Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В. Леонтович К.Г., Маслія В.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Реєстраційної служби Селидівського міського управління юстиції Донецької області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2013 року у справі за позовом державного підприємства "Селидіввугілля" до Реєстраційної служби Селидівського міського управління юстиції Донецької області, третя особа: Міністерство енергетики та вугільної промисловості України про скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії, -

Державне підприємство "Селидіввугілля" звернулось в суд з позовом до Реєстраційної служби Селидівського міського управління юстиції Донецької області, в якому просив: скасувати рішення Реєстраційної служби Селидівського міського управління юстиції Донецької області від 10.06.2013 року № 2995695, № 2996387, № 2996007 про відмову в державній реєстрації права власності на об'єкти нерухомості; зобов'язати Реєстраційну службу Селидівського міського управління юстиції Донецької області провести державну реєстрацію права власності на: будівлю тресту з переходом, будівлю гаражу та будівлю складу, які розташовані за адресою: Донецька область, м. Селидове, вул. Карла Маркса, б. 41, за суб'єктом Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, форма власності державна.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до пункту 1 наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 01.02.2013 року № 38 державне підприємство "Селидіввугілля" зобов'язано провести державну реєстрацію прав та їх обтяжень на будівлі та споруди, що знаходяться на балансі, у зв'язку з чим 31.05.2013 року позивачем до Реєстраційної служби Селидівського міського управління юстиції Донецької області подано заяви про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, однак у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності, рішеннями відповідача від 10.06.2013 року № 2995695, № 2996387, № 2996007 позивачеві відмовлено у державній реєстрації права власності на будівлю тресту з переходом, гаражу та складу, що є протиправним, оскільки позивач згідно статуту заснован на державній формі власності та належить до сфери Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2013 року рішення суд першої інстанції скасовано, позовні вимоги задоволено частково скасовано рішення Реєстраційної служби Селидівського міського управління юстиції Донецької області від 10.06.2013 року № 2995695, № 2996387, № 2996007 про відмову в державній реєстрації права власності на об'єкти нерухомості, в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з оскаржуваним судовим рішенням, Реєстраційна служба Селидівського міського управління юстиції Донецької області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, державне підприємство "Селидіввугілля" (ідентифікаційний номер 33426253) створено на підставі наказу Міністерства вугільної промисловості України про реорганізацію державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" № 237 від 26.05.2005 року (v0237558-05) шляхом виділення з його складу відокремленого підрозділу "Селидіввугілля".

Державне підприємство "Селидіввугілля" (ідентифікаційний номер 33426253) зареєстроване виконавчим комітетом Селидівської міської ради 06.06.2005 року за № 1 276 102 0000 000226, місце знаходження: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. К. Маркса, 41.

На виконання зазначеного наказу державне підприємство "Донецька вугільна енергетична компанія" мало передати, а державне підприємство "Селидіввугілля" прийняти на баланс підприємства майно за актом приймання-передачі, скласти розподільчий баланс станом на 31.05.2005 року.

Згідно статуту державного підприємства "Селидіввугілля" підприємство засноване на державній власності згідно з наказом Мінпаливенерго України від 26.05.2005 року № 237 (v0237558-05) та належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, створеного відповідно до указу Президента України від 09.12.2010 року № 1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" (1085/2010) .

Підприємство створене з метою виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг для отримання прибутку, що досягається шляхом: забезпечення виконання договірних зобов'язань із постачання вугільної продукції на внутрішній і зовнішній ринки; перспективного розвитку та підтримання діючих потужностей виробництва; збереження виробничої кооперації у видобутку і переробці вугілля, підвищення ефективності виробництва та збільшення прибутку; підвищення конкурентоспроможності продукції на ринках; реалізації широкомасштабних та інвестиційних проектів, формування ефективних та організаційних зв'язків підрозділів, що входять до складу Підприємства; реалізації економічних і соціальних потреб працівників Підприємства, організації науково-дослідних та екперементально-конструкторських робіт, оптимізації інвестування (пункт 2.1 статуту).

Підприємство є юридичною особою. Права і обв'язки юридичної особи підприємство набуває з дня його державної реєстрації (пункт 3.1 статуту).

Підприємство є правонаступником прав та обов'язків відокремлених підрозділів реорганізованого державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія", шляхом виділення з його складу відокремлених підрозділів (в тому числі, відокремленого підрозділу "Селидіввугілля") та приєднання до підприємства (пункт 3.3 статуту).

Відповідно до розділу 4 статуту майно підприємства становлять основні фонди, інші необоротні та оборотні активи, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства.

Майно підприємства є власністю держави та закріплюється за ним на праві господарського відання. Підприємство володіє, користується і розпоряджається цим майном на умовах, встановлених цим статутом, вчиняючи щодо нього будь-які дії, що не суперечать чинному законодавству.

Власником майна, переданого на баланс позивача, є держава в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

Міністерство енергетики та вугільної промисловості України було утворено указом Президента України від 09.12.2010 року № 1085/2010 (1085/2010) шляхом реорганізації Міністерства палива та енергетики України та Міністерства вугільної промисловості України. Відповідно до вказаного нормативного акту Міністерство енергетики та вугільної промисловості України є правонаступником реорганізованих міністерств.

