Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В. Леонтович К.Г., Маслія В.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Державної фінансової інспекції в Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 липня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року у справі за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя до Державної фінансової інспекції в Запорізькій області про визнання дій протиправними та скасування пунктів вимоги, -

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Запоріжжя звернувся в суд з позовом до Державної фінансової інспекції в Запорізькій області, в якому просив: визнати протиправними дії відповідача при визначенні порушень у пунктах 2, 2, 3, 4, 4 та 7 обов'язкових вимог щодо усунення порушень, виявлених ревізією Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя від 29.05.2012 року № 08-08-14-14/5257; визнати протиправними та скасувати пункти 2, 2, 3, 4, 4 та 7 обов'язкових вимог щодо усунення порушень, виявлених ревізією Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя Державної фінансової інспекції в Запорізькій області від 29.05.2012 № 08-08-14-14/5257.

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржувана вимога є протиправною, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладає на платника податків додатковий обов'язок по сплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України або ж проведення претензійно-позовної роботи з відповідними особами.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27 липня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року, позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправними та скасовано пункти 2, 2, 3, 4, 4, 7 вимоги Державної фінансової інспекції в Запорізькій області від 29.05.2012 року № 08-08-14-14/5257, в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, Державна фінансова інспекція в Запорізькій області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та відмовити у позові.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, працівниками Контрольно-ревізійного управління в Запорізькій області (правонаступником якого є Державна фінансова інспекція в Запорізькій області), проведено планову виїзну ревізію фінансово-господарської діяльності позивача, за результатами якої складено акт ревізії фінансово-господарської діяльності Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя за 2010 - 2011 роки від 02.04.2012 року № 08-21\5.

На підставі Акту ревізії позивачу пред'явлено вимогу від 29.05.2012 року № 08-08-14-14/5257 про усунення виявлених в ході ревізії порушень.

Зокрема, в пункті 2 вимоги зазначено, що внаслідок порушення підпункту "б" пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 року № 1298 "Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери" (1298-2002-п) та пункту 4.2 наказу Міністерства оборони України від 24.01.2006 року № 28 "Про впорядкування умов оплати праці працівників загальних (наскрізних) професій і посад бюджетних військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України" (z0107-06) працівнику зайво нараховано та виплачено матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби в сумі 1051,00 грн. та проведено нарахувань до державних цільових фондів в сумі 382,56 грн. Також в порушення статті 94 Кодексу законів про працю України та статті 1 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 року, звільненим працівникам нараховано та виплачено матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 1081,00 грн., та проведено нарахувань до державних цільових фондів в сумі 393,48 грн. З огляду на наведене позивача зобов'язано: провести претензійно-позовну роботу щодо повернення зайво виплачених коштів. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у зайвих грошових виплатах коштів у сумі 2132,00 грн., шкоду у порядку та розмірах, встановлених статтями 130- 136 Кодексу законів про працю України та статтями 1166 Цивільного кодексу України; провести перерахунок та відповідні взаємо звірки щодо сум внесків до державних цільових фондів щодо повернення зайво сплачених коштів в сумі 776,04 грн.; відповідно до пункту 3.2 Інструкції з обліку коштів, розрахунків та інших активів бюджетних установ, затвердженої наказом Державного казначейства України від 26.12.2003 року № 242 (z0106-04) , кошти, які надійдуть на відновлення касових видатків кошторису, проведених у минулих бюджетних періодах, перерахувати в доход державного бюджету.

Також в пункті 2 вимоги зазначено, що в порушення пункту 8 Порядку від 08.02.1995 року № 100 (100-95-п) в частині обчислення середньої заробітної за останні два місяці роботи, у 2011 році працівникам здійснено недоплату премії в загальній сумі 81813,49 грн, у зв'язку з чим позивача зобов'язано провести донарахування та виплатити працівникам кошти у сумі 81813,49 грн.

