Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В. Леонтович К.Г., Маслія В.І., провівши попередній розгляд розглянувши адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Кобеляцького районного суду Полтавської області від 22 лютого 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2013 року у справі № 2а-532/4/13 за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Бутенківської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, про скасування рішення, -

ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулись в суд з позовом до Бутенківської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області про скасування рішенням п'ятнадцятої сесії шостого скликання Бутенківської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області від 30.01.2012 року "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації по встановленню меж земельної ділянки пл. 0,1526 га для обслуговування 4-х квартирного жилого будинку АДРЕСА_1, Кобеляцького району за заявою його мешканців".

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржуване рішення суперечить чинному земельному законодавству та порушує права позивачів, оскільки раніше на спірній земельній ділянці проходив проїзд до їх садиб.

Постановою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 22 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2013 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, на підставі рішення п'ятнадцятої сесії шостого скликання Бутенківської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, відповідно до вимог чинного законодавства, мешканцям 4-х квартирного житлового будинку АДРЕСА_1, Кобеляцького району відповідно до їх заяви та укладеної між ними, відповідно до Закону України "Про приватизації державного житлового фонду" (2482-12) , угоди про дольову участь та спільне утримання даного житлового будинку, надано дозвіл на виготовлення технічної документації встановленню меж земельної ділянки пл. 0,1526 га для його обслуговування.

ОСОБА_4, ОСОБА_5 звертались до Кобеляцького районного суду Полтавської області з позовом про визнання незаконним та скасування рішення, визнання права постійного користування проїздом на умовах земельного сервітуту, визначення межі проїзду в натурі на місцевості.

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 29.11.2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 17.02.2011 року, позивачам ОСОБА_4, ОСОБА_5 відмовлено в позові, в частині користування проїздом через двір багатоквартирного будинку АДРЕСА_1, Кобеляцького району.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що даних, які б підтверджували наявність офіційно встановленого проїзду на спірну земельну ділянку до садиб позивачів не має, а у справі є судове рішення, яке набрало законної сили, а тому встановлені факти не потребують доказування.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Постанову Кобеляцького районного суду Полтавської області від 22 лютого 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239- 240 Кодексу адміністративного судочинства України.