Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В. Леонтович К.Г., Маслія В.І.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою приватного підприємства "Українська дистрибуційна система" на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року у справі за позовом приватного підприємства "Українська дистрибуційна система" до Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області, Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України, про визнання недійсним та скасування карток відмови, рішень, стягнення коштів,-

Приватне підприємство "Українська дистрибуційна система" звернулось в суд з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області, Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України, в якому просило: скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 101060000/2013/300655/2 від 20.09.2013 року, № 101060000/2013/300656/2 від 20.09.2013 року, № 101060000/2013/300688/2 від 03.10.2013 року; скасувати картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №101060000/2013/00776 від 20.09.2013 року, № 101060000/2013/00777 від 20.09.2013 року, № 101060000/2013/00814 від 03.10.2013 року; стягнути надмірно сплачені кошти з ПДВ у розмірі 32162,81 грн., ввізного мита у розмірі 9814,95 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно, на підставі необґрунтованого висновку щодо заниження позивачем митної вартості товарів, що ввозилися на територію України, прийнято рішення про визначення іншої, відмінної від заявленої декларантом, митної вартості товарів.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року позовні вимоги задоволено: скасовано картки відмови Житомирської митниці Міндоходів № 101060000/2013/00776 від 20.09.2013 року, № 101060000/2013/00777 від 20.09.2013 року, № 101060000/2013/00814 від 03.10.2013 року; скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № 101060000/2013/300655/2 від 20.09.2013 року, № 101060000/2013/300656/2 від 20.09.2013 року, № 101060000/2013/300688/2 від 03.10.2013 року; стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирської області надмірно сплачену суму митних та інших платежів у розмірі 41977,96 грн.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з оскаржуваним судовим рішенням, приватне підприємство "Українська дистрибуційна система" звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, між приватним підприємством "Українська дистрибуційна система" та фірмою PROFILE VOX Sp. z o.o. Sp. k.,ul. Gdyсska 143, 62-004 Czerwonak k.Poznania, Польща укладено прямий зовнішньоекономічний Контракт № 03/2009 від 26.02.2009 року щодо поставки товару (вироби з ПВХ) у відповідності до специфікації, на умовах FCA Czerwonak. Специфікації, що містять докладний опис товару і його ціну, є додатками до цього Контракту. Відповідно до пункту 4 параграфу 2 (ціна) Контракту в ціну товару включена вартість тари, упакування і маркування, а також вартість митного оформлення.

Для митного оформлення товарів позивачем було надано до Житомирської митниці митні декларації № 101060000/2013/016512 та № 101060000/2013/016501 від 20.09.2013 року № 101060000/2013/017222 від 03.10.2013 року, в яких приватне підприємство "Українська дистрибуційна система" визначило митну вартість товару за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів які імпортуються, а також надало на підтвердження заявленої митної вартості товару наступні товаросупровідні документи: контракти № 03/2000 від 26.02.2009 року з додатками; рахунки-фактури № 139300553 від 03.09.2013 року; експортні ВМД; CMR; довідки про транспортно-заготівельні витрати; ДМВ; прайс-листи; листи від виробника; прайс-листи; специфікації до контракту № 03/2009 від 26.02.2009 року; комерційні пропозиції; виписки з бухгалтерської документації; каталоги виробника.

За результатами розгляду поданих приватним підприємством "Українська дистрибуційна система" до Житомирської митниці документів на митне оформлення товару, поставленого відповідно до умов вищевказаного Контракту позивачу було відмовлено в прийнятті митних декларацій 101060000/2013/016512 та № 101060000/2013/016501 від 20.09.2013 року, № 101060000/2013/017222 від 03.10.2013 року, та прийнято рішення про коригування митної вартості № 101060000/2013/300655/2 та № 101060000/2013/300656/2 від 20.09.2013 року, № 101060000/2013/300688/2 від 03.10.2013 року та запропоновано подати належним чином оформлені митні декларації відповідно до рішень про коригування митної вартості та сплатити платежі в повному обсязі.

