137-ОД-1-Е, № 138-ОД-1-Е, № 139-ОД-1-Е, № 140-ОД-1-Е.

07.05.2013 року позивач отримав лист ОТУ НКЦПФР, яким в продовженні терміну виконання розпоряджень відмовлено, при цьому відповідачем не наведено жодної підстави для вказаної відмови.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для визнання оскаржуваних постанов неправомірними та їх скасування, враховуючи при цьому обгрунтованність заявленого позивачем клопотання про продовження терміну виконання розпорядження та що при прийнятті оскаржуваних постанов відповідач діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу Прокуратури Одеської області відхилити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239- 240 Кодексу адміністративного судочинства України.