Враховуючи повноваження, які закріплені у Положенні про Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, затвердженого указом Президента України від 06.04.2011 року № 382/2011 (382/2011) , саме Міністерство енергетики та вугільної промисловості України здійснює управління та наділено правом прийняття рішень щодо розпорядження державним майном, в тому, числі закріплення його на праві господарського відання за певними суб'єктами господарювання. Відповідно до Положення про Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, затвердженого указом Президента України від 06.04.2011 року № 382/2011 (382/2011) , Міністерство енергетики та вугільної промисловості України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Згідно цього Положення зазначене Міністерство здійснює в межах повноважень функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Пунктом 1 наказу Міністерства енергетика та вугільної промисловості України від 01.02.2012 року № 38 керівників державних підприємств, установ, організацій та об'єднань, що належать до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України зобов'язано: забезпечити до 1 вересня 2013 року оформлення права постійного користування земельними ділянками, які використовуються без документів; визначити будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності, права власності на які не зареєстровано, та забезпечити здійснення державної реєстрації такого права до 1 вересня 2013 року.

Відповідно до вказаного наказу, керівники державних підприємств, установ, організацій та об'єднань, що належать до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України уповноважені визначити будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності, права власності на які не зареєстровано, та забезпечити здійснення державної реєстрації такого права до 1 вересня 2013 року.

Відповідно до перелічених вище наказів Міністерств та передаточних балансів, нежитлова будівля тресту з переходом, будівля гаражу, будівля складу, що розташовані за адресою Донецька область, місто Селидове, вулиця Карла Маркса, будинок 41 рахується на балансі державного підприємства "Селидіввугілля".

31 травня 2013 року позивач звернувся до реєстраційної служби Селидівського міського управління юстиції із заявами про державну реєстрацію права державної власності за Міністерством енергетика та вугільної промисловості України наступних об'єктів: будівлі тресту з переходом, що розташований за адресою Донецька область, місто Селидове, вулиця Карла Маркса, будинок 41; будівлі гаражу, що розташований за адресою Донецька область, місто Селидове, вулиця Карла Маркса, будинок 41; будівлі складу, що розташований за адресою Донецька область, місто Селидове, вулиця Карла Маркса, будинок 41.

Відповідно до карток прийому заяв до заяв про реєстрацію права власності представником державного підприємства "Селидіввугілля" додані наступні документи: копія наказу № 19 від 30.01.1981 року, видавник: Міністерство вугільної промисловості України; копія розподільчого балансу по основній діяльності виробничого об'єднання (підприємства), серія та номер: б\н, виданий 01.01.1981 року, видавник: УП УССР "Селидовуголь" CAO; копія наказу № 497 від 27.09.1996 року, видавник: Міністерство вугільної промисловості України; копія наказу № 667 від 30.12.1996, видавник: Міністерство вугільної промисловості України; копія балансу підприємства, серія та номер: б\н, виданий 01.011997 року, видавник: відкрите акціонерне товариство Державна холдингова компанія "Селидіввугілля"; копія наказу № 96 від 25.02.2003 року, видавник: Міністерство палива та енергетики України; копія балансу, серія та номер: б\н, виданий 30.09.2003 року, видавник: відкрите акціонерне товариство Державна холдингова компанія "Селидіввугілля"; акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б\н, виданий 09.10.2003 року, видавник: відкрите акціонерне товариство Державна холдингова компанія "Селидіввугілля"; копія наказу № 492 від 10.08.2004 року, видавник: Міністерство палива та енергетики України; копія наказу № 21 від 22.12.2004 року, видавник: державне підприємство "Донецька вугільна енергетична компанія"; копія передаточного балансу, серія та номер: б\н, виданий 31.12.2004 року, видавник: відокремлений підрозділ "Селидіввугілля" державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія"; копія наказу № 237 від 26.05.2005 року, видавник: Міністерство палива та енергетики України; копія передатного балансу, серія та номер: б\н, виданий 31.05.2005 року, видавник: відокремлений підрозділ "Селидіввугілля" державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія"; копія наказу № 39 від 01.04.2011 року, видавник: Міністерство енергетики та вугільної промисловості України; копія на право користування землею; відомості про державне майно; копія технічного паспорту. Зазначений пакет документів доданий до кожній з трьох заяв.

Із наведених документів, а також інвентаризаційного опису основних засобів вбачається, що зазначені позивачем нерухомі об'єкти передані та, рахуються на балансі підприємства.

Рішеннями № 2995695, № 2996387, № 2996007 від 10.06.2013 року відповідачем відмовлено у державній реєстрації права власності на зазначені об'єкти за Міністерством енергетики та вугільної промисловості України у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності.