Підставою для відмови в оформленні митних декларацій за ціною контракту та прийняття рішень про коригування митної вартості стало те, що заявлена декларантом митна вартість товару не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), оскільки документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, подані для митного оформлення, містять розбіжності, у рахунку фактурі від 16.09.2013 року № 139300588 вказані банківські реквізити відмінні від тих, що зазначені у параграфі 4 "Условия оплаты" зовнішньоекономічного договору № 03/2009, а також у зв'язку з неподанням декларантом на письмову вимогу митного органу відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. За інформацією, яка наявна у митного органу, вартість схожих товарів є вищою в порівнянні з митною вартістю оцінюваних товарів. Проведено процедуру консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору другорядних методів визначення митної вартості відповідно до вимог статей 59- 64 Митного кодексу України, за результатами якої встановлено, що методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2 в і 2 г - у зв'язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях МД № 101060000/2013/014926 від 27серпня 2013 року з урахуванням коригувань на обсяг партії товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, що відповідає принципам і критеріям, визначеним Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (981_011) . Джерело інформації: інформація цінової бази ЄАІС ДМСУ щодо товарів митне оформлення яких уже здійснено, Митний кодексу України (4495-17) .

Крім того, судом встановлено, що після проведення митного оформлення вантажів, увезених позивачем, митні платежі (податки), сплачені за відповідними ВМД, були перераховані до Державного бюджету України. Відповідачем Житомирською митницею не заперечується, що донарахована сума становить 41977,76 грн. (32162,81 грн. податку на додану вартість та 9814,95 грн. ввізного мита).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем на вимогу митного органу були надані всі документи на підтвердження митної вартості ввезеного товару і в витребуванні висновку про якісні та вартісні характеристики товару підготовленого спеціалізованими експертними організаціями не було підстав, оскільки заявлений товар відповідно до Контракту № 03/2009 від 26.02.2009 року неодноразово декларувався і митна вартість за ціною контракту була підтверджена митним органом, однак такі документи не були взяті відповідачем до уваги без обґрунтованого пояснення причин із посиланням на норми чинного законодавства, у зв'язку з чим позивачем були сплачені надмірні суми ПДВ та ввізного мита, які підлягають поверненню.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач належним чином не підтвердив задекларовану ним митну вартість товару, а тому відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товару за ціною угоди не міг застосовуватись, у зв'язку з чим у митного органу виникло право на здійснення коригування митної вартості товарів із застосуванням другорядних методів.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів та інше.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраною декларантом або уповноваженою ним особо. Методу визначення митної вартості умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Таким чином, митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Згідно з частинами третьою, четвертою, п'ятою, шостою статті 53 Митного кодексу України у разі якщо подані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно частинами другою, третьою статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Як встановлено судом першої інстанції жодних розбіжностей або ознак підробки в наданих декларантом (позивачем) документах при підтвердженні митної вартості виявлено не було, а також надані документи містять всі необхідні дані. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що заявлений товар відповідно до Контракту № 03/2009 від 26.02.2009 року неодноразово декларувався і митна вартість за ціною контракту була підтверджена митним органом.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову в частині скасування оскаржуваних рішень.

Щодо стягнення надміру сплачених сум податку на додану вартість та ввізного мита колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618 (z1097-07) , для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Виходячи з наведеного нормативними актами встановлений порядок повернення надмірно сплачених митних платежів, а відтак позов позивача в цій частині є передчасним.

За правилами статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За правилами статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись статтями 220, 222, 225, 226, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу приватного підприємства "Українська дистрибуційна система" задовольнити частково.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року скасувати.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року змінити, скасувавши в частині задоволення позову приватного підприємства "Українська дистрибуційна система" до Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області, Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирської області надмірно сплачену сум митних та інших платежів у розмірі 41977,96 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у позові.

постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239- 240 Кодексу адміністративного судочинства України.