Пунктом 3 вимоги визначено, що в порушення пункту 8 Порядку від 08.02.1995 року № 100 (100-95-п) в частині того, що обчислення середньої заробітної плати здійснюється за останні два місяці роботи, у 2011 році працівникам здійснено переплату премії в сумі 6764,34 грн. та проведено нарахувань до державних цільових фондів в сумі 2462,22 грн, у зв'язку з чим позивача зобов'язано: провести претензійно-позовну роботу щодо повернення зайво виплачених коштів. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у зайвих грошових виплатах коштів у сумі 6764,34 грн., шкоду у порядку та розмірах, встановлених статтями 130- 136 Кодексу законів про працю України та статтями 1166 Цивільного кодексу України; провести перерахунок та відповідні взаємо звірки щодо сум внесків до державних цільових фондів щодо повернення зайво сплачених коштів в сумі 2462,22 грн.; відповідно до пункту 3.2 Інструкції з обліку коштів, розрахунків та інших активів бюджетних установ, затвердженої наказом Державного казначейства України від 26.12.2003 року № 242 (z0106-04) , кошти, які надійдуть на відновлення касових видатків кошторису, проведених у минулих бюджетних періодах, перерахувати в доход державного бюджету.

В пункті 4 вимоги зазначено, що в порушення статті 94 Кодексу законів про працю України та Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР) в частині того, що заробітна плата - п це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу, у 2011 році працівнику ОСОБА_5 нараховано та виплачено заробітної плати в сумі 20881,13 грн. та проведено нарахувань до державних цільових фондів в сумі 7600,13 грн. за повні робочі дні, в той час як він працював повний робочий день у військовій частині А3309, у зв'язку з чим позивача зобов'язано: провести претензійно-позовну роботу щодо повернення зайво виплачених коштів. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у зайвих грошових виплатах коштів у сумі 20881,13 грн., шкоду у порядку та розмірах, встановлених статтями 130- 136 Кодексу законів про працю України та статтею 1166 Цивільного кодексу України; провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до державних цільових фондів щодо повернення зайво сплачених коштів в сумі 7600,13 грн.; відповідно до пункту 3.2 Інструкції з обліку коштів, розрахунків та інших активів бюджетних установ, затвердженої наказом Державного казначейства України від 26.12.2003 № 242 (z0106-04) , кошти, які надійдуть на відновлення касових видатків кошторису, проведених у минулих бюджетних періодах, перерахувати в доход державного бюджету.

Крім того зазначено, що ревізією наказів за 2011 рік встановлено, що протягом жовтня-грудня 2011 року працівниками, які були прийняті по сумісництву, заробітна плата нараховувалась та виплачувалась у розмірі повного посадового окладу, чим порушено пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 року № 245 "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств. установ і організацій" (245-93-п) та пункту 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого Міністерством праці України від 28.06.1993 № 43 (z0076-93) . В результаті зазначеного, 8-ми працівникам протягом жовтня-грудня 2011 року зайво нараховано та виплачено заробітної плати в загальній сумі 17925,92 грн. та проведено нарахувань до державних цільових фондів в сумі 6525,03 грн., у зв'язку з чим позивача зобов'язано: провести претензійно-позовну роботу щодо повернення зайво виплачених коштів. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у зайвих грошових виплатах коштів у сумі 17925,92 грн., шкоду у порядку та розмірах, встановлених статтями 130- 136 Кодексу законів про працю України та статтею 1166 Цивільного кодексу України; провести перерахунок та відповідні взаємо звірки щодо сум внесків до державних цільових фондів щодо повернення зайво сплачених коштів в сумі 6525,03 грн.; відповідно до пункту 3.2 Інструкції з обліку коштів, розрахунків та інших активів бюджетних установ, затвердженої наказом Державного казначейства України від 26.12.2003 № 242 (z0106-04) , кошти, які надійдуть на відновлення касових видатків кошторису, проведених у минулих бюджетних періодах, перерахувати в доход державного бюджету.

В пункті 7 вимоги зазначено, що протягом 2010-2011 років тимчасово виконуючим посаду начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя Кравченком А.О. прийнято вугілля марки АС 6-13 кількістю 270 т загальною вартістю 294 750,0 грн. за якістю, нижчою ніж зазначено в Посвідченні про якість Антрациту, відвантаженого споживачам (марка АС) від 18.09.2011 року за № 431. З огляду на те, що відповідно до пункту 2.3 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, яке затверджено наказом Міністерства оборони України від 16.07.1997 року № 300 (z0615-97) , саме командир військової частини (з'єднання) організовує військове (корабельне) господарство та керує ним., позивач зазнав збитків внаслідок неодержання матеріальних цінностей за якісними характеристиками, визначеними укладеним договором, на загальну суму 294750,0 грн., у зв'язку з чим позивача зобов'язано: провести претензійно-позовну роботу з контрагентом щодо стягнення шкоди у розмірі 294750 грн. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у зайвих грошових виплатах коштів у сумі 294750 грн., шкоду у порядку та розмірах, встановлених статтями 130- 136 Кодексу законів про працю України та статтею 1166 Цивільного кодексу України.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що оскаржувана вимога є безпідставною та протиправною, а тому підлягає скасуванню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України частково погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого указом Президента України від 23.04.2011 року № 499/2011 (499/2011) , Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого указом Президента України від 23.04.2011 року № 499/2011 (499/2011) , Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Відповідно до пункту 7 статті 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