Відмовляючи в державній реєстрації прав власності, в своєму рішенні відповідач зазначив, що державним підприємством "Селидіввугілля" у п'ятиденний строк не усунуто обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяв, відсутні правовстанавлюючи документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем державному реєстратору документи для реєстрації права власності не являються підставою для реєстрації права власності, а представником позивача в судовому засіданні не доведено, що надані до заяви про реєстрацію права власності документи, зокрема, накази Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (та його попередників), баланс підприємства, інвентаризаційні акти та акти прийому-передачі є документами, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, та не являються правовстановлюючими.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що державний реєстратор за результатами розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, поданих позивачем незаконно прийняв спірні рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень на нерухоме майно, оскільки в рішеннях про зупинення розгляду заяв не зазначено рекомендації щодо усунення обставин, що були підставою ля його прийняття, а саме не зазначено які правовстановлюючі документи необхідні для проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, визначених Порядком, та якою нормою закону саме ці документи передбачено, що позбавило позивача можливості виконати рішення про зупинення розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Також судом апеляційної зазначено, що подані позивачем документи є належною підставою для проведення державної реєстрації.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до частини п'ятої статті 22 Господарського кодексу України держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Статтею 73 Господарського кодексу України передбачено, що державне унітарне підприємство утворюється, компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління. Державні унітарні підприємства діють як державні комерційні підприємства або казенні підприємства.

У відповідності до статті 74 Господарського кодексу України державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту або модельного статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу. Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання.

Пунктом 27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703 (703-2011-п) , встановлено, що документами, які підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є: 1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат; 2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 4) свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, видані нотаріусом, чи їх дублікати; 5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до цього Порядку; 6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією до набрання чинності цим Порядком; 8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 9) державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою; 10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 12) заповіт, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; 13) закон, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; 14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; 15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Із зазначеної норми вбачається, що документами, які підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, в тому числі, є рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном, а також інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, зупиняючи розгляд заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, державний реєстратор не вказав які саме правовстановлюючі документи слід надати позивачу для проведення державної реєстрації прав на нежитлову будівлю тресту з переходом, будівлю гаражу, будівлю складу, що розташовані за адресою Донецька область, місто Селидове, вулиця Карла Маркса, будинок 41, а тому прийняття державним реєстратором рішень про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень є передчасним.

Згідно з пунктом 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703 (703-2011-п) , державну реєстрацію проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

Державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, у розумінні приписів ст. 2 вказаного Закону, є офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У відповідності до частини першої статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" у державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Разом з тим, пунктами 7, 10, 26 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703 (703-2011-п) , передбачено, для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

Заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.

Для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Відповідно до статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі якщо документи для державної реєстрації прав та їх обтяжень подано не в повному обсязі, передбаченому нормативно-правовими актами, державний реєстратор у строк, встановлений частинами п'ятою, сьомою і восьмою статті 15 цього Закону для розгляду заявлених прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і письмово повідомляє про це заявника. Якщо заявник протягом п'яти робочих днів після отримання письмового повідомлення виконав вимоги державного реєстратора, загальний строк розгляду заявленого права продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення. У разі невиконання зазначених вимог державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем надані до відповідача копії документів згідно яких нежитлова будівля тресту з переходом, будівля гаражу, будівля складу, що розташовані за адресою Донецька область, місто Селидове, вулиця Карла Маркса, будинок 41 є власністю держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України і закріплені за позивачем на праві господарського відання.

Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, законодавством України не визначено конкретний перелік документів, які б свідчили про виникнення, перехід або припинення права власності на державне майно, відповідно пункту 6 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а державна реєстрація прав, серед іншого, проводиться на підставі інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, будівлі тресту з переходом, гаражу, складу позивач використовує у господарської діяльності з 1981 року, до теперішнього часу будь-яких спорів з приводу власника чи утримувача зазначеного вище майна не виникало.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що державний реєстратор за результатами розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, поданих уповноваженою особою Міністерства енергетики та вугільної промисловості України позивачем незаконно прийняв спірні рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень на нерухоме майно: будівлю тресту з переходом, будівлю гаражу, будівлю складу, що розташовані за адресою Донецька область, місто Селидове, вулиця Карла Маркса, будинок 41, оскільки в рішеннях про зупинення розгляду заяв не зазначено рекомендації щодо усунення обставин, що були підставою для його прийняття, а саме не зазначено які правовстановлюючі документи необхідні для проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, визначених Порядком, та якою нормою закону саме ці документи передбачено, що позбавило позивача можливості виконати рішення про зупинення розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а тому рішення Реєстраційної служби Селидівського міського управління юстиції Донецької області від 10.06.2013 року № 2995695, № 2996387, № 2996007 про відмову в державній реєстрації права власності на об'єкти нерухомості підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Реєстраційної служби Селидівського міського управління юстиції Донецької області провести державну реєстрацію права власності на: будівлю тресту з переходом, будівлю гаражу та будівлю складу, які розташовані за адресою: Донецька область, м. Селидове, вул. Карла Маркса, б. 41, за суб'єктом Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, форма власності державна, то вони задоволенню не підлягають оскільки після скасування спірних рішень про відмову в державній реєстрації права власності на об'єкти нерухомості поновлюється обов'язок Реєстраційної служби Селидівського міського управління юстиції Донецької області розглянути заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та прийняти відповідні рішення.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для частково задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу Реєстраційної служби Селидівського міського управління юстиції Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239- 240 Кодексу адміністративного судочинства України.