З огляду на наведене, у органу державного фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

В даній справі, відповідачем пред'явлена вимога про усунення порушень, виявлених під час ревізії центру зайнятості, пунктами 2, 4, 7 якої позивача зобов'язано провести претензійну роботу та стягнути збитки.

При цьому оскаржувана вимога вказує на виявлені збитки та їхній розмір.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку щодо необґрунтованості заявленого позову.

Разом з тим, в пункті 2 вимоги серед іншого зазначено, що в порушення пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 (100-95-п) , в частині обчислення середньої заробітної за останні два місяці роботи, у 2011 році працівникам здійснено недоплату премії в загальній сумі 81813,49 грн, у зв'язку з чим позивача зобов'язано провести донарахування та виплатити працівникам кошти у сумі 81813,49 грн.

Згідно з підпунктом "б" пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 року № 1298 (1298-2002-п) "Про оплату праці працівників Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери" надано право керівникам місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, при яких створені централізовані бухгалтерії, керівникам бюджетних установ, закладів та організацій в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах доходів і видатків...надавати працівникам матеріальну допомогу.

Згідно пунктом 4.3 статті 4 наказу Міністерства оброни України від 24.01.2006 року № 28 (z0107-06) "Про впорядкування умов праці працівників загальних (наскрізних) професій і посад бюджетних військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України" командири військових частин у межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах, мають право: преміювати працівників відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи в межах коштів на оплату праці.

Порядок і умови преміювання (категорії працівників, які підлягають преміюванню, періодичність виплати премій, показники преміювання, умови, за яких працівники не подаються до преміювання, та розміри премій) установлюються положенням про преміювання, затвердженим командиром військової частини.

Преміювання керівників військових частин, їх заступників, установлення їм надбавок та доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюються за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці.

Згідно з пунктом 1.4 розділу І Положення про порядок преміювання працівників КЕВ м. Запоріжжя преміювання працівників Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя проводиться щомісячно, щоквартально та за підсумками роботи за рік. Згідно з пунктом 2.1 розділу II Положення про порядок преміювання працівників Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя преміювання працівників Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя здійснюється у межах коштів на оплату праці, затвердженого кошторисом доходів і видатків державного бюджету на поточний рік.

Згідно з пунктом 3.2 розділу III Положення про порядок преміювання працівників Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя начальник має право преміювати працівників за власною пропозицією.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в наказі про преміювання працівників Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя розмір премії був обумовлений в твердій грошовій сумі, з урахуванням особистого внеску працівників та фонду економії заробітної плати.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що посилання відповідача на порушення пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 (100-95-п) , в частині того, що обчислення середньої заробітної плати здійснюється за останні два місяці роботи є не необґрунтованими, оскільки розмір премії в наказі по установі було чітко обумовлено в твердій грошовій сумі за рахунок фонду економії заробітної плати, чітко в межах кошторисних призначень за поточний період 2011 року.

В частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій відповідача при визначенні порушень у пунктах 2, 2, 3, 4, 4 та 7 обов'язкових вимог щодо усунення порушень, виявлених ревізією Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя від 29.05.2012 року № 08-08-14-14/5257, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що така позовна вимога не підлягає задоволенню, оскільки повноваження контролюючого органу на проведення перевірки (ревізії) та складання за її результатами відповідних актів та обов'язкових вимог, чітко визначені діючим законодавством України.

За правилами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Запорізькій області задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 липня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким позов Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя до Державної фінансової інспекції в Запорізькій області про визнання дій протиправними та скасування пунктів вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 2 вимоги Державної фінансової інспекції в Запорізькій області від 29.05.2012 року № 08-08-14-14/5257 в частині зобов'язання Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя провести донарахування та виплатити працівникам кошти у сумі 81813,49грн.

В іншій частині позову відмовити.

постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239- 240 Кодексу адміністративного судочинства України.